Ухвала від 17.12.2025 по справі 910/15043/21

УХВАЛА

17 грудня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/15043/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу уповноваженої особи учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025

(Суддя - Чеберяк П.П.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025

(Колегія суддів у складі: Сотніков С.В., Тищенко А.І., Остапенко О.М.)

у справі №910/15043/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича; введено процедуру санації боржника; призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича; затверджено план санації боржника в редакції зі змінами та доповненнями № 1, які були схвалені зборами кредиторів на засіданні, яке відбулось 03.04.2025.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 у справі №910/15043/21 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі № 910/15043/21 (про введення процедури санації боржника) залишено без змін.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

До Верховного Суду від уповноваженої особи учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" ОСОБА_1 (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 у справі № 910/15043/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні клопотання розпорядника майна ТОВ "Комплекс Агромарс" арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. про введення процедури санації відмовити в повному обсязі; направити справу № 910/15043/21 про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс" для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва на стадії розпорядження майном.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України Скаржник зазначає, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню з підстав застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України) та порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України).

В обґрунтування необхідності скасування оскаржуваних судових рішень з підстав застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), Скаржник вказує, що:

- суди попередніх інстанцій застосували положення ч. 3 ст. 12, абз. 6 ч. 3 ст. 44 КУзПБ без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №908/2415/21, від 23.03.2023 у справі №911/1609/21, від 01.12.2021 у справі №908/2755/19, від 23.12.2021 у справі №924/1155/18, від 25.05.2023 у справі №902/207/22;

- суди першої та апеляційної інстанцій застосували положення ч. 5 ст. 49 КУзПБ, ч.ч. 7-8 ст. 52 КУзПБ без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 908/1817/21, від 01.07.2025 у справі № 913/720/20, від 29.04.2025 у справі № 921/534/23 та від 22.01.2025 у справі № 902/160/22;

- суди першої та апеляційної інстанцій застосували положення абз. 8 ч. 1 ст. 1 КУзПБ, ч. 2 ст. 47 КУзПБ, ч. 4 ст. 48 КУзПБ, ч. 1 ст. 52 КУзПБ, ч. 4 ст. 52 КУзПБ, ч. 5 ст. 52 КУзПБ, ч. 7 ст. 52 КУзПБ без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах викладених у постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 924/1155/18;

- суди першої та апеляційної інстанцій застосували положення абз. 8 ч. 1 ст. 1 КУзПБ, ч. 3 ст. 1 КУзПБ, ч.ч. 2-5 ст. 12 КУзПБ, ч. 1 ст. 13 КУзПБ, п. 4 ч. 3 ст. 28 КУзПБ без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 922/3369/19;

суди застосували положення ч. 1 ст. 49 КУзПБ, ч. 1 ст. 50 КУзПБ, абз. 6 ч. 3 ст. 44 КУзПБ без урахування висновків щодо застосування даних норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 908/2755/19, від 22.05.2022 у справі № 923/984/21, від 10.07.2024 у справі № 922/1998/22, від 01.08.2023 у справі № 904/1938/22, від 19.07.2023 у справі № 23/448-б.

Скаржник, в обґрунтування п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України вказує, що:

2 багатоквартирні будинки, сукупною місткістю 120 квартир, а також Бройлерні птахоферми № 32, № 33, № 34 та № 35 не були враховані при визначенні обсягу активів ТОВ «Комплекс Агромарс», попри їх сукупну вартість близько 1 800 000 000,00 гривень, що саме по собі уже виключало необхідність та можливість введення процедури санації взагалі.

Арбітражним керуючим Ткаченком Д.В. взагалі не було оцінене відповідне майно, що свідчить про заниження вартості активів боржника ще щонайменше на 79 мільйонів гривень (не враховуючи девальвацію національної валюти), що не було взято до уваги при вирішенні питання щодо наявності у боржника ознак неплатоспроможності та постановленні рішення про введення процедури санації.

Зазначає, що судом було залишено поза увагою факт навмисного заниження вартості рухомого та нерухомого майна. Вартість лише 1 із 12 ферм, які на замовлення арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. оцінювалися у сукупності, становить орієнтовно 300 мільйонів гривень. Натомість, у звіті, виготовлено на замовлення розпорядника майна боржника, вартість усіх 12-х ферм становить лише 203 мільйони. Сукупна ж їх реальна вартість дорівнює понад 3,6 мільярдів гривень, а саме 3 652 146 000,00 гривень.

Скаржник вказує, що порівнюючи із дійсною вартістю активів, встановленою в звіті про оцінку, виготовленому на замовлення ТОВ «Комплекс Агромарс», різниця сягає десятків разів, що створює хибне уявлення про неплатоспроможність боржника та нібито необхідність застосування процедури санації, що й було взято до уваги судом першої інстанції при постановленні відповідної ухвали, не надавши при цьому оцінку доводам та не дослідивши докази, надані ОСОБА_1 .

Також судом було залишено поза увагою факт недоліків в інвентаризації та оцінці Автопарку-2, а також не взято до уваги обставини пов'язаності плану санації із результатами інвентаризації та впливу недоліків останньої.

Скаржник вважає, що акт перевищення вартості активів боржника над обсягом грошових зобов'язань останнього у понад 10 разів не був взятий до уваги судами першої та апеляційної інстанції, а відтак введення процедури санації є незаконним, а оскаржувані рішення - підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. про введення процедури санації ТОВ «Комплекс Агромарс».

Вказує, що арбітражним керуючим Ткаченком Д.В. у своєму супровідному листі зазначається про долучення саме звітів, а не витягів із них окремих сторінок, а натомість долучаються витяги зі звітів, що не містять у собі необхідної інформації та не могли бути взяті до уваги судом задля встановлення дійсного обсягу активів ТОВ «Комплекс Агромарс», водночас суди першої та апеляційної інстанції саме на підставі таких звітів досліджували обставину щодо наявності у боржника ознак неплатоспроможності.

Скаржник вважає, що суд був зобов'язаний взяти до уваги та надати оцінку обставинам, переліченим у частині 3 статті 28 КУзПБ щодо критеріїв, які унеможливлюють призначення арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. керуючим санацією ТОВ «Комплекс Агромарс» в силу його заінтересованості щодо боржника, кредиторів та наявності конфлікту інтересів, однак не здійснив цього, чим допустив істотне порушення процесуального права та поставив під сумнів неупередженість особи керуючого санацією боржника.

ОСОБА_1 вважає, що Рецензія на «Звіт про оцінку основних засобів ТОВ «Комплекс Агромарс» є необ'єктивною, такою, що містить непідтверджені припущення, методологічні помилки та суперечить принципам професійної оціночної діяльності, а тому не могла бути врахована судом та не спростовувала доводів уповноваженої особи учасників (засновників) ТОВ «Комплекс Агромарс» ОСОБА_1 про наявність достатньої кількості активів у боржника для погашення заборгованості перед кредиторами без застосування процедур банкрутства.

Вказує, що станом на момент постановлення ухвали Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 існували достатні процесуально-правові підстави для відкладення розгляду клопотання розпорядника майна ТОВ «Комплекс Агромарс» арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. про введення процедури санації на іншу дату та час, задля належного повідомлення усіх учасників справи № 910/15043/21 про винесення на розгляд відповідного процесуального питання та забезпечення права учасникам справи на представлення своєї позиції шляхом надання достатнього часу на її підготовку, чого судом здійснено не було.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від:

- ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"

- ТОВ "БЕЛТІМПОРТ"

- ТОВ «ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ»

- ТОВ "ЗАВОД КИЇВКОМБІКОРМ"

- Ткаченка Д.В.

надійшли відзиви на касаційну скаргу у яких наводяться аргументи щодо необхідності касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Інші заяви та клопотання

Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було розглянуто і залишено без задоволення протокольною ухвалою.

Позиція Верховного Суду

Щодо доводів касаційної скарги, які мотивовані тим, що існує необхідність скасування оскаржуваних судових рішень з підстав застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), колегія суддів зазначає наступне.

Посилаючись на висновки про застосування норм права, щодо приписів ч. 3 ст. 12, абз. 6 ч. 3 ст. 44 КУзПБ, Скаржник наводить постанови Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №908/2415/21, від 23.03.2023 у справі №911/1609/21, від 01.12.2021 у справі №908/2755/19, від 23.12.2021 у справі №924/1155/18, від 25.05.2023 у справі №902/207/22.

Предметом касаційного розгляду за касаційною скаргою уповноваженої особи учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" ОСОБА_1 є ухвала Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025, якими серед іншого введено процедуру санації боржника.

У постановах Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №908/2415/21, від 23.03.2023 у справі №911/1609/21, від 25.05.2023 у справі №902/207/22 предметом касаційного розгляду були судові рішення щодо визнання боржника банкрутом, що є свідченням відмінності (не подібності) правовідносин вказаних справ від правовідносин справи № 910/15043/21.

У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №908/2755/19 предметом касаційного розгляду були судові рішення щодо закриття провадження у справі про банкрутство на підставі пункту 8 частини 1 статті 90 КУзПБ, що є свідченням відмінності (не подібності) правовідносин вказаної справи від правовідносин справи № 910/15043/21.

У постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №924/1155/18 суди попередніх інстанцій вказали, що окрім зобов'язання боржника перед кредиторами та фінансової інвестиції для погашення кредиторських вимог з відшкодування судового збору та фінансової реструктуризації (списання, прощення, розстрочення), не зазначено інших санаційних заходів щодо відновлення платоспроможності боржника із наведенням переліку конкретних дій та строків щодо їх реалізації в процедурі санації.

Разом з тим у оскаржуваних судових рішеннях у справі № 910/15043/21 зазначено, що за умовами плану санації, для відновлення платоспроможності боржника передбачається залучення інвестора в особі Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Генезис Капітал" ідентифікаційний код 43331193, місцезнаходження зареєстровано за адресою: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 98, поверх 14, від імені, за рахунок та в інтересах якого на підставі договору № 06/11-2019 про управління активами Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Генезис Капітал" від 06.11.2019 зі змінами від 10.08.2020 та 21.02.2022 діє Приватне акціонерне товариство "Компанія з управління активами адміністратор пенсійного фонду "Брокбізнесінвест" (ідентифікаційний код 22968535), який виявив бажання взяти участь у санації боржника, шляхом збільшення статутного капіталу боржника на суму погашення (задоволення) всієї наявної кредиторської заборгованості боржника, яка була розглянута та визнана господарським судом в рамках справи про банкрутство, згідно реєстру вимог кредиторів станом на 27.03.2025, окрім кредиторських вимог шостої черги, та на суму погашення інших зобов'язань за даним планом санації.

Вищенаведені обставини справи свідчать про те, що правовідносини, які були основою для ухвалення постанови Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №924/1155/18 є відмінними (не подібними) до правовідносин правовідносин справи № 910/15043/21.

Посилаючись на висновки про застосування норм права, щодо приписів ч. 5 ст. 49 КУзПБ, ч.ч. 7-8 ст. 52 КУзПБ, Скаржник наводить постанови Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 908/1817/21, від 01.07.2025 у справі № 913/720/20, від 29.04.2025 у справі № 921/534/23 та від 22.01.2025 у справі № 902/160/22.

У постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 908/1817/21 предметом судового розгляду були судові рішення, якими розглядалася заява про затвердження плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку статті 5 Кодексу України з процедур банкрутства, що є свідченням відмінності (не подібності) правовідносин вказаної справи від правовідносин у справі № 910/15043/21.

У постанові Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 913/720/20 зазначено, що з встановлених судами попередніх інстанцій обставин, які не спростовані скаржником, слідує, що основні переваги плану санації базуються на автоматичній втраті права одного з кредиторів внаслідок зміни стадії процедури банкрутства боржника, а будь-яких дієвих заходів щодо відновлення його платоспроможності (зокрема, конкретних реальних інвестицій) цей план не містить.

Разом з тим, у оскаржуваних судових рішеннях по справі № 910/15043/21 встановлено, що даний план санації передбачає, що вимоги конкурсних кредиторів які були заявлені з пропуском строку, та які на момент затвердження судом плану санації не розглянуті та не визнані судом, але прийняті до розгляду, у разі визнання судом таких вимог (після апеляційного та касаційного оскарження у разі наявності), будуть також погашені (задоволені) за рахунок інвестора, окрім шостої черги, відповідно до положень абз.10 ч.2 ст. 47 КУзПБ, шляхом внесення змін та/або доповнень до даного Плану санації.

Вищезазначені обставини свідчать про те, що правовідносини, які були при ухваленні постанови Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 913/720/20 є відмінними (не подібними) до правовідносин справи № 910/15043/21.

У постанові Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 921/534/23 та у постанові Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 902/160/22 предметом касаційного перегляду були судові рішення, якими було введено процедуру санації і за результатами касаційного розгляду Верховний Суд дійшов висновку про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм КУзПБ, що з урахуванням прохальної частини касаційної скарги уповноваженої особи учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" ОСОБА_1 у справі № 910/15043/21 є свідченням наведення взаємовиключних висновків Верховного Суду до вимог вказаної касаційної скарги.

Окрім того, наведені Скаржником висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 921/534/23 та від 22.01.2025 у справі № 902/160/22 за змістовним критерієм, що стосується оцінки конкретних обставин та наявних у справах доказів які були подані сторонами та оцінені судами під час розгляду клопотань про затвердження плану санації боржника свідчать про відмінність (не подібність) правовідносин у вказаних справах до правовідносин у справі №910/15043/21.

Посилаючись на висновки про застосування норм права, щодо приписів абз. 8 ч. 1 ст. 1 КУзПБ, ч. 2 ст. 47 КУзПБ, ч. 4 ст. 48 КУзПБ, ч. 1 ст. 52 КУзПБ, ч. 4 ст. 52 КУзПБ, ч. 5 ст. 52 КУзПБ, ч. 7 ст. 52 КУзПБ Скаржник наводить постанову Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 924/1155/18, відповідно до змісту якої, як було зазначено вище, правовідносини, що були основою для ухвалення зазначеної постанови Верховного Суду були відмінними (не подібними) до правовідносин правовідносин справи № 910/15043/21.

Посилаючись на висновки про застосування норм права, щодо приписів абз. 8 ч. 1 ст. 1 КУзПБ, ч. 3 ст. 1 КУзПБ, ч.ч. 2-5 ст. 12 КУзПБ, ч. 1 ст. 13 КУзПБ, п. 4 ч. 3 ст. 28 КУзПБ Скаржник наводить постанову Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 922/3369/19, предметом касаційного розгляду у якій були судові рішення щодо визнання вимог кредиторів та затвердження реєстру вимог (попереднє засідання), що є свідченням відмінності (не подібності) правовідносин вказаної справи до правовідносин справи № 910/15043/21.

Посилаючись на висновки про застосування норм права, щодо приписів ч. 1 ст. 49 КУзПБ, ч. 1 ст. 50 КУзПБ, абз. 6 ч. 3 ст. 44 КУзПБ Скаржник наводить постанови Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 908/2755/19, від 22.05.2022 у справі №923/984/21, від 10.07.2024 у справі № 922/1998/22, від 01.08.2023 у справі №904/1938/22, від 19.07.2023 у справі № 23/448-б.

Щодо висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 908/2755/19, то вище вже зазначено, що предметом касаційного розгляду у вказаній постанові були судові рішення щодо закриття провадження у справі про банкрутство на підставі пункту 8 частини 1 статті 90 КУзПБ, що є свідченням відмінності (не подібності) правовідносин вказаної справи від правовідносин справи № 910/15043/21.

Щодо висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 22.05.2022 у справі № 923/984/21, колегія суддів зазначає, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, відсутня постанова Верховного Суду від 22.05.2022 у справі № 923/984/21.

Щодо висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 922/1998/22, колегія суддів зазначає, що у вказаній постанові були судові рішення щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, що є свідченням відмінності (не подібності) правовідносин вказаної справи від правовідносин справи № 910/15043/21.

Щодо висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 01.08.2023 у справі № 904/1938/22 предметом касаційного розгляду у вказаній постанові були судові рішення щодо визнання боржника банкрутом, що є свідченням відмінності (не подібності) правовідносин вказаних справ від правовідносин справи № 910/15043/21.

Щодо висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 23/448-б, предметом касаційного перегляду у вказаній справі були судові рішення про затвердження плану санації в порядку, який визначений положеннями "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що є свідченням відмінності (не подібності) правовідносин вказаної справи від правовідносин справи №910/15043/21.

Вказане у сукупності свідчить про те, що висновки про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду на які посилається уповноважена особа учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" у своїй касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин справи № 910/15043/21.

Відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням того, що висновки про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду на які посилається уповноважена особа учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" у своїй касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин справи № 910/15043/21, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 у вказаній справі з підстав застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

Щодо доводів касаційної скарги, які стосуються порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України) колегія суддів зазначає наступне.

Скаржник вказуючи про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України), щодо дослідження зібраних доказів у справі, відповідно до змісту касаційної скарги, посилається на висновки про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №908/2415/21, від 23.03.2023 у справі №911/1609/21, від 01.12.2021 у справі №908/2755/19, від 23.12.2021 у справі №924/1155/18, від 25.05.2023 у справі №902/207/22.

Підтвердженням наведеного є аргумент (довід) касаційної скарги, який викладений на арк. 33 скарги, відповідно до якого Скаржник зазначає про те, що: -

" Судами першої та апеляційної інстанції не було у повній мірі з'ясовано розмір активу ТОВ «Комплекс Агромарс», що, в свою чергу, унеможливило його співставлення з пасивом та здійснення належного аналізу фінансового стану боржника. Зазначене призвело до помилкового та передчасного висновку про наявність ознак неплатоспроможності боржника.

Таким чином, суди попередніх інстанцій застосували положення ч. 3 ст. 12, абз. 6 ч. 3 ст. 44 КУзПБ, без урахування висновків щодо застосування даних норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №908/2415/21, від 23.03.2023 у справі № 911/1609/21, від 01.12.2021 у справі №908/2755/19, від 23.12.2021 у справі №924/1155/18, від 25.05.2023 у справі №902/207/22."

Вказане свідчить про те, що зазначаючи доводи касаційної скарги які стосуються порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України), Скаржник по суті дублює доводи касаційної скарги, щодо оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 у справі №910/15043/21 з підстав застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

Інші аргументи та доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки не обґрунтовані підставами касаційного оскарження та зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 300 ГПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження, зазвичай, вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Висновки Верховного Суду

З урахуванням наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою уповноваженої особи учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" ОСОБА_1, яка подана на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 у справі № 910/15043/21 з підстав передбачених положеннями п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою уповноваженої особи учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" ОСОБА_1, яка подана на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 у справі № 910/15043/21

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік