16 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/15635/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Вронської Г. О., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,
за участю представника відповідача - Журавель О. В. (адвоката),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025
(суддя Удалова О. Г.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2025
(головуючий - Коробенко Г. П., судді: Кравчук Г. А., Шапран В. В.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про скасування оперативно-господарських санкцій.
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трейд" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Оператор ГТС) про скасування оперативно-господарських санкцій, застосованих останнім до Товариства у вигляді утримання штрафних санкцій із сум, які підлягали виплаті останньому за поставлений товар на підставі видаткових накладних від 03.04.2024 № 55 та від 30.05.2024 № 79/1.
2. На обґрунтування позовних вимог послалося на те, що Товариство порушило строки поставки товарів і Оператор ГТС застосував ці оперативно-господарські санкції, про що повідомив Товариство:
- листом від 30.04.2024 № ТОВВИХ-24-6515 про утримання з нього 6 710,40 грн штрафних санкцій із сум, які підлягали виплаті за поставлений товар за видатковою накладною від 03.04.2024 № 55;
- листом від 20.06.2024 № ТОВВИХ-24-9270 про утримання з нього 170 533,60 грн штрафних санкцій із сум, які підлягали виплаті за поставлений товар за видатковою накладною від 30.05.2024 № 79/1.
3. Товариство не згодне із правильністю здійсненого Оператором ГТС розрахунку пені, позаяк він неправильно визначив початок періоду її нарахування та включив дні, у які товар, поставлений за видатковими накладними від 03.04.2024 № 55 та від 30.05.2024 № 79/1, знаходився на складі Оператора ГТС і не був прийнятий за актами прийняття товарів.
4. Оператор ГТС заперечив проти позову, стверджуючи про законне застосування до Товариства цих оперативно-господарських санкцій.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
5. 13.06.2023 Оператор ГТС як покупець і Товариство як постачальник уклали договір № 4600007672 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) на поставку штормового одягу (костюм захисний), за умовами якого останнє мало поставити Оператору ГТС у визначений договором строк названий вище товар у кількості та в місці поставки відповідно до специфікації, а покупець мав обов'язок прийняти й оплатити його вартість. Ціна договору склала 5 767 200 грн з ПДВ. Строк поставки 90 днів з дати отримання постачальником заявки.
6. У пункті 5.7 договору передбачено, що приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов'язку з поставки товарів за цим договором та відсутності у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів.
7. Датою поставки товарів за цим договором є дата підписання покупцем акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.16 цього договору та передачі постачальником покупцю видаткової накладної, документа про підтвердження якості товарів на кожну одиницю (або партію) товару, паспорта якості, документа про підтвердження гарантійних зобов'язань виробника на товар, рахунка-фактури, товарно-транспортної накладної, інших документів, якщо вони зазначені у додатку № 2 до договору. Приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється шляхом підписання акта приймання товарів за кількістю та якістю (пункти 5.8, 5.16 договору).
8. За порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів Товариство зобов'язалося сплатити Оператору ГТС пеню у розмірі 0,1 % вартості товарів, поставку яких прострочено та/або не допоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % вартості товарів, поставку яких прострочено та/або не допоставлено (пункт 7.2 договору).
9. У пункті 7.10 договору сторони домовилися про те, що зобов'язання Товариства забезпечено оперативно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 236 Господарського кодексу України (далі - ГК України), Оператор ГТС має право отримати суму нарахованих штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням договору постачальником, із сум, які підлягають виплаті Товариству. Оперативно-господарська санкція застосовується до Товариства після того, як воно не сплатило у визначений строк штрафні санкції та/або збитки згідно з направленим йому розрахунком. Про застосування оперативно-господарської санкції Оператор ГТС зобов'язався повідомити Товариство письмово.
10. 07.08.2023 Оператор ГТС направив на електронну адресу Товариства заявку на поставку товарів у строк, визначений у специфікації з урахуванням вимог частини п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме - 06.11.2023.
11. Товариство зі свого боку поставило Оператору ГТС товар за видатковими накладними:
- від 03.04.2024 № 54 на загальну суму 7 200 грн з ПДВ (дата прийняття товару на склад покупця 04.04.2023 - акт прийняття товарів від 17.04.2023 № 24-098);
- від 03.04.2024 № 55 на загальну суму 28 800 грн з ПДВ (дата прийняття товару на склад покупця 04.04.2023 - акт прийняття товарів від 17.04.2023 № 24-098);
- від 30.05.2024 № 79/1 на загальну суму 676 800 грн з ПДВ (дата прийняття товару на склад покупця 31.05.2023 - акт прийняття товарів від 06.06.2023 № 24-154).
12. У зв'язку з порушенням строків поставки товарів Оператор ГТС застосував перелічені вище оперативно-господарські санкції у вигляді утримання штрафних санкцій (пені та штрафу) із сум, які підлягали виплаті Товариству за поставлений товар.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
13. 17.04.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2025, про часткове задоволення позову; скасував оперативно-господарські санкції, оформлені листами від 30.04.2024 № ТОВВИХ-24-6515 та від 20.06.2024 № ТОВВИХ-24-9270, на суми 676,80 грн та 432 грн за поставлений товар за видатковими накладними від 03.04.2024 № 55 та від 30.05.2024 № 79/1.
14. Мотивували тим, що поставка товару відбулася з порушенням строків, тож Оператор ГТС підставно застосував до Товариства оперативно-господарські санкції у вигляді пені та штрафу. Послалися на те, що факт поставки товару підтверджений видатковими накладними від 03.04.2024 № 55 та від 30.05.2024 № 79/1. Разом з тим, позовні вимоги задовольнили неповністю, виснувавши про безпідставне нарахування цих санкцій у період з моменту підписання видаткової накладної до моменту підписання акта приймання товару за кількістю та якістю, посилалися на те, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент передачі Товариством товару Оператору ГТС і підписання саме видаткової накладної. Тому неправильним визначили нарахування пені за час, поки комісія Оператора ГТС здійснювала приймання товару за кількістю та якістю. Зауважили на тому, що підписанням саме видаткової накладної відповідач підтвердив виконання позивачем обов'язку з передачі йому товару, тоді як дата складання акта приймання товару за кількістю та якістю не підтверджує прострочення позивачем зобов'язань з його передачі.
15. Суди погодилися з Товариством про неправильно здійснений Оператором ГТС розрахунок пені, яку він нарахував за видатковою накладною від 03.04.2024 № 55 за період з 06.11.2023 по 16.04.2024, а за видатковою накладною від 30.05.2024 № 79/1 за період з 06.11.2023 по 05.05.2024. З цього приводу виснували, що 90 днів на поставку товару, поставленого за названими накладними, мали закінчитися 06.11.2023, відповідно прострочення з поставки мало місце з 07.11.2023. Тож за розрахунком суду за видатковою накладною від 03.04.2024 № 55 розмір пені за період з 07.11.2023 по 02.04.2024 склав 4 262,40 грн, штрафу - 2 016 грн, а за видатковою накладною від 30.05.2024 № 79/1 за період з 07.11.2024 по 05.05.2024 розмір пені склав 122 500,80 грн, штрафу - 47 376 грн. При цьому під час розрахунку штрафних санкцій за видатковою накладною від 30.05.2024 № 79/1 Оператор ГТС обмежив період нарахування 182 днями, тобто припинив нарахування ще до дня поставки Товариством товару, тоді як воно неправильно визначило початкову дату нарахування пені. Звідси у зв'язку з неправильним визначенням періоду нарахування пені суди виснували, що Оператор ГТС безпідставно її нарахував у розмірі 676,80 грн за прострочення зобов'язання з поставки за видатковою накладною від 30.05.2024 № 79/1 та у розмірі 432 грн за прострочення зобов'язання з поставки за видатковою накладною від 03.04.2024 № 55.
16. Водночас виснували, що це не спростовує можливості застосування оперативно-господарських санкцій в інших сумах, про що Оператор ГТС повідомляв Товариство у листах від 30.04.2024 № ТОВВИХ-24-6515 та від 20.06.2024 № ТОВВИХ-24-9270.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
17. Оператор ГТС оскаржив ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати у задоволених частинах позовних вимог й ухвалити у них нове рішення про відмову у позові повністю.
18. На обґрунтування підстави касаційного оскарження послався на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), стверджуючи про те, що суди неправильно застосували норми статей 662, 664 ЦК України і просить сформулювати висновок щодо питання визначення моменту поставки у контексті цих норм права й умов укладеного сторонами договору.
19. Скаржник наполягає на тому, що суди попередніх інстанцій не мали підстав для ототожнення подій відвантаження та поставки товару і помилково виснували про відсутність обставин прострочення Товариством виконання свого зобов'язання. Вважає також неправильним висновок судів про те, що Товариство виконало обов'язок з поставки товару саме у момент його відвантаження, позаяк це не узгоджується зі змістом статей 526, 530, частини першої статті 664 ЦК України і умовами пункту 5.8 договору.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
20. Відзиву на касаційну скаргу від Товариства не надійшло.
Позиція Верховного Суду
21. Пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України передбачено, що підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
22. Як зазначено раніше, суди звернули увагу на те, що складанням акта приймання товару за кількістю та якістю не підтверджуються обставини передачі товару постачальником покупцю, позаяк цей момент вважається виконаним після передачі товару і саме після підписання видаткової накладної. Виснували, що саме з моменту передачі позивачем такого товару відповідачу та підписання видаткової накладної обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним. Звідси безпідставним є нарахування штрафних санкцій за порушення строку поставки товару за період з моменту підписання видаткової накладної до моменту підписання акта приймання товару за кількістю та якістю і безпідставне нарахування пені за час, поки комісія Оператора ГТС здійснювала приймання товару за кількістю та якістю.
23. Скаржник зі свого боку не згоден із таким висновком судів, адже наполягає на неправильно визначеному судами моменту поставки Товариством товару Оператору ГТС, що, на його переконання, призвело до помилкового висновку про скасування частково нарахованих останнім оперативно-господарських санкцій. Касаційна скарга обґрунтована ненаданням судами належної правової оцінки умовам укладеного з позивачем договору від 13.06.2023 № 4600007672 у частині умов пунктів 5.7, 5.8 договору, позаяк, за доводами скаржника, саме з моменту підписання актів приймання товарів за кількістю та якістю (17.04.2024 та 06.06.2024) підтверджується виконання постачальником (позивачем) свого обов'язку з поставки товару, а не з моменту підписання видаткових накладних (03.04.2024 та 30.05.2024).
24. Стаття 662 ЦК передбачає обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу і одночасно з ним приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
25. Момент виконання обов'язку продавця передати товар обумовлений статтею 664 цього ж Кодексу, яка передбачає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
26. Абзац другий цієї ж статті унормовує, що договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
27. Відповідно до положень частини другої статті 689 ЦК України покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
28. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Вимоги до первинних документів містяться у частині другій цієї норми.
29. У пункті 10 частини першої статті 1 названого Закону міститься термін "первинний документ", що означає документ, який містить відомості про господарську операцію.
30. Видаткові накладні є первинними документами у силу вимог названого Закону, які підтверджують вчинення певної господарської операції - поставку товару. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
31. Відповідно до статті 1 цього ж Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.
32. Згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
33. У справах № 927/833/18 та № 918/1026/20 Верховний Суд виснував, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тобто судам під час розгляду справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо). Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставки товару). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару), а не первинні документи.
34. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, у зв'язку з чим під час розгляду справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Наведена правова позиція є сталою у судовій практиці і викладена у постановах Верховного Суду від 28.12.2022 у справі № 520/1284/19, від 06.09.2022 у справі № 916/1195/21, від 08.06.2022 у справі № 912/1414/21, від 26.05.2022 у справі № 910/14900/19, від 21.09.2021 у справі № 918/1026/20, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15.
35. Однак, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили умови укладеного між сторонами у справі договору щодо встановленого у ньому порядку приймання-передачі товару, адже абзац другий статті 664 ЦК України передбачає, що договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
36. Колегія суддів вважає передчасним висновок судів про те, що у цій справі первинним документом, що підтверджував поставку товару, була видаткова накладна, зважаючи на домовленість сторін у пунктах 5.7, 5.8, 5.16 названого вище договору про те, що таким документом є акт приймання товарів за кількістю та якістю.
37. Разом з тим, підставність або безпідставність позовних вимог у цій справі щодо застосування до позивача штрафних санкцій зумовлена саме необхідністю визначення моменту виконання позивачем обов'язку передати товар відповідачу.
38. Утім ці обставини не встановлені судами попередніх інстанцій із урахуванням домовленості сторін у пунктах 5.7, 5.8, 5.16 названого вище договору. Тож судам необхідно встановити момент виконання продавцем обов'язку передати товар покупцю саме з урахуванням цієї домовленості сторін, передбаченої у договорі.
39. Тому висновки судів є передчасними, а оскаржувані рішення та постанову не можна визнати законними та обґрунтованими, тоді як передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу
Оскільки суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, то колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень і передачу справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.
Судові витрати
Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 цього ж Кодексу якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, то розподіл судових витрат здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 у справі № 910/15635/24 скасувати.
3. Справу № 910/15635/24 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
О. Кролевець