18 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/12716/24
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стужень»
на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.08.2025
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025
на додаткову ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.09.2025
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025
у справі № 910/12716/24
за заявою ТОВ "Стужень"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Ексім"
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.08.2025 відмовлено ТОВ "Стужень" у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДС Ексім"; заяву ALTALUSSE s.r.o. з грошовими вимогами до ТОВ "ДС Ексім" на суму 28 475 843,60 грн. та заяву ТОВ "Стужень" з додатковими грошовими вимогами до ТОВ "ДС Ексім" у розмірі 6 985 498, 29 грн. та додані до них документи повернуто заявникам.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Стужень" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 21.08.2025 без змін.
Додатковою ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.09.2025 клопотання ТОВ "ДС Ексім" про відшкодування судового збору задоволено; стягнуто з ТОВ "Стужень" на користь ТОВ "ДС Ексім" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 45 420 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Стужень" залишено без задоволення, а додаткову ухвалу господарського суду м. Києва від 15.09.2025 без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 відмовлено ТОВ "Стужень" у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
02.12.2025 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Стужень» з доданими до неї матеріалами на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.08.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 на додаткову ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.09.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 у справі № 910/12716/24, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.08.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити в поному обсязі; скасувати додаткову ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.09.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні клопотання про відшкодування судового збору; скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 та ухвалити нове додаткове рішення, яким здійснити розподіл судових витрат покласти судові витрати заявника на Боржника ТОВ «ДС ЕКСІМ», стягнути з ТОВ «ДС ЕКСІМ» на користь ТОВ «СТУЖЕНЬ» судовий збір у сумі 36 336 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 346 815,36 грн.; справу направити до Господарського суду м. Києва для продовження розгляду.
Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями (дивись пункти 25, 26, 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Обґрунтовуючи свою правову позицію скаржник зазначає, що Судами першої та апеляційної інстанції в Ухвалі та Постанові 1, було неправильно застосовано норми матеріального права ст. 266 ГК України, ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме без урахування висновків Верховного Суду, було порушено ч. 1 ст. 39 КУзПБ, а саме без урахування висновків Верховного Суду, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287, ст. 311 ГПК України.
У касаційній скарзі викладено обставини справи та доводи, які зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.
Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, -
1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стужень» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.08.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 на додаткову ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.09.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 у справі № 910/12716/24 - залишити без руху.
2.Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Стужень» строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
3. Роз'яснити скаржнику у справі № 910/12716/24, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Касаційного господарського суду
у складі Верховного Суду Огороднік К.М.