12 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 308/9220/21
провадження № 61-11509сво25
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Великолазівський ліцей Баранинської сільської ради Закарпатської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради Закарпатської області на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 грудня 2024 року у складі судді Світлик О. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року у складі колегії суддів Мацунича М. В., Собослоя Г. Г., Бисаги Т. Ю. у справі за позовом ОСОБА_1 до Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради Закарпатської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради Закарпатської області (далі - Великолазівський ліцей) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтовано тим, що позивачка до 23 червня 2021 року працювала на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Яроцької гімназії - філії Великолазівського ліцею.
Згідно з наказом директора Великолазівського ліцею від 18 червня 2021 року № 114-к вона була звільнена на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку з відмовою від продовження роботи з істотно зміненими умовами праці.
У Великолазівському ліцеї фактично відбулися зміни в організації виробництва і праці, а саме здійснено реорганізацію Яроцької гімназії - філії Великолазівського ліцею.
Вважає, що за таких обставин її мали б звільнити у порядку, передбаченому пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, за умови дотримання відповідної процедури, яка визначена законом (надання попередження про майбутнє звільнення, надання переліку всіх вакантних посад та інше), а звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України є незаконним.
Також зазначає, що відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про відпустки» під час звільнення вона мала право на отримання невикористаної відпустки з наступним звільненням. Датою звільнення у цьому разі мав бути останній день відпустки.
З урахуванням наведеного позивачка просила суд поновити її на роботі на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Яроцької гімназії - філії Великолазівського ліцею та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 червня 2021 року до дня поновлення на роботі.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області рішенням від 01 квітня 2022 року, яке залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що матеріалами справи доведено, що у зв'язку з пониженням ступеня навчального закладу у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, наслідком яких стала зміна істотних умов праці позивачки, про які у встановлений законом строк її було повідомлено. Оскільки ОСОБА_1 відмовилася працювати на нових умовах, її було звільнено з роботи на законних підставах.
Суди послалися на те, що у позовній заяві позивачка просить поновити її на роботі на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Яроцької гімназії - філії Великолазівського ліцею, однак такий спосіб захисту є неналежним та неефективним, оскільки навчального закладу Яроцької гімназії - філії Великолазівського ліцею вже не існує, як і не існує такої посади у відповідача.
Верховний Суд постановою від 10 травня 2023 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанову касаційного суду мотивовано тим, що суди достатньою мірою не надали оцінки доводам позовної заяви ОСОБА_1 , належним чином не дослідили питання, чи дійсно у роботодавця відбулися зміни істотних умов праці за тією самою посадою, на якій працювала позивачка до такої зміни, та чи не було її звільнення пов'язане зі скороченням посади заступника директора.
За таких обставин колегія суддів Верховного Суду вважала, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачку правомірно звільнено на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, є передчасними.
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області оскаржуваним рішенням від 31 грудня 2024 рокупозов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Зобов'язав Великолазівський ліцей поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника завідувача з навчально-виховної роботи Яроцької гімназії - філії Великолазівського ліцею, або внести відповідні зміни до штатного розпису, ввівши посаду заступника завідувача з навчально-виховної роботи.
Стягнув з відповідача на користь позивачки середній заробіток за 913 днів вимушеного прогулу за період з 23 червня 2021 року до 31 грудня 2024 року в розмірі 747 363,54 грн, з обов'язковим перерахуванням до державного бюджету сум податків і зборів, нарахованих з цієї суми у розмірах та порядку, встановлених чинним законодавством.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати суми середньомісячної заробітної плати у розмірі 16 371,66 грн, з обов'язковим перерахуванням до державного бюджету сум податків і зборів, нарахованих з цієї суми у розмірах та порядку, встановлених чинним законодавством.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що немає підстав для висновку, що за посадою, яку обіймала ОСОБА_1 , відбулася зміна істотних умов праці.
За обставин, встановлених у цій справі, фактично відбулася реорганізація Яроцької гімназії - філії Великолазівського ліцею. Посада, яку обіймала ОСОБА_1 , була фактично скорочена, отже, позивачка могла бути звільнена на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Під час звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України роботодавець мав забезпечити реалізацію гарантій, передбачених статтями 42, 44, 49-2 КЗпП України, чого дотримано не було.
Враховуючи, що посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Яроцької гімназії - філії Великолазівського ліцею скорочено, суд вважав, що найбільш ефективним способом захисту у цих правовідносинах буде зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису, ввівши скорочену посаду.
Суд першої інстанції з огляду на положення частини другої статті 235 КЗпП України дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Великолазівського ліцею на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 червня 2021 року до 31 грудня 2024 року в розмірі 747 363,54 грн, установивши, що тривалий строк розгляду цієї справи відбувся з незалежних від ОСОБА_1 причин.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції взяв до уваги правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 308/9448/21 (провадження № 61-8893св23), з аналогічними фактичними обставинами щодо звільнення іншого працівника Великолазівського ліцею.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Закарпатський апеляційний суд оскаржуваною постановою від 07 серпня 2025 року апеляційну скаргу Великолазівського ліцею залишив без задоволення, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 грудня 2024 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
06 вересня 2025 року Великолазівський ліцей звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 грудня 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Позиції інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 25 вересня 2025 року відкрив касаційне провадження, витребував справу із суду першої інстанції.
У жовтні 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 18 вересня 2025 року призначив справу до судового розгляду.
Верховний Суд ухвалою від 03 грудня 2025 року передав справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 308/9448/21 (провадження № 61-8893св23).
Необхідність відступлення від висновків у наведеній постанові суду касаційної інстанції викликана таким.
Положеннями КЗпП України передбачено засоби правового захисту працівників, звільнення яких визнане незаконним. Так, за змістом частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи.
Отже, скасування наказу про звільнення працівника із займаної посади відповідно до вимог частини першої статті 235 КЗпП України є підставою для його поновлення на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, зокрема суд, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений у частині першій статті 235 КЗпП України.
За таких обставин, оскільки законодавством не передбачено можливості поновлення на посаді, відмінній від тієї, з якої працівника було незаконно звільнено, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі, а не на іншій рівнозначній посаді, як того бажає позивач.
Повноваження суду під час вирішення трудового спору про поновлення працівника на попередній роботі не можна ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.
Так, повноваження щодо призначення працівника на відповідну посаду згідно із затвердженим штатним розписом є винятковою компетенцією роботодавця і суд як орган, що розглядає трудовий спір, не повинен і не може втручатися у здійснення таких дискреційних повноважень роботодавця.
Обов'язок із працевлаштування незаконно звільненого працівника покладений саме на роботодавця, яким у випадку реорганізації є його правонаступник.
Водночас питання внесення будь-якої посади до штатного розпису належить до внутрішньогосподарської діяльності установи (організації, підприємства) та їх компетенції, оскільки саме власник або уповноважений ним орган самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, вносить до нього зміни, а тому згідно з чинним законодавством суд не може вирішувати таке питання.
Разом із тим Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 15 листопада 2023 року під час розгляду справи № 308/9448/21 (провадження № 61-8893св23) у подібних правовідносинах (за позовом фізичної особи до Великолазівського ліцею про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) погодився із висновками Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, викладеними у рішенні від 08 квітня 2022 року, про те, що оскільки посаду педагога-організатора Яроцької гімназії - філії Великолазівського ліцею скорочено, то найбільш ефективним способом захисту у таких правовідносинах буде зобов'язання відповідача поновити позивача на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису, ввівши скорочену посаду. Крім того, суд першої інстанції у рішенні зобов'язав Великолазівський ліцей поновити позивача на посаді, рівнозначній посаді педагога-організатора Яроцької гімназії - філії Великолазівського ліцею, або внести відповідні зміни до штатного розпису, ввівши посаду педагога- організатора.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 15 листопада 2023 року залишив вказане рішення місцевого суду в силі.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з мотивів, зазначених вище, вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування частини першої статті 235 КЗпП України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 308/9448/21 (провадження № 61-8893св23).
У частині другій статті 403 ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
З урахуванням наведеного справа підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
Прийняти до розгляду справу № 308/9220/21 за позовом ОСОБА_1 до Великолазівського ліцею Баранинської сільської ради Закарпатської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Призначити справу № 308/9220/21 до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. М. Фаловська
Судді А. І. Грушицький
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
М. Є. Червинська