11 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 163/973/25
провадження № 61-15252cк25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_5, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору фізична особа підприємець ОСОБА_4 , про визнання незаконними та скасування державної реєстрації земельних ділянок, зобов'язання усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що в провадженні Любомльського районного суду Волинської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування державної реєстрації земельних ділянок, зобов'язання усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.
15 вересня 2025 року представник позивача через систему «Електронний суд» подав до суду клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи. Клопотання обґрунтоване тим, що без проведення відповідної судової земельно-технічної експертизи суд самостійно, без застосування спеціальних знань, не може зробити висновок чи порушено відповідачами право позивача: незаконно змінено поворотні точки суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 0723382400:01:007:0131 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 0723382400:01:007:0132 площею 0.1446 га для ведення особистого селянського господарства.
Ухвалою Любомльського районного суду від 16 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_5 про призначення судової земельно-технічної експертизи.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_5., на ухвалу Любомльського районного суду Волинської області від 16 вересня 2025 року повернуто ОСОБА_5 .
Судове рішення мотивоване тим, що:
перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду наведено у статті 353 ЦПК України, якою не передбачено можливості оскарження окремо від рішення суду ухвали про відмову у призначенні судової експертизи;
згідно з частиною третьою статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи;
позивач ОСОБА_1 не позбавлений можливості поновити свої права, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у призначенні експертизи окремо від рішення суду, зокрема, замовивши в експертній установі експертний висновок з питань та обставин, які він вважає за необхідне довести.
У грудні 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний Суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_5., в якій просив ухвалу Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року скасувати. Справу направити до Волинського апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у даній справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд апеляційної інстанції не застосував висновок у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду. Так, Об1єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі № 2-41/2006 (провадження № 61-12703сво21) зробила висновок, що тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися з урахуванням можливості / неможливості особи, яка подає апеляційну скаргу, поновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду;
аналогічно у даній справі ухвала про відмову у задоволенні клопотання про призначення по справі експертизи може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду, оскільки особа не може поновити свої права на проведення судової судової земельно-технічної експертизи у зменшеному розмірі з урахуванням її майнового стану, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що неможливо припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків цивільного характеру буде остаточно вирішено (BALATSKYY v. UKRAINE, № 34786/03, § 30, ЄСПЛ, від 25 жовтня 2007 року). Також Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (SHULGA v. UKRAINE, № 16652/04, § 28, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (MUSIYENKO v. UKRAINE, № 26976/06, § 24, ЄСПЛ, від 20 січня 2011 року).
У частині першій статті 353 ЦПК України передбачений перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Відсутня у цьому переліку ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження № 14-190цс19) зроблено висновок, що: «у частині першій статті 353 ЦПК України передбачений перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку така ухвала як ухвала про відмову у задоволені клопотання про закриття провадження у справі відсутня, тоді як можливість оскарження ухвали про відмову у скасуванні забезпечення позову передбачена. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України). Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не могла бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду щодо суті спору й окремо від цього рішення. Оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду щодо суті спору. Право на апеляційне оскарження ухвал суду учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення щодо суті спору й окремо від такого рішення. Аргументи учасників процесу стосовно наявності підстав для закриття провадження у справі мають розглядатися судом, якому такі аргументи заявлені, зокрема і на стадії апеляційного оскарження рішення, ухваленого щодо суті спору».
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду вже неодноразово звертала увага на те, що тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку окремо або разом з рішенням суду (див: постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 2-41/2006 (провадження № 61-12703сво21).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 520/14132/18 (провадження № 61-13531сво21) зроблено висновок, що "Тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду. Законодавець розмежовує ухвали суду першої інстанції про витребування доказів та про забезпечення доказів. Якщо подається клопотання про забезпечення доказів шляхом їх витребування, тобто, за наявності підстав для забезпечення доказів та сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів, то ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні такого клопотання може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі пункту 2 частини першої статті 353 ЦПК України. Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів у переліку, визначеному пунктом 2 частини першої статті 353 ЦПК України, відсутня. Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів не може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки, з урахуванням стадії розгляду справи, особа, яка подає апеляційну скаргу, не позбавлена можливості поновити свої права в інший спосіб - шляхом оскарження в апеляційному порядку такої ухвали разом із рішенням суду першої інстанції … Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частини п'ятої стаття 357 ЦПК України). У справі, що переглядається: при поверненні апеляційних скарг апеляційний суд вважав, що ухвали про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи та відмову у витребуванні доказів підлягають оскарженню в апеляційному порядку одночасно з оскарженням рішення суду першої інстанції; позивач не зверталася до суду першої інстанції із клопотанням про забезпечення доказів; аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_1 не зверталась із заявою про забезпечення доказів (Т. 2, а. с. 174, 187-188, 192-193, 214-216, 232-234, 242-243), зокрема, не сплачувала судовий збір за забезпечення доказів; за таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок про повернення апеляційних скарг, оскільки апеляційні скарги подані на ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, які в переліку статті 353 ЦПК України відсутні, а ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи не підлягають оскарженню окремо від рішення суду"
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 754/7038/17, зазначено, що: "ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду, яким спір має бути вирішений по суті."
Касаційний суд вже зауважував, що положення пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України можуть бути застосовані до ухвали суду першої інстанції, яка не підлягає окремому апеляційному оскарженню від рішення суду першої інстанції. Для застосування пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга має бути подана саме на ухвалу суду першої інстанції, яка не підлягає окремому апеляційному оскарженню від рішення суду першої інстанції (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 року в справі № 758/2750/23 (провадження № 61-6163св23)).
Встановивши, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув апеляційну скаргу.
Аналогічний висновок міститься в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2024 року у справі № 509/3917/22 (провадження № 61-4736ск24).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_5, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору фізична особа підприємець ОСОБА_4 , про визнання незаконними та скасування державної реєстрації земельних ділянок, зобов'язання усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат