Постанова від 16.12.2025 по справі 910/18889/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/18889/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Губенко Н. М.

за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_1 (директора), Опанасюка П. П. (адвоката)

відповідача - Солдатенка А. М. (адвоката)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Іноземного підприємства "Сканди Лайн Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025

(суддя Бондаренко-Легких Г. П.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025

(головуюча - Яценко О. В., судді: Гончаров С. А., Хрипун О. О.)

у справі за позовом Іноземного підприємства "Сканди Лайн Україна"

до Акціонерного товариства "Державний Ощадний Банк України"

про визнання недійсним одностороннього правочину.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. У грудні 2023 року Іноземне підприємство "Сканди Лайн Україна" (далі - позивач, скаржник) подало до Господарського суду міста Києва позов, в якому просило визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - відповідач, Ощадбанк), щодо відмови від договорів з позивачем шляхом їх розірвання, а саме від договорів: про відкриття та обслуговування рахунку, випуску та надання корпоративної платіжної картки від 10.05.2017 № 1029535; банківського рахунку від 15.06.2017 № НОМЕР_1 та від 05.07.2017 № НОМЕР_2; банківського обслуговування від 30.11.2017 № 1391054171129163332.

2. Позов обґрунтовано тим, що Ощадбанк не мав правових підстав, передбачених абзацом 3 частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення" у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 361-IX), для відмови від ділових відносин з позивачем, оскільки причини для встановлення підприємству неприйнятно високого ризику були відсутні станом на 09.05.2023, що свідчить про недійсність односторонньої відмови Ощадбанку відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Фактичні обставини справи, установлені судами

3. 30.11.2017 між Публічним акціонерним товариством Акціонерного товариства "Державний Ощадний Банк України" та Іноземним підприємством "Сканди Лайн Україна" укладено договір банківського обслуговування № 1391054171129163332 (надалі - Договір № 1391054171129163332 від 30.11.2017), який є додатковим договором до раніше укладених між сторонами: (1) Договору банківського рахунку № НОМЕР_3 від 05.05.2017; (2) Договору банківського рахунку № НОМЕР_1 від 15.06.2017; (3) Договору № 1029535 від 10.05.2017 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання корпоративної платіжної карти (том 1, а. с. 13-23, 24-29, 30-40, 41-43).

4. Відповідно до пункту 1 Договору № 1391054171129163332 від 30.11.2017 сторони домовились, що зазначений договір змінює умови надання банківських послуг клієнту, що були визначені вищевказаними договорами, які були укладені раніше, а банк надає послуги щодо обслуговування рахунків клієнта, послуги щодо відкриття та обслуговування інших рахунків клієнта, надає інші послуги відповідно до умов цього договору.

5. Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 Договору № 1391054171129163332 від 30.11.2017 підписанням цього договору сторони підтверджують факт прийняття клієнтом пропозиції укласти договір (оферти), умови якого визначаються Правилами банківського обслуговування клієнтів мікро, малого та середнього бізнесу АТ "Ощадбанк" та Правилами здійснення операцій за рахунками, відкритими юридичним особам та фізичним особам-підприємцям у АТ "Ощадбанк", які оприлюднені та доведені до клієнта шляхом публічного розміщення в приміщенні установі банку, а також на сайті банку.

6. Згідно з підпунктом 1.11 укладеного договору, дія цього договору та договорів банківського рахунку може бути припинена за згодою сторін та в інших випадках, передбачених законодавством України.

7. 20.12.2022 між ІП "Сканди Лайн Україна" та Excelsior Kem Tek Fab (Швеція) укладено Договір постачання № 8, за умовами якого Excelsior Kem Tek Fab зобов'язується передати у власність, а ІП "Сканди Лайн Україна" прийняти та оплатити вартість продукції, торгової марки "DRYON" у порядку та на умовах передбачених договором (том 1, а. с. 44-50).

8. Пунктом 4.1 Договору постачання № 8 від 20.12.2022 встановлено, що загальна сума цього договору складає 400 000,00 доларів США. Вказана сума договору не є зобов'язанням ІП "Сканди Лайн Україна" щодо придбання товару на вказану суму у повному обсязі.

9. Пунктом 4.4 Договору постачання № 8 від 20.12.2022 (з урахуванням змін та доповнень, внесених на підставі Додаткової угоди №2 від 20.04.2023 року - том 1, а. с. 53) встановлено, що оплата товару за цим договором здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Excelsior Kem Tek Fab протягом 90 календарних днів з дати постачання товару. Датою постачання вважати дату перетину кордону, відмітки митного контролю України. Оплата інвойсу № 2054 від 26.12.2022 року має бути здійснена протягом 135 календарних днів, не пізніше 10.05.2023 року.

10. 26.12.2022 року Excelsior Kem Tek Fab надіслав позивачу інвойс (рахунок- фактура) на оплату за Договором постачання № 8 від 20.12.2022 на загальну суму 25 920,00 доларів США. (том 1, а. с. 57-59).

11. 14.04.2023 позивач задля проведення оплати по інвойсу № 2054 на суму 2 920,00 доларів США надіслав Банку лист-звернення, в якому зазначив, що уклав зі шведською компанію, власником якої є громадянин Швеції, зовнішньоекономічний контракт щодо поставки відповідної продукції, оскільки раніше вчинений правочин з виробником аналогічної продукції, що є суб'єктом господарювання рф, розірвано на тлі непорозуміння на політичному підґрунті (том 1, а. с. 153-154).

12. 27.04.2023 у листі № 101.01984-50/87 Банк, з метою уточнення вказаної інформації попросив позивача надати: 1) актуальну інформацію щодо контрагента валютної операції: установчі документи; актуальний витяг про реєстрацію; сертифікат якості; інформацію щодо господарської діяльності нерезидента; 2) актуальну інформацію стосовно ІП "Сканди Лайн України": опис-схему бізнесу; схему товарно-грошових потоків клієнта; санітарно-епідеміологічний висновок на продукцію; актуальний опитувальник та схематичне зображення структури власності клієнта; інформацію щодо наявності/відсутності будь-яких виробничих потужностей, обладнання, сировини тощо (том 1, а. с. 95-96).

13. 03.05.2023 позивач направив Банку два листи № 371 та № 373 з додатками. У листі № 373 від 03.05.2023 позивач вказав відомості щодо шведської компанії, її власника, місцезнаходження, дати реєстрації/реєстраційний номер, здійснив посилання на Реєстраційний офіс компаній Швеції та надав витяг з цього реєстру в перекладі на українську мову, щодо декларації виробника або сертифіката якості послався на лист директора шведської компанії, в якому підтверджено, що їхня продукція відповідає усім вимогам та стандартам. У листі № 371 від 03.05.2023 позивач зазначив додаткові відомості про ІП "Сканди Лайн України", а саме повідомив назви контрагентів, з якими співпрацює, поінформував про наявність нежитлових приміщень в оренді та автомобіля у власності, вказав, що є постачальником японської та шведської продукції косметичного призначення (том 1, а.с.155-156, 157).

14. 09.05.2023 Банк у листі № 101.01984-50/92 повідомив, що прийняв рішення про відмову від підтримання ділових відносин на підставі Закону № 361-IX у зв'язку зі встановленням клієнту неприйнятно високого рівня ризику та просив звернутися із заявою про закриття рахунків.

15. 10.05.2023 позивач звернувся до Банку з проханням (запит № 644 та заява № 645 від 10.05.2023) надати детальну інформацію щодо відмови від ділових відносин та встановлення неприйнятно високого ризику та все ж таки провести операцію з перерахування коштів за інвойсом № 2054 (том 1, а. с. 111-112, 113).

16. 12.05.2023 Банк у листі № 101.01984-50/93, посилаючись на ч. 6 ст. 7, абзац третій ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX, ст. 1075 ЦК України, вказав, що за результатами належної перевірки та аналізу операцій підприємства позивачу встановлено неприйнятно високий ризик, що в силу прямої вказівки закону зобов'язує Банк відмовитися від ділових відносин з ним (том 1, а.с.114).

17. 25.05.2023 позивач направив Банку заяву № 654, в якій просив здійснити переоцінку встановленого рівня ризику, посилаючись на те, що ні підприємство, ні його власник та керівник ОСОБА_1 , а також шведська компанія та її власник не перебувають в санкційних списках, стосовно них не застосовують обмеження, заборони, не існують кримінальні провадження; Банку надано усю наявну інформацію та документи для проведення фінансової операції, підстав вважати яку сумнівною чи незаконною немає; поставлений товар не заборонений на території України, має необхідні сертифікати відповідності та не має ознак товару подвійного призначення; встановлення правовідносин зі шведською компанією немає на меті легалізацію (відмивання) доходів. Банк, відмовляючись від ділових відносин, не врахував законних економічних інтересів позивача, не провів у повному обсязі вивчення та аналізу фінансової операції підприємства, своєчасно не надав висновку із зазначенням підстав для відмови (том 1, а. с. 115-120).

18. 30.06.2023 Банк у відповіді № 40-20/31226/2023 зазначив, що підприємство 03.05.2023 надало Банку запитувані на підставі статті 11 Закону № 361-IX документи, за результатами опрацювання яких встановлено розбіжності та невідповідності інформації в реєстраційних документах шведської компанії, сертифікат якості подано без офіційного перекладу та не засвідчений належним чином, не долучено установчих документів шведської компанії. Втім, за наслідками аналізу наданих документів та фінансово-господарської діяльності підприємства (на підставі відповідних звітів) Банк встановив підприємству неприйнятно високий ризик відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX та прийняв рішення про відмову від ділових відносин, яке відповідає вимогам закону та про яке було повідомлено 09.05.2023.

19. У подальшому, позивач листом № 663 від 13.11.2023 звернувся до АТ "Ощадбанк" відносно переведення коштів на поточний рахунок в іншому банку, а 04.12.2023 із заявами про закриття рахунків (том 1, а. с. 183, 184, 185, 186), що в подальшому і було вчинено Банком.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

20. Господарський суд міста Києва у рішенні від 12.03.2024, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2024, у задоволенні позову відмовив.

21. Висновки судів мотивовані тим, що односторонній правочин відповідача про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем вчинений за наявності ґрунтовних підстав для такої відмови, відповідає приписам статті 15 Закону № 361-IX та постанові Нацбанку України від 19.05.2020 № 65 "Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу" та внутрішнім документам Ощадбанку, які прямо наділяють Банк обов'язком на вчинення такого одностороннього правочину у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику, в тому числі, шляхом розірвання договору.

22. 17.10.2024 Верховний Суд ухвалив постанову, якою рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 скасував, а справу передав до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

23. Верховний Суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій не з'ясували обставин наявності відповідного рішення Банку, його повноти, вмотивованості та відповідності встановленій процедурі прийняття, хоча за нормами чинного законодавства повідомленню клієнта про відмову від ділових відносин передує прийняття Банком відповідного обґрунтованого рішення у вигляді документа, передбаченого внутрішніми правилами (програмами тощо).

24. Після нового розгляду справи, 05.06.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

25. Суд першої інстанції виходив з того, що, відповідач, застосовуючи ризик-орієнтовний підхід щодо виявлення потенційних ризиків проведення запитуваної фінансової операції, з метою недопущення використання відповідача з протиправною метою (отримання доходів громадянами рф), на підставі абзацу 3 частини першої статті 15 Закону № 361-IX з урахуванням висновку від 09.05.2023, обґрунтовано відмовив позивачу у підтриманні ділових відносин у зв'язку із встановленням йому неприйнятно високого ризику за критерієм 232 - "неможливість виконувати визначені Законом про фінмоніторинг обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією" відповідно до Програми ризиків та Програми НПК. При цьому, суд першої інстанції, незважаючи на те, що матеріали справи не містять письмового рішення керівника відповідача, з огляду на зміст листа № 101.01984-50/92 від 09.05.2023 за підписом керівника установи банку, дійшов висновку, що рішення про відмову від підтримання ділових відносин було прийнято у формі листа, про що позивача було повідомлено цим же листом.

26. 15.09.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.

27. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивача про наявність підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання договорів банківського обслуговування, є безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу. Рух справи

28. 06.10.2025 позивач подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

29. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає випадки, передбачені пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 287 цього Кодексу.

30. Обґрунтовуючи наявність випадку відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми частини першої статті 15 та частини шостої статті 7 Закону № 361-IX, і не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/3245/19, від 20.01.2022 у справі № 910/18504/20, від 28.02.2023 у справі № 910/10855/21, від 09.01.2024 у справі № 922/1253/23, щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах. Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми статей 14, 73, 74, 77, 79 ГПК України, і не врахував висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, щодо застосування принципу "вірогідності доказів".

31. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, а саме:

- пункту 39 частини першої статті 1 Закону № 361-IX щодо неможливості/можливості встановлення банком неприйнятно високого ризику клієнту на підставі внутрішніх документів банку;

- частини шостої статті 7, абзацу 1 частини першої статті 15 Закону № 361-IX та пунктів 34-37 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 щодо наявності/відсутності обов'язку у банку прийняття та доведення до відома клієнта окремого рішення, підписаного уповноваженими особами, про встановлення неприйнятно високо ризику, із зазначенням вичерпних правових підстав;

- частини шостої статті 7, абзацу 1 частини першої статті 15 Закону № 361-IX та пунктів 34-37 Положення щодо можливості встановлення неприйнятно високого ризику клієнтам, виключно, на підставі обставин, які існують та момент прийняття відповідного рішення;

- частини шостої статті 7, абзацу 1 частини першої статті 15 Закону № 361-IX та пунктів 34-37 Положення щодо можливості встановлення неприйнятно високого ризику на підставі усного рішення чи прийняття рішення у формі листа, який надсилається клієнту.

32. Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив докази, долучені до матеріалів справи разом із позовною заявою, відповіддю на відзив, а також разом із клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи № 910/18889/23 від 08.02.2024; подані до суду докази стосувалися спростування обґрунтованості встановлення позивачем неприйнятно високого ризику, а також доведеності обставин того, що на момент прийняття такого ризику, обставини, визначені в частині шостій статті 7 Закону № 361-IX не існували (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

33. Верховний Суд ухвалою від 14.10.2025 відкрив касаційне провадження у справі та призначив до розгляду касаційну скаргу.

34. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

35. Вказаний відзив мотивовано наступним:

- не спростовані невідповідності між датою реєстрації зміни назви компанії нерезидента та дати укладання контракту - договір постачання укладено 20.12.2022 з нерезидентом Excelsior Kem tek fab, тоді як в наданому витягу про реєстрацію компанії в Швеції зазначено про реєстрацію назви компанії 09.03.2023. Використання контрагентом історичної назви компанії, на яке посилається позивач, не може бути підставою для внесення в договір назви компанії, яка на час укладання договору не була зареєстрована;

- підприємство починаючи з 2022 року та на час проведення перевірки та аналізу фінансового стану вело збиткову діяльність. Відсутній фінансовий результат для оподаткування, тобто не сплачуються податки до бюджету. Відповідно до звіту за І кв. 2023 року відсутні працівники. Збиткова діяльність позивача свідчила про його фінансовий стан, а невідповідність фінансової звітності обсягам здійснюваних операцій (зовнішньоекономічний контракт № 8 від 20.12.2022 на суму 400 000,00 доларів США) - про підозрілу фінансову діяльність;

- враховуючи інформацію та документи, отримані під час вивчення діяльності позивача, наявність в мережі Інтернет інформації про імпорт товарів з росії, повідомлення Національного банку України, в тому числі заснування підприємства та наявність історичного зв'язку з особами, які пов'язані з російською федерацією, тривалу співпрацю та дистриб'юцією товару однойменної російської компанії, АТ "Ощадбанк" мав обґрунтовані підозри вважати, що зовнішньоекономічний контракт може бути укладеним з метою приховування виведення капіталу на користь резидентів рф;

- при встановленні ІП "Сканди Лайн Україна" неприйнятно високого ризику Банком приймались до уваги не наявність доведених фактів здійснення незаконної діяльності, а факти та обставини, які свідчать про підозрілу фінансову діяльність Клієнта та підвищують ризик Банку бути використаним з протиправною метою, при тому, що надані Клієнтом пояснення та документи не надали можливості мінімізувати виявлені ризики.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

36. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

37. Здійснюючи касаційне провадження Суд зазначає таке.

38. Частинами першою - третьою статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

39. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

40. Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

41. Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої, шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

42. За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (частина перша статті 1066 ЦК України).

43. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частини перша, друга статті 1068 ЦК України).

44. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 651 ЦК України).

45. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).

46. Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом № 361-IX. Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту (частина четверта статті 1075 ЦК України).

47. Суб'єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема, є банки (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 361-IX).

48. Згідно з частиною шостою статті 7 Закону № 361-IX суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

49. Неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу (пункт 39 частини першої статті 1 Закону № 361-IX).

50. Питання відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції врегульовано статтею 15 Закону № 361-IX.

51. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції в тому числі у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей (абз. третій частини першої статті 15 Закону № 361-IX).

52. Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені також Положенням № 65 відповідно до якого:

- у випадках, передбачених статтею 11 Закону № 361-IX, банк зобов'язаний здійснювати належну перевірку, зокрема, наявних клієнтів (пункт 1 додатку 1);

- у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону № 361-IX, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах, зокрема, з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також щодо: 1) клієнтів, щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; 2) клієнтів, щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками - банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (пункт 61 розділу IV);

- у випадках, встановлених частиною першою статті 15 Закону № 361-IX, банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції (пункт 1 додатку 12).

53. Враховуючи наведене, в силу вимог ЦК України та приписів спеціального законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів Банк зобов'язаний в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, у тому числі, шляхом розірвання договорів.

54. При цьому, обов'язок банку, як суб'єкта первинного фінансового моніторингу, відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту категорії ризику на рівні неприйнятно високого ризику.

55. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 910/18504/20, від 28.02.2023 у справі № 910/1855/21 та від 09.01.2024 у справі № 922/1253/23.

56. У пунктах 34 - 37 Положення № 65 передбачено, що банк зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку. Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління такими ризиками, їх мінімізації. Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень. Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.

57. При цьому банк самостійно у внутрішніх документах, зокрема, із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, визначає:

- критерії ризиків з урахуванням критеріїв ризиків, установлених у додатку 19 до Положення № 65, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Нацбанку; пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (пункти 45, 46 розділу IV Положення № 65);

- види необхідних до вжиття банком заходів та обсяг необхідної додаткової інформації для здійснення заходів належної перевірки (пункт 5 додатку 6 до Положення № 65);

- порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин/відкриття рахунка (обслуговування), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмови від проведення фінансової операції у випадках, передбачених Законом № 361-IX (підпункт 8 пунтку 26 розділу ІІІ Положення № 65);

- порядок відмови в передбачених Законом № 361-IX випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, що також має містити (пункт 8 додатку 12 Положення НБУ № 65);

- складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону № 361-IX у кожному випадку (підпункт 3 пункту 8 додатку 12 Положення НБУ № 65);

- порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов'язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених статтею 15 Закону № 361-IX (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті підпункт 5 пункту 8 додатку 12 Положення НБУ № 65).

58. Як вже було зазначено, 17.10.2024 Верховний Суд ухвалив постанову, якою рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 скасував, а справу передав до Господарського суду міста Києва на новий розгляд. Верховний Суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій не з'ясували обставин наявності відповідного рішення Банку, його повноти, вмотивованості та відповідності встановленій процедурі прийняття, хоча за нормами чинного законодавства повідомленню клієнта про відмову від ділових відносин передує прийняття Банком відповідного обґрунтованого рішення у вигляді документа, передбаченого внутрішніми правилами (програмами тощо).

59. Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час нового розгляду справи Банком до суду першої інстанції надано:

- витяг з Програми управління ризиками фінансового моніторингу, що затверджена постановою правління АТ "Ощадбанк" № 878 від 28.12.2020 із змінами та доповненнями в редакції останньої постанови правління Банку № 14 від 31.01.2023 з позначкою "Комерційна таємниця" (надалі - Програма ризиків), а також додаток № 1 "Показники критеріїв ризику", що є внутрішнім документом Банку, який регламентує порядок здійснення оцінки/переоцінки ризик-профілю клієнтів (том 2, а. с. 196-201, 202);

- витяг з Програми належної перевірки клієнтів АТ "Ощадбанк", затвердженої постановою правління АТ "Ощадбанк" № 877 від 28.12.2020 зі змінами та доповненнями в редакції останньої постанови правління Банку № 37 від 07.12.2022 (надалі - Програма НПК), а також додаток № 23 "Індикатори підозрілості фінансових операцій", додатком 26б "Рекомендована форма листа щодо відмови від підтримання ділових відносин (обслуговування) в т.ч. розірвання договору та закриття рахунку, що є внутрішнім документом Банку, який регламентує порядок відмови від підтримання ділових відносин (обслуговування клієнта), в т.ч. шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку" (том 2, а. с. 205-208, 209, 210);

- обґрунтований висновок щодо підозрілої діяльності/операції (операцій) від 09.05.2023 (том 2, а. с. 203, надалі - Висновок від 09.05.2023).

60. Пунктом 5.11. Розділу 5 Програми ризиків Банку передбачено, що моніторинг ризиків клієнтів здійснюється працівниками фронт-офісу Банку/підрозділом фінансового моніторингу Банку/філії на постійній основі шляхом відстеження критеріїв ризиків клієнтів за результатами моніторингу ділових відносин з клієнтом, у тому числі з урахуванням здійснення ними фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, фінансових операцій, які мають індикатори підозрілості, та їх регулярності.

61. Пунктом 5.13 Розділу 5 Програми ризиків Банку визначено, що під час оцінки/переоцінки ризик-профілю клієнта має враховуватись те, що низький рівень ризику не може бути присвоєний клієнту в разі відповідності клієнта хоча б одному з критеріїв ризику, наведених у додатку 1 до цієї Програми.

62. Пунктом 5.14. Розділу 5 Витягу з Програми ризиків Банку визначено, що вихідними даними та інформаційними джерелами для проведення оцінки ризик-профілю клієнта та моніторингу ризиків клієнта є: 1) опитувальник клієнта; 2) документи, які надає клієнт під час його ідентифікації та актуалізації даних про клієнта; 3) інформація, отримана з інших офіційних джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою) (наприклад, офіційних джерел, публічних реєстрах, веб-сайтах мережі Інтернет - usr.minjust.gov.ua, smids.gov.ua, youcontrol.com.ua, тощо); 4) виписки (рух коштів) за рахунками клієнта; 5) запити, рішення, застереження, повідомлення Спеціально уповноваженого органу; 6) фінансова звітність клієнта (у разі наявності); 7) інша інформація, використання якої не заборонено діючим законодавством України.

63. Як встановлено судами попередніх інстанцій, з метою перевірки та аналізу наданої інформації, АТ "Ощадбанк" на адресу позивача був направлений запит від 27.04.2023 за №101.01984-50/87 щодо надання актуальної інформації відносно як самого клієнта так і його контрагента за валютною операцією Excelsior Kem Tek Fab (Швеція) (том 1, а. с. 95-96).

Позивач листами № 373 від 03.05.2023 та № 371 від 03.05.2023 (том 1, а. с. 155-156, 157) надав інформацію та документи, при аналізі яких Банком було встановлено надання їх не в повному обсязі та виявлено наступні розбіжності та невідповідність інформації в реєстраційних документах контрагента за даною валютною операцією, зокрема:

- наданий сертифікат ОМР (належної виробничої практики), виданий самим контрагентом, та без офіційного перекладу;

- окрім свідоцтва про реєстрацію компанії в Швеції, установчі документи Контрагента (статут, положення або інший документ) не надано;

- в договорі постачання № 8 від 20.12.2022 банком покупця було зазначено АТ "УКРЕКСІМБАНК", в митній декларації також вказано АТ "УКРЕКСІМБАНК", згідно з додатковою угодою № 1 від 12.04.2023 ІП "Сканди Лайн Україна" здійснює зміну обслуговуючого банку на АТ "Ощадбанк";

- в наданому рахунку-фактурі № 2054 від 26.12.2022 до договору постачання № 8 від 20.12.2022 зазначено офіційний веб- сайт Контрагента www.excelen.se але за даним посиланням сайт та контакти іншої компанії, а саме торгової марки Excelen;

- вищенаведеним листом № 373 від 03.05.2023 позивачем зазначено інформацію щодо контрагента валютної операції Excelsior Kem Tek Fab, де встановлено невідповідність дати реєстрації зміни назви компанії нерезидента та дати укладання контракту - договір постачання укладено 20.12.2022 з нерезидентом Excelsior Kem Tek Fab, тоді як в наданому витягу про реєстрацію компанії в Швеції зазначено про реєстрацію назви компанії (зміни назви) 09.03.2023.

Крім того, Банком на основі фінансової звітності позивача за період 2022, 1 квартал 2023 років встановлено, що підприємство, починаючи з 2022 року веде збиткову діяльність. Відсутній фінансовий результат для оподаткування, тобто не сплачуються податки до бюджету. Станом на 31.12.2022 на підприємстві працюють 3 особи, а станом на 31.03.2023 - 0 осіб (том 1, а.с. 160-162, 163-165).

Також Банком, згідно з Витягом із Статуту ІП "Сканди Лайн Україна" (том 1, а.с. 166-169) встановлено та не заперечується позивачем, що ІП "Сканди Лайн Україна" 30.08.2010 створене та діє за погодженням між учасниками підприємства - громадянами російської федерації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , частки яких становлять 90% та 10% відповідно.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань керівником ІП "Сканди Лайн Україна" з дати його створення та по цей час є ОСОБА_1 , яка відповідно до наданого позивачем схематичного зображення структури власності на даний час є також кінцевим бенефіціарним власником (контролером) підприємства.

Тобто частки громадян російської федерації були передані керівнику підприємства - громадянці України ОСОБА_1 , що також підтверджує позивач у відповіді на відзив (том 1, а.с. 198-204), зазначаючи про те, що частки громадян рф були викуплені протягом лютого-вересня 2020 року.

Назва ІП "Сканди Лайн Україна" є ідентичною назві російської компанії ТОВ "Сканди Лайн", реєстраційний номер 1065018036742, яка була зареєстрована 25.09.2006 в російській федерації, учасниками якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (колишні засновники та учасники ІП "Сканди Лайн Україна") та Андерсон Лідія. При цьому слід врахувати, що найменування ІП "Сканди Лайн Україна" не було змінено після виходу зі складу учасників підприємства громадян рф з метою відокремлення підприємства-позивача від російської компанії.

Позивач підтверджує, зокрема, що протягом тривалого часу співпрацював з однойменною російською компанією ТОВ "Сканди Лайн" та відповідно до укладеного контракту від 28.05.2012 купував товар - дезодорант "DRY-DRY". Крім того, ІП "Сканди Лайн Україна" було офіційним дистриб'ютором російського ТОВ "Сканди Лайн" в Україні та мало унікальні права.

У відповіді на відзив позивач запевняв, що з 24.02.2022 ІП "Сканди Лайн Україна" припинило співпрацю з ТОВ "Сканди Лайн" (резидент рф). Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, за наявною в матеріалах справи інформацією - роздруківки сторінки позивача на інформаційному інтернет-порталі "Бізнес-Гід" в мережі Інтернет станом на 05.05.2023 та 02.01.2024 зазначається, що Компанія імпортує товари з наступних країн "Росія". За наявною на даному інтернет ресурсі інформації "Всі компанії України, представлені в базі даних порталу "Бізнес-Гід", мають можливість самостійно оновлювати існуючу інформацію про себе. Крім того, каталог підприємств України регулярно оновлюється персоналом порталу". Проте позивач, не здійснив заміну даних та не вжив заходів щодо зміни назви компанії як компанії з іноземною інвестицією, та не змінив фірмове найменування, яке вказує на зв'язок з російською компанією "Сканди Лайн".

Крім того, позивач після початку повномасштабного вторгнення не робив публічного повідомлення про розірвання стосунків з ТОВ "Сканди Лайн" (резидент рф), а договір на постачання розірвав трохи менше, ніж через рік з моменту повномасштабного вторгнення.

Суд першої інстанції врахував, що сам відповідач у відповіді на відзив зазначає, що як виробником продукції ТМ "DRY DRY", так і виробником продукції ТМ "DRY ON" є шведські виробництва , у першому випадку - Lexima AB (Швеція), у другому - Excelsior Kem Tek Fab (Швеція). Такий вибір виробників, у межах однієї країни виробництва та зі схожими торговельними марками, за оцінкою суду першої інстанції, також не можна вважати випадковим збігом обставин.

Судами встановлено, що Банком при аналізі запитуваної фінансової операції враховано лист Національного банку України від 05.04.2022 № 25-0005/25858 відносно того, що згідно з отриманою НБУ інформацією Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України виявлено ряд фінансових операцій юридичних осіб - резидентів, які можуть бути спрямовані на фінансування терористичних дій, а також які можуть здійснюватися з активами, які належать резидентам російської федерації. За інформацією НПУ такі зовнішньоекономічні договори передбачають поставку в Україну продукції виробництва російської федерації з території російської федерації або інших країн. У зазначених фінансових операціях можлива наявність ознак приховування реального вигодонабувача-резидента російської федерації, зміни її учасників з метою виведення коштів на користь резидента російської федерації.

64. Вище наведені норми законодавства та внутрішніх документів Банку з питань фінансового моніторингу не передбачають наявність доведеного факту здійснення незаконної/протиправної діяльності як обов'язкових умов встановлення клієнту неприйнятно високого ризику ділових відносин.

65. Зокрема, згідно з пунктом пункту 5.15. Розділу 5 Програми ризиків вбачається, що оцінка ризик-профілю клієнтів здійснюється шляхом оцінювання клієнта за критеріями ризику, наведеними в додатку 1 до цієї Програми. Вказаний пункт також містить шкалу визначення рівнів ризику, де діапазон від 101 балу становить неприйнятно високий рівень ризику.

66. Згідно з додатком № 1 до Програми ризиків Банк передбачив, зокрема, наступні критерії ризику: 70 - здійснення клієнтом міжнародних переказів на суму, що дорівнює чи перевищує еквівалент 400 000 гривень (середній рівень ризику - 20 балів); 232 - неможливість виконувати визначені Законом про фінмоніторинг обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією (неприйнятно високий рівень ризику - 101 бал); 243 - клієнт або його КБВ займається виробництвом та/або торгівлею фармацевтичними продуктами або наркотичними речовинами (прекурсорами) (середній рівень ризику - 10 балів); в свою чергу індикатори підозрілості фінансових операцій визначено Банком у додатку 23 до Програми НПК (том 2, а. с. 209). У розумінні пункту 4.3. Програми НПК працівниками Банку, відповідальними за повноту, своєчасність та проведення належної перевірки клієнтів є, в тому числі, департамент фінансових інститутів.

67. За встановленими судами обставинами, згідно з Висновком від 09.05.2023 (том 2, а. с. 203), на основі аналізу вище наведеної інформації директором департаменту фінансового моніторингу Банку - І. О. Ткаліч, зазначено наступне:

- на дату складання висновку позивач мав середній рівень ризику за наступними критеріями (показники критеріїв ризику в Додатку 1 до Програми ризиків): 70 - здійснення клієнтом міжнародних переказів на суму, що дорівнює чи перевищує еквівалент 400 000 гривень; 243 - клієнт або його КБВ займається виробництвом та/або торгівлею фармацевтичними продуктами або наркотичними речовинами (прекурсорами) (пункт 10 Висновку від 09.05.2023);

- індикатори підозрілості вихідних (видаткових) операцій згідно з додатком 23 до Програми НПК: 71 - 3) Торговельне фінансування: структура фінансової(их) операції(й) видається надмірно та необґрунтовано складною, що є підставою підозрювати про бажання приховати справжність характеру угоди; клієнт (представник клієнта) наполягає на терміновості проведення фінансової операції, демонструючи нервову поведінку, без наявності очевидних на те причин (підстав) (пункт 24 Висновку від 09.05.2023);

- висновок щодо наявності/відсутності підозр щодо клієнта та його операцій: відповідно до аналізу наданих клієнтом документів, наявних у Банку та мережі інтернет, можна зробити висновок про наявні ознаки приховування реальних власників, які є громадянами рф. Однак, з початком широкомасштабної агресії рф проти України, знайдено нового торгівельного партнера на той самий товар та укладено новий Договір ЗЕД від 20.12.2022. Таким чином, іноземна компанія може виконувати "прикриття" кінцевих вигодонабувачів, серед яких не виключено компанії з рф;

- приймаючи до уваги факти та обставини, які свідчать про підозрілу фінансову діяльність Клієнта (описані судом вище), при тому що надані клієнтом пояснення та документи (листи від 03.05.2023 з додатками) не надали можливості мінімізувати виявлені ризики - запропоновано встановити клієнту неприйнятно високий рівень ризику за критерієм " 232- неможливості виконувати визначені Законом № 361-IX обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією" та відмовити в підтриманні ділових відносин згідно з абц. 3 п.1 ст. 15 Закону № 361-IX. Внести інформацію про клієнта до реєстру відмов та реєстру повідомлень про підозрілу фінансову діяльність та повідомити СУО (пункт 30 Висновку від 09.05.2023).

68. Пунктом 10.1. Програми НПК передбачено, що працівники Банку зобов'язані відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні)/ здійснення операції, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірками клієнта документів чи відомостей.

Рішення щодо відмови у зазначених у цьому пункті Програми випадках приймають керівник Банку/керівник Філії (в межах своїх повноважень) на підставі та з урахуванням інформації (висновку), наданої(ому) працівниками Банку/підрозділом фінансового моніторингу Філії/Банку.

Порядок відмови від підтримання ділових відносин (обслуговування клієнта), в т.ч. шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку, передбачений п. 10.6 Програми НПК, згідно з яким у разі, якщо в результаті проведеного аналізу підрозділом фінансового моніторингу Філії/Банку або підрозділом банківської безпеки Філії/Банку були підтверджені підстави для відмови клієнту від підтримання ділових відносин (обслуговування), працівник Банку, з урахуванням висновків підрозділів та прийнятого керівником Банку/Філії про таку відмову рішення, направляє клієнту лист за підписом керівника установи Банку засобами поштового зв'язку або забезпечує повідомлення клієнта засобами системи дистанційного обслуговування, де вказує дату та підстави відмови від підтримання ділових відносин (обслуговування клієнта). Рекомендована форма листа/повідомлення наведена у додатку 26б до цієї Програми.

Пункти 10.1. та 10.6. Програми НПК не передбачають встановленої обов'язкової письмової форми рішення про відмову від підтримання ділових відносин (обслуговування), а тому означене рішення може бути оформлено (прийняте) керівником Банку на підставі обґрунтованого висновку департаменту фінансового моніторингу (у даному випадку Висновку від 09.05.2023) - як у письмовій, так і усній формах, та й сам лист може вважатися рішенням керівника установи банку, оскільки форма рішення не визначена ні законом, ні підзаконними актами.

69. Судами встановлено, що про прийняте керівником Банку/Філії рішення повідомляється Клієнта листом затвердженої форми за підписом керівника установи Банку, що у даному випадку дотримано Банком (лист №101.01984-50/92 від 09.05.2023).

70. Як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять письмового рішення керівника Банку, однак, враховуючи зміст листа № 101.01984-50/92 від 09.05.2023 за підписом керівника установи Банку (керуючий ТВБВ № 10001/0184), суд першої інстанції цілком обґрунтовано виснував, що рішення про відмову від підтримання ділових відносин було прийнято у формі листа, про що у порядку визначеному пунктом 10.6 Програми НПК повідомлено клієнту (позивачу), що не є порушенням внутрішніх документів Банку, зокрема, Програми НПК чи норм чинного законодавства України у сфері ПВК/ФТ.

71. З огляду на викладене та встановлені судами обставини, Банк, застосовуючи ризик-орієнтовний підхід щодо виявлення потенційних ризиків проведення запитуваної фінансової операції, з метою недопущення використання Банку з протиправною метою (отримання доходів громадянами рф), на підставі абзацу 3 частини першої статті 15 Закону про фінмоніторинг з урахуванням Висновку від 09.05.2023 обґрунтовано відмовив позивачу у підтриманні ділових відносин у зв'язку із встановленням йому неприйнятно високого ризику за критерієм 232 - "неможливість виконувати визначені Законом про фінмоніторинг обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією" відповідно до Програми ризиків та Програми НПК.

72. Тому правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, про те, що доводи позивача про наявність підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання договорів банківського обслуговування, є безпідставними.

73. Щодо доводів скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми частини першої статті 15 та частини шостої статті 7 Закону № 361-IX, і не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/3245/19, від 20.01.2022 у справі № 910/18504/20, від 28.02.2023 у справі № 910/10855/21, від 09.01.2024 у справі № 922/1253/23, щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів зазначає наступне.

74. Обґрунтовуючи вказані доводи скаржником залишено поза увагою те, що в оскаржуваній постанові суду апеляційної враховано правові висновки, викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 910/18504/20, від 28.02.2023 у справі № 910/10855/21, від 09.01.2024 у справі № 922/1253/23, що знайшло своє відображення у змісті оскаржуваної постанови.

75. При цьому, аналізуючи положення частини шостої статті 7, статей 11, 12, 15 Закону № 361-IX та статті 1075 ЦК України, Верховний Суд дійшов висновків, що банк наділений правом на відмову від підтримання ділових відносин з клієнтом у зв'язку зі встановленням йому неприйнятно високого ризику, однак це право не є абсолютним та є обмеженим, тому в кожному конкретному випадку банк повинен:

- підтвердити існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику за результатами проведення внутрішньої перевірки шляхом надання належних доказів, зокрема, рішення у вигляді висновку чи у вигляді іншого документа, який згідно з внутрішніми документами банку вважається таким рішенням, із чітким зазначенням підстав відмови від ділових відносин з клієнтом або вчинення фінансової операції, дотримавшись таким чином принципу змагальності сторін (стаття 13 ГПК України);

- достатнім чином аргументувати, на підставі чого клієнту встановлено неприйнятно високий ризик та за якими критеріями, відповідно до конкретних фактичних обставин.

76. У спорах між банком та клієнтом, що виникають у зв'язку зі встановленням останньому неприйнятно високого рівня ризику та відмовою від підтримання ділових відносин, вказані висновки є усталеними.

77. Такі правові висновки викладено також у постанові Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 910/6311/24.

78. Наведене свідчить про усталеність правових висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини шостої статті 7, статей 11, 12, 15 Закону № 361-IX, які в свою чергу були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

79. Щодо доводів скаржника про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми статей 14, 73, 74, 77, 79 ГПК України, і не врахував висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, щодо застосування принципу "вірогідності доказів", колегія суддів зазначає наступне.

80. Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

81. Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

82. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

83. Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

84. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

85. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

86. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

87. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні правовідносини).

88. Водночас, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

89. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

90. До того ж алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

91. При цьому, наведені аргументи скаржника фактично зводяться до намагання встановити нові обставини, здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

92. Щодо доводів скаржника про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, а саме:

- пункту 39 частини першої статті 1 Закону № 361-IX щодо неможливості/можливості встановлення банком неприйнятно високого ризику клієнту на підставі внутрішніх документів банку;

- частини шостої статті 7, абзацу 1 частини першої статті 15 Закону № 361-IX та пунктів 34-37 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 щодо наявності/відсутності обов'язку у банку прийняття та доведення до відома клієнта окремого рішення, підписаного уповноваженими особами, про встановлення неприйнятно високо ризику, із зазначенням вичерпних правових підстав;

- частини шостої статті 7, абзацу 1 частини першої статті 15 Закону № 361-IX та пунктів 34-37 Положення щодо можливості встановлення неприйнятно високого ризику клієнтам, виключно, на підставі обставин, які існують та момент прийняття відповідного рішення;

- частини шостої статті 7, абзацу 1 частини першої статті 15 Закону № 361-IX та пунктів 34-37 Положення щодо можливості встановлення неприйнятно високого ризику на підставі усного рішення чи прийняття рішення у формі листа, який надсилається клієнту, колегія суддів зазначає наступне.

93. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 09.01.2024 у справі № 922/1253/23 викладено висновок, який, на думку скаржника, відсутній: "30. Згідно з абзацом 3 частини першої статті 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

31. Пунктом 39 частини першої статті 1 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів визначено, що неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.

32. Відповідно до частини шостої статті 7 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:

- неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;

- наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

33. У частині першій статті 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів також зазначається, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції.

У випадках, передбачених цією частиною, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.

34. Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 (надалі - Положення № 65).

35. Пунктами 34 - 37 Положення № 65 передбачено, що банк зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку.

Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління такими ризиками, їх мінімізації.

Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.

Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.

36. Критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до Положення № 65, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку. Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (пункти 45, 46 Положення № 65).

37. Відповідно до пункту 55 Положення № 65 шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов'язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику.

38. Пунктом 61 Положення № 65 передбачено, що банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, у інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також щодо:

- клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів;

- клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками.

39. Згідно з пунктом 1 Додатку № 12 до Положення № 65 банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/ відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів.

40. Відповідно до підпунктів 3, 5 пункту 8 Додатку № 12 до Положення № 65 банк має визначити у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення порядок відмови у передбачених законом випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, що також має містити:

- складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів) у кожному випадку;

- порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов'язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених статтею 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті).

41. Верховний Суд у постанові від 20.01.2022 у справі № 910/18504/20 зазначив, що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Разом із тим право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Право банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

42. На підставі цього Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що приписи статті 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів уповноважують банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, проте банк зобов'язаний підтвердити існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику".

94. Наведеним спростовуються доводи скаржника про відсутність правових висновків Верховного Суду щодо застосування наведених норм права.

95. При цьому, як вже було зазначено, під час нового розгляду справи Банком до суду першої інстанції надано:

- витяг з Програми управління ризиками фінансового моніторингу, що затверджена постановою правління АТ "Ощадбанк" № 878 від 28.12.2020 із змінами та доповненнями в редакції останньої постанови правління Банку № 14 від 31.01.2023 з позначкою "Комерційна таємниця" (надалі - Програма ризиків), а також додаток № 1 "Показники критеріїв ризику", що є внутрішнім документом Банку, який регламентує порядок здійснення оцінки/переоцінки ризик-профілю клієнтів (том 2, а. с. 196-201, 202);

- витяг з Програми належної перевірки клієнтів АТ "Ощадбанк", затвердженої постановою правління АТ "Ощадбанк" № 877 від 28.12.2020 зі змінами та доповненнями в редакції останньої постанови правління Банку № 37 від 07.12.2022 (надалі - Програма НПК), а також додаток № 23 "Індикатори підозрілості фінансових операцій", додатком 26б "Рекомендована форма листа щодо відмови від підтримання ділових відносин (обслуговування) в т.ч. розірвання договору та закриття рахунку, що є внутрішнім документом Банку, який регламентує порядок відмови від підтримання ділових відносин (обслуговування клієнта), в т.ч. шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку" (том 2, а. с. 205-208, 209, 210);

- обґрунтований висновок щодо підозрілої діяльності/операції (операцій) від 09.05.2023 (том 2, а. с. 203) (надалі - Висновок від 09.05.2023).

96. Наведене в сукупності з іншими встановленими обставинами у цій справі свідчить про дотримання Банком вказаних приписів Закону № 361-IX та Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 при відмові від ділових відносин з позивачем.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

97. Пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

98. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

99. З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 у справі № 910/18889/23 без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Судові витрати

100. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Іноземного підприємства "Сканди Лайн Україна" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 у справі № 910/18889/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко