17 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 942/924/21
провадження № 61-15117ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Ступак О. В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Діденко Катерина Віталіївна, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Марківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання батьківства та стягнення аліментів на дитину,
У липні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила: визнати ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни до актового запису від 12 липня 2016 року № 89 про народження ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2
в смт Біловодськ Біловодського району Луганської області, складеного Марківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, а саме - вказати у відомостях про батьківство її батьком ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батьківство ОСОБА_4 - виключити; стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача аліменти на малолітню дитину ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітків (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня винесення рішення і до повноліття дитини.
Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 12 листопада 2021 року позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов'язано внести зміни в актовий запис № 89 про народження ОСОБА_3 , складений Марківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, вказавши в графі «батько» - ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на малолітню доньку - ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини заробітку/доходу платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи
з 12 листопада 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
15 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Діденко К. В. подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року
у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Діденко К. В. на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 листопада 2021 року відмовлено з підстав передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.
Постановою Верховного Суду від 21 травня 2025 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Діденко К. В. задоволено частково. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду № 1/0/9-22
від 06 березня 2022 року, підсудність справ Новопсковського районного суду Луганської області змінено на Васильківський районний суд Дніпропетровської області.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2025 року матеріали апеляційного провадження по цивільній справі № 942/924/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Марківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання батьківства та стягнення аліментів на дитину, повернуто за встановленою підсудністю до Васильківського районного суду Дніпропетровської області для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області
від 06 серпня 2025 року відновлено втрачене судове провадження
у справі № 942/924/21. Справу повернуто до Дніпровського апеляційного суду в об'ємі зазначених в ухвалі документів.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Діденко К. В. на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 листопада 2021 року відмовлено з підстав передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.
01 грудня 2025 року через підсистему Електронний суд представник
ОСОБА_1 - адвокат Діденко К. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року
у справі № 942/924/21.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виявив надмірний формалізм, не врахував обставини, на які заявник посилався при поданні апеляційної скарги.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права
є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову
у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).
Згідно із положеннями статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Аналіз вказаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку року з дня складення його повного тексту.
Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, а також пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2024 року у справі
№ 757/2593/19, від 06 березня 2024 року у справі № 953/5340/21, від 30 травня 2024 року у справі № 490/7952/20 звертав увагу, що законодавець, встановивши виключення, передбачені пунктами 1 та 2 частини другої
статті 358 ЦПК України, виходив, зокрема, із безпосередньої обізнаності учасника справи із наявністю відповідного судового провадження, а не з факту надіслання копії судового рішення, яким розгляд справи закінчено.
У постановах від 27 січня 2021 року у справі № 201/13990/15-ц, від 21 червня 2023 року у справі № 202/32361/13-ц Верховний Суд дійшов висновку, що під неповідомленням особи про розгляд справи в контексті частини другої
статті 358 ЦПК України слід розуміти випадки, коли учасник справи взагалі жодним чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) не встановила підстав для відступу від правових висновків викладених в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року у справі
№ Б-24/129-08 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у справі
№ 340/3/20, від 19 жовтня 2022 року у справі № 214/63/20, від 14 вересня
2023 року у справі № 240/6538/20 та дійшла висновку, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала/не могла знати про розгляд справи.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не
є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не
є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України»).
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи у Новопсковському районному суді Луганської області, зокрема подавав заяву від 25 вересня 2021 року, в якій просив розглянути цивільну справу № 942/924/21 без його участі, відмовлявся від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи та визнавав факт батьківства щодо ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надавав згоду на сплату аліментів на її утримання у розмірі, встановленому законодавством. Підпис ОСОБА_1 на заяві посвідчено приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Чернявською І. В.
Об'єктивних доказів, що заяву від 25 вересня 2021 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Чернявською І. В., підписав не відповідач, а інша особа, до суду не надано.
З огляду на встановлені обставини та висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18,
ОСОБА_1 , в розумінні пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України, не
є особою не повідомленою про розгляд справи, оскільки був обізнаний про наявність у провадженні Новопсковського районного суду Луганської областісправи № 942/924/21 за позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Марківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання батьківства та стягнення аліментів на дитину, а відомості про пропуск відповідачем строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили відсутні.
Встановивши, що апеляційна скарга подана у жовтні 2024 року після спливу передбаченого частиною другою статті 358 ЦПК України присічного строку - одного року з дня складення повного тексту рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 12 листопада 2021 року - 22 листопада 2021 року, апеляційний суд з додержанням вимог процесуального закону дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків апеляційного суду.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою,
а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про наявність передбачених частиною другої статті 358 ЦПК України підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження
є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Діденко Катерина Віталіївна, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Марківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану
у Старобільському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання батьківства та стягнення аліментів на дитину.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак