?
17 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 918/585/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 (колегія суддів: Василишин А. Р., Маціщук А. В., Філіпова Т. Л.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галант ЛТД" до 1) Дубенської міської ради Рівненської області, 2) Управління економіки і власності Дубенської міської ради Рівненської області про визнання договору купівлі-продажу укладеним,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Галант ЛТД" (далі - ТОВ "Галант ЛТД") звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Дубенської міської ради Рівненської області (далі - Дубенська міська рада) та Управління економіки і власності Дубенської міської ради Рівненської області (далі - Управління) про визнання договору купівлі-продажу укладеним.
Позовна заява обґрунтована тим, що 18.05.2023 ТОВ "Галант ЛТД" на електронному аукціоні придбав об'єкт малої приватизації - приміщення їдальні загальною площею 735,8 кв. м, що знаходиться за адресою: 35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Млинівська, 69, підписав протокол про результати електронного аукціону, а 30.05.2023 здійснив повний розрахунок за об'єкт приватизації шляхом перерахування грошових коштів в сумі 476 147,42 грн на користь Управління. Проте договір купівлі-продажу у строк, визначений законодавством, укладений не був, спочатку через наявність арештів на предметі продажу, а потім через відмову органу приватизації від його укладення. Ураховуючи наведене, позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладений договору купівлі-продажу об'єкту малої приватизації.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.08.2025 позов задоволено. Визнано укладеним договір купівлі-продажу в редакції позивача.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Дубенський завод гумово-технічних виробів" (далі - ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів") як особа, що не брала участі в справі, оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування наявності права на апеляційне оскарження ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" зазначив, що відповідно до рішення Дубенської міської ради від 29.12.1997 № 329 земельна ділянка площею 12,15 га була передана в постійне користування скаржника. Рішенням Дубенської міської ради від 12.06.2001 № 792 припинено право користування скаржника земельною ділянкою площею 4,30 га на вул. Млинівській, 59, м. Дубні згідно з пунктом 1 статті 27 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та передано ділянку до земель запасу міста.
Рішенням Дубенської міської ради від 29.11.2005 № 1475 припинено право користування ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" земельною ділянкою площею 0,0876 га на вул. Млинівськиій, 59 у м. Дубні згідно з пунктом "а" статті 141 ЗК України (добровільна відмова) і передано ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови міста.
Скаржник зазначив, що наразі у нього перебуває в постійному користуванні земельна ділянка площею 7,6824 га (кадастровий номер 5610300000:01:001:0720) на вул. Млинівській, 69 у м. Дубні. Власником зазначеної землі є територіальна громада м. Дубна.
Скаржник зауважує, що суд першої інстанції, визнавши договір укладеним, фактично вийшов за межі позовних вимог і визначив правову долю не лише будівлі, а й земельної ділянки, правовий статус якої належним чином не врегульовано. Зокрема, земельній ділянці не присвоєно кадастрового номера в установленому порядку, її поділ чи формування не здійснено, а право постійного користування скаржника не припинено й не обмежено згідно з вимогами законодавства.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 поновлено ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" як особі, яка не брала участь у справі, процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду від 04.08.2025 та відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" на рішення суду від 04.08.2025 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції в оспорюваному судовому рішенні не робив висновків про права, інтереси або обов'язки скаржника (описуючи лише обставини щодо самої земельної ділянки та наявності на ній користувача - ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів").
ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 04.08.2025.
У касаційній скарзі ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" стверджує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким визнано укладеним договір купівлі-продажу, порушує права та інтереси скаржника, оскільки приватизація будівлі є підставою для дострокового припинення права постійного користування у частині земельної ділянки під будівлею (частина шоста статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", стаття 141 ЗК України), а тому рішення у цій справі прямо впливає на права та інтереси скаржника, бо воно фактично позбавляє підприємство частини земельної ділянки.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.12.2025 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" на рішення суду першої інстанції, яка поданою особою, яка не брала участі у справі.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на касаційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ГПК України.
Так, відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частинами першою та другою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
З наведеного слідує, що особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може бути взято до уваги.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №910/9016/16, від 21.07.2020 у справі № 914/1971/18.
Отже, за змістом статей 17, 254 ГПК України особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку цих статей ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо зазначено про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Це узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14.
Тож суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 04.10.2018 у справі № 5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі № 918/115/16, від 04.12.2018 у справі № 906/1764/15, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 16.04.2019 у справі № 12/91, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 11.09.2019 у справі № 4/2023-10).
Водночас, якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов'язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3).
Таким чином ГПК України зобов'язує апеляційний господарський суд з'ясувати обставини наявності або відсутності правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі та дослідити, чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням. Відтак, якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.
За приписами статей 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У цій справі апеляційним судом встановлено, що зі змісту позовної заяви та оскаржуваного судового рішення вбачається, що спір у справі виник з огляду на те, що 17.05.2023 за замовленням Управління (орган приватизації територіальної громади) відбувся електронний аукціон № 8РЕ001-ІІА-20230509-68919 з продажу об'єкта малої приватизації: приміщення їдальні. Вказане нерухоме майно належало територіальній громаді м. Дубно.
Земельна ділянка площею 7,6824 га (кадастровий номер: 5610300000:01:001:0720), на якій знаходить об'єкт малої приватизації та власником якої є територіальна громада м. Дубна, перебуває в постійному користуванні ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" (скаржника).
30.03.2023 позивачем здійснено повний розрахунок за об'єкт приватизації, однак договір купівлі-продажу об'єкта приватизації не був укладений з огляду на те, що на підставі заяви ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" про забезпечення позову ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.06.2023 у справі № 918/531/23, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.06.2023, вжито заходи забезпечення позову, а саме: заборонено Управлінню здійснювати будь-які дії щодо укладення та підписання будь-яких правочинів.
Після скасування заходів забезпечення позову постановою Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 918/531/23 позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу предмету електронного аукціону (приміщення їдальні), проте приватним нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з пропуском встановленого законом строку для укладення договору купівлі-продажу між органом приватизації та переможцем електронного аукціону.
19.06.2025 позивач звернувся до відповідачів із запитом про можливість укладення договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації за результатами електронного аукціону.
У відповідь на зазначений запит відповідач-1 листом від 24.06.2025 повідомив про неможливість укладення договору купівлі-продажу до поділу в натурі земельної ділянки з кадастровим номером: 5610300000:01:001:0720, на якій розміщено об'єкт малої приватизації (приміщення їдальні) та землекористувачем якої на праві постійного користування є ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів", а також до зняття арешту, накладеного ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 05.01.2024 у справі № 559/2536/23.
Зазначені обставини викладені у тексті рішення Господарського суду Рівненської області від 04.08.2025.
Таким чином, оскільки ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині оскаржуваного рішення Господарського суду Рівненської області від 04.08.2025 не вирішено питання про права, інтереси та обов'язки ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" стосовно сторін у справі, в апеляційній скарзі не наведено очевидного та безумовного (чи навіть імовірного) зв'язку оскаржуваного рішення з правами, інтересами та/або обов'язками скаржника, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у скаржника відсутні будь-які допустимі, обґрунтовані та законні докази підставності поданої апеляційної скарги.
При цьому апеляційним судом враховано, що посилання скаржника на зазначення по тексту в описовій частині рішення про знаходження спірного майна на земельній ділянці, що перебуває у скаржника на праві постійного користування, не є висновками суду про права та обов'язки ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів", а є простим описом місця розташування нерухомого майна на певній земельній ділянці.
Крім того, у ні у мотивувальній, ні у резолютивній частині рішення суд першої інстанції не робив висновків про те, що приватизація будівлі (приміщення їдальні) є підставою для дострокового припинення права постійного користування скаржника у частині земельної ділянки, яка розташована під цією будівлею, як про це стверджує скаржник у касаційній скарзі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження, оскільки у такому випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а отже, немає і суб'єкта апеляційного оскарження.
Отже, установивши відсутність порушення прав чи законних інтересів ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів", апеляційний господарський суд правильно відхилив його твердження про те, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про його права, інтереси та/або обов'язки і обґрунтовано закрив апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
У поданій касаційній скарзі скаржник не навів жодного переконливого доводу щодо помилковості наведених висновків апеляційного господарського суду чи неправильного застосування ним пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки не підтвердив існування будь-якого правового зв'язку із оскаржуваним судовим рішенням у даній справі.
Оскільки відсутні підстави для широкого розуміння визначеного частиною першою статті 254 ГПК України поняття інтересу особи, яка не брала участі у справі, та звертається з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, аргументи, викладені в касаційній скарзі, не викликають розумних сумнівів у правильності застосування норм права судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими ЄСПЛ у справах "Levages Prestations Services v. France" ("Леваж Престасьон Сервіс проти Франції") та "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" ("Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії"), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги ПАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 та про наявність правових підстав для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі частини другої статті 293 ГПК України, оскільки правильне застосовування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 234, 293, 304 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 918/585/25 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач