Ухвала
Іменем України
17 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 611/73/25
провадження № 61-15839ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2025 року в складі судді: Шамраєва М. Є., та ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року в складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Яцини В. Б., Мальованого Ю. М. в справі за позовом ОСОБА_1 до Барвінківського районного суду Харківської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Державної казначейська служба України про стягнення моральної шкоди,
Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Барвінківського районного суду Харківської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Державної казначейської служба України, стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь позивача 9999,00 грн як компенсації моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю Барвінківського районного суду Харківської області.
Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2025 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2025 року - залишено без руху;
надано строк для усунення недоліків у термін 10 днів з дня отримання копії ухвали апеляційного суду і попереджено, що у разі не виконання вимог ухвали, апеляційну скаргу буде визнано неподаною та повернуто особі, яка звернулася з апеляційною скаргою.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
перевіривши матеріали апеляційної скарги, судом встановлено, що така не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України, тому підлягає залишенню без руху. Згідно з статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
апелянт у апеляційній скарзі просив поновити строк на апеляційне оскарження, вказуючи на те, що оскаржуване рішення не отримував на вказану в позовній заяві електронну та поштову адреси, а також рішення не надходило в підсистему «Електронний суд»;
повний текст оскарженого судового рішення позивач отримав в електронному кабінеті 17 вересня 2025 року о 16:40 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Отже, строк на апеляційне оскарження рішення обраховується з 18 вересня 2025 року та закінчується 18 жовтня 2025 року. Однак, апеляційна скарга подана через систему «Електронний суд» 29 жовтня 2025 року поза межами вказаного вище строку;
наведені у клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними. Будь-яких інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження клопотання не містить.
Оскарженою ухвалою Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року:
відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Барвінківського районного суду Харківської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Державної казначейська служба України про стягнення моральної шкоди.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
29 листопада 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована тим, що згідно з частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. В порушення вказаних вище вимог ОСОБА_1 на вказану в позовній заяві електронну та поштову адреси судом першої інстанції не надіслана копія оскаржуваного рішення і повідомлення про ухвалення цього рішення у підсистемі «Електронний суд» також не надходило. Право на доступ до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення;
розглянувши вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, суд вважав, що такі є неповажними, а тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити;
відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Згідно з статтею 272 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи, ухвалення рішення та подання апеляційної скарги) у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Аналіз зазначених норм процесуального закону свідчить про те, що судове рішення учаснику справи, який має зареєстрований Електронний кабінет суд надсилає виключно в електронній формі;
повний текст оскаржуваного судового рішення ОСОБА_1 отримав в електронному кабінеті 17 вересня 2025 року о 16:40 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу;
рішення суду було надіслано позивачу, який має офіційний електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» у порядку та у спосіб, встановлений законом;
у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій і підтверджені належними доказами;
наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними. Відповідно пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, суд вважав, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою слід відмовити.
У грудні 2025 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року, у якій, посилаючись порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове суде рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення;
в порушення цієї вимоги позивачу на вказану в позовній заяві електронну та поштову адреси не надіслана копія оскарженого рішення і повідомлення про ухвалення цього рішення у підсистемі «Електронний суд» також йому не надходило;
судом апеляційної інстанції допущено неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, на що суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що є підставами для скасування ухвали Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року у справі № 611/73/25;
на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29 черв-ня 2023 року № 3200-IX у позивача зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно телекомунікаційній системі.
У відкритті касаційного провадження в частині подання касаційної скарги на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2025 року слід відмовити з таких мотивів.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Системне тлумачення частини другої статті 17, частини першої статті 389 ЦПК України свідчить, що касаційному оскарженню підлягають судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Аналіз матеріалів касаційної скарги та доданих матеріалів, судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень свідчить, що рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2025 року в апеляційному порядку не переглядалось, а тому не підлягає касаційному оскарженню відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України.
Як наслідок у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2025 року слід відмовити.
У відкритті касаційного провадження в частині подання касаційної скарги на ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Європейський суд з прав людини зауважував, що «одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року в справі № 592/6701/19 (провадження № 61-15286св20) зазначено, що «суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України). Наведені вимоги процесуального закону унеможливлюють відкриття апеляційного провадження та апеляційний перегляд справи до вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження».
Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості (див., зокрема, пункти 74, 75 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року в справі № 752/8449/20 (провадження № 61-15447св23)).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що:
«апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження. Суд апеляційної інстанції не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу та відповідне клопотання, з урахуванням отримання представником ОСОБА_2 копії рішення 20 липня 2020 року, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції».
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
Апеляційний суд встановив, що: 29 листопада 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована тим, що згідно з частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. В порушення вказаних вище вимог ОСОБА_1 на вказану в позовній заяві електронну та поштову адреси судом першої інстанції не надіслана копія оскаржуваного рішення і повідомлення про ухвалення цього рішення у підсистемі «Електронний суд» також не надходило. Право на доступ до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення; розглянувши вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, суд вважав, що такі є неповажними, а тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити; повний текст оскаржуваного судового рішення ОСОБА_1 отримав в електронному кабінеті 17 вересня 2025 року о 16:40 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу; рішення суду було надіслано позивачу, який має офіційний електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» у порядку та у спосіб, встановлений законом; наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними.
Встановивши, що підстави, указані у заяві ОСОБА_1 для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду є неповажними, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Барвінківського районного суду Харківської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Державної казначейська служба України про стягнення моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков