Постанова
Іменем України
18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 555/611/23
провадження № 61-16953св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Березнівська центральна міська лікарня» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Березнівська центральна міська лікарня» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 12 березня 2024 року у складі судді Старовецької Ю. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Боймиструк С. В., Шимків С. С.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Березнівська центральна міська лікарня» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області (далі - КП «Березнівська ЦМЛ») про визнання незаконним та скасування наказу щодо звільнення з роботи, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтований тим, що 26 серпня 1986 року її прийнято на роботу в Березнівську районну лікарню на посаду санітарки приймального відділення. З 03 жовтня 1986 року позивач переведена на посаду санітарки дитячого відділення, де і працювала до часу звільнення з роботи. Заклад охорони здоров'я та структурний підрозділ, у якому вона працювала, за період її роботи неодноразово було реорганізовано, відповідно, змінювалася і його назва.
Згідно з довідкою до акта огляду Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК серії АВ № 0011186 вона є інвалідом ІІІ групи. За час роботи постійно за потребою виконувала обов'язки інших працівників на період їхньої тимчасової відсутності, порушень трудової дисципліни не допускала.
02 листопада 2022 року вона розписалась в листі головного лікаря, яким її повідомлено, що на підставі статті 49-2 КЗпП України та відповідно до наказу КНП «Березнівська ЦМЛ» від 01 листопада 2022 року № 99 з 05 січня 2023 року її може бути звільнено у зв'язку зі скороченням 2,5 штатної одиниці «санітарка палатна відділення загальної педіатрії» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Зазначено, що на день повідомлення про скорочення посади у штатному розписі лікарні вакантних посад для працевлаштування немає. Прийшовши на роботу за графіком 07 січня 2023 року, вона дізналась про своє звільнення з посади відповідно до частини першої статті 40 КЗпП України. З наказом про звільнення її ознайомлено не було, і копії наказу вручено не було.
Звільнення з роботи вважає незаконним з таких підстав.
Їй відомо про наявність щонайменше однієї вакантної посади в період з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, а саме посади санітарки патологоанатомічного відділення. Про наявність вакансії ОСОБА_1 належним чином повідомлено не було, переведення не пропонувалося, у зв'язку з чим не може бути її відмови від такої роботи. При цьому відповідач не встановив факту наявності у неї нижчої кваліфікації і меншої продуктивності праці порівняно з працівниками, яких залишено на роботі. Вважає, що відповідно до частини другої статті 42 КЗпП України наявність у позивача 36 років безперервного стажу в КНП «Березнівська ЦМЛ» надавало їй переважне право на залишення на роботі. Отже, її увільнення проведено з порушенням встановленого законом порядку, у зв'язку з чим просить визнати незаконним та скасувати наказ в.о. головного лікаря КНП «Березнівська ЦМЛ» від 05 січня 2023 року №5-к/тр про її звільнення та поновити її на посаді санітарки відділення загальної педіатрії лікарні, а також стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 12 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року, позов задоволено.
Визнано незаконним і скасовано наказ в.о. головного лікаря КНП «Березнівська ЦМЛ» від 05 січня 2023 року № 5-к/тр про звільнення ОСОБА_1 та поновлено позивача на посаді санітарки відділення загальної педіатрії лікарні.
Стягнено з КП «Березнівська ЦМЛ» на користь ОСОБА_1 100 013,76 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з доведеності та обґрунтованості вимог позивача, оскільки оспорюваний наказ є незаконним унаслідок недодержання роботодавцем при звільненні ОСОБА_1 норм закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17 грудня 2024 року КП «Березнівська ЦМЛ» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, у якій просить скасувати оскаржувані рішення й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17, постановах Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі № 490/8462/21, від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17, від 22 травня 2019 року у справі № 753/38889/17, від 20 травня 2020 року у справі № 560/796/17, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, від 31 січня 2018 року у справі № 824/3229/14-а, від 21 лютого 2020 року у справі №809/1353/16, від 13 березня 2020 року у справі № 813/2688/16, від 17 березня 2020 року у справі № 826/510/16, постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, від 21 лютого 2024 року у справі № 638/14165/21, від 09 квітня 2020 року у справі № 760/21020/15, від 16 квітня 2020 року у справі № 760/25127/18-ц, від 12 серпня 2020 року у справі № 753/3889/17, від 22 вересня 2020 року у справі №161/7196/19, від 27 липня 2021 року у справі № 756/7222/18, від 11 липня 2018 року у справі № 826/510/16, від 18 вересня 2018 року у справі № 11-431асі18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на підставі наказу від 19 серпня 1986 року № 45-к ОСОБА_1 прийнято на посаду санітарки приймального відділення Березнівської районної лікарні. З 03 жовтня 1986 року її переведено на посаду санітарки дитячого відділення Березнівської районної лікарні. Наказом лікарні від 01 жовтня 1999 року № 355 позивача переведено з 01 жовтня 1999 року на 0,5 ставки санітарки дитячого відділення у зв'язку зі скороченням.
Позивач є інвалідом ІІІ групи загального захворювання з ураженням центральної нервової системи, що підтверджується довідкою від 22 травня 2013 року до акта огляду МСЕК серії АВ № 0011186.
Пунктом 1.1 наказу відповідача від 01 листопада 2022 року № 99 «Про скорочення штату працівників і внесення змін до штатного розпису» передбачено, що у зв'язку з виробничою необхідністю оптимізації структурних підрозділів лікарні, забезпечення ефективного та раціонального використання державних коштів, необхідністю проведення змін в організації праці та з метою приведення у відповідність до функцій багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування першого рівня, які мають відповідати вимогам, встановленим Міністерством охорони здоров'я України до закладів вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, скорочено посади і виведено їх із штатного розпису на поточний рік, зокрема: відділення загальної педіатрії: сестра медична стаціонару (палатна) (4,75 шт. од.); санітарка палатна (2,5 шт. од.). З 05 січня 2023 року введено в дію штатний розпис у новій редакції з урахуванням зазначених змін (пункт 2 наказу). Зобов'язано головного фахівця відділу кадрів ОСОБА_2 визначити працівників, які підлягають звільненню у зв'язку із скороченням штату, з урахуванням переважного права працівників на залишення на роботі відповідно до законодавства.
Відповідно до штатного розпису КП «Березнівська ЦМЛ» станом на 05 січня 2023 року у відділенні загальної педіатрії передбачено 4,5 шт. од. санітарки палатної.
Як відомо з повідомлення лікарні, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 на підставі статті 492 КЗпП України та відповідно до наказу КП «Березнівська ЦМЛ» від 01 листопада 2022 року № 99 повідомлено про можливе увільнення з 05 січня 2023 року у зв'язку зі скороченням 2,5 штатної одиниці «санітарка палатна відділення загальної педіатрії» (пункт 1 статті 40 КЗпП України). Одночасно доведено до відома, що на день повідомлення про скорочення посади у штатному розписі лікарні вакантних посад для працевлаштування у закладі немає. З цим попередженням позивач ознайомлена 02 листопада 2022 року.
Відповідно до довідки КП «Березнівська ЦМЛ» від 24 липня 2023 року № 989 з дати попередження працівника ОСОБА_1 про її вивільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (02 листопада 2022 року) до дня звільнення включно (05 січня 2023 року) 02 січня 2023 року у зв'язку із звільненням за власним бажанням основного працівника з'явилась вакантна посада санітарки патологоанатомічного відділення, яку було запропоновано позивачу.
На повідомленні про скорочення посади після ознайомлення відповідних працівників міститься запис: «Пропонується посада санітарки патологоанатомічного відділення на постійній основі» 02 січня 2023 року та підпис ОСОБА_4 , водночас підпису позивача немає.
Згідно з актом від 02 січня 2023 року про відмову ОСОБА_1 , санітарки відділення загальної педіатрії, отримати повідомлення про запропоновану вакантну посаду позивач відмовилась, а також відмовилася засвідчити особистим підписом факт ознайомлення з цим повідомленням.
Згідно з наказом головного лікаря від 26 грудня 2022 року № 225-к/тм «Про надання щорічної відпустки» на час його щорічної відпустки з 27 грудня 2022 року до 09 січня 2023 року виконання обов'язків головного лікаря покладено на заступника головного лікаря Ільчука С. з правом підпису наказів та фінансових документів.
05 січня 2023 року в.о. головного лікаря КП «Березнівська ЦМЛ» видав наказ № 5-к/тр про звільнення ОСОБА_1 , санітарки відділення загальної педіатрії, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
З акта КП «Березнівська ЦМЛ» від 05 січня 2023 року відомо, що ОСОБА_1 не з'явилась для ознайомлення з наказом про звільнення у зв'язку з скороченням чисельності та штату та отримання трудової книжки.
З листа відповідача від 06 січня 2023 року № 39 відомо, що ОСОБА_1 повідомлено про необхідність отримання трудової книжки у відділі кадрів КП «Березнівська ЦМЛ». Цей лист надіслано поштовим відправленням 3460003094407 (відомості із сайту Акціонерного товариства "Укрпошта", відправлення вручено 10 січня 2023 року). Згідно з письмовими поясненнями начальника ВПЗ «Городище 1» Акціонерного товариства «Укрпошта» (форма 8) щодо вручення рекомендованого листа № 3460003094407, інформація не збереглася. Рекомендований лист вручала ОСОБА_8 листоноша, яка звільнена 04 серпня 2023 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
У пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.
Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв'язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Згідно частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (частина перша статті 42 КЗпП України).
У частині другій вказаної статті визначений перелік осіб, яким при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається перевага в залишенні на роботі, а в частині третій статті 42 КЗпП України передбачено, що перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Тлумачення статті 42 КЗпП України дає підстави для висновку, що переважне право на залишення на роботі при скороченні однорідних професій та посад визначається кваліфікацією і продуктивністю праці. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України, а також якщо це передбачено законодавством України. Застосування положень статті 42 КЗпП України можливе серед всіх працівників, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.
У розумінні частин першої та другої статті 49-2 КЗпП України порівняння продуктивності праці і кваліфікації працівників має проводитись роботодавцем на початку процедури скорочення, а якщо точніше, то перед попередженням конкретного працівника про наступне вивільнення. (див. постанову Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №761/25605/17)
У першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Для такої перевірки повинні досліджуватися документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України. Також для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом виготовлення довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто ці обставини повинен з'ясовувати сам роботодавець, приймаючи відповідне рішення. (див. постанови Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі №452/2056/18, від 30 серпня 2022 року у справі №285/689/21, від 20 серпня 2018 року у справі №537/1621/17).
Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Врахувавши наведене, встановивши усі обставини справи та оцінивши відповідно до статті 89 ЦПК України надані учасниками справи та їх представниками докази, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, з огляду на те, що відповідач не врахував переважне право позивача на залишення на роботі, оскільки вона має більш високу кваліфікацію, інша робота (інші вакантні посади) їй не пропонувалися, дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача відбулось з порушенням статті 42 КЗпП України, що є підставою для поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до положень 235 КЗпП України.
Переглянувши в касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що суди порушили норми матеріального чи процесуального права, то касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення - залишенню без змін.
Щодо клопотання про закриття касаційного провадження
У лютому 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , у якій вона, посилається на те, що касаційне провадження відкрито помилково, оскільки справа є малозначною, просить закрити касаційне провадження.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені в частині другій
статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Підстави для закриття касаційного провадження визначені у статті 396
ЦПК України.
Вивчивши зміст заяви про закриття касаційного провадження у справі, колегія суддів уважає, що підстав для закриття касаційного провадження, що передбачені статтею 396 ЦПК України, немає.
Ураховуючи наведене, у задоволенні заяви про закриття касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
Щодо судових витрат
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження відмовити.
Касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Березнівська центральна міська лікарня» Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області залишити без задоволення.
Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 12 березня 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська