17 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 607/6964/20
провадження № 61-14469св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - заступник начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності заступника начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, скасування вимоги в частині зобов'язання стягувача забезпечити спеціалізоване підприємство та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2025 року у складі судді Герчаківської О. Я. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Костів О. З., Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
Короткий зміст вимог і підстав скарги
1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою про визнання неправомірною бездіяльності заступника начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Тернопільського ВДВС ЗМУ Мін'юсту) Декайло-Смакули І. П.
2. В обґрунтування вимог зазначив, що 18 грудня 2024 року заступником начальника Тернопільського ВДВС ЗМУ Мін'юсту допущено протиправну бездіяльність, пов'язану із не вилученням у боржника і не переданням стягувачу майна, яке зазначено у виконавчому документі. Також 18 грудня 2024 року заступником начальника Тернопільського ВДВС ЗМУ Мін'юсту стягувачу вручено незаконну вимогу виконавця від 18 грудня 2024 року № 194941, якою неправомірно зобов'язано його забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт. 19 грудня 2024 року заступником начальника Тернопільського ВДВС ЗМУ Мін'юсту допущено протиправну бездіяльність, пов'язану із не вилученням у боржника і не переданням стягувачу майна, яке зазначено у виконавчому документі.
3. У провадженні Тернопільського ВДВС ЗМУ Мін'юсту знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_1 (ідентифікатор доступу: НОМЕР_2) з примусового виконання виконавчого листа, виданого 12 листопада 2021 року Тернопільським міськрайонним судом у справі № 607/6964/20, про зобов'язання ТОВ «Віконт» повернути ОСОБА_1 цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна за договором безоплатного користування майном від 01 липня 2018 року № 2, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Віконт».
4. 27 вересня 2024 року стягувач отримав поштові відправлення № 4600900006170 та № 4600100014329, в які було вкладено вимоги виконавця від 10 вересня 2024 року № 148803 та від 16 вересня 2024 року № 150206, в яких допущено описку в адресі стягувача, а саме, замість адреси: АДРЕСА_1 , помилково зазначено адресу: АДРЕСА_2 , що стало причиною невчасного вручення стягувачу поштових відправлень та вимог виконавця.
5. Вимогою виконавця від 28 листопада 2024 року № 187087, направленою на адресу стягувача, зобов'язано сторони з'явитись 03 грудня 2024 року об 11 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_3 , а також зобов'язано ОСОБА_1 забезпечити техніку для проведення демонтажних робіт.
6. Згідно акта державного виконавця від 03 грудня 2024 року встановлено: «Виходом заступника начальника відділу 03 грудня 2024 року за адресою: вул. Млинова, 1, с. Миролюбівка, встановлено, що доступ до цілісного технологічного комплексу боржником не надано. Вхід до комплексу зачинений та заблокований транспортним засобом, що унеможливлює вхід на територію. Жодних заяв від боржника щодо перенесення виконавчих дій не надходило».
7. Вимогою виконавця від 05 грудня 2024 року № 189375, направленою на адресу стягувача, зобов'язано сторони з'явитись 18 грудня 2024 року об 11год 00 хв за адресою: АДРЕСА_3 , а також зобов'язано ОСОБА_1 забезпечити техніку для проведення демонтажних робіт.
8. Згідно з актом державного виконавця від 18 грудня 2024 року встановлено: «Виходом заступника начальника відділу за адресою: АДРЕСА_3, встановлено, що боржник надав доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, проте ідентифікувати це майно неможливо, оскільки стягувач не забезпечив спеціалізоване підприємство для ідентифікації обладнання та подальшого демонтажу. Стягувачу повідомлено про наслідки не забезпечення спеціалізованого підприємства для демонтажу технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна».
9. У зв'язку із тим, що у цьому акті вказано неправдиві відомості, а також через заборону головного державного виконавця Токаренка В. С., який був присутнім на виконанні, вносити в акт свої зауваження, присутні на місці стягувач та його представник від підпису відмовилися. При цьому представник стягувача намагався внести до акта деякі зауваження:
10. Крім того, незважаючи на доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, як про це виконавцем зазначено в його акті від 18 грудня 2024 року, вказане у виконавчому документі майно, яке підлягало поверненню стягувачу, виконавцем у боржника не вилучалося і стягувачу не передавалося.
11. Вимогою виконавця від 18 грудня 2024 року № 194941, врученою представнику стягувача на місці виконання 18 грудня 2024 року, відразу після складання акта, зобов'язано сторони з'явитися 19 грудня 2024 року об 09 год 30 хв за адресою: АДРЕСА_3 , а також зобов'язано ОСОБА_1 забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт.
12. Згідно з актом державного виконавця від 19 грудня 2024 року встановлено: «Виходом заступника начальника відділу за адресою: АДРЕСА_3, встановлено, що боржник надає доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, проте стягувачем не забезпечено спеціалізоване підприємство для демонтажу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, що унеможливлює виконання рішення суду. Стягувача попереджено про наслідки не забезпечення спецпідприємства».
13. Разом з тим, в акті виконавцем вказано відомості, які не відповідали дійсності. Так, представник боржника на місці виконання був відсутній. Вказаний в акті як представник боржника (заступник директора) - ОСОБА_3, жодних документів, які б підтверджували його повноваження не надав; доступ до цілісного технологічного комплексу для його демонтажу (з технікою для демонтажу) боржником не було надано. В'їзд через центральні ворота до комплексу в черговий раз був зачинений та заблокований транспортним засобом безпосередньо ОСОБА_3 ; стягувач не був зобов'язаний, не мав і не має повноважень для залучення спеціалізованого підприємства для ідентифікації обладнання та його подальшого демонтажу, оскільки право і обов'язок на вчинення таких дій належить до виключної компетенції виконавця; суб'єкт господарювання для демонтажу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, що вказаний у виконавчому документі і підлягає передачі стягувачу, залучений державним виконавцем його постановою від 05 березня 2024 року, а тому саме державний виконавець мав забезпечити виконання судового рішення; обладнання, яке входить до складу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, яке підлягало поверненню стягувачу за договором безоплатного користування майном, знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , де, власне воно і було виявлено 18 грудня 2024 року виконавцем та присутніми на місці, а не на АДРЕСА_3 , як вказано в акті.
14. Крім того, незважаючи на доступ до цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, як про це виконавцем зазначено в його акті від 19 грудня 2024 року, вказане у виконавчому документі майно, яке підлягало поверненню стягувачу, виконавцем у боржника не вилучалося і стягувачу не передавалося.
15. Вважає, що саме на виконавця, а не на інших учасників виконавчого провадження, покладено обов'язок з вилучення у боржника майна, зазначеного у виконавчому документі та його наступну передачу стягувачу.
16. Згідно з актами державного виконавця від 18 та 19 грудня 2024 року, цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна є в наявності, доступ до нього виконавцеві наданий, стягувач та його представник з'явилися на виконання у визначені виконавцем час та місце. Отже, станом на 18 та 19 грудня 2024 року у виконавця не існувало жодних перешкод для вилучення у боржника майна та передачі його стягувачеві. Проте, враховуючи, що таких дій виконавець не вчиняв, хоча був зобов'язаний вчинити, бездіяльність заступника начальника Тернопільського відділу ДВС ЗМУ Мін'юсту Декайло-Смакули І. П., пов'язана із не вилученням у боржника вказаного у виконавчому документі майна та не передачею його стягувачеві у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, допущена 18 та 19 грудня 2024 року, є неправомірною.
17. Крім того, своєю заявою від 08 січня 2024 року стягувач повідомив, що погоджується здійснити авансування усіх витрат виконавчого провадження № НОМЕР_1, у зв'язку із чим просив повідомити суму авансового внеску, а також реквізити для його зарахування.
18. Постановою від 05 березня 2024 року виконавцем призначено суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_4 , для проведення демонтажних робіт у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 607/6964/20. Таким чином, виконавець, зобов'язавши стягувача забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажу, фактично переклав на стягувача права та обов'язки, які належать до виключної компетенції виконавця, а тому вимога державного виконавця від 18 грудня 2024 року № 194941, в частині зобов'язання стягувача ОСОБА_1 забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт є неправомірною і підлягає скасуванню.
19. Враховуючи викладене, просив:
- визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Тернопільського ВДВС ЗМУ Мін'юсту Декайло-Смакули І. П., пов'язану із не вилученням у боржника ТОВ «Віконт» та не передачею стягувачеві ОСОБА_1 , майна, вказаного у виконавчому листі, виданому 12 листопада 2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 607/6964/20, допущену 18 та 19 грудня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;
- визнати неправомірною та скасувати вимогу заступника начальника Тернопільського ВДВС ЗМУ Мін'юсту Декайло-Смакулу І. П. від 18 грудня 2024 року № 194941 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, у частині зобов'язання стягувача ОСОБА_1 забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт;
- зобов'язати заступника начальника Тернопільського ВДВС ЗМУ Мін'юсту Декайло-Смакулу І. П. у 10 денний строк з дня одержання ухвали суду за результатом розгляду цієї скарги, вилучити у боржника ТОВ «Віконт» та передати стягувачу ОСОБА_1 майно, зазначене у виконавчому листі, виданому 12 листопада 2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 607/6964/20.
Стислий виклад змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
20. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2025 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
21. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд виходив з відсутності підстав для визнання неправомірною бездіяльність заступника начальника Тернопільського ВДВС ЗМУ Мін'юсту Декайло-Смакули І. П. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, пов'язану із не вилученням у боржника ТОВ «Віконт» та не передачею стягувачеві ОСОБА_1 майна, вказаного у виконавчому листі, оскільки неможливість ідентифікації цього майна державним виконавцем, та подальші дії із пошуку фахівців, які обізнані про характеристики цього майна, для їх залучення до виконання рішення суду згідно з процедурою і закону, не можуть свідчити про неправомірну бездіяльність органу державної виконавчої служби.
22. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
23. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вимога державного виконавця в частині зобов'язання стягувача ОСОБА_1 забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт не суперечила пункту 8 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), яка відсилає до співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Отже за відсутності відповідного авансового внеску стягувача на проведення робіт із демонтажу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна, державний виконавець обрав співмірний спосіб забезпечити виконання рішення суду, шляхом покладення на ОСОБА_1 обов'язку забезпечити спеціалізоване підприємство та техніку для проведення демонтажних робіт, що забезпечує виконання рішення суду.
Крім того, ця вимога державного виконавця не понесла жодного негативного наслідку для сторони стягувача, зокрема, витрачено кошти на організацію таких дій. Матеріалами справи не підтверджено та судом не встановлено неправомірної бездіяльності у діях Декайло-Смакули І. П. , тому відсутні правові підстави зобов'язувати державного виконавця вилучити у боржника ТОВ «Віконт» та передати стягувачеві ОСОБА_1 майно, зазначене у виконавчому листі.
Стислий виклад доводів і вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
24. 18 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Покотила Ю. В., подав касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
25. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що аналіз положень Закону № 1404-VIII та Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, вказує на те що саме на виконавця (а не на інших учасників виконавчого провадження) покладено обов'язок з вилучення у боржника майна, зазначеного у виконавчому документі та його наступну передачу стягувачу.
26. У спірних правовідносинах має місце вилучення майна, яке є цілісним технологічним комплексом з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тон переробки зерна на добу, що встановлено судом. Вказаний майновий комплекс займає усі чотири поверхи будівлі на АДРЕСА_4 і працює в замкнутому циклі. Іншого (другого) цілісного технологічним комплексом з виробництва хлібопекарського борошна на АДРЕСА_3 немає, а тому необхідність якоїсь додаткової ідентифікації майна, яке за виконавчим документом підлягає передачі стягувачу, є надуманою і безпідставною.
27. Вважає, що висновки судів обох інстанцій щодо правомірності оскаржуваної бездіяльності державного виконавця такими, що суперечать положенням Закону № 1404-VIII.
28. РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
29. Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
30. Заслухавши доповідь судді-доповідачки про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, колегія суддів встановила відсутність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, а тому призначає справу до судового розгляду.
31. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 34, 400, 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності заступника начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, скасування вимоги в частині зобов'язання стягувача забезпечити спеціалізоване підприємство та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року призначити до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 24 грудня 2025 року.
Інформацію про дату розгляду справи № 607/6964/20 і персональний склад колегії суддів оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара