18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 752/3638/24
провадження № 61-15477ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 липня 2007 року у справі
№ 2-3925/07 за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , до Голосіївської райдержадміністрації, третя особа - Київське міське бюро технічної інвентаризації, про визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 липня 2007 року у справі
№ 2-3925/07 за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , до Голосіївської райдержадміністрації, третя особа - Київське міське бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно.
На обґрунтування поданої заяви заявник зазначав, що на початку жовтня 2023 року його банківський рахунок був заблокований і на нього накладений арешт на підставі виконавчого листа від 09 серпня 2023 року, виданого на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року у справі № 752/3239/21 щодо стягнення з нього судового збору у розмірі 908,00 грн, який останній не сплатив. Пізніше йому стало відомо, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року було частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , відділу реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб та формування і ведення реєстру територіальної громади Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житлом у житловому будинку АДРЕСА_1 .
Вказував, що попереднім власником цього майна був батько ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , який отримав у власність 1/2 частку будинку на підставі рішення Харківського районного суду м. Києва від 02 серпня 1995 року, а на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 липня 2007 року став одноособовим власником будинку.
Зазначав, що під час ознайомлення матеріалами справи № 2-3925/07 з'ясувалось, що рішення Харківського районного суду м. Києва від 05 серпня 1995 року, який надав ОСОБА_2 до суду і яке знаходиться в матеріалах цивільної справи № 2-3925/07, не містить відмітки про те, що рішення суду набрало законної сили, отже, на його думку, суд, приймаючи рішення, яким задовольнив позовні вимоги, посилався на рішення, яке не набрало законної сили, а тому рішення Голосіївського районного суду від 24 липня 2007 року є незаконним.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 липня 2007 року у справі № 2-3925/07 за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , до Голосіївської райдержадміністрації, третя особа - Київське міське бюро технічної інвентаризації, про визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року апеляційну ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року залишено без змін.
09 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року, ухвалити нове судове рішення, яким заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 липня 2007 року у справі № 2-3925/07 задовольнити.
ОСОБА_1 порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що строк пропущений з поважної причини, оскільки оскаржувана постанова Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року надійшла йому на електронну пошту 14 листопада 2025 року, після звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про стан розгляду справи за його апеляційною скаргою. На підтвердження зазначеного надано відомості про надходження від Київського апеляційного суду листа на електронну пошту.
Врахувавши наведеніОСОБА_1 обставини, взявши до уваги, що загальний доступ до постанови Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено 28 жовтня 2025 року, а заявник цікавився станом розгляду його справи у суді апеляційної інстанції, що підтверджується копією наданого листа Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року № 06.2-01/1450/2025, зі змісту якого вбачається, що станом на час надання відповіді електронні примірники постанови Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року відсутні в автоматизованій системі документообігу суду, колегія суддів дійшла висновку, що причини пропуску процесуального строку слід визнати поважними. Клопотання ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а строк на касаційне оскарження - поновленню на підставі частини другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 липня 2007 року у справі № 2-3925/07,не надали належної правової оцінки доводам заявника та нововиявленим обставинам, що мають істотне значення для справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з частиною першою статті 423 Цивільного процесуального кодексу України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Пунктом 1 частини першої статті 424 ЦПК України визначено, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Водночас, згідно з частиною другою статті 424 ЦПК України, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана: 1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили; 2) з підстав, визначених пунктами 2 і 3 частини другої та частиною третьою статті 423 цього Кодексу, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
Строки, передбачені цією частиною, не можуть бути поновлені, крім строку, передбаченого для перегляду судового рішення за виключними обставинами у зв'язку з рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, яке набуло статусу остаточного, після спливу десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили, за умови що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами подана протягом тридцяти днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13).
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом і не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18).
Нововиявленими є лише такі обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі, обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17).
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18).
Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином оцінили обставини, на які
ОСОБА_1 послався у заяві як на нововиявлені (рішення Харківського районного суду м. Києва від 05 серпня 1995 року не містить відмітки про набрання законної сили), і дійшли обґрунтованого висновку, що наведені заявником обставини не відносяться до нововиявлених у розумінні статті 423 ЦПК України, а отже не є підставою для перегляду і скасування рішення Голосіївського районного суду від 24 липня 2007 року за нововиявленими обставинами.
Крім того, суд апеляційної інстанції доречно підкреслив, що заявник просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 липня 2007 року, однак звернувся із заявою про його перегляд за нововиявленими обставинами лише 22 лютого 2024 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 424 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що визначений статтею 424 ЦПК України строк звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є присічним, тобто він за будь-яких обставин не підлягає поновленню, незалежно від поважності причин його пропуску.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року (яка не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи) та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року є необґрунтованою, а у відкритті касаційного провадження належить відмовити відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України.
Керуючись частиною другою статті 390, частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 липня 2007 року у справі № 2-3925/07 за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , до Голосіївської райдержадміністрації, третя особа - Київське міське бюро технічної інвентаризації, про визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович