16 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 285/1987/15
провадження № 61-10844ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 березня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 травня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Дідківський Андрій Савелійович, Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», Звягельський відділ державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження,
19 серпня 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернулася
до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 березня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 травня 2025 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2025 року касаційну скаргу залишено
без руху та надано заявниці строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано надати належні докази в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень.
Ухвала Верховного Суду від 10 вересня 2025 року направлена ОСОБА_1
на зазначену в касаційній скарзі адресу: АДРЕСА_1 .
Проте конверт разом з копією ухвали Верховного Суду від 10 вересня 2025 року
про залишення касаційної скарги без руху, що був направлений ОСОБА_1
за адресою, вказаною нею у касаційній скарзі, повернувся до суду касаційної інстанції.
Оскільки у матеріалах касаційного провадження були відсутні належні докази отримання копії ухвали Верховного Суду від 10 вересня 2025 року ОСОБА_1 , наведене дало можливість ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2025 року продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків.
Ухвалу Верховного Суду від 17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 отримала 30 жовтня 2025 року.
11 листопада 2025 року на адресу Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про повторне направлення на її адресу копії ухвали Верховного Суду від 10 вересня 2025 року.
12 листопада 2025 року Верховним Судом повторно направлено на адресу
ОСОБА_1 копію ухвали Верховного Суду від 10 вересня 2025 року.
01 грудня 2025 року ОСОБА_1 направила на адресу суду заяву на виконання вимог ухвал Верховного Суду від 10 вересня 2025 року та від 17 жовтня 2025 року.
У заяві ОСОБА_1 зазначає, що не отримувала поштовим зв'язком копію постанови Житомирського апеляційного суду від 12 травня 2025 року, а тому не може пред'явити як доказ поштовий конверт чи його зміст, про що нею також було зазначено і в касаційній скарзі. Щодо отримання нею вперше копії постанови Житомирського апеляційного суду від 12 травня 2025 року, то вказує, що таку копію отримала в приміщенні Звягельського міськрайонного суду Житомирської області, що підтверджується датою видачі судового рішення, зазначеній працівником суду на такій копії. Також вказує, що якщо у суддів Верховного Суду
є сумніви в правдивості її слів, вони мають право витребувати матеріали справи
з місцевого суду.
Проаналізувавши матеріали, що надійшли, Верховний Суд приходить до висновку, що недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі від 10 вересня 2025 року,
не усунуто.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено
у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того,
що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо
за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених
у заяві про поновлення строку.
Норми процесуального закону не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та довести ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
На підтвердження поважності строків на касаційне оскарження заявницею зазначено у касаційній скарзі, що судом апеляційної інстанції копія постанови Житомирського апеляційного суду від 12 травня 2025 року їй не надсилалася,
її копію вона отримала лише 23 липня 2025 року у Звягельському міськрайонному суді Житомирської області, що підтверджується відповідною відміткою на копії вказаної постанови.
Разом із тим, доказів не надсилання судом апеляційної інстанції копії постанови Житомирського апеляційного суду від 12 травня 2025 року заявницею не додано.
Обираючи стандарт доказування, який має використовуватися, слід віддати перевагу стандарту «поза розумним сумнівом» перед стандартом «баланс ймовірностей». Це означає, що в достовірності факту не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів
є надмірно малоймовірними.
Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини. Так, у параграфі 55 рішення Європейського суду з прав людини
від 15 лютого 2012 року у справі «Гриненко проти України» зазначається, що при оцінці доказів Європейський суд з прав людини зазвичай застосовує стандарт доведення «поза всяким розумним сумнівом». Однак доведення повинно будуватися на сукупності досить надійних, чітких і послідовних припущень або аналогічних неспростовних презумпцій фактів.
Статтею 44 ЦПК України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби
та можливості, передбачені законодавством.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд акцентує увагу, що заявницею не наведено доводів
про те, що апеляційним судом не дотримано вимоги статті 272 ЦПК України щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень та не додано відповідно таких доказів.
Наведене не дає підстав вважати аргументованими заявлені обставини щодо неотримання апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України в контексті вирішення питання поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень.
Отже, за наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що заявницею
не підтверджено доказами поважність причин пропуску строку на оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій.
Інших доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявницею не зазначено
і не надано.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України
у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.
У зв'язку з зазначеним вище Верховний Суд виснує, що вимоги, викладені в ухвалі від 10 вересня 2025 року, заявницею не виконано, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за його касаційною скаргою
і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення
її заявниці.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для
її повернення.
Керуючись статтями 185, 390, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 березня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 травня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Дідківський Андрій Савелійович, Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», Звягельський відділ державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження вважати неподаною та повернути заявниці.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк