17 грудня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/2432/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення від 25.11.2025 у справі
за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Подільський лісовий офіс», м. Чернівці
до фізичної особи-підприємця Мандрик Майї Гаврилівни, Чернівецька обл.
про стягнення заборгованості в сумі 317791,73 грн
представники сторін:
від позивача - Чайковський І.А., ордер серія ВХ №1109064 від 21.10.2025
від відповідача - не з'явився
Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» в особі філії “Подільський лісовий офіс» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Мандрик Майї Гаврилівни про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу необробленої деревини №UEEX-7987-5 від 22.07.2024, з врахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог, в сумі 317791,73 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025 справу №926/2432/25 передано на розгляд судді Миронюку С.О.
Ухвалою від 25.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Рішенням суду від 27.10.2025 позов задоволено, стягнуто з фізичної особи-підприємця Мандрик Майї Гаврилівни на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Подільський лісовий офіс» заборгованість в розмірі 317791,73 грн та судовий збір в сумі 3813,50 грн.
24.11.2025 для виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.10.2024 видано відповідний наказ.
01.12.2025 до суду від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення.
Ухвалою від 01.12.2025 призначено розгляд заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення від 25.11.2025 в судовому засіданні на 17.12.2025.
12.12.2025 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 15.12.2025 задоволено заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 12.12.2025.
У судове засідання 17.12.2025 представник відповідача не з'явився.
В силу приписів ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
У зв'язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого електронного кабінету, ухвала від 01.12.2025 з повідомленням про дату, час і місце судового засідання надсилалась на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того, за змістом статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвали суду у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.
Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду заяви про розстрочення виконання судового рішення від 25.11.2025.
У судовому засіданні 17.12.2025 представник позивача частково підтримав заяву відповідача від 25.11.2025 та зазначив, що не заперечує проти розстрочення виконання рішення суду від 27.10.2025 строком на 4 місяці.
Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення від 25.11.2025, суд зазначає наступне.
В обгрунтування відповідач посилається на те, що на даний час є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення. У зв'язку з дією воєнного стану ФОП Мандрик М.Г. перебуває у скрутному матеріальному становищі, виробництво не працює на повну потужність. Згідно податкової декларації платника єдиного податку за шість місяців 2025 року загальна сума доходу відповідача за звітний період становить 485080,00 грн. При цьому з цієї суми сплачені податки та збори, а також для забезпечення діяльності понесені загальновиробничі витрати, а тому, відповідач не може здійснити погашення зазначеної заборгованості одноразовим платежем, а примусове виконання рішення призведе до погіршення ситуації боржника та ускладнить виконання рішення, що не буде сприяти забезпеченню прав стягувана.
Як наслідок, відповідач просить розстрочити виконання судового рішення строком на сім місяців за наступним графіком: 50000,00 грн до 31.12.2025, 50000,00 грн до 31.01.2026, 50000,00 грн до 28.02.2026, 50000,00 грн до 31.03.2026, 50000,00 грн до 30.04.2026, 50000,00 грн до 31.05.2026, 17791,73 грн та судовий збір в сумі 3813,50 грн до 30.06.2026.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Як передбачено ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду від 27.10.2025 позов задоволено, стягнуто з фізичної особи-підприємця Мандрик Майї Гаврилівни на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Подільський лісовий офіс» заборгованість в розмірі 317791,73 грн та судовий збір в сумі 3813,50 грн.
24.11.2025 для виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.10.2024 видано відповідний наказ.
Відповідно до ст. 160 Господарського процесуального кодексу України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.
Згідно ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Суд зазначає, що розстрочка виконання рішення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. При цьому розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Підставою для розстрочки можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, то підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право розстрочити виконання судового рішення.
Господарський суд повинен враховувати матеріальний стан сторін, їх фінансовий стан наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Для надання розстрочки виконання судового рішення суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
Правовий аналіз ст. 239, 331 ГПК України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість розстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.
При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого строку не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинно базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже, розстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Суд враховує, що в силу закріплених в пункті 1 ст. 6 Конвенції принципів на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі “Чижов проти України», заява № 6962/02).
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (вказаний висновок викладений в постанові КГС ВС від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21).
Господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, та докази подані кожною із сторін, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п. 4.12 постанові КГС ВС від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19).
Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України роз'яснено, що підставою для розстрочки чи відстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК (яка кореспондується із статтею 331 ГПК України, в редакції що діє з 15.12.2017 р.), ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 у справі №1-7/2013, підставою для застосування розстрочки виконання судового рішення є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. До таких обставин належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
При цьому при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (роз'яснення в ч. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження).
Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.99).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі “Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11).
За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції права на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом (рішення у справі “Іммобільяре Саффі» проти Італії» № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі N 910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі N 905/30/16).
Постановою Вищого Господарського Суду України від 18.09.2013 у справі N 5016/2861/2012 (9/88) встановлено, що господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках. Відповідно до пункту 7.2 зазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
З огляду на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, з врахуванням наведених відповідачем обставин, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а саме, скрутне фінансове становище відповідача, зважаючи на думку позивача, а також, беручи до уваги інтереси позивача та ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд вбачає правові підстави для розстрочення виконання рішення суду строком на 4 місяці, а тому, частково задовольняє заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення від 25.11.2025.
Керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення від 25.11.2025 задовольнити частково.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.10.2025 у справі №926/2432/25 за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Подільський лісовий офіс» до фізичної особи-підприємця Мандрик Майї Гаврилівни про стягнення заборгованості в сумі 317791,73 грн строком на 4 місяці встановивши наступний графік погашення заборгованості:
- 79447,93 грн - до 31.12.2025 року;
- 79447,93 грн - до 31.01.2026 року;
- 79447,93 грн - до 28.02.2026 року;
- 79447,94 грн та судовий збір в сумі 3813,50 грн - до 31.03.2026 року;
3. В іншій частині заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення від 25.11.2025 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.О.Миронюк