17 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 607/20319/24
провадження № 61-15853ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01 липня 2025 року у складі судді Черніцької І. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Костів О. З., Гірський Б. О., Хома М. В., повний текст складений 24 листопада 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про зміну способу участі батька у вихованні дітей,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у вересні 2024 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про зміну способу участі батька у вихованні дітей.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що перебував із відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2021 року. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2022 року визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір'ю ОСОБА_1 . Постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року вирішено надати можливість ОСОБА_3 бачитись з дітьми у присутності матері ОСОБА_1 у перших шість місяців з моменту набрання рішенням законної сили, а в подальшому самостійно, без присутності матері. Спільний відпочинок та проведення часу з батьком ОСОБА_3 відбувається за бажанням ОСОБА_4 та ОСОБА_4 без присутності матері ОСОБА_1 , кожного року у період літніх канікул та у період зимових канікул, без обмеження місця проведення та з правом поїздок по території України.
Позивач вказує, що він є не придатним до військової служби, оскільки є особою з інвалідністю ІІІ групи. У зв'язку з введенням воєнного стану на території України та складним фінансовим становищем, він був змушений виїхати за межі України. Це, в свою чергу, унеможливило примусове виконання вказаної постанови. Окрім того, після виїзду за кордон, відповідач почала чинити перешкоди у його спілкуванні з дітьми.
Посилаючись на наведене, позивач просив позов задовольнити, змінити встановлений постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року по справі № 607/13888/21 спосіб участі у вихованні та спілкуванні дітей та встановити новий спосіб участі у вихованні та спілкуванні дітей батька ОСОБА_3 з синами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 а саме:
на час перебування ОСОБА_3 за межами України, незалежно від періоду, батько має право на необмежене спілкування особисто з синами засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв?язку через мережу Інтернет за допомогою месенджерів «Skype», «Viber», «Telegram», «WhatsApp», «Signal», «FaceTime» «Zoom» та інших відповідних технічних програм, з урахуванням режиму дня дітей та за вибором батька;
зобов?язати ОСОБА_1 надати ОСОБА_3 інформацію про наявні засоби зв?язку (номери телефонів, месенджерів тощо) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для спілкування батька з синами та повідомляти ОСОБА_3 про зміну засобів зв?язку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 необхідних для спілкування батька з синами;
встановити наступні способи участі батька у вихованні та спілкуванні з синами:
кожної суботи тижня з 14 до 15 годині ранку за київським часом через засоби зв?язку (номери телефонів, месенджерів тощо) з ОСОБА_5 ;
кожної неділі тижня з 14 до 15 години ранку за київським часом через засоби зв?язку (номери телефонів, месенджерів тощо) з ОСОБА_4 ;
зобов?язати ОСОБА_1 щомісячно надсилати ОСОБА_3 на засоби зв?язку (номери телефонів, месенджерів тощо) фотографії дітей;
зобов?язати ОСОБА_1 надати можливість переписуватися з дітьми в месенджерах.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 липня 2025 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про зміну способу участі батька у вихованні дітей задоволено частково. Змінено спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми встановленний постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року у справі за № 607/13888/21 та встановлено новий спосіб участь батька ОСОБА_3 з синами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме:
кожної суботи тижня з 14 до 15 години за київським часом шляхом спілкування батька з сином ОСОБА_5 , соціальних мереж та/або інших застосунків через мережу Інтернет, з урахуванням стану здоров'я та розпорядку дня дитини;
кожної неділі тижня з 14 до 15 години за київським часом шляхом спілкування батька з сином ОСОБА_4 в режимі відеозв'язку за допомогою телефонного зв'язку, соціальних мереж та/або інших застосунків через мережу Інтернет, з урахуванням стану здоров'я та розпорядку дня дитини.
У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1211,20 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що:
з часу прийняття рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2022 року, яке було змінено постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року, про встановлення порядку участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні дітей, змінились обставини, які мають суттєве значення для участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, оскільки останній перебуває за межами території України, і з урахуванням такої обставини розумними та обґрунтованими є доводи позивача про необхідність коригування раніше встановленого порядку;
при вирішенні питання щодо зміни способу участі батька у спілкуванні та вихованні дітей, суд враховує конкретні обставини справи, необхідність спілкування дітей як і з батьком, так із матір'ю, перебування батька за межами України, відсутність протягом тривалого часу зв'язків із батьком та необхідність відновлення між ними контакту, вік дітей, режим їх звичного способу життя, відвідування школи та інших заходів, час відпочинку та сну, враховуючи часові пояси країн знаходження дітей та батька, положення ст. 159 СК, тому приходить до висновку змінити спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми;
при визначенні способу участі батька у спілкуванні з дітьми, суд приймає до уваги вищевстановленні обставини справи та враховує принцип рівності прав батьків у вихованні дітей та принцип забезпечення найважливіших інтересів дітей, збереження зв'язків із батьком не може не відповідати інтересам дитини;
встановлюючи саме такий порядок спілкування батька з синами, суд, не погоджується з висновком органу опіки та піклування про необмежене спілкування з синами засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв?язку через мережу Інтернет за допомогою месенджерів, без зазначення конкретним годин, днів та період спілкування, оскільки вважає що це суперечить положенням статті 159 СК України, призведе до порушення прав дітей, режиму дня, їх психоемоційного стану, а тому суд вважає, що у задоволенні таких вимог слід відмовити;
позивачем не доведено та судом не встановлено, що відповідач будь-яким чином перешкоджає йому у вихованні та спілкуванні з дітьми;
суд вважав, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача щомісячно надсилати позивачу фотографії дітей не відповідає можливим способам участі одного з батьків, які вправі визначити суд згідно з вимогами статті 159, а тому такі вимоги до задоволення не підлягають;
також з цих підстав, суд вважав безпідставними вимоги про зобов'язання відповідача надати інформацію про наявні засоби зв'язків дітей;
крім того, сам позивач визнав у заявах по суті, що йому відомий номер телефону сина ОСОБА_4 , а молодший син ОСОБА_5 засобів зв'язку на даний час не має;
у разі налагодження психоемоційного зв'язку позивача з дітьми, зміни обставин і взаємовідносин між сторонами, відповідних вікових змін дітей, її розвитку та потреб, тощо, сторони не позбавлені в майбутньому права на зміну встановленого судом способу участі у вихованні дітей для якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2025 року відмовлено адвокату Карапетяну Е. Т., який діє в інтересах ОСОБА_3 , у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2025 року відмовлено ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 липня 2025 року та ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2025 року залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 липня 2025 року та ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2025 року залишено без змін. Витрати, понесені за апеляційний розгляд справи, покладено на сторони в межах, ними понесених.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що:
перебування батька за кордоном не повинно використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримання родинних відносин та емоційного контакту неповнолітніх дітей з її батьком. Однак, в силу об'єктивних причин реальні можливості між батьком і дітьми у таких умовах очевидно звужуються;
отже, під час перебування батька за кордоном, його спілкування з дітьми за допомогою телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, в режимі відеозв'язку через мережу інтернет є цілком логічним і правильним способом участі батька у вихованні дітей з урахуванням обставин цієї справи;
під час розгляду справи відповідачкою не надано доказів негативного пливу на дітей спілкування з батьком, а отже, з урахуванням обов'язку останнього у вихованні дітей, колегія суддів погоджується з визначеним судом порядком спілкування, оскільки такий відповідає віковим потребам дитини та принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритету інтересів дитини та буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дітей;
посилання в апеляційній скарзі на те, що місцевий суд підмінив виконання обов'язків батька у вихованні дітей його правом у підтриманні особистих стосунків із дітьми, не заслуговують на увагу, оскільки виконання судових рішень у справах про піклування про дитину може бути ускладнено у зв'язку з періодами зростання дитини, розвитком кола її інтересів, необхідністю переїзду в іншу місцевість, перебування одного з батьків за кордоном, отже зміна істотних обставин може потребувати зміни порядку (застосування інших способів) реалізації прав батьків щодо дитини;
посилання апелянта на правовий висновок, зроблений Верховним Судом у постанові від 26 квітня 2022 року по справі № 520/8264/19 є безпідставним, оскільки у зазначеній справі судом вирішувалось питання щодо позбавлення батька батьківських прав, який з моменту розірвання шлюбу у 2011 році не проживав із малолітніми дітьми однією сім'єю, а з 2014 року і по час розгляду справи проживає за межами України, та, відповідно, з вказаного часу не брав та не бере участі у вихованні дітей, не піклується про них, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує матеріально, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування дітей, як складову частину виховання. Крім того, у вказаній справі суди врахували, що відповідач був достовірно обізнаний про тяжку життєву ситуацію дітей, викликаною хворобою та смертю їх матері, однак не вжив заходів на забезпечення догляду за дітьми, які після смерті матері були позбавлені будь-якого батьківського піклування, що викликало необхідність встановлення опіки над дітьми та призначення опікуном діда. Таким чином, встановлені судом обставини у зазначеній апелянтом справі є відмінними від справи, що переглядається апеляційним судом;
також необґрунтованим є посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 487/2960/23, в якій останній зазначив про можливість звернутись до суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення, оскільки у вказаній справі судовим рішенням визначено дні і години, за якими відповідачка зобов'язана організувати спілкування дитини з батьком, а відстрочення виконання рішення полягало в частині зустрічей батька з дитиною на території України до закінчення дії воєнного стану. У справі, що переглядається, позивач звернувся до суду для зміни способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, встановленого рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2022 року з врахуванням постанови Тернопільського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року у справі №607/13888/21, оскільки цими рішеннями не було визначено конкретні дні та години спілкування з дітьми, а лише зобов'язано відповідачку не чинити таких перешкод. Тобто, встановлені судом обставини у зазначеній апелянтом справі є також відмінними від справи, що переглядається апеляційним судом.
У грудні 2025 року ОСОБА_1 через систему Електронний суд звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій просила скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01 липня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
задовольняючи позов, суд підмінив виконання обов'язків батька у вихованні дітей його правом у підтриманні особистих стосунків із дітьми;
суд фактично скасував зобов'язання батька у вихованні дітей, замінивши його правом на спілкування з ними, передбачивши, що позивач може спілкуватись із дітьми в режимі відеозв'язку за допомогою телефонного зв'язку, соціальних мереж та/або інших застосунків через мережу Інтернет, з урахуванням стану здоров'я та розпорядку дня дитини;
відповідач не заперечує проти спілкування позивача із дітьми будь-яким чином та в будь-який зручний для дітей час, однак відповідач заперечує щодо фактичного звільнення судом позивача від обов'язку брати участь участь у вихованні дітей. Внаслідок спірного рішення позивач за допомогою суду уник виконання обов'язку щодо виховання дітей;
судом апеляційної інстанції неправильно було застосовано норми частини 2 статті 159 СК України, без урахування висновку, викладеного у постанові від 26 квітня 2022 року по справі № 520/8264/19, де Верховний Суд зазначив, що відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов'язків в розумінні статті 164 СК України. При цьому, судами правильно враховано, що такі життєві умови були обрані відповідачем після народження дітей, перебуваючи на значній відстані, на території іншої держави, відповідач мав усвідомлювати, що не зможе піклуватись про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя. Відповідач не проживав із малолітніми дітьми однією сім'єю, а з 2014 року і по сьогодні проживає за межами України, та, відповідно, з вказаного часу не брав та не бере участі у вихованні дітей, не піклується про них, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує матеріально, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування дітей, як складову частину виховання. Таким чином у вказаній вище постанові Верховний Суд звернув увагу, що періодичні
телефонні дзвінки до дітей не замінюють собою виховання дітей, оскільки свідомий вибір батька проживати за межами України, унеможливлював його участь у вихованні дітей, у спіклуванні про їх духовний, фізичний та моральний розвиток, медичний догляд, як складову частину виховання;
у разі неможливості позивача з поважних та об'єктивних причин виконувати рішення суду, яким встановлено порядок його участі у вихованні дітей, останній не позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення, про що вказав Верховний Суд у постанові від 12 березня 2025 року по справі № 487/2960/23.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Суди встановили, що:
сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2021 року у справі № 607/2922/21;
сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2022 року з урахуванням постанови Тернопільського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року у справі № 607/13888/21, первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , з матір'ю ОСОБА_1 . Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визначено спосіб участі батька ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_4 шляхом надання можливість ОСОБА_3 бачитись з дітьми у присутності матері ОСОБА_1 у перших шість місяців, з моменту набрання рішенням законної сили, в подальшому, самостійно, без присутності матері ОСОБА_1 . Спільний відпочинок та проведення часу з батьком ОСОБА_3 відбувається за бажанням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності матері ОСОБА_1 кожного року у період літніх канікул із 01 серпня по 31 серпня та у період зимових канікул із 09 січня до 14 січня, без обмеження місця проведення та з правом поїздок по території України;
13 квітня 2023 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист № 607/13888/21 в частині вимог щодо визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми;
22 липня 2024 року старшим державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук А. О. у ВП НОМЕР_2 щодо виконання виконавчого листа №607/13888/21 винесено постанову про визначення місця побачення з дитиною за АДРЕСА_1 ;
згідно з листами Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції адресованих ОСОБА_3 через його звернення, останньому повідомлено, що визначення побачення з дітьми шляхом відео конференцій через платформу «ZOOM» кожної неділі тижня о 9 годині ранку за київським часом є неможливим, оскільки державний виконавець самостійно не вправі змінювати час та місце побачень батька з дітьми, якщо їх визначив суд у рішення суду;
відповідно до довідки вих. № б/н від 02 жовтня 2024 року, виданої комп'ютерною академією IT STEP, ОСОБА_4 навчається на напрямку підготовки «Мала комп'ютерна академія» у філії м. Тернопіль, згідно договору 611011749. Студент навчається в групі НОМЕР_1 за графіком навчання, щосуботи з 15:00 год. по 17:50 год. Завершить навчання в лютому 2026 року;
позивач на даний час проживає за межами України в Канаді;
рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1975 від 26 грудня 2024 року затверджено висновок органу опіки та піклування щодо зміни способу участі батька у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно з яким орган опіки та піклування рекомендує змінити спосіб участі батька у вихованні дітей, а саме на час перебування ОСОБА_3 за межами України, незалежно від періоду, батько має право на необмежене спілкування особисто з малолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв'язку через мережу Інтернет за допомогою меседжерів «Skype», «Viber», «Telegram», «WhatsApp», «Signal», «FaceTime», «Zoom» та інших відповідних технічних програм, у зручний для дітей час та за бажанням дітей. Під час перебування батька ОСОБА_3 на території України, залишити без змін порядок участі у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , який встановлено постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року. Рекомендовано матері ОСОБА_1 поважати права батька ОСОБА_3 , не чинити перешкод у спілкуванні з дітьми.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (частина восьма статті 7 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб'єктивні сімейні обов'язки. Свої обов'язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов'язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов'язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов'язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов'язку за допомогою інших суб'єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов'язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов'язаної особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (частини перша, друга та третя статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із статтею 141 СК України мати, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: припинення правовідношення, а також його анулювання (частина друга статті 18 СК України).
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).
Конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні (див. пункт 50 постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23)).
Способом захисту прав може бути пред'явлення позову про зміну способу участі у вихованні дитини, який визначений рішенням суду. Тобто, зокрема, в разі зміни обставин, наприклад, пов'язаних із віком дитини, як мати дитини, так і батько не позбавлені можливості звернутися з позовом про зміну способу участі у вихованні дитини, який визначений рішенням суду (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року в справі № 932/665/20 (провадження № 61-7201св24)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року у справі № 607/20536/19 (провадження № 61-6563св21), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що: «про зміну порядку участі батька у вихованні дітей та спілкування з ними, здійснивши системний аналіз статті 159 СК України у сукупності із статтею 2 та 5 ЦПК України, дійшов висновку про те, що зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 752/9697/19 (провадження № 61-13706св20), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що: «батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини».
При вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахування кожних конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13).
Тимчасовий виїзд дитини за кордон не може обмежувати право батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримання родинних відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 345/4020/24 (провадження № 61-4730св25)).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 756/9623/23 (провадження № 61-8880св24) Верховний Суд зазначив, що «під час тимчасового перебування дітей у безпекових цілях за кордоном, їх спілкування з батьком у вигляді спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, в режимі відеозв'язку через мережу Інтернет (VIBER, SKYPE, WhatsApp, TELEGRAM) є цілком логічним і правильним способом участі батька у вихованні дітей з урахуванням обставин цієї справи. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що з урахуванням обставин, що склались на час розгляду справи (тимчасове перебування позивача та дітей за кордоном з урахуванням необхідності забезпечення безпеки дітей), як в найкращих інтересах дітей, а також задля збереження контакту між батьком та дітьми, необхідно змінити спосіб участі батька у вихованні дітей, визначеного рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2021 року та визначити спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні сина та доньки у вигляді спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що є найбільш ефективним та наразі єдино можливим способом участі відповідача у вихованні та спілкуванні з дітьми».
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суди встановили, що позивач на даний час проживає за межами України в Канаді, тому не може виконувати рішення суду, яким визначено способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про зміну способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року по справі № 520/8264/19.
Разом з тим, предметом розгляду справи № 520/8264/19 було позбавлення батьківських прав, в той час як у справі, яка переглядається, предметом спору є зміна раніше визначеного способу участі батька у вихованні та спілкування з дитиною.
Посилання в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 12 березня 2025 року по справі № 487/2960/23 не свідчить про те, що суди ухвалили судові рішення без її урахування, оскільки в цій справі позивач просив - зобов'язати не чинити перешкоди у спілкуванні з дочкою та визначити умови здійснення ним права на особисте виховання доньки шляхом особистого і безперешкодного спілкування з нею за місцем її проживання в Україні, кожні три місяці у році, а також подорожувати разом з дитиною за згодою останньої та домовленістю з матір'ю; особистого і безперешкодного спілкування з дочкою засобами дистанційного зв'язку; апеляційний суд вирішив відстрочити виконання рішення в частині зустрічей батька з дитиною на території України до закінчення дії воєнного стану на території України та зобов'язати матір дитини організувати спілкування дочки з батьком в режимі відеозв'язку через засоби мобільного зв'язку кожного дня з 19:00 год. до 20:00 год. У справі, що перегляється, з урахуванням свого перебування за кордоном позивач не заявляв про особисті зустрічі з дітьми, обмежившись в частині спілкування телефонними розмовами, що і було задоволено судами.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги, оскарженого судового рішення свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01 липня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про зміну способу участі батька у вихованні дітей.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат