17 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 715/216/14
провадження № 61-15674ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яку подав адвокат Романюк Валерій Іванович,на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 вересня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 листопада 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Доготаря Миколи Вікторовича,
ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Доготаря М. В.
Скарга обґрунтована тим, що Глибоцьким районним судом 23 лютого 2015 року видано два виконавчі листи у справі № 715/216-14-ц про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, що був забезпечений іпотечним майном. Вважає, що дії виконавця щодо стягнення боргу за рахунок її майна є незаконними, так як є іпотечне майно, що належить іншому боржнику, яке не було реалізоване в рахунок погашення боргу, і його реалізація може суттєво вплинути на розмір залишку боргу, а тому виконавець порушив порядок звернення на майно.
Приватним виконавцем в ході вчинення виконавчих дій було допущено ряд порушень, зокрема, постановою від 06 червня 2025 року проведено опис та арешт її земельної ділянки, кадастровий номер 7321080500:01:001:0505, місцезнаходження Чернівецька область, Чернівецький район, с. Валя Кузьмина, площа 0,2100 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та безпідставно передано на зберігання ОСОБА_2 , який не є ні членом її сім'ї, ні користувачем майна та не має жодного правового зв'язку із земельною ділянкою. Виконавець належним чином не повідомив її про вчинення виконавчих дій щодо опису та арешту майна.
Крім того, посилається на те, що виконавцем не дотримано процедури визначення вартості описаного майна, що порушує її права як сторони виконавчого провадження.
ОСОБА_1 просить:
визнати дії приватного виконавця щодо опису та арешту майна та призначення суб'єкта оціночної діяльності у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 незаконними;
скасувати постанову від 06 червня 2025 року про опис та арешт майна боржника, якою описано та арештовано земельну ділянку, кадастровий номер 7321080500:01:001:0505, місцезнаходження: Чернівецька область, Чернівецький район, с. Валя Кузьмина, площа 0,2100 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що належить боржнику на праві власності;
скасувати постанову приватного виконавця від 24 червня 2025 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Регаонзем» для оцінки об'єктів нерухомого майна;
визнати протиправним повідомлення про визначення вартості майна від 07 липня 2025 року та скасувати його.
Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 вересня 2025 року, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 листопада 2025 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Суди виходили з того, що у приватного виконавця Доготаря М. В. перебуває виконавче провадження про солідарне стягнення із боржника ОСОБА_1 боргу за кредитним договором в сумі 52 431,56 доларів США та судових витрат. При цьому в даному виконавчому провадженні проводиться стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі рішення суду, а не звернення стягнення на предмет іпотеки. Зобов'язання перед кредитором не виконані як основним боржником, так і солідарним. Тому посилання щодо незаконності дій виконавця щодо проведення виконавчих дій, спрямованих на стягнення заборгованості за рахунок її майна при наявності нереалізованого іпотечного майна, є безпідставними, а приватний виконавець при виконанні своїх повноважень, виявивши нерухоме майно у боржника ОСОБА_1 , зокрема, земельну ділянку кадастровий номер 7321080500:01:001:0505, наклав на неї арешт. Суд відхилив посилання боржника ОСОБА_1 про те, що описане майно передано на зберігання третій особі, а не їй чи члену її сім'ї, як таке, що не ґрунтується на вимогах законодавства.
Залежно від виду майна, вартість якого має бути визначена, Закон України «Про виконавче провадження» розмежовує випадки, за яких залучення суб'єкта оціночної діяльності- суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна є або правом, або обов'язком виконавця. Абзац другий частини третьої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що для проведення оцінки нерухомого майна виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. Зазначена норма за своїм змістом є імперативною, у зв'язку із чим зобов'язує виконавця у визначених нею випадках залучити до оцінки майна суб'єкта оціночної діяльності.
За змістом цієї норми Закону України «Про виконавче провадження» постанова державного виконавця про опис та арешт майна, призначення суб'єкта оціночної діяльності, повідомлення про вартість майна надсилається сторонам виконавчого провадження простим поштовим відправленням. Разом з тим, боржник ОСОБА_1 була обізнана про наявність відкритого виконавчого провадження, зокрема оскаржувала судове рішення у цій справі про заміну сторони виконавчого провадженнята має доступ до автоматизованої системи виконавчих проваджень. Тому посилання скаржника на те, що вона не була повідомленою про вчинення виконавчих дій щодо опису, арешту та визначення оцінки майна, є безпідставними.
Крім того, скаржником не доведено, що звіт про оцінку земельної ділянки, згідно з яким вартість об'єкта оцінки на дату оцінки становить 1 147 833,54 грн, є неправомірним, а також, що дії та рішення приватного виконавця щодо визначення вартості майна та передачі його на реалізацію були вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».
12 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» адвокат Романюк В. І. в інтересах ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу, що основний боржник ОСОБА_3 є чоловіком скаржника, а ОСОБА_1 є солідарним боржником (поручителем) перед кредитором. Зобов'язання перед кредитором забезпечено іпотекою. Вартість іпотечного майна значно перевищує суму кредиту, тому звернення стягнення на земельну ділянку є неспівмірним із сумою боргу.
Земельну ділянку на відповідальне зберігання передано ОСОБА_2 - особі, який не є членом сім'ї чи близьким родичем боржника.
Приватний виконавець порушив частину другу статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» щодо надання десятиденного строку з дня винесення постанови про арешт майна боржника щодо досягнення згоди щодо вартості майна, так як ОСОБА_1 отримала постанову 24 червня 2025 року, того ж дня коли була винесена постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Регіонзем».
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Суди встановили, що рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 26 червня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 20 листопада 2007 року № 11254404000 в розмірі 52 431,56 дол. США, що за курсом НБУ станом на 11 січня 2014 року становить 419 085,45 грн, та судові витрати з кожного по 1 827,00 грн.
11 серпня 2022 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1, де боржником є ОСОБА_1 , стягувач - ПАТ «УкрСиббанк». Зобов'язано боржника протягом п'яти робочих днів з дня відкриття провадження подати декларацію про доходи та майно. Вказаною постановою постановлено про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в розмірі 5 243,16 дол. США та 182,70 грн.
11 серпня 2022 року приватний виконавець Доготар М. В. виніс постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 .
Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 листопада 2024 року замінено стягувача з АТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Інвестмент Юніон» у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 715/216/14-ц, виданого Глибоцьким районним судом Чернівецької області 23 лютого 2015 року про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 солідарно на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 52 431,56 дол. США, що становить 419 085,45 грн та 1 827 грн судових витрат.
06 червня 2025 року приватний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 , зокрема, земельної ділянки, кадастровий номер 7321080500:01:001:0505, місцезнаходження: Чернівецька область, Чернівецький район, с. Валя Кузьмина, площа 0,2100 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що належить боржнику на праві власності. Описане майно передане на відповідальне зберігання ОСОБА_2
24 червня 2025 року приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Регіонзем» для визначення ринкової вартості вказаного майна.
07 липня 2025 року ТОВ «Регіонзем» надало приватному виконавцю звіт про оцінку нерухомого майна, зокрема, земельної ділянки, кадастровий номер 7321080500:01:001:0505.
07 липня 2025 року приватним виконавцем за місцем проживання боржника ОСОБА_1 надіслано повідомлення, що вартість земельної ділянки, кадастровий номер 7321080500:01:001:0505, згідно зі звітом № 18-250702-012 від 02 липня 2025 року ТОВ «Регіонзем» становить 1 147 833,54 грн.
Згідно з оголошенням ЕТС «Прозоро. Продажі» за зверненням приватного виконавця Доготаря М. В. організовано проведення земельних торгів на 14 серпня 2025 року - земельної ділянки, кадастровий номер 7321080500:01:001:0505, вартістю 1 147 833,54 грн. Наступні торги призначені на 26 вересня 2025 року.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (пункт 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
Визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна (частини перша, друга статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (частина третя статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі №910/10956/15 (провадження № 12-74гс21) вказано, що:
«9.10. Аналіз статті 57 Закону № 1404-VIII дозволяє дійти висновку, що для завдань виконавчого провадження вартість майна боржника може бути визначена двома шляхами: 1) за згодою сторін (та заставодержателя), про досягнення якої вони мають повідомити виконавця у встановленому порядку; 2) у разі недосягнення такої згоди виконавець самостійно визначає вартість майна за ринковими цінами, які діють на день визначення; 3) залучення для оцінки майна суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання.
9.11. Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала висновок про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду (див. постанову від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, пункт 31 постанови від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16).
9.12. Разом із цим в залежності від виду майна, вартість якого має бути визначена, Закон № 1404-VIII розмежовує випадки, за яких залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна є або правом, або обов'язком виконавця.
9.13. Так, абзац другий частини третьої статті 57 Закону № 1404-VIII визначає, що для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. Зазначена норма за своїм змістом є імперативною, у зв'язку із чим зобов'язує виконавця у визначених нею випадках залучити до оцінки майна суб'єкта оціночної діяльності».
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 447-1 ЦПК України).
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина друга статті 451 ЦПК України).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2024 року у справі № 643/19696/19 зазначено, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Оскільки ОСОБА_1 при розгляді його скарги в суді першої інстанції не надав належних доказів недостовірності звіту про оцінку майна, впливу недоліків проведення огляду об'єкта оцінки на результат такої оцінки, відсутні підстави для висновку про наявність порушеного права боржника, що є самостійною підставою відмови у задоволенні його скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень».
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Суди встановили, що ОСОБА_1 була обізнана про наявність відкритого провадження, їй надіслано повідомлена про результати оцінки арештованого майна 07 липня 2025 року, яка не надала доказів недостовірності звітів про оцінку майна або порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем при вчиненні дій та прийнятті рішень щодо визначені вартості майна боржника. Суди врахували, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження про стягнення із ОСОБА_1 боргу за кредитним договором, а не про звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому приватний виконавець при виконанні своїх повноважень, виявивши нерухоме майно у власності Чорней А. Л., правомірно наклав на нього арешт. При цьому Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає можливість передачі арештованого майна виключно на зберігання боржнику або його членам сім'ї. Суди зробили правильний висновок, що оскільки абзац другий частини третьої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язує виконавця для проведення оцінки нерухомого майна залучити суб'єкта оціночної діяльності, тому положення частин першої та другої цієї статті Закону щодо визначення вартості майна боржника за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника в цій справі при оцінці земельної ділянки боржника застосуванню не підлягали.
Оскільки порушень приватного виконавця при вчиненні виконавчих дій суди не встановили, тобто відсутні підстави для висновку про наявність порушеного права боржника, тому зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 вересня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 листопада 2025 року у справі № 715/216/14.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
В. І. Крат