Ухвала
Іменем України
12 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 607/7651/23
провадження № 61-14714ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Гірського Б. О., Хоми М. В., Храпак Н. М., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про стягнення шкоди,
У травні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про стягнення шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 здійснює підприємницьку діяльність (роздрібна торгівля в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), з метою якої орендував приміщення за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_4 .
Позивач зазначав, що 25 грудня 2021 року орендоване приміщення було затоплене з квартири АДРЕСА_2 , яка розташована зверху над ним, з причини аварії трубопроводу системи водоподачі в квартиру. У результаті вказаного залиття було пошкоджено стелі та стіни, віконні відкоси, залита повністю підлога, пошкоджено водою всі речі та устаткування, яке знаходилось в приміщенні магазину «Профлайн».
З метою ліквідації затоплення було викликано працівників КП Тернопільської міської ради «Тернопільводоканал» та ПП «Східний масив», а також наряд поліції.
Під час події керівнику ОСББ «Івана Франка 20» неодноразово телефонували з проханням з'явитись для фіксації події та складання відповідного акту затоплення. На місце події керівник ОСББ не з'явився, в телефонній розмові повідомив, що не може з'явитись, однак поважної причини не назвав, а сказав тільки, що начебто перебуває за межами м. Тернополя.
Зазначав, що позивач як орендар разом із власником затопленого приміщення ОСОБА_4 , за участі свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (працівник ПП «Східний Масив»), ОСОБА_8 (працівник ПП «Східний Масив»), працівників КП Тернопільської міської ради «Тернопільводоканал» та ПП «Східний масив» 25 грудня 2021 року склали акт про залиття приміщення. Одночасно при даних подіях були присутні працівники поліції.
Стверджував, що було здійснено та зафіксовано вихід на другий поверх в квартиру, яка розташована вище приміщення магазину та яка була джерелом затоплення. Оглядом квартири було встановлено, що в ній проводились ремонтні роботи, відсутні меблі, відкриті вікна. Також було встановлено причину витоку води, а саме з колонки водонагрівача, яка розміщена на боковій стіні зліва від входу в квартиру. Одночасно було встановлено і друге джерело витоку води - з труби, яка йде в інше приміщення квартири неподалік від колонки.
Зазначав, що було проведено фіксацію події на фото і відео присутніми особами та поліцією. З метою припинення витоку води та залиття приміщень, які розташовані нижче, працівниками аварійної служби «Тернопільводоканал» було перекрито крани в квартирі, які знаходяться безпосередньо біля колонки, інші крани в квартирі і виток води припинився. У квартирі було виявлено калюжу з водою розміром орієнтовно 2 м на 4 м та глибиною біля 5 см.
Позивач вказував, що оглядом квартири було встановлено причину витоку води, а саме пошкодження, розгерметизація і виток води із труб, як колонки, так і труби, яка є в квартирі.
Вважав, що очевидним є вина (недбалість) власників квартири, в результаті чого нанесено збитки.
Вказував на те, що в акті встановлено і зафіксовано затоплення приміщення, затоплення стелі приміщення практично по всьому периметру, яка змонтована з гіпсокартону, видимі потоки води по стінах приміщення, на підлозі приміщення розтікання води глибиною 10 см, затоплено стелажі магазину, замочено електрообладнання приміщення, замочено товар магазину - електротовари, косметика тощо.
Посилався на причинно-наслідковий зв'язок між пошкодженням колонки і труби із квартири над приміщенням магазину і затопленням приміщення магазину.
Посилався на те, що за ту частину трубопроводу системи водопостачання, що знаходиться у квартирі окремо взятого мешканця багатоповерхового житлового будинку, - несе відповідальність саме цей мешканець. Виняток становлять випадки, коли прорив стався через роботу комунальників (великий тиск, розморожування центральних труб, неякісно встановлена сантехніка та ін.). Що стосується інших трубопроводів, то вони знаходяться у спільній власності всіх сусідів, тому й обов'язок по їх утриманню і обслуговуванню передається балансоутримувачу.
Зазначав, що використовував орендоване приміщення як магазин «Профлайн», в якому знаходилась косметика, електротовари тощо.
Вказував на те, що в результаті затоплення всі товари прийшли в непридатність. Завдані збитки зафіксовано та оцінено експертом відповідно до договору № 2712/1 від 27 грудня 2021 року «Про проведення товарознавчого експертного дослідження», укладеним між ним і експертом ОСОБА_9 , та вартість збитків оцінено в 313 491,54 грн.
Також позивач зазначав, що устаткування і товар для магазину закуповуються в іноземній валюті, тож для повного покриття боргу слід врахувати різницю курсів валют, яку слід покласти на відповідачів.
Вказував на те, що станом на день затоплення курс гривні до долара США становив за курсом НБУ - 1 долар США - 27,2747 грн. Відповідно 313 491,54 грн. становило - 11 493,8584 долари США. На час подання позову - 25 квітня 2023 року, 11 493,8584 долари США становить 420 314,31 грн (із розрахунку 1 долар США - 36,5686 грн станом на 25 квітня 2023 року за курсом НБУ). Виникає різниця: 420 314,31 грн - 313 491,54 грн = 106 822,77 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.
Відтак вважав, що сума нанесених збитків в результаті затоплення становить 420 314,31 грн.
Окрім того, 01 березня 2023 року між позивачем та експертом було укладено договір про проведення додаткової експертизи № 0103/3 та експертом фактично підтверджено суму нанесених збитків, яка встановлена попереднім висновком.
Також, підтвердженням факту затоплення та нанесення збитків є висновок експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Володимира Переймибіди, за яким збитки приміщенню від затоплення становлять 230 104грн.
При обрахунку втрат, які позивач поніс при припиненні підприємницької діяльності, яка сталась в результаті затоплення приміщення встановлено збитки в розмірі 300 000 грн, які підлягають стягненню з відповідача, оскільки після затоплення змушений був припинити оренду приміщення і орендувати інше.
ОСОБА_3 вважав, що відшкодування моральної шкоди, завданої затопленням, становить 50 000грн, оскільки в результаті неправомірних дій в нього виникли проблеми зі здоров'ям, він практично втратив сон, постійно вживає снодійні, що призводить до постійних нервових стресів, наносить йому надзвичайних психічних і моральних страждань.
ОСОБА_3 просив:
стягнути з відповідача на свою користь збитки, завдані внаслідок затоплення в сумі 870 314,31 грн, з яких: 313 491,54 грн - сума завданих збитків, 106 822,77 грн - нарахування різниці курсу гривні, 50 000 грн - відшкодування моральної шкоди, 300 000 грн - майнові збитки за неможливість здійснення підприємницької діяльності; судові витрати 20 000 грн за проведення експертиз та 80 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 січня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц (провадження №61-28098св18), акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події, а тому не може ґрунтуватись на інших документах. Неналежно складений акт про залиття квартири є недопустимим доказом та не може бути прийнятий судом. Акт залиття приміщення від 25 грудня 2021 року № б/н не відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій. Із змісту цього акту видно, і це не заперечується позивачем, відповідачка не залучалась до його складання. Акт не містить відомостей про відмову відповідачки від підписання акту. Даний акт не надсилався на адресу відповідачки, після його складання. Акт не містить інформації про номер квартиру, з якої сталось залиття приміщення та власника такої квартири. Акт не містить інформації про те, що комісією оглядалась квартира АДРЕСА_3 , яка належить відповідачці у справі. Верховний Суд неодноразово висновував, що, якщо власник житла, який спричинив залиття, відмовляється від підписання акту, це не може вплинути на його правильність та юридичну значимість. Проте, якщо всупереч установленим нормам власник житла, який спричинив залиття не брав участі при огляді залиття квартири комісією, не був для цього запрошений, не мав можливості зауважити чи заперечити з питань огляду і не отримав під розписку акти про залиття, то розрахунки збитків на підставі такого акту не є достовірними (правові висновки, викладені в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі 2-1974/11, від 10 травня 2018 року у справі № 465/2120/14-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 569/14230/15-ц);
аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише з вини заподіювача шкоди (умислу або необережності). Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом. Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Отже, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги;
факт затоплення мав місце і на час цього затоплення - 25 грудня 2021 року офісне приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 139,9 кв. м, орендував ОСОБА_3 , який здійснював підприємницьку діяльність у магазині «Профлайн» з продажу товарів для салонів краси, перукарень та фізичних осіб. Власником та орендодавцем цього приміщення була ОСОБА_4 . Причиною затоплення приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , стала пошкоджена водяна труба, підведена до газової колонки, яка встановлена в приміщенні на другому поверсі над згаданим магазином. Оглядом цього приміщення було встановлено, що квартира складається з кількох квартир. У квартирі проводились ремонтні роботи, відсутні меблі, відкриті вікна. Також, як суд зазначив, було встановлено причину витоку води, а саме - з колонки водонагрівача, яка розміщена на боковій стіні зліва від входу в квартиру. Одночасно було встановлено і друге джерело витоку води - з труби, яка йде в інше приміщення квартири неподалік від колонки. Сторона позивача обґрунтовувала свої вимоги тим, що власником квартири за адресою АДРЕСА_4 , з якої сталося затоплення 25 грудня 2021 року була ОСОБА_1 , яка є заподіювачем шкоди та повинна нести відповідальність за її спричинення;
у акті про залиття міститься неповна адреса приміщення, з якого відбулося затоплення. Зазначено, зокрема, що залиття приміщення АДРЕСА_1 , 25 грудня 2021 року сталось з приміщення квартири, що розташована поверхом вище (2 поверх). Також при зверненні ОСОБА_3 в поліцію, позивач не покликався на конкретну адресу житла, з якого мало місце затоплення орендованого ним приміщення, що було встановлено в ході розгляду справи по суті. Отож, будь-якої вказівки про номер квартири, з якої відбулось затоплення немає, однак недотримання форми акту, в частин відсутності номера квартири, з якої відбулося затоплення орендовного ОСОБА_3 приміщення, не спростовує факту залиття цього нежитлового приміщення. Крім того, вказані в акті обставини події залиття приміщення орендованого ОСОБА_3 , відповідачем не спростовані, а сам акт не оскаржувався. При цьому, подія залиття орендованого позивачем приміщення підтверджена також показаннями свідків (постанова верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 727/2372/18-ц). Разом з тим, при дослідженні доказів суд встановив, що залиття приміщення АДРЕСА_1 , 25 грудня 2021 року мало місце з приміщення, яке, на час виникнення спірних правовідносин не належало на праві власності відповідачці;
власником квартири за адресою АДРЕСА_4 , станом на 25 грудня 2021 року, була ОСОБА_1 , однак з технічного паспорта будинку АДРЕСА_1 слідує, що приміщення НОМЕР_1, яке орендувалось позивачем, знаходиться на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 . На 2 поверсі, над приміщенням НОМЕР_1 розміщений коридор та приміщення санвузла. Квартира АДРЕСА_3 знаходиться на другому поверсі в іншому кінці будинку та відділена від приміщення, що знаходиться над приміщенням НОМЕР_1 двома квартирами АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 та коридором, який простягається на весь другий поверх. У приміщенні квартири АДРЕСА_3 та біля неї відсутня газова колонка, що підтверджується умовними позначеннями в технічному паспорті. Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні, під час дослідження технічного паспорту на будинок за вказаною адресою, підтвердив, що над приміщенням, яке орендував позивач розташовані квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 . Квартира АДРЕСА_3 , яка належала ОСОБА_1 знаходиться на другому поверсі, однак у іншому кінці будинку;
стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення;
ОСОБА_1 не може нести відповідальність за залиття приміщення НОМЕР_1 у буд. АДРЕСА_1 , 25 грудня 2021 року, оскільки, судом було встановлено, ця подія залиття мала місце, однак не з квартири АДРЕСА_2 . Місце розташування цієї квартири та відсутність в ній газової колонки вказують на необґрунтованість вимог до ОСОБА_1 та на неналежність відповідача у спорі. Показання свідків про те, що вони бачили на дверях квартири, з якої відбувалося затоплення АДРЕСА_3 , суд відхиляє, адже вони суперечать змісту технічного паспорта будинку АДРЕСА_1 , який сторона позивача не спростувала. Саме з цього документу вбачається, що над затопленим приміщенням розміщені квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , власником яких відповідачка не є та не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві;
з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів сторона позивача до суду не зверталась, а тому суд вирішує спір за позовними вимогами до ОСОБА_1 , яка є неналежним відповідачем, а пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково;
рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 січня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково;
стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 313 491,54 грн майнової шкоди та 25 000,00 грн моральної шкоди, завданої залиттям приміщення магазину;
у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
відповідно до положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Із огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладений обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач, у свою чергу, повинен довести наявність шкоди та її розмір;
суд першої інстанції слушно звернув увагу на відсутність в акті про залиття будь-якої вказівки про номер квартири, з якої відбулось затоплення, однак недотримання форми акту, в частині відсутності номера квартири, з якої відбулося затоплення орендованого ОСОБА_3 приміщення, не спростовує факту залиття цього нежитлового приміщення. Місцевий суд правильно зазначив про те, що вказані в акті обставини події залиття приміщення орендованого ОСОБА_3 , відповідачем не спростовані, а сам акт не оскаржувався. При цьому, подія залиття орендованого позивачем приміщення підтверджена також показаннями свідків (постанова верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 727/2372/18-ц). Суд першої інстанції правильно встановив, що факт затоплення мав місце і на час цього затоплення - 25 грудня 2021 року офісне приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 139,9 кв. м, орендував ОСОБА_3 , який здійснював підприємницьку діяльність у магазині «Профлайн» з продажу товарів для салонів краси, перукарень та фізичних осіб. Власником та орендодавцем цього приміщення була ОСОБА_4 . Причиною затоплення приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , стала пошкоджена водяна труба, підведена до газової колонки, яка встановлена в приміщенні на другому поверсі над вищезгаданим магазином;
оглядом цього приміщення було встановлено, що квартира складається з об'єднаних кількох квартир, оскільки між ними відсутні перегородки. У квартирі проводились ремонтні роботи, відсутні меблі, відкриті вікна. Також було встановлено причину витоку води, а саме з колонки водонагрівача, яка розміщена на боковій стіні зліва від входу в квартиру. Одночасно було встановлено і друге джерело витоку води - з труби, яка йде в інше приміщення квартири неподалік від колонки. Крім того, в суді представник відповідача не заперечував факту проведення там ремонтних робіт;
водночас місцевий суд, аналізуючи фотокопію технічного паспорту будинку АДРЕСА_1 вважав, що власником квартири за адресою АДРЕСА_4 , станом на 25 грудня 2021 року, була ОСОБА_1 , однак приміщення НОМЕР_1, яке орендувалось позивачем, знаходиться на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , в той час як на 2 поверсі, над приміщенням НОМЕР_1 розміщений коридор та приміщення санвузла, а квартира АДРЕСА_3 знаходиться на другому поверсі в іншому кінці будинку та відділена від приміщення, що знаходиться над приміщенням №4 двома квартирами АДРЕСА_5 і АДРЕСА_6 та коридором, який простягається на весь другий поверх, і у приміщенні квартири АДРЕСА_3 та біля неї відсутня газова колонка, що підтверджується умовними позначеннями в технічному паспорті. У суді апеляційної інстанції представником третьої особи - адвокатом Покотилом Ю. В. було надано копію технічного паспорту офісного приміщення по АДРЕСА_1 , з якого вбачається, що загальна площа даного приміщення, розташованого на першому поверсі становить 139,7 кв. м. Співставивши план вказаного офісного приміщення, із наявною в матеріалах справи фотокопією технічного паспорту будинку АДРЕСА_7 , а саме із планом другого поверху, вбачається, що над офісним приміщенням розташовані не лише квартира АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , як помилково зазначив суд першої інстанції, а також і квартира АДРЕСА_3 , оскільки її геометричне розташування частково перекриває площу офісного приміщення, яке зазнало затоплення. Тому висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам даної справи та є помилковими, оскільки ОСОБА_1 є належним відповідачем у даній справі;
ОСОБА_1 мала довести відсутність своєї вини у вчиненні шкоди, а позивач зобов'язаний довести розмір такої шкоди. Разом з тим, відповідачкою не спростовано надані позивачем як докази на підтвердження факту залиття, так і щодо обсягу пошкоджень та розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття офісного приміщення;
при задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоду, завданої внаслідок затоплення офісного приміщення магазину «Профлайн» у розмірі 313 491,54 грн, апеляційний суд взяв до уваги: висновок експерта №2712/1 за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження майна, що знаходилось в приміщенні за адресою: АДРЕСА_8 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 22 лютого 2022 року та висновок експерта за результатами проведення додаткового експертного товарознавчого дослідження майна № 0103/3 від 10 квітня 2023 року, проведеного судовим експертом Стециком Ю. М., згідно яких розмір матеріального збитку становить 313 491,54 грн. Жодних доказів на спростування визначеного зазначеними висновками експерта розміру матеріального збитку, відповідачем надано не було;
при відмові у задоволенні позовної вимоги про стягнення 106 822,77 грн. нарахування різниці курсів гривні, апеляційний суд зробив висновок про те, що указані вимоги є необґрунтованими, оскільки в розумінні статей 22, 1166 ЦК України позивачем не доведено, що курсова різниця, у даному випадку, є елементом реальних збитків (шкоди), завданих в результаті затоплення офісного приміщення, розмір яких становить 313 491,54 грн, що підтверджено відповідними висновками експерта. Крім того, матеріали справи не містять і доказів купівлі вказаного товару у іноземній валюті. Між сторонами наявне деліктне зобов'язання, а не договірне, відтак позивач безпідставно посилається на доларовий еквівалент розміру матеріальної шкоди;
також апеляційний суд зробив висновок про те, що з урахуванням статей 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди. Ураховуючи, що ОСОБА_3 у зв'язку із затопленням офісного приміщення, в якому він здійснював підприємницьку діяльність, зазнав душевних страждань та переживань, які проявились у душевних і моральних стражданнях, втраті сну, перебуванні у постійному стресі, тривалому розгляду спору в суді, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважала, що розмір моральної шкоди повинен становити 25 000 грн, а не 50 000 грн як просить позивач;
при відмові у задоволенні позовної вимоги про стягнення упущеної вигоди у розмірі 300 000 грн апеляційний суд зробив висновок про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що він міг і повинен був отримати визначені доходи у розмірі 300 000 грн в результаті своєї підприємницької діяльності, пов'язаної із продажем косметичних товарів, електротоварів тощо, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати вказаний прибуток.
апеляційний суд зробив висновок про стягнення з відповідача на користь позивача витрат у розмірі 20 000 грн за проведення експертиз та 8 268 грн витрат на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
22 листопада 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Вербицьким Р. А., на постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 22 жовтня 2025 року у справі № 761/415/24; від 22 травня 2019 року у справі № 640/8205/17; від 21 вересня 2018 року у справі № 2-1974/11; від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц; від 04 вересня 2020 року у справі № 761/46293/18; від 19 червня 2019 року у справі № 372/2028/16-ц; від 18 грудня 2019 року у справі № 711/7670/16-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд поклав на відповідача обов'язок доведення відсутності вини, без попереднього доведення позивачем протиправної поведінки відповідачки та причинного зв'язку між її поведінкою і шкодою;
відсутність в акті про залиття обов'язкових реквізитів, його складання за відсутності особи, яку вважають винною у залитті, не зазначення квартири (приміщення), з якої сталося залиття, та не складення переліку пошкоджених речей свідчать про те, що такий акт не може бути належним та допустимим засобом доказування обставин, необхідних для застосування статті 1166 ЦК України. Відповідно у відповідачки не виникає обов'язку доводити відсутність своєї вини;
апеляційний суд визначив розмір шкоди без переліку пошкоджених речей (майна), взявши за основу розрахунку виключно висновки товарознавчих досліджень, помилково виходив із того, що перелік пошкоджених речей може визначатися не актом залиття, складеним відповідно до пункту 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, а висновком експерта, який базується на акті без переліку майна та на даних бухгалтерського обліку;
із висновку експерта від 22 лютого 2022 року № 2712/1 вбачається, що його складено: за відсутності первинного переліку пошкоджених речей (майна), який мав бути зафіксований актом залиття на момент події; на підставі даних бухгалтерського обліку, які відображають господарські операції та вартість товару, але не є документом, що фіксує, які саме товари знаходились у приміщенні у момент залиття та були пошкоджені; без участі відповідачки: її та/або її представників не запрошували до огляду майна, вони участі в проведенні експертизи не брали. Відтак, апеляційний суд надав висновкам експерта наперед встановлену силу, сприйнявши їх як єдиний і достатній доказ складу шкоди та її розміру;
суд не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, не дослідив належним чином акт від 25 грудня 2021 року, який є основним доказом позивача, зокрема не надав йому оцінки. Також, суд не надав належної правової оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи та доводам відповідачки;
суд апеляційної інстанції встановив джерело залиття на підставі технічного паспорта приміщення НОМЕР_1, зробив припущення, що над цим приміщенням розташована квартира АДРЕСА_3 відповідачки і що витік води з цієї квартири міг спричинити залиття приміщення магазину. При цьому суд не призначав і не оцінював жодної будівельно-технічної експертизи, яка б досліджувала можливість та ймовірність витікання води саме з квартири АДРЕСА_3 та її розтікання до приміщення НОМЕР_1. За відсутності такого спеціального дослідження технічний паспорт нежитлового приміщення НОМЕР_1 є неналежним і недопустимим доказом джерела залиття. Адже, технічний паспорт приміщення (як і технічний паспорт будинку) відображає лише конфігурацію будівлі, розташування приміщень та комунікацій, але не фіксує факт витікання води, джерело протікання або реальний шлях розтікання води під час конкретної події;
суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачка не довела відсутність вини. Роблячи наведені висновки щодо нібито доведеності протиправної поведінки відповідачки, наявності шкоди, причинно-наслідкового зв'язку та розміру майнової шкоди, суд апеляційної інстанції фактично застосував статтю 1166 ЦК таким чином, що первинний тягар доказування усіх елементів складу деліктного правопорушення був покладений не на позивача, а на відповідачку. У справі № 761/415/24 Верховний Суд виходив із загального деліктного підходу до розподілу тягаря доказування, згідно з яким саме позивач повинен довести наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювача та причинний зв'язок між цією поведінкою і шкодою;
справі № 2-1974/11 (постанова від 21 вересня 2018 року) Верховний Суд зробив висновок про те, що акт, в якому не зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, які допустили таке залиття, а також інші необхідні для такого документа реквізити, не відповідає вимогам Правил. Тому такий акт не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди. Суд апеляційної інстанції проігнорував доводи представника відповідача про те, що акт від 25 грудня 2021 року не відповідає вимогам пункту 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, а тому не може використовуватися позивачем як належний та допустимий доказ заподіяння відповідачкою майнової шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України;
суд апеляційної інстанції визначив розмір шкоди без будь-якого первинного переліку пошкоджених речей (майна), взявши за основу розрахунку виключно висновки товарознавчих досліджень, помилково виходив із того, що перелік пошкоджених речей може визначатися не актом залиття, складеним відповідно до пункту 2.3.6 Правил, а висновком експерта, який базується на акті без переліку майна та на загальних даних бухгалтерського обліку;
суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином питання, пов'язані визначенням розміру майнової шкоди, зокрема: не встановив, що висновки експерта складені за відсутності первинного переліку пошкодженого майна, виключно на підставі акта від 25 грудня 2021 року, який такого переліку не містить, та загальних даних бухгалтерського обліку, що відображають господарські операції, але не факт пошкодження конкретних речей внаслідок події залиття; не звернув уваги на те, що приписи статей 1166, 1192 ЦК України у взаємозв'язку з пунктом 2.3.6 Правил утворюють уніфіковану формулу визначення майнової шкоди, завданої внаслідок залиття приміщення, згідно з якою: майнова шкода - перелік пошкодженого майна + вартісна оцінка цього майна; не врахував, що висновки експерта є товарознавчим дослідженням вартості майна (речей), яке позивач надав експерту разом із даними бухгалтерського обліку про вартість цього майна на момент його придбання, але не дослідженням майна (речей), яке було пошкоджено в результаті залиття приміщення, що належить позивачу на відповідному речовому праві. Натомість спірним у даному випадку є не «вартість» майна (речей), які надані позивачем для проведення товарознавчого дослідження, а наявність пошкодженого майна (речей) як такого, віднесення конкретних речей до пошкоджених саме внаслідок залиття приміщення. Останнє корелюється зі змістом висновку експерта № 2712/1 від 22 лютого 2022 року, у якому зазначається про проведення експертом огляду наданого позивачем майна, але не про складання переліку пошкодженого майна внаслідок залиття приміщення; не звернув уваги на те, що відповідачка не повідомлялась про проведення огляду майна, який проводився виключно за участю позивача та його представника. Як убачається з висновку експерта № 2712/1 від 22 лютого 2022 року, експертний огляд майна проведено в присутності позивача та його представника, тобто без участі будь-яких сторонніх спостерігачів. Законодавство не вимагає обов'язкової участі свідків у проведенні експертизи, однак суд апеляційної інстанції фактично розглянув висновок експерта як засіб доказування з подвійною правовою природою одночасно як засіб фіксації переліку пошкодженого майна (речей) і як засіб визначення їх - грошового еквівалента. Отже, для того щоб певний засіб доказування міг підтвердити обставини, які за законом доводяться конкретним видом доказів, він повинен відповідати вимогам, що ставляться до такого виду доказу. Звідси, аби висновок товарознавчої експертизи корелювався з переліком пошкодженого майна, він мав би складатися з дотриманням вимог пункту 2.3.6 Правил щодо порядку фіксації фактів залиття та пошкоджених речей, чого в даній справі не відбулося;
суд апеляційної інстанції формально підійшов до оцінки показань свідків, які були покладені в основу висновку про джерело залиття приміщення.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується у частині стягнення 313 491,54 грн майнової шкоди та 25 000,00 грн моральної шкоди, завданої залиттям приміщення магазину. В іншій частині постанова апеляційного суду у касаційному порядку не оскаржується.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Апеляційний суд встановив, що 05 жовтня 2010 року ОСОБА_3 видано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 032747. ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на другій групі спрощеної системи оподаткування. 30 травня 2012 року Державною податковою службою України ОСОБА_3 видано свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_2.
ОСОБА_3 (орендар) та ОСОБА_4 (орендодавець) уклали 29 квітня 2021 року договір оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 139,9 кв. м на строк з 01 червня 2021 року до 31 травня 2022 року включно. Вказане приміщення передано 21 червня 2021 року від орендодавця до орендаря, згідно акту приймання-передачі від 01 червня 2021 року.
25 січня 2022 року між сторонами договору оренди було укладено додаткову угоду № 1, згідно якої сторони дійшли взаємної згоди про дострокове припинення та розірвання з 25 січня 2022 року договору оренди.
25 січня 2022 року складено акт приймання-передачі (повернення об'єкта оренди), згідно якого приміщення за вказаною адресою повернуто орендодавцю.
Апеляційний суд встановив, що 25 грудня 2021 року власник затопленого приміщення ( ОСОБА_4 ) та орендар ( ОСОБА_3 ) за участі свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (працівник ПП «Східний Масив»), ОСОБА_8 (працівник ПП «Східний Масив»), працівників КП Тернопільської міської ради «Тернопільводоканал» та ПП «Східний масив» склали акт про залиття приміщення АДРЕСА_1 . 25 грудня 2021 року сталось затоплення з приміщення квартири, що розташована поверхом вище (2 поверх). З працівниками ПП «Східний масив», Тернопільводоканалу було здійснено вихід на квартиру на другому поверсі, з якої відбувалось затоплення. Оглядом даної квартири було встановлено, що вона складається з об'єднаних кількох квартир, оскільки між ними відсутні перегородки. У квартирі проводились ремонтні роботи, відсутні меблі, відкриті вікна. Також було встановлено причину витоку води, а саме з колонки водонагрівача, яка розміщена на боковій стіні зліва від входу в квартиру. Одночасно було встановлено і друге джерело витоку води - з труби, яка йде в інше приміщення квартири неподалік від колонки. Було проведено фіксацію події на фото і відео присутніми особами та поліцією. З метою припинення витоку води та залиття приміщень, що розташовані нижче, працівниками аварійної служби «Тернопільводоканал» було перекрито крани в квартирі, які знаходяться безпосередньо біля колонки і інші крани в квартирі і виток води припинився. У квартирі було виявлено калюжу з водою розміром орієнтовно 2 м на 4 м та глибиною біля 5 см. Виходячи з огляду квартири, було встановлено причину витоку води, а саме пошкодження, розгерметизація і виток води із труб, як колонки так і труби, яка є в квартирі. Виток води спричинив затоплення приміщення магазину «Профлайн» знизу. Факт затоплення і пошкодження магазину «Профлайн» та речей, товару в магазині зафіксовано фото і відеозйомкою. Очевидним є вина (недбалість) власників квартири, чим нанесено збитки. Встановлено і зафіксовано в акті нанесення збитків (шкоди) і пошкоджень у приміщенні магазину: затоплення стелі приміщення, оскільки вода розтеклась по всьому периметру стелі. Стеля змонтована з гіпсокартону. Видимі потьоки води по стінах приміщення, на підлозі приміщення розтікання води глибиною 10 см, затоплено стелажі магазину, замочено електрообладнання приміщення, замочено товар магазину - електротовари, косметика тощо.
27 грудня 2021 року між ФОП ОСОБА_3 (замовник) та ФОП ОСОБА_9 (виконавець) укладено договір № 2712/1 на проведення товарознавчого експертного дослідження. Згідно рахунку № 2712/1/1 від 27 грудня 2021 року, ФОП ОСОБА_3 сплачено ФОП ОСОБА_9 10 000 грн.
22 лютого 2022 року ФОП ОСОБА_9 складено висновок експерта № 2712/1 за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження майна що знаходилось в приміщенні за адресою: АДРЕСА_8 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », згідно якого розмір матеріального збитку, нанесеного майну, що знаходилось в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_8 , внаслідок його залиття, що сталося 25 грудня 2021 року, може становити: 313 491,54 грн.
Апеляційний суд встановив, що 29 грудня 2021 року адвокатом Покотилом Ю.В. направлено голові ОСББ «Івана Франка 20» два примірники акту від 25 грудня 2021 року для затвердження, з проханням затвердити один примірник акту та повернути заявнику за адресою: АДРЕСА_9 . Також було запропоновано викласти, якщо вони виникатимуть, свої зауваження чи пропозиції.
24 січня 2022 року адвокатом Парубієм І. направлено керівнику ОСББ «Івана Франка 20» два примірники акту від 25 грудня 2021 року для затвердження, з проханням затвердити один примірник акту та повернути заявнику за адресою: АДРЕСА_9 . Також було запропоновано викласти, якщо вони виникатимуть, свої зауваження чи пропозиції. Керівник ОСББ «Івана Франка 20» 15 лютого 2022 року надіслав відповідь № 15/02, якою повернув направлені йому копії актів з поясненням, що затвердити їх не може через його відсутність на місці події.
Апеляційний суд встановив, що 08 лютого 2022 року експертом Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України складено висновок експертного дослідження за результатами проведеного будівельно-технічного дослідження за заявою ОСОБА_10 від 17 січня 2022 року № 79/22-22, згідно якого вартість ремонтно-будівельних робіт по відновленню технічного стану приміщень НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , станом на день проведення обстеження, становить 230 104 грн, у тому числі 64 247 грн 1,2 (ПДВ) = 77 096,40 грн - вартість будівельних матеріалів.
Апеляційний суд встановив, що на адвокатський запит ОСОБА_11 , КП «Тернопільводоканад» 27 січня 2022 року надало відповідь № 197/22, у якій повідомило, що 25 грудня 2022 року було здійснено виклик в телефонному режимі гр. ОСОБА_12 про затоплення приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , з верхнього поверху будинку. При виїзді аварійної бригади за згаданою адресою було встановлено, що причиною затоплення стала пошкоджена водяна труба підведена до газової колонки, яка встановлена в приміщенні на другому поверсі над вказаним магазином. Оскільки приміщення зверху було відкрите, працівниками підприємства було перекрито запірну арматуру перед водолічильником в даному приміщенні для уникнення подальшого затоплення. Надано копію витягу із журналу звернень за 25 грудня 2021 року.
24 січня 2022 року адвокат Парубій І. М. надіслав ПП «Східний масив» запит № 24/01/22, у якому просив надати інформацію про вихід працівників ПП «Східний масив» на подію затоплення приміщення магазину «Профлайн» за адресою АДРЕСА_1 ; надати інформацію про встановлені причини затоплення приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 . Надати копію журналу звернень про факт затоплення приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд встановив, що 01 березня 2023 року між ФОП ОСОБА_3 (замовник) та ФОП ОСОБА_9 (виконавець) укладено договір № 0103/3 на проведення додаткової товарознавчої експертизи. Згідно рахунку № 0103/3 від 01 березня 2023 року, ФОП ОСОБА_3 сплачено ФОП ОСОБА_9 10 000 грн.
10 квітня 2023 року ФОП ОСОБА_9 складено висновок експерта № 0103/3 за результатами проведення додаткової товарознавчої експертизи майна що знаходилось в приміщенні за адресою: АДРЕСА_8 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », згідно якого розмір матеріального збитку, нанесеного майну, що знаходилось в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_8 , внаслідок його залиття, що сталося 25 грудня 2021 року, може становити 313 491,54 грн.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 292673287 від 26 грудня 2021 року, квартира за адресою АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
На адвокатський запит Вербицького Р. від 11 липня 2024 року, Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області 22 липня 2024 року надано відповідь В-11 6аз та копії матеріалів за зверненням ОСОБА_3 про те, що за адресою АДРЕСА_1 , невідомі особи затоплюють приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Дані матеріали включають довідку про результати розгляду звернення гр. ОСОБА_3 за період з 25 грудня 2021 року по 17 січня 2022 року, рапорт, яким зафіксовано звернення ОСОБА_3 на лінію «102» про те, що невідомі особи поверхом вищео 10:00 год. 25 грудня 2021 року затоплюють приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , заява та пояснення ОСОБА_3 в яких він просить притягнути до відповідальності осіб, які є власниками приміщення другого поверху по АДРЕСА_1 з вини яких затопило нежитлове приміщення за цією ж адресою; повідомляє про обставини затоплення, обстеження приміщень другого поверху будівлі, де виявили, що вода безперервно тече з газової колонки; лист Тернопільського РУП ГУНП № 462 від 19 січня 2022 року, адресований ОСОБА_3 , про відсутність підстав вносити відомості в ЄРДР, та рекомендовано з приводу відшкодування збитків, завданих затопленням, звернутися до Тернопільського міськрайонного суду.
На адвокатський запит Вербицького Р. від 16 серпня 2024 року управлінням патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції надано відповідь від 19 серпня 2024 року № 152аз/41/33/02-2024 «Про надання відповіді». За змістом цієї відповіді, працівники УПП в Тернопільській області ДПП здійснювали реагування на повідомлення, яке надійшло 25 грудня 2021 року о 10:07 год. на екстрений скорочений номер «102»по факту житлово-експлуатаційні аварії, що мало місце в АДРЕСА_1 , зареєстровано в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області за номером 52115.
Згідно з рапортом працівників УПП в Тернопільській області ДПП, за результатами реагування, в заявника, гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відібрано заяву та письмові пояснення. Інформація щодо проникнення до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду відсутня.
Апеляційний суд на підставі фотокопії технічного паспорта будинку АДРЕСА_1 встановив, що приміщення НОМЕР_1 знаходиться на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 . Над приміщенням НОМЕР_1 знаходиться коридор та приміщення санвузла. Квартира АДРЕСА_3 знаходиться на другому поверсі в іншому кінці будинку та відділена від приміщення, що знаходиться над приміщенням НОМЕР_1 двома квартирами АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 та коридором, який простягається на весь другий поверх. У приміщенні квартири АДРЕСА_3 та біля неї відсутня газова колонка, що підтверджується умовними позначеннями в технічному паспорті.
Допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції в процесуальному статусі свідка позивач ОСОБА_3 суду показав, що 25 грудня 2021 року до нього зателефонував продавець магазину на АДРЕСА_11 і повідомив, що зі стелі тече вода. Коли свідок приїхав, то побачив, що зі стелі приміщення тече вода, гіпсокартон був розірваний, продавці забирали товари з полиць і ховали в сухе місце. В орендованому приміщенні продавалася техніка - електротовари, перукарські речі, косметика. Тоді ж ОСОБА_3 зателефонував до батька і дядька, щоб вони приїхали допомогти. Після приїзду працівників «Водоканалу» свідок піднявся з ними на 2 поверх, у квартиру АДРЕСА_3 , та побачив, що приміщення повністю розвалене, підлоги не було, а з газової колонки текла вода. Свідок та інші присутні почали воду збирати та виносити на вулицю, оскільки там все було затоплено, вода стояла глибиною 5-7 см. ОСОБА_3 піднявся на 2 поверх, над приміщенням, яке затопило, де розташована квартира АДРЕСА_3 . У цій квартирі проводився ремонт, підлоги не було, там знаходилась газова колонка звідки і текла вода. Тоді були присутні працівники «Волоканалу» і ПП «Східний масив», свідок заходив у квартиру разом із працівниками цих служб. Також телефонували до власника квартири, з якої відбулося затоплення, він сказав, що «закриє» це питання. В подальшому була зустріч з ОСОБА_13 , свідок показував йому збитки, однак жодного відшкодування за спричинену шкоду позивач не отримав. Свідок не знав, хто є власником квартири звідки відбулося затоплення, він спілкувався тільки з ОСОБА_13 , з ОСОБА_14 не спілкувався. З тої самої квартири було затоплення стелі приміщення літом, тоді голова ОСББ відшкодував кошти за побілку стелі. Чому в акті про затоплення немає номеру квартири свідку не відомо. ОСОБА_3 також не відомо, чи надсилався опис пошкодженого майна відповідачці, при його огляді експертом вона не була присутня. Повторна експертиза пошкодженого майна ініціювалася адвокатом. З актом опису пошкодженого майна ОСОБА_1 не знайомилася, однак ці речі не продані, вони зберігаються та можуть бути надані відповідачці. Свідок пригадує, що на старих дверях квартири ручкою чи олівцем було написано «13». ОСОБА_3 заходив у приміщення поверхом вище, яке знаходилося над приміщенням, яке він орендував для здійснення підприємницької діяльності. Позивач не пригадує зміст написаних ним пояснень. ОСОБА_1 у день затоплення 25 грудня 2021 року на повідомлялася про подію.
Допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_5 суду показав, що 25 грудня 2021 року йому зателефонував син ОСОБА_3 , який повідомив про затоплення приміщення магазину. Коли свідок приїхав, то побачив, що зі стелі тече вода, стеля обвалилася. Почали рятувати товар, описали його, склали в ящики і вивезли. Піднялися у приміщення поверхом вище, де побачили, що з правої сторони по сходах знаходиться квартира, двері у це помешкання були відкриті, на стіні висіла стара колонка, з якої і текла вода. Після цього викликали працівників поліції, водоканалу та ЖЕК. Свідок бачив, що на одній дверці вхідних дверей було нашкрябано № 13, вікна квартири виходили на АДРЕСА_10 . Підлоги у цій квартирі не було, дошки були зірвані, а на їх місці утворилися квадрати, у яких збиралася вода. Були представники КП «Східний», вони спустилися у підвал і перекрили воду, про затоплення було складено акт. Тоді ж намагалися зв'язатися із власниками квартири, з якої відбулося затоплення, однак відповіді від них не було. Після затоплення магазин закрили та домовились про припинення оренди. Претензії виставили тільки по товару, по стелажах не зазначали, однак вони всі поржавіли. Відсотків на 80 приміщення, яке орендувалося ОСОБА_3 було затоплене. Речі, які були пошкоджені є електротоварами, після попадання на них води, гарантії на ці товари немає. Син зберігає затоплений товар на складі, весь товар є в наявності, адже проводилась експертиза. Власником товару є ОСОБА_3 акт про залиття складався за участі свідка, його змісту він не пригадує, але його підпис на цьому акті є.
Допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_6 суду показав, що 25 грудня 2021 року йому зателефонував племінник ОСОБА_15 та попросив допомогти у виносі товару з магазину, який затопило. Після приїзду свідок допомагав з товаром, витирав його, витрушував воду, а потім всі піднялися на 2 поверх, щоб знайти причину звідки тече вода. Зайшли у квартиру, яка знаходилась над приміщенням, яке затопило. Тоді були викликані працівники аварійної водоканалу та ЖЕКу, які перекрили воду, щоб можна було остаточно ліквідувати наслідки затоплення. Вода текла зі стелі у декількох місцях, 80% від площі приміщення, яке орендувалося, було затоплене. Свідок заходив у приміщення з якого відбулося затоплення, це квартира на 2 поверсі, там проводилися ремонтні роботи, всі перегородки були знесені, підлога зірвана, між перекриттям стояла вода. Вода текла з труби газової колонки, яка знаходилася у квартирі. Номер квартири у яку заходив свідок - 13, напис був на одній із двох дверок. Свідок акту про затоплення не складав, чому у ньому не вказано номеру квартири йому невідомо.
Допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_16 суду показав, що працював головою ОСББ «Івана Франка, 20», та йому відомо про залиття приміщення у грудні 2021 року. Приміщення, яке було затоплене, знаходиться на першому поверсі, там продавалися побутові речі. Про затоплення приміщення дізнався від власників, які телефонували. Свідок нічого не робив, бо не знав чого це сталося, на той час свідок перебував у м. Києві, телефонував до хлопців, щоб вони пішли і подивилися на місце затоплення. Після повернення з м. Києва свідок заходив у магазин, який затопило, йому було відомо, що затоплення відбулося зверху, однак у приміщення звідки відбулося затоплення він не заходив. Над приміщенням, яке було затоплене, знаходяться квартири АДРЕСА_5 і АДРЕСА_6 , на поверсі є декілька колонок. Жильці зустрічалися зі свідком та обговорювали затоплення, однак про конкретну квартиру звідки відбулося затоплення не говорили. Свідок не отримував офіційних листів від ОСОБА_3 . В подальшому свідок заходив у приміщення квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , оскільки там проводився ремонт і вони були відчинені, однак наслідків затоплення у цих квартирах він не бачив. Пригадує, що номерів на квартирах не було, написи могли бути на дверях, але свідок їх не пам'ятає. Про відшкодування шкоди велися загальні розмови, з ОСОБА_17 свідок говорив про затоплення, однак не про завдані збитки, їх розмір. Свідок підтвердив, що це не перше затоплення орендованого ОСОБА_3 приміщення. Свідок не затвердив акт про затоплення, оскільки не був присутнім під час цієї події, в ОСББ він працював один.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Об'єднана палата зауважує, що розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).
Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша-третя статті 22 ЦК України).
У частині першій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року в справі № 753/15095/17 (провадження № 61-16500св20)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2022 року у справі№ 640/2713/18 (провадження № 61-9391св21) вказано, що:
«задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що залиття квартир сталося внаслідок протиправної бездіяльності КП «Харківські теплові мережі», що полягала у незабезпеченні належного стану внутрішньобудинкових систем центрального опалення та гарячого водопостачання у будинку, технічне обслуговування яких було покладено на КП «Харківські теплові мережі». Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, та врахувавши обставини, за яких сталося залиття квартири, а також умови укладеного між відповідачами договору, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що саме з КП «Харківські теплові мережі» підлягає стягненню на користь позивачів суми завданої майнової та моральної шкоди. Зазначений висновок узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 640/20533/16-ц (провадження № 61-27366св18) та від 28 травня 2020 року у справі № 640/419/17 (провадження № 61-32844св18) щодо застосування вказаних норм права. Доводи касаційної скарги КП «Харківські теплові мережі» про те, що чинним законодавством України та будь-якими іншими актами чи договорами на нього не покладено обов'язків, невиконання яких мало наслідком залиття кватири позивача, є безпідставними».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц (провадження № 61-28098св18) зроблено висновок про те, що:
«За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди. У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Факт залиття квартири, власником якої є позивач, з вини відповідачів підтверджується актом залиття від 04 квітня 2016 року, затвердженого начальником ЖЕК № 1 ОСОБА_5 Актом встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_1 відбулось внаслідок витоку теплоносія на крані випуску повітря опалення (батареї), що у квартирі АДРЕСА_3 за цією ж адресою, власниками якої є відповідачі. Зазначений акт у силу статей 58, 59 ЦПК України 2004 року є належним і допустимим доказом, яким спростовуються відповідні посилання касаційної скарги. Згідно з частиною першою статті 64 ЦПК України 2004 року письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Відповідно до частини третьої статті 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Разом з цим вину у завданні шкоди позивачу відповідачами не спростовано. Доводи касаційної скарги, що акт від 04 квітня 2016 року не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки складений зі слів невідомих осіб та на підставі незрозумілих документів, зводяться до незгоди із письмовими доказами, оцінка яким надана судами першої та апеляційної інстанцій».
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Апеляційний суд встановив, що:
25 грудня 2021 року мав місце факт затоплення офісного приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 139,9 кв. м, яке орендував ОСОБА_3 , який здійснював підприємницьку діяльність у магазині «Профлайн» з продажу товарів для салонів краси, перукарень та фізичних осіб. Причиною затоплення приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , стала пошкоджена водяна труба, підведена до газової колонки, яка встановлена в приміщенні на другому поверсі над вищезгаданим магазином, де знаходиться також і квартира АДРЕСА_3 , оскільки її геометричне розташування частково перекриває площу офісного приміщення, яке зазнало затоплення;
майнова шкода підтверджується висновком експерта №2712/1 за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження майна, що знаходилось в приміщенні за адресою: АДРЕСА_8 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 22 лютого 2022 року та висновком експерта за результатами проведення додаткового експертного товарознавчого дослідження майна № 0103/3 від 10 квітня 2023 року, проведеного судовим експертом Стециком Ю.М., згідно з якими розмір матеріального збитку становить 313 491,54 грн;
відповідачкою не спростовано надані позивачем докази на підтвердження факту залиття, так і обсяг пошкоджень та розмір майнової шкоди, завданої внаслідок залиття офісного приміщення. ОСОБА_3 у зв'язку із затопленням офісного приміщення, в якому він здійснював підприємницьку діяльність, зазнав душевних страждань та переживань, які проявились у душевних і моральних стражданнях, втраті сну, перебуванні у постійному стресі, тривалому розгляду спору в суді.
За таких обставин, встановивши, що позивач довів розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідачки, причинний зв'язок між ними, що призвело до затоплення приміщення магазину, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про покладення завданої позивачу майнової та моральної шкоди на відповідачку. При цьому, врахувавши обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань,апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позову в частині про відшкодування моральної шкоди у розмірі 25 000,00 грн, що відповідає вимогам розумності і справедливості.
Аргументи касаційної скарги про те, що акт від 25 грудня 2021 року, який є основним доказом позивача, є недопустимим доказом суд відхиляє, оскільки наявність шкоди та причинний зв'язок позивач може доводити будь-якими засобами доказування. Відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті приміщення магазину, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття, не заявляла та не надала інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є їх процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Посилання у касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 22 жовтня 2025 року у справі № 761/415/24; від 22 травня 2019 року у справі № 640/8205/17; від 21 лютого 2018 року у справі № 2-1974/11; від 04 вересня 2020 року у справі № 761/46293/18; від 19 червня 2019 року у справі № 372/2028/16-ц; від 18 грудня 2019 року у справі № 711/7670/16-ц необґрунтовані, оскільки ці висновки зроблені за інших фактичних обставин.
Постанова Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року ухвалена у справі № 761/415/24 за позовом ОСОБА_1 до КНП Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання рішення протиправним, відшкодування майнової та моральної шкоди. За обставинами справи суди частково задовольнили позов, оскільки позивачкою доведено належними та допустимими доказами протиправну поведінку диспетчера прийому виклику оперативно-диспетчерської служби відповідача, яка не мала передбачених законодавством повноважень надання будь-якого іншого номеру телефону для подальшого повторного виклику швидкої медичної допомоги.
У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 640/8205/17 відповідач довів відсутність вини у залитті квартири позивача, оскільки в акті вказано про ймовірність причини залиття, не зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, які допустили таке залиття. Так само у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 2-1974/11 суд касаційної інстанції погодився із висновками судів про недоведеність заподіяння відповідачем майнової шкоди, оскільки в акті від 12 грудня 2007 року не зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, які допустили таке залиття. Натомість у справі № 607/7651/23 апеляційний суд встановив, що в акті залиття приміщення від 25 грудня 2021 року № б/н вказано, що причиною затоплення приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 , стала пошкоджена водяна труба, підведена до газової колонки, яка встановлена в приміщенні на другому поверсі над вищезгаданим магазином. Відповідач вказаної обставини не спростував, клопотань про призначення експертизи для встановлення причин залиття не заявляв.
У постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі № 761/46293/18 зазначено: «на момент залиття не складався перелік пошкодженого майна. Звіт про оцінку вартості збитків був складений 06 грудня 2017 року, що позбавило суди першої та апеляційної інстанції можливості зробити висновок про пошкодженого майна саме подією, що сталася 17 квітня 2017 року. Отже, позивачем не доведена саме наявність шкоди та її дійсний розмір саме внаслідок залиття приміщення поривом трубопроводу холодного водопостачання у підвалі житлового будинку АДРЕСА_1 17 квітня 2017 року».
При визначенні розміру майнової шкоди апеляційний суд взяв до уваги: висновок експерта №2712/1 за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження майна, що знаходилось в приміщенні за адресою: АДРЕСА_8 від 22 лютого 2022 року та висновок експерта за результатами проведення додаткового експертного товарознавчого дослідження майна № 0103/3 від 10 квітня 2023 року, проведеного судовим експертом Стециком Ю. М., згідно яких розмір матеріального збитку становить 313 491,54 грн. Отже, у справі № 607/7651/23 надані позивачем докази дали можливість апеляційному суду встановити розмір майнової шкоди. Доказів на спростування визначеного зазначеними висновками експерта розміру матеріального збитку, відповідач не надав. Доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до незгоди із письмовими доказами, оцінка яким надана судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті приміщення позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття, не заявляв та не надали інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є його процесуальним обов'язком (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц).
Постанова від 19 червня 2019 року ухвалена у справі № 372/2028/16-ц за позовом про визнання недійсними договорів дарування та визнання права власності на майно. У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 711/7670/16-ц Верховний Суд погодився із висновками судів про недоведеність заподіяння відповідачем майнової шкоди, оскільки в комісія провела огляд пошкоджень лише в приміщенні квартири позивача та не проводила огляд у квартирі відповідача, не встановила причину залиття із зазначенням місця протікання. Посилання у касаційній скарзі на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц, необґрунтовані, оскільки не свідчить про те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування указаних висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
У пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Оскільки суд касаційної інстанції зробив висновок про необґрунтованість касаційної скарги на підставі пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України, то відсутні підстави для висновку про те, що суд не дослідив зібрані у справі докази згідно пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про стягнення збитків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков