8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41
18 грудня 2025 року Справа № 922/4378/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова (вх. № 29175 від 15.12.2025) про забезпечення позову, подану у справі
за позовом Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова (адреса: 61004, м. Харків, бул. Гончарівський, буд. 20; код ЄДРПОУ 0291010823)
до 1) Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків м.-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243); 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, м.-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ 14095412); 3) Городової Олени Яковлівни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ); 4) ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )
про скасування рішення сесії, визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна у комунальну власність
Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1) Харківської міської ради, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3) ОСОБА_2 та 4) ОСОБА_1 , в якій просить суд:
1) визнати незаконним та скасувати п. 9 додатку до рішення 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.06.2015 № 1925/15 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова», вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу;
2) визнати недійсним договір купівлі-продажу № 5308-В-С від 30.10.2015, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Городовою Оленою Яковлівною (реєстраційний номер обліковий картки платника податків: НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С. А. і зареєстрований в реєстрі за № 2240;
3) витребувати у недобросовісного набувача ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення 1-го поверху № 6-:-16, І у нежитловій будівлі літ. «А-1», загальною площею 142,7 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 468243163101).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 19.01.2026; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.
Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова звернулась до Господарського суду Харківської області з завою про забезпечення позову (вх. № 29175 від 15.12.2025), в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень 1-го поверху № 6-:-16, І у нежитловій будівлі літ. «А-1», загальною площею 142,7 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 468243163101).
Зазначена заява обгрунтована з посиланням на те, що, метою заявленого позову є витребування у недобросовісного набувача ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлових приміщень 1-го поверху № 6-:-16, І у нежитловій будівлі літ. «А-1», загальною площею 142,7 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 468243163101), які були набуті фізичною особою - підприємцем Городовою Оленою Яковлівною на підставі договору купівлі-продажу № 5308-В-С від 30.10.2015, який, як вважає прокурор, має бути визнано недійсним.
При цьому, як зазначає прокурор, 10.06.2025 Городова О. Я. передала безоплатно у власність сину Шостаку Юрію Миколайовичу нежитлові приміщення 1-го поверху № 6-:-16, І у нежитловій будівлі літ. «А-1», загальною площею 142,7 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до договору дарування від 10.06.2025, зареєстровано в реєстрі за № 483, посвідченого приватним нотаріусом Коссе Людмилою Миколаївною. Відомості про право власності за Шостаком Юрієм Миколайовичем 10.06.2025 зареєстровані в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору дарування, серія та номер: 483 від 10.06.2025.
Прокурор зазначає, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на майно від 01.12.2025 власником спірного майна на цей час є Шостак Юрій Миколайович, який як фактичний власник спірного нерухомого майна може розпорядитись своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено. Крім цього, на думку прокурора, відповідачі, знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном та як власник може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень, шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами. власником спірного майна на цей час є ОСОБА_1 .фактичний власник спірного нерухомого майна може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено. Крім цього, на думку прокурора, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків-Поліграфупак", знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном та як власник може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень, шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.
На думку прокурора, з метою запобігання зміни права власності на спірне нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, його можливого відчуження, передачі в оренду тощо, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, вбачаються підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
При цьому прокурор звертає увагу суду на те, що заборона вчиняти буд-які реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомого майна є тимчасовою та не має наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства та/або її блокування, не порушує права інших осіб, в тому числі тих, які не є учасниками судового процесу тощо.
Розглянувши заяву прокурора (вх. № 29175 від 15.12.2025) про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає.
За змістом ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Перелік заходів забезпечення позову міститься у частині першій статті 137 ГПК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору та іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Разом з тим, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами ст.ст. 73-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, суд констатує, що інститут забезпечення позову в правовій системі є важливим механізмом, який гарантує виконання рішень суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів сторін у судових процесах. Забезпечення позову вживається у випадку якщо позивач має побоювання, які викликані тим, що відповідачем протягом розгляду справи по суті буде вчинено дії, що призведуть до неможливості виконання рішення суду, у разі ухвалення судом рішення про задоволенні позовних вимог. види забезпечення позову нерозривно пов'язані з позовом. Від обґрунтованості та доведеності позовних вимог залежить вжиття або не вжиття судом певного виду забезпечення позову. При цьому питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Прийняття рішення про задоволення або відмову у забезпечення позову залежить від думки суду, оскільки більшість аргументів, які пов'язані із застосуванням забезпечення позову, мають оціночний характер. Зважаючи на це позивач повинен довести усі обставини та надати докази того, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову рішення суду не можливо буде виконати
За змістом процесуального законодавства, захисту в господарському суді підлягає порушене суб'єктивне право та охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Відповідно до положень ст. 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується (ч. 1 ст. 4 ГПК України).
В даному випадку предметом позову є, зокрема вимога про витребування у ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) нежитлових приміщень 1-го поверху № 6-:-16, І у нежитловій будівлі літ. «А-1», загальною площею 142,7 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 468243163101).
Як зазначає прокурор, позовні вимоги у цій справі направлені на захист інтересів держави, зокрема, мешканців територіальної громади щодо володіння, користування та розпорядження спірними нежитловими приміщеннями, які на даний час перебувають у власності третього відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" - Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) - Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі "Горнсбі проти Греції", виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Отже саме господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати ефективний захист прав позивача в разі задоволення позову.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд діє за внутрішнім переконанням на підставі та у відповідності з вимогами чинного законодавства. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник.
За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.
При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті як запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, так і забезпечити можливість ефективного (раціонального) захисту прав позивача, у разі, якщо не вжиття таких заходів в подальшому може суттєво утруднити для позивача (заявника) відновлення порушеного права.
В даному випадку суд зазначає, що без встановлення обмежень щодо спірного нерухомого майна на час розгляду справи фактичний власник нерухомого майна третій відповідач - ОСОБА_1 може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд у будь-який час, подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, може призвести до необхідності зміни предмета позову або звернення до суду з іншими позовами до осіб, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено.
Суд також враховує, що спірне нерухоме майно щодо якого виник спір у даній справі - нежитлові приміщення 1-го поверху № 6-:-16, І у нежитловій будівлі літ. «А-1», загальною площею 142,7 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 468243163101), були набуті фізичною особою - підприємцем Городовою Оленою Яковлівною на підставі договору купівлі-продажу № 5308-В-С від 30.10.2015, який, як вважає прокурор, має бути визнано недійсним.
При цьому, 10.06.2025 Городова О. Я. передала безоплатно у власність сину ОСОБА_1 нежитлові приміщення 1-го поверху № 6-:-16, І у нежитловій будівлі літ. «А-1», загальною площею 142,7 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до договору дарування від 10.06.2025, зареєстровано в реєстрі за № 483, посвідченого приватним нотаріусом Коссе Людмилою Миколаївною. Відомості про право власності за Шостаком Юрієм Миколайовичем 10.06.2025 зареєстровані в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору дарування, серія та номер: 483 від 10.06.2025.
Таким чином, протягом останнього часу стосовно спірного майна вживалися певні дії щодо змни власника. Зазначене в свою чергу додатково свідчить про ймовірність вчинення щодо цього майна відповідних дій спрямованих на утруднення чи неможливість виконання рішення суду у даній справі, у випадку його винесення на користь позивача.
З цього приводу суд зазначає, що пунктом 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що підставою для відмови у державній реєстрації є те, що у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії. Отже, вищезазначеним законом України передбачений такий вид заходу забезпечення позову як заборона проведення реєстраційної дії, що узгоджується з нормою п.10 ч.1 ст. 137 ГПК України.
Враховуючи викладене, з метою запобігання зміни права власності на спірне нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, його можливого відчуження на користь інших осіб, передачі нерухомого майна в оренду, зміни його призначення (з нежитлового на житлове), тощо, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до ст. 136, 137 ГПК України, вбачаються підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - відносно нежитлового приміщення 1-го поверху № 6-:-16, І у нежитловій будівлі літ. «А-1», загальною площею 142,7 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 468243163101).
Cуд звертає увагу, що питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду, зокрема від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Суд також враховує та зазанчає, що зазначені заходи забезпечення позову не позбавляють третього відповідача прав на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, а лише тимчасово обмежить право розпоряджатися спірним майном, відчужувати його третім особам тощо.
При винесенні даної ухвали суд враховує правову позицію, викладену в постанові Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі № 922/2659/25, якою підтримується позиція щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову в спорах з аналогічних правовідносин.
В даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, з підстав здійснення тимчасових заходів, у вигляді забезпечення позову, що направлені на виконання рішення або на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний «забезпечувальний» характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.
Приймаючи до уваги викладене та зважаючи на всі критерії оцінки щодо застосовування заходів забезпечення позову, суд вважає, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову відповідають положенням статей 136, 137 ГПК України, вжиття вказаних заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику, а відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про зустрічне забезпечення, суд враховує положення ст. 141 ГПК України, згідно яких суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
За умовами ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.
У постанові від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що законом так само не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч. 1 ст. 141 ГПК України); відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
З урахуванням усіх наявних у справі станом на момент постоновлення даної ухвали доказів, суд не вбачає достатніх правових підстав для вжиття зустрічного забезпечення. Разом з тим, це не виключає можливість застосування таких заходів у майбутньому за заявою заінтересованих осіб.
Керуючись ст. 74, 77, 86, 136, 137, 141, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх. № 29175 від 15.12.2025) задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - відносно нежитлових приміщень 1-го поверху № 6-:-16, І у нежитловій будівлі літ. «А-1», загальною площею 142,7 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 468243163101).
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 18.12.2025, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження відповідно до ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала про забезпечення позову може бути пред'явлена до виконання в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" протягом 3 (трьох) місяців з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.
Стягувачем за цією ухвалою є Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова (адреса: 61004, м. Харків, бул. Гончарівський, буд. 20; код ЄДРПОУ 0291010823).
Боржником за цією ухвалою є Шостак Юрій Миколайович (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-257 ГПК України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання (ч. 8 ст. 140 ГПК України).
Відповідно до частини 7, 8, 9, 10 статті 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Суддя О.І. Байбак
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.