16 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 907/237/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,
представників учасників справи:
прокуратури - Кравчук О. А.,
позивача 1 - не з'явився,
позивача 2 - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури
на постанову Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кравчук Н. М., Матущак О. І., Скрипчук О. С.
від 30.09.2025
за позовом Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області
до Карпатського біосферного заповідника
про стягнення 314 342,00 грн шкоди,
1. Історія справи
Закарпатська обласна прокуратура в інтересах Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Карпатського біосферного заповідника про стягнення шкоди в сумі 314 342,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням обов'язків лісокористувача в частині охорони і збереження закріплених за ним територій, що спричинило державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. В ході досудового розслідування кримінального провадження № 62023140160000475 від 12.10.2023 встановлено, що ОСОБА_1 , займаючи посаду інспектора І категорії з охорони природно-заповідного фонду Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповіднику, уповноважений на виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, тобто, є службовою особою та працівником правоохоронного органу; під час досудового розслідування, внаслідок проведення огляду території кварталу 17 виділів 21, 24 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Заповіднику, в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виявлено пні 42 самовільно зрубаних дерев, а саме: у кварталі 17 виділі 24 39 пні; у кварталі 17 виділі 21 3 пні. Прокурор послався на обставини визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України відповідно до вироку Тячівського районного суду Закарпатської області від 14.06.2024 у справі № 307/6066/23, та стверджував, що внаслідок незаконної рубки дерев в осінньо-зимовий період 2021 року на території кварталу 17 виділів 21, 24 Угольського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповіднику спричинено шкоду на суму 314 342,00 грн.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.05.2025 у справі № 907/237/25 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Карпатського біосферного заповідника на користь держави в особі Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області 314 342,00 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Присуджено до стягнення з Карпатського біосферного заповідника в дохід загального фонду Державного бюджету України 4 715,13 грн судового збору.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Карпатський біосферний заповідник оскаржив його в апеляційному порядку.
2. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 30.09.2025 Західний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.05.2025 у справі № 907/237/25. Позов залишив без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- прокурор у даній справі по суті звернувся з відповідним позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної вирубки дерев (цивільно-правова відповідальність), однак, така незаконність встановлена в кримінальному провадженні, що не впливає на те, що прокурор мав би сплачувати судовий збір відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір", що підтверджується численною практикою господарських судів, а також Верховного Суду у аналогічних господарських справах;
- позов в даній справі заявлений не до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, не з підстав заподіяння збитків кримінальним правопорушенням, а з підстав неналежного виконання службових обов'язків лісокористувача (частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України), тобто з підстав, визначених цивільним законодавством;
- отже, у спірному випадку прокурор не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 6 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" та повинен був сплатити такий на загальних підставах;
- даний позов підлягає залишенню без розгляду з підстав не сплати прокурором судового збору в суді першої інстанції відповідно до положень пункту 8 частини 1 статті 226, статті 278 Господарського процесуального кодексу України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
Перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 у справі № 907/237/25, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В касаційній скарзі Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури зазначено, що ухвалюючи оскаржувану постанову Західний апеляційний господарський суд неправильно застосував пункт 6 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а також статтю 86, пункт 8 частини 1 статті 226, частину 4 статті 275, частину 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України.
Карпатський біосферний заповідник подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
4. Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
При зверненні з позовом прокурор не сплатив судовий збір, оскільки вважав, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 6 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Судом першої інстанції відкрито провадження у справі за позовом Закарпатської обласної прокуратури в інтересах Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області звернулася до Карпатського біосферного заповідника про стягнення шкоди. Тобто, суд першої інстанції не встановив підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про те, що положення пункту 6 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на дані правовідносини.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із таким висновком апеляційного господарського суду з огляду на наступне.
Пункт 6 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У постанові Верховного Суду від 13.11.2025 у справі № 911/1595/25 зроблено висновок щодо застосування норми пункту 6 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір". Зокрема, Верховний Суд зазначив, що відповідачем за таким позовом є особа, яка вчинила таке кримінальне правопорушення (пункт 51 постанови).
У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, зазначаючи про те, що положення пункту 6 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на дані правовідносини, виходив зокрема, з того, що позов в даній справі заявлений не до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення.
Крім того, як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, позов в даній справі заявлений до Карпатського біосферного заповідника не з підстав заподіяння збитків кримінальним правопорушенням, а з підстав неналежного виконання службових обов'язків лісокористувача (частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України), тобто з підстав, визначених цивільним законодавством (цивільно-правова відповідальність).
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що у спірному випадку прокурор не звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 6 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" та повинен був сплатити такий судовий збір на загальних підставах.
З огляду на викладене, доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 6 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" не знайшли своє підтвердження.
Разом з тим, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 8 частини 1 статті 226, пункту 4 частини 1 статті 275 та частини 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.
Як унормовано у частині 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
При цьому, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (частини 12, 13 статті 176 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково (пункт 4 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
Аналіз частин 11-13 статті 176 та пункту 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що залишенню позову без розгляду передує: 1) відкриття провадження у справі; 2) постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі, оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України; 3) позивач не усунув недоліків у встановлений судом строк.
У справі, що переглядається, судом першої інстанції не було постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі. Відповідно Закарпатській обласній прокуратурі не встановлювався строк для усунення недоліків, відтак і відсутні обставини не усунення недоліків у встановлений судом строк.
Наведене свідчить про те, що положення пункту 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України не підлягають застосуванню у даному випадку. Тобто, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для застосування повноважень, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 275 та частиною 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, неправильно застосувавши положення пункту 8 частини 1 статті 226, пункту 4 частини 1 статті 275 та частини 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції взагалі не переглянув рішення суду першої інстанції та не надав оцінки висновкам місцевого господарського суду, зробленим за результатами розгляду спору по суті.
Допущені судом апеляційної інстанції порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).
Аргументи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, щодо предметної підсудності та щодо належних відповідачів, відхиляються колегією суддів, оскільки такі не є предметом даного касаційного перегляду (перевірка правильності застосування судом апеляційної інстанції пункту 6 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", пункту 8 частини 1 статті 226, частину 4 статті 275, частину 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України).
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
За результатами касаційного розгляду колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Відповідно касаційна скарга підлягає задоволенню.
6. Судові витрати
Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що в даному випадку справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури задовольнити.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 у справі № 907/237/25 скасувати.
3. Справу № 907/237/25 передати для продовження розгляду до Західного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова