Справа №11-368\2006р. Головуючий в 1 інстанції Карнаух А.С.
Категорія- ст. 185 ч. З КК Доповідач Акуленко С.О.
31 липня 2006 року. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого Акуленко С.О.
суддів Сердюка О.Г., Гром Л.М.
при секретарі Терешко В.В.
з участю:
прокурора Надточій О.А.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Чернігівського районного суду від 29 березня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Михайло - Коцюбинське Чернігівського району Чернігівської області, проживає
АДРЕСА_1, громадянин України, українець, одружений, з
середньою освітою, не працюючий, раніше судимий:
- 12.01.1996 року Славутицьким міськимим судом Київської
по ст. ст. 229-5 ч 2., 229-6 ч.2, 42; 14 КК України (в редакції
1960 року) до 5 років позбавлення волі;
15.04.1999 року Чернігівським районним судом
Чернігівської області по ст. 140 ч.2 КК України (в редакції
1960 року) до 2 років позбавлення волі, з конфіскацією майна;
31.05.2002 року Чернігівським районним судом
Чернігівської області по ст. ст. 185 ч.2; 185 ч.З; 309 ч.2; 342 ч.
2; 70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнено
24.12.2004 року умовно-достроково на невідбутий строк,
відповідно до постанови Перевальского районного суду
Луганської області від 16.12.2004 року на 1 рік 2 міс. 29 днів,
засуджений за ст. 185 ч. З на 3 роки позбавлення волі, за ст. 309 ч.2 КК України
до 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання за сукупністю злочинів у вигляді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Чернігівського райсуду від 31 травня 2002 року і остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Питання речових доказів вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що в кінці листопада 2005 року, на Центральному ринку м. Чернігів незаконно, без мети збуту придбав у невстановленої особи пластикову пляшку з екстракційним опієм вагою 55 г., який зберігаючи при собі перевіз до місця свого мешкання в будинок АДРЕСА_2, де зберігав без мети збуту.
Після цього, 24 грудня 2005 року у вечірній час ОСОБА_1, з метою таємного викрадення чужого майна, через вікно проник до будинку АДРЕСА_3, звідки таємно викрав речі, апаратуру, будівельний інструмент та матеріали, всього на загальну суму 1128,24 грн., які належали ОСОБА_2.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 заявляє, що вироком суду його засуджено за злочин, якій він не скоював, а саме за ст.309 ч.2 КК України. Він наголошує, на тому, що ніяких наркотичних засобів не зберігав, а експертиза, яка була проведена повністю сфабрикована працівниками міліції. Засуджений посилається на показання свідка по справі, який підтвердив, що макова солома у нього не вилучалась. Апелянт не згоден з вироком в частині інкримінування йому ст. 309 ч.2 КК України і просить суд розглянути справу більш детально, провести повторну експертизу та винести справедливе рішення по його справі.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав подану ним апеляцію і просив її задовольнити, провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджений в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.
Засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину по ст. 309 ч.2 КК України винним себе не визнав, однак погоджувався про вчинення ним проникнення в будинок потерпілого Косовиць та здійснення крадіжки його речей.
Але твердження підсудного про непричетність його до скоєного злочину, передбаченого ст. 309 ч. 2 КК України невірогідні та спростовуються зібраними по справі доказами.
Так згідно з протоколом від 26.12.2005 року, в будинку АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_1 було вилучено дві пластикові пляшки: одна з прозорою речовиною, а інша з речовиною коричневого кольору з запахом розчинника (а.с.35).
Відповідно до висновків експертизи наркотичних засобів за НОМЕР_1 на дослідження були надані дві пластикові пляшки. Одна прозора, без барвника, з написом «Розчинник 646", яка містить в собі толуол і ацетон, а інша прозора, деформована пляшка, в якій знаходилася рідина темно-зеленого кольору, об'ємом 66 та вагою 55 гр. містить наркотично-активні алкалоїди опію, морфін та кодеїн і є особливо небезпечним наркотичним засобом концентратом з макової соломи - екстракційним опієм. Вага сухого залишку екстракційного опію 1,375 гр., (а.с.44-46).
А також за висновками амбулаторної наркологічної експертизи від 08.02.2006 року, ОСОБА_1 страждає психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності. Виявляє ознаки психічного та поведінкового розладу внаслідок вживання алкоголю. Вживання зі шкідливими наслідками (а.с. 70,71).
Показання свідка ОСОБА_3 , на які посилається засуджений підтверджують факт, що за місцем проживання ОСОБА_1 були вилучені дві пластикові пляшки та шприці. Одна пляшка містила речовину коричневого кольору.
За вироком суду, з обвинувачення ОСОБА_1 було виключено незаконне придбання, зберігання, перевезення, без мети збуту наркотичного засобу макової соломи, вага якої після висушування склала 28, 5 грн. , оскільки дана речовина у ОСОБА_1 не вилучалася.
Перевіркою матеріалів справи не виявлено даних які б могли свідчити про штучне, як зазначено у апеляції, створення слідчими органами доказів винності ОСОБА_1 у злочині або про можливу фальсифікацію доказів у справі. Не встановлено й інших порушень вимог кримінально-процесуального закону, які згідно із законом тягнуть скасування вироку.
Отже враховуючи вищенаведене, обставини на які посилається в апеляції засуджений не знайшли свого підтвердження і вбачаються не більше, як спроба ввести суд в оману.
Дії засудженого ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 та ч. З ст. 185 КК України.
Покарання, яке призначено засудженому ОСОБА_1 відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даним, що характеризують його особу, та всім обставинам справи і є справедливим. Всі обставини, на які посилається засуджений в своїй апеляції, судом при обранні йому покарання враховані. Підстав для пом'якшення міри покарання колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду від 29 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.