Іменем України
11 грудня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/805/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Чернігівської окружної прокуратури,
код ЄДРПОУ 0291011426,
вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000;
в інтересах держави в особі:
позивача: Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації
код ЄДРПОУ 00022674
вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000;
до відповідача: Городнянської міської ради
вул. Троїцька,13, м. Городня, Чернігівський район, Чернігівська область,15100
код ЄДРПОУ 04061731
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
За участю представників сторін:
прокуратури: Драшпуль Н.О.
позивача: не прибув
відповідача: не прибув
Дії суду щодо розгляду справи. Позиції учасників справи.
Чернігівською окружною прокуратурою подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації до Городнянської міської ради про усунення перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 9,8123 га кадастровий номер 7421481200:04:000:1312 шляхом:
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Городнянською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером: 7421481200:04:000:1312 площею 9,8123 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2726761274214);
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7421481200:04:000:1312 площею 9,8123 га.
Позов обґрунтовано тим, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.09.2018 №25-7562/14-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі із державної власності у ткомунальну власність Городнянської міської ради земельної ділянки кадастровий номер 7421481200:04:000:1155, площею 61,308 га, є незаконним, оскільки прийнятий усупереч вимог Конституції України, Земельного кодексу України та Закону України «Про охорону культурної спадщини», порушує виключне право власності держави України на земельну ділянку обмеженої оборотоздатності, створює реальні ризики пошкодження (знищення) частини археологічної спадщини України у результаті беззастережної передачі ділянки місцевій громаді для цілей товарного сільськогосподарського виробництва.
Ухвалою суду від 18.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.09.2025, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.
Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання шляхом доставлення 18.08.2025 ухвали суду до електронних кабінетів сторін в підсистемі «Електронний суд».
Відповідно до положень ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Граничним строком на подання відзиву в даній справі є 02.09.2025.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзиву у встановлений судом строк не надав.
Згідно частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
16.09.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.10.2025.
26.09.2025 та 02.10.2025 від позивача надійшли заява про розгляд справи за відсутності його представника та додаткові пояснення, в яких позивач позовні вимоги прокурора підтримує та просить задовольнити їх у повному обсязі.
У зв'язку з погодинним відключенням електропостачання в м. Чернігові та відсутністю електроенергії у приміщенні Господарського суду Чернігівської області судове засідання 02.10.2025 не відбулося, про що складено акт №252-25 від 02.10.2025.
Ухвалою суду від 02.10.2025 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 30.10.2025.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в Чернігівському районі, у тому числі м. Чернігові, судове засідання 30.10.2025 не відбулося, про що складено акт №327-25 від 30.10.2025.
Ухвалою суду від 30.10.2025 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 18.11.2025.
У судовому засіданні 18.11.2025 оголошено перерву до 11.12.2025.
11.12.2025 суд розглянув справу по суті та проголосив скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Обставини справи встановлені судом.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 23.03.1992 № 66 (п.1 рішення, п. 70 додатку) взято під державну охорону пам'ятку археології поселення «Лиса Гора» (с. Радянське Бутівська сільська Рада), І-ІІ, Х-ХІІ ст., разом із іншими пам'ятками археології, розташованими на території області.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» Бутівська сільська рада увійшла до складу територіальної громади Городнянської міської ради, яка є правонаступником прав та обов'язків Бутівської сільської ради.
Пам'ятка археології поселення «Лиса Гора» паспортизована у 1992 році (охоронний № 3888-Чр). Відповідно до паспорту пам'ятки поселення «Лиса Гора» датовано І-ІІ, Х-ХІІ ст. ст. н.е., розташовано на території колишнього Городнянського району Чернігівської області, біля східної околиці села Радянське (колишньої Бутівської сільської ради), за 300 м на південний схід від кладовища. Поселення займає понижену ділянку пологого схилу правобережної тераси р. Мостище. Площа поселення біля 1,1 га. Потужність культурного шару 0,4 - 0,6 м. В оранці зібрані фрагменти кругової кераміки Х-ХІІ ст. В шурфах виявлені небагаточисленні фрагменти стінок ліпних посудин з домішками шамоту в тісті, уламок залізного гарпуна та керамічне дископодібне пряслице пізньозарубинецького часу І-ІІ ст. ст. н.е. Територія поселення була заселена в пізньозарубинецький час (І-ІІ ст. ст. н.е.) та в давньоруський період Х-ХІІ ст.ст. Відкрита пам'ятка розвідками Пильника А.Г. у 1990 році. Пам'ятка додає дані про щільність заселення басейну річки Снов.
До паспорту пам'ятки складено схематичний план поселення «Лиса Гора» з відображенням топонімів, відповідно до яких здійснено прив'язку місця розташування поселення «Лиса Гора», а також облікову карту пам'ятки археології, у якій продубльовано інформацію про місце розташування, час виявлення поселення.
У паспорті пам'ятки та обліковій картці вказано ідентичні відомості про значимість віднайденої пам'ятки.
При погодженні проекту роздержавлення земель КСП «Нива» територія вищевказаної пам'ятки культурної спадщини позначена на карті землекористування. Відповідний об'єкт нанесено на карту землекористування, сформовану у складі графічної частини Плану роздержавлення КСП «Нива». Відповідно до умовних позначень на карті з плану роздержавлення земель територія вказаної археологічної пам'ятки заштрихована червоними косими лініями на жовто-помаранчевому фоні. Під номером 1 на даній земельній ділянці знаходиться частина пам'ятки археології місцевого значення поселення «Лиса Гора» (с. Радянське), охоронний № 3888-Чр, на якій всі види земляних робіт, пов'язаних з переміщенням ґрунту заборонені.
Згідно довідки Департаменту №239-П від 03.10.2018 до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Городнянської міської ОТГ Городнянського району Чернігівської області, на частині земельної ділянки №8, яка знаходиться на території Городнянської міської ОТГ (колишньої Бутівської сільської ради, кадастровий номер 7421481200:04:000:1155), площею 61,308 га, розташована частина пам'ятки археології місцевого значення поселення «Лиса Гора», І-ІІ, Х-ХІІ ст., охоронний № 3888-Чр, взята на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 23.03.1992 № 66.
Департамент погодив ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області відповідну технічну документацію за певних умов. Крім того, повідомлено, що відповідно до ч. 2 і 5 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ч.2 ст. 83 Земельного кодексу України та роз'яснень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини пам'ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю і не підлягають передачі в комунальну чи приватну власність. Тобто, звернуто увагу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на виключне перебування у державній власності пам'ятки археології та земельної ділянки, на якій вона розташована.
Відомості щодо розташування поселення «Лиса Гора» охоронний №3888-Чр, підтверджуються інформацією, наявною у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Городнянської міської ОТГ Городнянського району Чернігівської області.
Зокрема, у пояснювальній записці до технічної документації із землеустрою вказано, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність в межах об'єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені згідно Класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2008 № 643 відповідно до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012, а саме: щодо земельної ділянки 8 (Бутівська сільська рада) - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини на площу 8,9121 га.
Аналогічні відомості зазначені у Пропозиціях щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься у документах та посвідчують право на земельні ділянки і Державному земельному кадастрі, а саме - «Ділянка № 1 (Бутівська сільська рада) - Охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини, код 01.02 (площа 8,9121 га)».
Додатками до вказаної технічної документації, зокрема, є:
- технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель державної власності з додатком. У додатку №1 до технічного завдання міститься перелік земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка №8 площею 61,308 га, розташована на території Бутівської сільської ради;
- викопіювання з плану землекористування Бутівської сільської ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Бутівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області (ділянка №8 орієнтовною площею 61,31 га), погоджене начальником відділу у Городнянському районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, де зазначено місце розташування та орієнтовні межі земельної ділянки, що підлягає інвентаризації;
- кадастровий план земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, згідно з яким земельній ділянці площею 61,308 га, розташованій на території Бутівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, присвоєно кадастровий номер 7421481200:04:000:1155; відповідно до умовних позначень на кадастровому плані (косі лінії) встановлено обмеження у використанні ділянки на площу 8,9121 га, відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» - 01.02 «Охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини».
- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон від 16.07.2018 та перелік обмежень щодо використання земельних ділянок на території Городнянської міської ОТГ Городнянського району Чернігівської області від 16.07.2018, до якого внесена земельна ділянка №8 (Бутівська сільська рада) площею 8,9121 га 01.02 охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини.
Відділом у Городнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надано висновок від 17.07.2018 про погодження вказаної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Городнянського району Чернігівської області.
Пунктом 7 вказаного висновку передбачено необхідність проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації.
Висновком державної експертизи землевпорядної документації від 19.07.2018 №2052-18, визначено підсумкову оцінку результатів державної експертизи, а саме: технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Городнянської міської ОТГ Городнянського району Чернігівської області, не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання.
У пп. 2 п. 10 вказаного висновку серед зауважень до землевпорядної документації вказано необхідність долучення до технічної документації погодження структурного підрозділу у сфері охорони культурної спадщини, передбачені ст. 186-1 Земельного кодексу України.
Згідно з довідкою до вказаної технічної документації із землеустрою від 03.10.2018 №239-П, виданої Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, частина ділянок, які підлягають інвентаризації для передачі у комунальну власність Городнянської міської ОТГ, розташована на землях історико- культурного призначення, у тому числі, як зазначалось, на частині земельної ділянки, яка знаходиться на території Бутівської сільської ради (ділянка №8 площею 61,308 га), розташована частина пам'ятки археології поселення «Лиса Гора» №3888-Чр та попереджено ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про те, що відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України та роз'яснень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини: пам'ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю, і не підлягають передачі у приватну чи комунальну власність.
Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області 31.07.2018 видано наказ №25-5873/14-18-сг яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, розташовані на території Городнянської міської ради Городнянського району Чернігівської області.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-7562/14-18-сг від 27.09.2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Городнянській міській раді Городнянського району Чернігівської області передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів на території Городнянської міської об'єднаної територіальної громади згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок.
Згідно акту приймання-передачі від 27.09.2018 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до наказу №25-7562/14-18-сг від 27.09.2018 передало із державної власності, а Городнянська міська рада прийняла у комунальну власність громади земельні ділянки, в тому числі (№25 додатку до акту) земельну ділянку площею 61,308 га, кадастровий номер 7421481200:04:000:1155.
Рішенням від 16.08.2018 Городнянська міська рада прийняла в комунальну власність земельні ділянки, зокрема земельну ділянку з кадастровим номером 7421481200:04:000:1155, площею 61,308 га.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру з прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №436859849 державним реєстратором Городнянської міської ради Спутай С.М. прийнято рішення індексний номер №43364468 від 05.10.2018 про державну реєстрацію за Городянською міською радою права комунальної власності на земельну ділянку площею 61,308 га кадастровий номер 7421481200:04:000:1155, про що вчинено запис про право власності від 03.10.2018 №28250537, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1660914174214.
Відповідно до листа Городнянської міської ради від 21.01.2025 №03-09/118, в результаті поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної форми власності з кадастровим номером 7421481200:04:000:1155, площею 61,308 га була сформована земельна ділянка площею 9,8123 га та присвоєно кадастровий номер 7421481200:04:000:1312, на яку накладено обмеження у вигляді зони охорони пам'ятки культурної спадщини.
Відповідно до листа Департаменту від 04.03.2025 №08-687/8, у межах земельної ділянки з кадастровим номером 7421481200:04:000:1312 розташована частина пам'ятки археології місцевого значення поселення «Лиса Гора», с.Слобода (колишнє с. Радянське), охоронний №3888-Чр, в урочищі Лиса Гора. Погоджуючи техдокументацію останній вказав на наявність у межах погоджуваних земельних ділянок пам'яток археології, і звернув увагу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на виключне перебування у державній власності пам'яток археології та земельних ділянок, на яких вони розташовані. Городнянській територіальній громаді був надісланий лист щодо розташування об'єктів культурної спадщини в межах її території, необхідні заходи для забезпечення їх збереження, умови використання, порядок надання їх у користування.
Чернігівською окружною прокуратурою під час вивчення інформації Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) встановлено, що на частині земельної ділянки з кадастровим номером 7421481200:04:000:1155 площею 61,308 га у межах Городнянської міської ради (колишньої Бутівської сільської ради) розташована частина пам'ятки археології місцевого значення: поселення «Лиса Гора».
Як зазначає прокурор, опис місця розташування поселення «Лиса Гора» охоронний № 3888-Чр, яке зазначено в паспорті, обліковій кратці, а також схематичне зображення земельної ділянки, нанесене на карту землекористування - зведену експлікацію земельних угідь колективного сільськогосподарського підприємства «Нива», у вигляді червоних косих ліній на жовто-помаранчевому фоні під номерами 1, свідчить про те, що дана територія є земельною ділянкою історико-культурного призначення, на частині якої розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Лиса Гора». Окреслену територію позначено як територію пам'ятки археології місцевого значення поселення «Лиса Гора», яке займає понижену ділянку пологого схилу правобережної тераси річки Мостище.
Зіставленням відомостей щодо земельної ділянки №8 кадастровий номер 7421481200:04:000:1155, площею 61,308 га (охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини на площу 8,9121 га) з технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Городнянської міської ОТГ Городнянського району Чернігівської області, графічних відомостей земельної ділянки кадастровий номер 7421481200:04:000:1312 (яка утворилась в результаті поділу земельної ділянки кадастровим номером 7421481200:04:000:1155) з Державного земельного кадастру та схематичного відображення місця розташування поселення «Лиса Гора», нанесеного на карту землекористування - зведену експлікацію земельних угідь колективного сільськогосподарського підприємства «Нива», за характерними умовними та топографічними позначеннями встановлено, що земельна ділянка площею 9,8123 га, кадастровий номер 7421481200:04:000:1312, накладається на земельну ділянку, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Лиса Гора», охоронний №3888-Чр.
Окрім того, розташування поселення «Лиса Гора», охоронний №3888-Чр, на частині земельної ділянки з кадастровим номером 7421481200:04:000:1312, також підтверджено графічними відомостями з позначенням межі та площі пам'ятки археології місцевого значення поселення відносно спірної земельної ділянки, наданими інженером-землевпорядником Бойко Д.О.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що пам'ятка археології місцевого значення - поселення «Лиса Гора», що взята під державну охорону рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 551 від 17.11.1980 (охоронний номер № 1703-Чр), розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 7424983500:05:000:0207, площею 1,9689 га, що відноситься до земель історико-культурного призначення, які не можуть відчужуватись з державної в комунальну або приватну власність.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.
Статтею 1 Закону України “Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі “Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі “Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):
“Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) “Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України “Про прокуратуру».
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття “інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України “Про прокуратуру».
Таким чином, “інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації у зв'язку із невиконанням нею своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави у суді.
Прокурор вважає, що порушення інтересів держави у даному випадку полягає у неправомірній передачі Городнянській міській раді спірної земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка археології, внаслідок чого держава позбавлена можливості повноцінно реалізовувати права власника щодо свого майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Отже, Чернігівська обласна державна адміністрація є розпорядником земель державної власності історико-культурного призначення та у разі порушення виявлення порушень .
Таким чином, уповноваженою особою, яка має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою, є Чернігівська обласна державна адміністрація.
Листом від 24.06.2025 №55-77-5126ВИХ-25 окружна прокуратура повідомила Чернігівську обласну державну (військову) адміністрацію про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірної земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам'ятка археології поселення «Лиса Гора». У вказаному листі прокуратура, з урахуванням повноважень Чернігівської ОВА як законного власника спірної ділянки, просила повідомити про вжиті заходи до усунення державі перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення площею 9,8123 га кадастровий номер 7421481200:04:000:1312.
Чернігівська обласна державна (військова) адміністрація, в листі від 21.07.2025 №01-01-32/7925-вих зазначила, що вживає заходи щодо організації належного оформлення земельних ділянок історико - культурного призначення, на яких розташовані пам'ятки археології, на території Чернігівської області, однак намірів звернення до суду з приводу усунення порушень вказаних у звернені прокуратури, не висловила.
Відтак позивач особисто підтвердив нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про її бездіяльність щодо захисту інтересів держави.
Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив і не збирається робити.
Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку, що він правильно визначив Чернігівську ОДА позивачем, оскільки він є компетентним органом, втім не звернувся до суду з позовом з метою захисту порушених інтересів держави.
У порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської ОДА про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою.
За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.
Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.
Щодо порушення виключного права державної власності на спірну земельну ділянку.
Відповідно до частини 2 статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За приписами статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки і набуття нею статусу об'єкта цивільних прав пов'язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розроблення Київською обласною філією ДП “Центр державного земельного кадастру» в 2018 році технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Городнянської міської ОТГ Городнянського району Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 01.02.2017 № 57-р) із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМУ № 555-р від 09.08.2017, встановлено, що в межах земельної ділянки площею 61,308 га (кадастровий номер 7421481200:04:000:1155) наявне обмеження в використанні у вигляді охоронної зони навколо об'єкта культурної спадщини (за кодом 01.02., площею 8,9121).
У результаті поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної форми власності з кадастровим номером 7421481200:04:000:1155, площею 61,308 га була сформована земельна ділянка площею 9,8123 га та присвоєно кадастровий номер 7421481200:04:000:1312, на яку накладено обмеження у вигляді зони охорони пам'ятки культурної спадщини.
Розташування поселення «Лиса Гора», охоронний №3888-Чр, на частині земельної ділянки з кадастровим номером 7421481200:04:000:1312, також підтверджено графічними відомостями з позначенням межі та площі пам'ятки археології місцевого значення поселення відносно спірної земельної ділянки, наданими інженером-землевпорядником Бойко Д.О.
Отже, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7421481200:04:000:1312 площею 9,8123 га накладається на земельну ділянку, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення - поселення «Лиса Гора», що згідно зі ст. 53 Земельного кодексу України і ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» свідчить про приналежність цієї земельної ділянки (під пам'яткою) за основним цільовим призначенням на день видання спірного наказу до земель історико-культурного призначення державної форми власності.
Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати в запасі.
За приписами статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Суб'єктом права на землі державної власності за статтею 80 ЗК України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.
Виходячи зі змісту статей 53, 54 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області наказу), до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.
Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) установлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.
Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини в сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані положеннями Закону України “Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (далі - Закон № 1805-ІІІ).
Законом № 1805-ІІІ закріплено, що охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону №1805-ІІІ, пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взятий на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" археологічний об'єкт культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.
Судом установлено, що пам'ятки археології - поселення «Лиса Гора» (с. Радянське Бутівська сільська Рада), І-ІІ, Х-ХІІ ст., взято на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 23.03.1992 № 66.
Статтею 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини» №1805-ІІІ врегульовані питання суб'єктів права власності на пам'ятки. За частинами 1, 2 цієї статті пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати в державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом. Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.
У свою чергу частина 6 цієї статті визначає, що землі на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) в державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам'яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває в державній власності, - остання підлягає обов'язковому вилученню або викупу державою.
Згідно зі статтею 34 Закону України “Про охорону культурної спадщини» території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
Землі історико-культурного призначення віднесені до особливо цінних земель (частина 1 статті 150 ЗК України).
Частина 1 статті 54 ЗК України передбачає, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Дана норма встановлює загальне правило відносно форм власності земель віднесених за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення. Натомість спеціальна норма, закріплена в статті 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини», передбачає виключення із загального правила, за змістом якої землі на яких розміщені пам'ятки археології перебувають виключно в державній власності.
За висновком суду до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального нормативно-правового акту, зокрема, Закону України “Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ. Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.
З огляду на наведені обставини, земельна ділянка площею 9,8123 га кадастровий номер 7421481200:04:000:1312, протиправно вибула із державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій знаходиться пам'ятка археології, не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належить до категорії земель історико-культурного призначення.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України “Про охорону культурної спадщини» (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають установлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони культурної спадщини.
Водночас, відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам'ятки археології національного значення та зон її охорони, за висновком суду, не спростовує факту розташування на спірній земельній ділянці вказаної пам'ятки, що знаходиться під охороною держави.
Щодо належності обраного прокурором способу захисту порушеного права держави.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).
Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що визначені частиною 2 статті 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 ГК України, є відновлення становища, що існувало до порушення.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об'єкт з обмеженою оборотоздатністю територіальною громадою, яка протиправно його набула в комунальну власність, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об'єкт.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи в випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені в зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені в зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, в розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.
Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 9,8123 га кадастровий номер 7421481200:04:000:1312, перебуває у комунальній власності.
Відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов'язаний із фактом перебування на ділянці пам'ятки археології.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов'язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.
Статтею 3 Закону України “Про державний земельний кадастр» закріплені основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо прав на земельну ділянку площею 9,8123 га кадастровий номер 7421481200:04:000:1312, як земель сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей.
Водночас суд вважає за доцільне зазначити, що в чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права, виходячи з обставин, установлених у ході вирішення наявного спору.
Натомість, наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права держави, оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою, з огляду на що, державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 7421481200:04:000:1312 підлягає скасуванню в судовому порядку.
Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7421481200:04:000:1312 (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі № 924/504/20 від 31.01.2023).
Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр» та пункту 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію в разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та одночасним припиненням речового права територіальної громади в особі Городнянської міської ради, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушених прав держави, оскільки усуне стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної ділянки.
Спірна земельна ділянка, що неправомірно вибула з державної власності в комунальну власність Городнянської міської ради, підлягає поверненню державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.
Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з припиненням речових прав на неї та припинення існування такого об'єкту цивільних прав, створить передумови для позивача для формування як нового об'єкту цивільних прав земельної ділянки в межах території пам'ятки археології.
Висновки суду.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України», “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення судом позовних вимог у повному обсязі на відповідача покладається судовий збір у розмірі 4844,80 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Прокурором заявлено до стягнення 2500 грн витрат, понесених у зв'язку з залученням спеціаліста.
На підтвердження понесення витрат прокурором надано договір № 42/25 від 25.07.2025, укладений між Чернігівською обласною прокуратурою та ПП «Елітзем», відповідно до умов якого Замовник (Чернігівська обласна прокуратури) доручає, а Виконавець (ПП «Елітзем») бере на себе зобов'язання виконати роботи по виготовленню графічних відомостей з позначенням межі та площі пам'ятки археології місцевого значення поселення «Лиса Гора» охоронний № 3888-Чр відносно земельної ділянки з кадастровим номером 7421481200:04:000:1312, яка знаходиться на території Городнянської міської ради Чернігівського району Чер6нігівської області.
Відповідно до п. 3.1. Договору сторони обумовили, що вартість робіт складає 2500 грн.
Матеріали справи містять Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 42/25 від 28.07.2025, підписаний сторонами без зауважень та заперечень, а також примірник платіжної інструкції № 2193 від 28.07.2025 на сплату 2500 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується понесення прокурором витрат, пов'язаних з залученням спеціаліста.
Відтак, враховуючи положення ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, зазначені витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації право власності за Городнянською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером: 7421481200:04:000:1312 площею 9,8123 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2726761274214).
3. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7421481200:04:000:1312 площею 9,8123 га.
4. Стягнути з Городнянської міської ради (вул. Троїцька,13, м. Городня, Чернігівський район, Чернігівська область,15100; код ЄДРПОУ 04061731) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, рахунок UA248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 4844,80 грн та понесені судові витрати у сумі 2500,00 грн, пов'язані із залученням спеціаліста.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2025.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор