17 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 524/2748/24
провадження № 14-143цс25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Воробйової І. А.,
суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», треті особи: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська обласна рада, Полтавська обласна військова адміністрація, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про зобов'язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 грудня 2024 року в складі судді Нестеренка С. Г. та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року в складі колегії Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.
1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»), треті особи: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Полтавська обласна рада, Полтавська обласна військова адміністрація, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у якому просила суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок вартості постачання теплової енергії та постачання гарячої води за опалювальний період 2022 - 2023 років, міжопалювальний період 2023 року, опалювальний період 2023 - 2024 років та міжопалювальний період 2024 року, враховуючи тарифи, встановлені рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської рада Полтавської області від 25 жовтня 2021 року № 1421 «Про встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорії споживачів».
2. Позовну заяву мотивувала тим, що вона та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Особовий рахунок на оплату житлово-комунальних послуг за цією адресою - № 20655.
Вказувала, що у грудні 2022 року вона отримала розрахунок вартості житлово-комунальних послуг за листопад 2022 року та дізналася, що змінився надавач послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, яким наразі є ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», а до листопада 2022 року таким надавачем у м. Кременчуці було ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».
Зазначала, що з початку опалювального періоду 2022 - 2023 років ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснює нарахування плати за постачання теплової енергії та постачання гарячої води за тарифами, розмір яких значно перевищує рівень тарифів, що діяв у м. Кременчуці станом на 24 лютого 2022 року, що є порушенням статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», яким запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання.
Cтверджувала, що при застосуванні відповідачем двоставкового тарифу була порушена процедура його встановлення. Згідно з пунктом 6 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 (далі - Порядок № 869), у разі коли ліцензіат (у цьому випадку відповідач) провадить (має намір провадити) діяльність у межах кількох територіальних громад, формування та встановлення тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється окремо для кожної територіальної громади. При цьому витрати формуються за кожним видом ліцензованої діяльності у межах відповідної територіальної громади.
Вважала, що формування та встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання теплової енергії і гарячої води повинно було бути проведено відповідачем для Кременчуцької міської територіальної громади окремо. Натомість відповідач неправомірно автоматично застосував до всіх споживачів Кременчуцької міської територіальної громади раніше встановлені тарифи, які уповноваженим органом не розраховувалися та не схвалювалися.
Після прийняття рішення Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 21 жовтня 2022 року № 1508 «Про визначення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» виконавцем теплопостачання для споживачів м. Кременчука» відповідач не звертався до Полтавської обласної ради для встановлення тарифів споживачам у м. Кременчуці, а застосував той тариф, що діяв для споживачів м. Полтави.
Також вважала, що тарифи постачання теплової енергії ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для споживачів м. Кременчука не можуть перевищувати рівень тарифів, що застосовувались для цих споживачів до 24 лютого 2022 року, навіть якщо постачання до вказаної дати здійснювалося іншим суб'єктом господарювання.
3. 25 грудня 2024 року рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн віднесено на рахунок держави.
4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилався на те, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» внесене до ліцензійного реєстру суб'єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області.
Згідно зі статутом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» засноване на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, засновником підприємства є Полтавська обласна рада. Таким чином, тарифи на постачання теплової енергії відповідачем встановлюються Полтавською обласною радою. Тоді як застосовані відповідачем тарифи у рахунках на оплату, які були виставлені позивачу, відповідають тарифам, установленим рішеннями Полтавської обласної ради від 30 вересня 2022 року № 477, від 28 липня 2023 року № 669.
Правомірність рішення Полтавської обласної ради від 30 вересня 2022 року № 477 становила предмет дослідження Другого апеляційного адміністративного суду, який при ухваленні постанови від 13 лютого 2024 року у справі № 440/6193/23, виснував, що тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», запроваджені рішенням Полтавської обласної ради від 30 вересня 2022 року № 477, у тому числі і тарифи, зазначені для категорії споживачів «Для потреб бюджетних установ», відповідають розміру тарифів, які були встановлені обласною радою до введення в Україні воєнного стану 24 лютого 2022 року.
Тарифи, установлені рішенням Полтавської обласної ради № 477, залишилися на рівні тарифів, установлених рішенням Полтавської обласної ради від 21 жовтня 2021 року № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для потреб населення, бюджетних установ, інших споживачів (крім населення), релігійних організацій, які були введені в дію з 01 листопада 2021 року.
Тобто тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, які були встановлені Полтавською обласною радою для відповідача станом на 24 лютого 2022 року, не змінювалися (не підвищувалися) після набрання чинності Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».
5. 20 червня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 грудня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
6. Касаційну скаргу мотивувала тим, що апеляційний суд не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2025 року у справі № 917/730/23 за позовом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до КП «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання укладеними пунктів договору. У цій справі предметом спору була вимога про визнання укладеним пункту 33 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01 листопада 2022 року № 8515 (договір) у редакції, наведеній в позовній заяві.
У зазначеній справі Верховний Суд зробив висновок, що зміна постачальника відповідних послуг у зв'язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» у господарське відання позивача не повинна мати наслідком підвищення тарифів на теплову енергію для споживачів м. Кременчука порівняно з тим розміром, що існував станом на 24 лютого 2022 року. Верховний Суд відзначив, що до такого висновку суди попередніх інстанцій дійшли з урахуванням дати виникнення спірних правовідносин (укладення договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01 листопада 2022 року № 8515) та дати набрання чинності Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».
Тобто укладання договору відбувалось вже під час дії заборони на підвищення тарифів, передбаченої частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування». Тобто зміна постачальника відповідних послуг у зв'язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» у господарське відання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не повинна мати наслідком підвищення тарифів на теплову енергію для споживачів м. Кременчука порівняно з тим розміром, що діяв станом на 24 лютого 2022 року.
Також посилалася на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 29 квітня 2024 року у справі № 524/4839/23, що є рішенням у подібних правовідносинах, та в якій відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України апеляційний суд врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 917/730/23.
Зазначила про суспільний інтерес для мешканців територіальної громади м. Кременчука. Адже спір в рамках цієї справи стосується правомірності застосування збільшення тарифу на опалення для населення лівобережжя м. Кременчука, а це приблизно 50 000 споживачів таких послуг. Вважає, що ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
7. 02 жовтня 2025 року Полтавська обласна рада через Електронний суд подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просила закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25 грудня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року на підставі частини п'ятої статті 396 ЦПК України, бо в справі № 524/4839/23 Верховний Суд рішення судів попередніх інстанцій не переглядав, відповідних висновків не формулював. Правові висновки Верховного Суду, викладені у справі № 917/730/23, не є подібними.
8. 03 жовтня 2025 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» через Електронний суд подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
9. 19 вересня 2025 року своєю ухвалою колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду поновила ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 грудня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року, відкрила касаційне провадження у справі № 524/2748/24. Витребувала цю справу із суду першої інстанції.
10. В цій ухвалі колегія суддів зазначила, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2025 року у справі № 917/730/23, від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц, від 07 грудня 2022 року у справі № 753/8902/20; від 08 березня 2023 року у справі № 753/20733/19).
11. 29 жовтня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
12. 03 листопада 2025 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу № 524/2748/24 призначено до розгляду, а ухвалою від 01 грудня 2025 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 403 ЦПК України, зокрема, для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 вересня 2024 року у cправі № 917/1389/23, та на підставі частини п'ятої цієї статті - для формування єдиної правозастосовчої практики щодо правових наслідків зміни постачальника у договорах та щодо неможливості зміни ціни у договорах самим фактом зміни постачальника (виключна правова проблема).
13. Передаючи справу № 524/2748/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначила, що, за обставинами цієї справи, внаслідок непередбачуваних обставин відбулася зміна постачальника теплопостачання та гарячої води у зв'язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» (попередній постачальник) у господарське відання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (новий постачальник); зміна постачальника у договорі для споживача не повинна мати наслідком підвищення тарифів на теплову енергію для споживачів порівняно з тим розміром, який був при попередньому постачальнику; зміна постачальника не повинна призводити до збільшення тарифу на теплопостачання та гарячу воду без внесення відповідних змін до договору; договори, які укладені до зміни постачальника, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати внесення відповідних змін у них.
14. Колегія суддів звернула увагу, що аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 квітня 2024 року у справі № 917/730/23.
15. Разом із тим Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26 вересня 2024 року у cправі № 917/1389/23 зазначив, що:
«постачальник теплової енергії за регульованими тарифами у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, грошовий вираз яких, як було встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, застосований до позивача на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (які були введені в дію з 01 листопада 2021 року), тобто в розмірі, який діяв станом на 24 лютого 2022 року».
16. Колегія суддів з таким висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не погоджується, просить від нього відступити та зробити такі висновки:
«зміна постачальника у договорах у зв'язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» у господарське відання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не повинна мати наслідком підвищення тарифів на теплову енергію та гарячу волу для споживачів м. Кременчука порівняно з тим розміром, який був при попередньому постачальнику;
договори, які укладені до зміни постачальника, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати внесення відповідних змін у них».
17. Велика Палата Верховного Суду вважає, що справу потрібно повернути на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з таких підстав.
18. У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (правовладдя).
19. Відповідно до статті 29 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
20. У пункті 4 частини четвертої статті 17 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
21. У Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, потрібно пам'ятати також і про обов'язок судді сприяти юридичній визначеності, яка гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи (пункт 47).
22. Судді повинні послідовно застосовувати закон. Проте якщо суд вирішує відійти від попередньої практики, на це потрібно чітко вказувати в рішенні (пункт 49).
23. Єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності у вирішенні спірних ситуацій для учасників справи.
24. Водночас принцип єдності судової практики не є абсолютним, оскільки в протилежному випадку це б робило неможливим для суду виправлення своєї позиції або ж гальмувало б динамічний розвиток права та суспільних відносин.
25. В Україні завдання забезпечення єдності судової практики відповідно до Закону № 1402-VIII та ЦПК України, інших процесуальних кодексів покладається на Верховний Суд.
26. Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 45 Закону № 1402-VIII Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
27. Щоб гарантувати юридичну визначеність, Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання [постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 41)].
28. Тож Велика Палата Верховного Суду може відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належних підстав. Такі підстави мають бути належно мотивовані не лише в постанові Великої Палати Верховного Суду за наслідками вирішення спору по суті, а й в ухвалі відповідного касаційного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
29. Згідно із частиною третьою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
30. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, просила відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 вересня 2024 року у cправі № 917/1389/23, про те, що:
«постачальник теплової енергії за регульованими тарифами у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, грошовий вираз яких, як було встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, застосований до позивача на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (які були введені в дію з 01 листопада 2021 року), тобто в розмірі, який діяв станом на 24 лютого 2022 року».
31. Колегія суддів вважала, що такий підхід є помилковим та що зміна постачальника у договорах у зв'язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» у господарське відання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не повинна мати наслідком підвищення тарифів на теплову енергію та гарячу воду для споживачів м. Кременчука порівняно з тим розміром, який був при попередньому постачальнику.
32. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (див., зокрема, постанову від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвали від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, від 07.05.2025 у справі № 522/1514/21).
33. Отже, підставою для передачі для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати або Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду, є конкретний висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, а не будь-який висновок чи правова оцінка фактів, зроблена Судом для обґрунтування мотивувальної частини постанови, яка може варіюватися.
34. Відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду може лише за умови, якщо існує різна практика касаційних судів різних юрисдикцій щодо аналогічних норм права.
35. Велика Палата дійшла висновку, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 вересня 2024 року у cправі № 917/1389/23, від висновку у якій просить відступити колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, немає правового висновку щодо правових наслідків зміни постачальника у договорах, або щодо можливості / неможливості зміни ціни у договорах самим фактом зміни постачальника. Саме з таких питань колегія суддів вбачала необхідність формування єдиної правозастосовчої практики Великою Палатою Верховного Суду.
36. Необхідність відступу від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 917/1389/23, яку обґрунтовує колегія суддів в ухвалі про передачу, не пов'язана з запереченням тлумачення відповідних норм матеріального права, а зводиться до незгоди з результатом касаційного розгляду та з висновками судів, які стосуються дослідження та оцінки доказів у конкретній справі, а також встановлених на їх підставі обставин, що не є тотожним правовому висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, про який йде мова в частині третій статті 403 ЦПК України.
37. У цій постанові Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду послався на фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та зазначив:
«…що стаття 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» є спеціальною нормою, яка, виходячи з буквального тлумачення її змісту:
- містить заборону, тобто вимогу про зобов'язання утриматися від вчинення певної конкретної дії - підвищення тарифів;
- стосується конкретного кола осіб відносин, на які цей Закон розрахований - суб'єктів, що наділені відповідними владними повноваженнями стосовно встановлення таких тарифів або внесення змін до них шляхом підвищення.
Проте відповідач як постачальник теплової енергії за регульованими тарифами до числа таких суб'єктів не віднесений, а у своїй діяльності керується встановленими для нього Полтавською обласною радою тарифами, грошовий вираз яких, як було встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, застосований до позивача на рівні тарифів, встановлених рішенням Полтавської обласної ради від 21.10.2021 № 286 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (які були введені в дію з 01.11.2021), тобто в розмірі, який діяв станом на 24.02.2022.
Отже, враховуючи наведене вище, з урахуванням предмета та підстав заявленого позову, визначеного позивачем відповідача у справі, приписи статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин».
38. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у цій справі вирішував питання про те, чи відноситься відповідач Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» як постачальник теплової енергії до числа суб'єктів, на яких поширюється дія статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».
39. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, з урахуванням предмета та підстав заявленого позову, визначеного позивачем відповідача у справі, дійшов висновку, що приписи статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
40. Отже, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 26 вересня 2024 року у cправі № 917/1389/23 висновків щодо правових наслідків зміни постачальника у договорах, або щодо можливості / неможливості зміни ціни у договорах самим фактом зміни постачальника, від яких пропонує відступити колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, не формулював, а тому немає передумов для прийняття до розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду на підставі частини третьої статті 403 ЦПК України.
41. Крім того, правовідносини у справі № 917/730/23 (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04 квітня 2024 року, з висновками у якій погоджується колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду) не є подібними з правовідносинами у справі № 524/2748/24, що передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки у справі № 524/2748/24 правовідносини стосуються зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості вже наданих / отриманих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води позивачу, тоді як у справі № 917/730/23 правовідносини стосувалися врегулювання переддоговірного спору в судовому порядку.
42. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що питання застосування норм права вирішуються судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень, звідси на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цій справі передані питання, які може самостійно вирішити Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду як належний суд.
43. Відповідно перешкод для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень та вирішення у цій справі спору по суті у Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду немає.
44. Також колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 403 ЦПК України, оскільки вважає, що наявна очевидна необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо правових наслідків зміни постачальника у договорах; неможливості зміни ціни у договорах самим фактом зміни постачальника, а тому справа містить виключну правову проблему та її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
45. Наявність якісного критерію про виключність правової проблеми проявляється в тому, що йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і трапляється в значній кількості справ, існують різні позиції щодо вирішення спору. Наявні відмінності у підходах до вирішення аналогічних спорів різними судами.
46. Згідно із частиною п'ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
47. Вдаючись до аналізу ухвали про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що для вирішення питання щодо виключної правової проблеми має бути підтверджено той факт, що проблема наразі існує або може виникнути через юридичну невизначеність питання.
48. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що саме лише неоднакове вирішення судами одного й того ж питання не свідчить про існування виключної правової проблеми. Водночас відсутність різної судової практики на рівні касаційних судів у складі Верховного Суду при вирішенні питання щодо правових наслідків зміни постачальника у договорах та неможливості зміни ціни у договорах самим фактом зміни постачальника у спірних правовідносинах додатково підтверджує, що цю справу може вирішити Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду як належний суд, який відповідно до законодавчо визначених повноважень у межах оцінки правильності дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального й процесуального права може зробити власний висновок щодо застосування норм права у спірних правовідносинах.
49. Із урахуванням наведеного можна зробити висновок, що питання, порушені колегією суддів, не свідчать про існування виключної правової проблеми в спірних правовідносинах, тому справу може вирішити Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду як належний суд, який відповідно до законодавчо визначених повноважень у межах оцінки правильності дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права може зробити власний висновок щодо застосування відповідних норм процесуального права та надати відповідь на питання, які постали перед судом під час перегляду цієї справи.
50. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду також вважає відсутніми підстави, передбачені частиною п'ятою статті 403 ЦПК України, для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
51. Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
52. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
53. Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
1. Справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», треті особи: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, Полтавська обласна рада, Полтавська обласна військова адміністрація, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про зобов'язання вчинити певні дії - повернути на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
2. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
3. Ухвала у справі № 524/2748/24 набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Воробйова
Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур
О. В. Білоконь С. Ю. Мартєв
О. Л. Булейко К. М. Пільков
М. М. Гімон С. О. Погрібний
О. А. Губська Н. С. Стефанів
А. А. Ємець І. В. Ткач
Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич
В. В. Король Н. В. Шевцова
С. І. Кравченко
О. В. Кривенда