17 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 903/288/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 (Бучинська Г. Б. - головуючий, судді: Філіпова Т. Л., Василишин А. Р.) і рішення Господарського суду Волинської області від 10.05.2025 (суддя Шум М. С.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7"
про розірвання договору оренди.
Узагальнений зміст позовних вимог і обґрунтувань позову
1. У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" (далі - Відповідач, ТОВ "Дельта-7") про розірвання, укладеного між сторонами договору оренди торгового місця № 50 від 29.04.2009 (далі - договір № 50, спірний договір).
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач узагальнено стверджував про те, що Відповідач (як орендодавець) не виконав своїх зобов'язань за вказаним договором оренди, а саме належним чином не облаштував торгове місце та не забезпечив можливості використовувати його за призначенням. Крім цього, ОСОБА_1 наполягав, що у спірних правовідносинах мала місце істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірного договору, а саме запровадження воєнного стану, припинення здійснення Позивачем підприємницької діяльності, що, на його думку, також є підставою для розірвання договору № 50.
Фактичні обставини справи
3. Розглядаючи заявлений позов, господарський суд першої інстанцій встановив, а суд апеляційної інстанції перевірив, що 29.04.2009 ТОВ "Дельта-7" як орендодавець і ОСОБА_1 як орендар уклали договір № 50 оренди торгового місця площею 17,5 кв. м., яке знаходиться у ряду № 6, місце НОМЕР_1 на території торгового комплексу "Новий ринок", розташованого за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Волинської області .
3.1. Згідно з пунктом 1.2 договору торговим місцем, що є предметом договору, являється площа з твердим покриттям, облаштована для встановлення металевої конструкції, магазину, палатки і здійснення продажу товарів (надання послуг).
3.2. Передача торгового місця, зазначеного у пункті 1.1 договору, здійснена до його підписання, що посвідчується підписами сторін під цим договором (пункт 1.3 договору).
3.3. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 договору, за користування торговим місцем орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 20,00 грн за 1 кв. м., що становить 350,00 грн без ПДВ за один календарний місяць. Орендна плата сплачується орендарем не пізніше 5 числа поточного місяця. У випадку зростання інфляції, розмір орендної плати за кожен поточний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за той же місяць.
3.4. Цей договір вступає в дію з 01.05.2009 та укладається до 30.04.2058 (пункт 5.1 договору.
3.5. Відповідно до пункту 5.2 договору зміни та доповнення до договору вносяться шляхом підписання додаткових угод, які є невід'ємною частиною даного договору.
3.6. У пункті 5.4 договору сторони погодили, що дія договору припиняється внаслідок: закінчення терміну дії; дострокового розірвання.
3.7. Згідно з пунктом 5.5 договору цей договір може бути достроково розірваний за згодою сторін. Сторона, що вирішила достроково розірвати договір, повідомляє іншу сторону не менше як за 30 календарних днів до дати розірвання. Пунктом 5.6. договору передбачено право орендодавця на дострокове розірвання договору та випадки дострокового розірвання орендодавцем договору.
4. Договір № 50 підписаний повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень.
5. 08.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Дельта-7" з листом-повідомленням про укладення додаткової угоди про розірвання договорів оренди торгового місця, зокрема і спірного договору № 50.
6. У відповідь на лист-повідомлення ТОВ "Дельта-7" не надало своєї згоди на розірвання договору № 50, що підтверджується листом № 755 від 13.02.2025.
7. По суті незгода Відповідача розірвати договір № 50 і стала підставою для звернення Позивач із позовом до суду у цій справі.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
8. Господарський суд Волинської області рішенням від 10.05.2025, яке Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін, відмовив у задоволенні позову.
9. Рішення судів обґрунтовані недоведеністю Позивачем фактів допущення Відповідачем порушень умов договору № 50, а також істотної зміни обставин, яка може бути підставою для розірвання спірного договору.
10. Суди пояснили, що встановлені обставини цієї справи свідчать про те, що Відповідач належним чином виконав свій обов'язок за договором № 50, передавши Позивачеві площу з твердим покриттям, облаштовану для розміщення металевої конструкції на території, відведеній для торговельної діяльності, на якій і було встановлено відповідний металевий контейнер. Подальша ж можливість використання переданого торгового місця залежала від власних дій самого орендаря, а не орендодавця, а тому зворотні доводи Позивача у цій частині суди визнали безпідставними.
11. Щодо аргументів Позивача про істотну зміну обставин, яка сталася у спірних правовідносинах, то суди їх відхили, вказавши, що факт припинення ОСОБА_1 як фізичною особою - підприємцем господарської діяльності жодним чином не припинив його цивільних обов'язків за вже укладеними договорами, в тому числі, і за договором № 50. В свою чергу, обставин впливу введеного в Україні воєнного стану на спірні правовідносини сторін, Позивач ніякими доказами не підтвердив.
Касаційна скарга
12. Не погодившись з ухваленими рішеннями, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи касаційної скарги
13. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
14. В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження зазначає, що при розгляді цієї справи суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 651, 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не врахували висновків Верховного Суду щодо правильного застосування вказаних норм матеріального права у подібних правовідносинах (постанови від 16.08.2023 у справі № 910/17639/21, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 23.12.2021 у справі № 925/81/21, від 27.02.2018 у справі № 910/5110/17, від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17, від 16.02.2022 у справі № 910/13557/21, 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17), а також порушили статті 86, 236 ГПК України.
15. Доводи касаційної скарги по суті повторюють аргументи скарги апеляційної. Скаржник продовжує наполягати, що у спірних правовідносинах мало місце як порушення Відповідачем умов спірного договору, так і істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при його укладенні (карантинні обмеження, воєнний стан, припинення статусу підприємця). На його думку, означені обставини були підставою для дострокового розірвання спірного правочину, однак внаслідок неправильного застосовування і порушення правових норм та однобічного розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій неправомірно дійшли протилежних висновків.
Узагальнені доводи інших учасників справи
16. ТОВ "Дельта-7" надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому стверджує про безпідставність та необґрунтованість останньої. Оскаржені рішення судів попередніх інстанцій вважає законними і обґрунтованими. Звідси у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
17. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
19. Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
20. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частини перша статті 526 ЦК України).
21. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
22. В свою чергу згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
23. У постановах від 16.10.2018 у справі №910/3568/18, від 19.02.2019 у справі № 910/4427/18, від 07.05.2020 у справі №910/5027/19 Верховний Суд послідовно повторює правовий висновок про те, що в розумінні наведених норм матеріального права істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилась порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
24. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2028 у справі № 912/1385/17 зазначено, що застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
25. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (див. правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).
26. При розгляді спору між сторонами цієї справи, суди попередніх інстанцій підставно виходили з того, що укладаючи спірний договір оренди, орендодавець мав право розраховувати на те, що передане у користування майно буде використовуватись за призначенням, за користування майном буде сплачуватись плата, а орендар мав законні очікування на користування майном - торговою площею, яка розміщена на території торгового комплексу "Новий ринок".
27. Водночас, як ствердив Позивач, в порушення умов договору № 50, Відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, а саме не вжив жодних заходів щодо усунення недоліків, які не дають можливості використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням, оскільки згідно з відповідними пунктами спірного договору орендарю мало бути передано торгове місце, тобто площа з твердим покриттям, облаштована для розміщення споруди і здійснення продажу товарів, однак такого облаштування з боку ТОВ "Дельта-7" здійснено не було. Так само, за твердженням Позивача, Відповідачем не було встановлено автоматичної пожежної сигналізації в переданому в оренду торговому місці, що не дозволяє використовувати його за призначенням.
28. Проте, як вбачається з оскаржених рішень, розглядаючи наведені аргументи, суди попередніх інстанцій встановили, що положення пунктів 1.2 та 1.3 договору № 50 однозначно свідчать про те, що на момент підписання цього договору торгове місце площею 17,5 кв.м. вже було передане орендарю, що підтверджується підписами сторін у договорі. Зміст поняття "торгове місце", погоджений сторонами у пункті 1.2 договору, передбачав передачу площі з твердим покриттям, призначеної для розміщення металевої конструкції - споруди, яка є власністю самого орендаря. Таким чином, обов'язок з облаштування споруди для торгівлі лежав саме на ОСОБА_1 , а не на ТОВ "Дельта-7". В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази звернення Позивача до Відповідача з вимогами щодо усунення недоліків чи невідповідності торгового місця умовам договору № 50. Крім цього, згідно з підпунктом 3.1.12 спірного договору саме орендар зобов'язаний був встановити автоматичну пожежну сигналізацію на торговому місці, тоді як аналогічний обов'язок у орендодавця відсутній.
29. За наведеного, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що у спірних правовідносинах передача Позивачеві торгового місця відбулася відповідно до умов спірного договору, в той час як можливість використання цього місця за призначенням залежала від його власних дій, а не від дій Відповідача.
30. В межах встановлених обставин Позивач не надав судам належних і допустимих доказів того, що Відповідач порушив умови договору № 50 в спосіб, який би позбавив його можливості реалізувати мету укладеного правочину. Фактичні дані свідчать про належне виконання орендодавцем своїх зобов'язань щодо передачі орендованої площі, яка відповідала умовам договору. Жодних доказів того, що надане у користування майно було непридатним для передбаченої договором діяльності, Позивач не надав, як і не довів причинно-наслідкового зв'язку між діями (або бездіяльністю) орендодавця та настанням будь-якої шкоди чи істотного порушення, що могло би слугувати підставою для розірвання договору у судовому порядку.
31. Оскільки доводи Позивача про допущення Відповідачем істотного порушення умов договору № 50 в ході судового провадження не підтвердилися це дало судам попередніх інстанцій обґрунтовані підстави для висновку про неможливість розірвання спірного договору з умов, передбачених статтею 651 ЦК України. Звідси жодної невідповідності висновкам Верховного Суду із цитованих скаржником постанов у даному випадку немає. Здійснене судами у цій частині правозастосування є правильним.
32. В свою чергу згідно з частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
33. Зі змісту вказаної норми вбачається, що, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (див. правовий висновок, викладений у постанові постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/13557/21).
34. Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (див. правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).
35. Частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
36. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта статті 652 ЦК України).
37. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов'язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 ЦК України. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов'язання (абз. 1 частини першої статті 651 ЦК України). Припис абз. 2 частини першої статті 652 ЦК України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.
38. В ході розгляду цієї справи ОСОБА_1 зазначав про те, що розпочата росією повномасштабна війна проти Україні та припинення ним підприємницької діяльності є обставинами, що підпадають під дію статті 652 ЦК України та є самостійною підставою для розірвання спірного договору оренди.
39. Проте суди попередніх інстанцій з такими аргументами не погодились і пояснили, що (1) факт припинення фізичною особою-підприємцем господарської діяльності жодним чином не припиняє її цивільних обов'язків за вже укладеними договорами; (2) посилання ж на наявність воєнного стану не є самодостатнім для визнання обставин форс-мажорними чи істотними. Сторона повинна довести конкретний вплив таких обставин на виконання своїх договірних обов'язків, чого Позивач не зробив.
40. Суд касаційної інстанції зауважує, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 у цій частині питань права чи правозастосування в собі не містять та по суті зводяться лише до висловлення незгоди з прийнятими рішенням і постановою, є проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінку доказів та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення додаткового апеляційного перегляду.
41. Верховний Суд нагадує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
42. Таким чином, оскільки в межах цієї справи Позивач не довів того, що у спірних правовідносинах сторін мала місце істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірного договору оренди, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що підстав для розірвання цього договору і з умов, які визначені у статті 652 ЦК України немає.
43. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, суд касаційної інстанції вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
44. З огляду на викладене суд зазначає, що ним надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку або ж не охоплюються межами касаційного провадження.
45. Виходячи з наведеного, заявлена ОСОБА_1 у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України в межах здійснення касаційного провадження у цій справі не підтвердилася. Неправильного застосовування чи порушення правових норм судами попередніх інстанцій в межах підстави касаційного оскарження скаржник суду касаційної інстанції не довів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
46. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
47. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
48. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування чи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Оскаржені рішення і постанова прийняті за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Верховного Суду, не вбачає.
Судові витрати
49. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 і рішення Господарського суду Волинської області від 10.05.2025 у справі № 903/288/25 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.