8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" грудня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2848/25
Господарський суд Харківської області у складі
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Підмогильної Лариси Олексіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Фізичної особи-підприємця Стародубова Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), Фізичної особи-підприємця Бакаєнка Олександра Вячеславовича ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Рандеву Рест" (61120, м. Харків, проспект Ювілейний, буд. 55/61, ідентифікаційний код 44561810)
про стягнення 5 365 392,61 грн
за участю представників сторін:
позивача - адвоката Андрійко О.В.
1-го відповідача - адвоката Мудраченко К.В.
2-го відповідача - адвоката Соколенка М.О.
3-го відповідача - адвоката Мудраченка І.В.
18.08.2025 Фізична особа-підприємець Підмогильна Лариса Олексіївна (позивач) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Стародубова Ігоря Володимировича (відповідач-1), Фізичної особи-підприємця Бакаєнка Олександра Вячеславовича (відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Рандеву Рест" (відповідач-3) про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача майнових збитків у сумі 5365392,61 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідачів судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами своїх зобов'язань щодо утримання орендованого майна за договорами оренди нежитлових приміщень б/н від 02.01.2023.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2848/25. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 15 вересня 2025 року об 11:20. Встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Запропоновано учасникам справи провести перемови на предмет проведення процедури мирного врегулювання спору або укладення мирової угоди та письмово повідомити суд до початку підготовчого засідання про наявність обставин, зазначених у ч. 2 ст. 182 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачам строк для подання заперечення на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
04.09.2025 через систему "Електронний суд" 3-м відповідачем подано відзив на позовну заяву, який зареєстровано 05.09.2025 за вх.№20301, в якому він просить в позові відмовити повністю, наполягаючи на тому зокрема, що позивач фактично намагається покласти солідарний обов'язок на всіх орендарів не маючи правової підстави та належних доказів, чим свідомо ігнорує вимоги закону про індивідуальність відповідальності та наявність вироку Салтівського районного суду міста Харкова від 08.05.2025 щодо реального винуватця підпалу ОСОБА_1 , при цьому не притягує до будь-якої майнової та фінансової відповідальності належного відповідача ( ОСОБА_1 ), пряма вина якого підтверджена вказаним вироком. Жодних протиправних діянь як у формі дії чи бездіяльності самого відповідача, так і з боку його працівників чи відвідувачів встановлено не було. Позивач самостійно наполягала, що договір може бути укладений лише за умови присутності ОСОБА_2 на території, що перебуває у власності позивача, при цьому представляючи його як довірену та технічно обізнану особу, яка добре знає усі інженерні нюанси роботи об'єкта. Зокрема, саме ОСОБА_3 обслуговував господарські приміщення, очищував котел від сажі та виконував інші технічні функції. Його було представлено, як “інженерну особу». Відповідач не мав жодної можливості контролювати, впливати або передбачати дії ОСОБА_4 . Всі рішення щодо його проживання та виконання ним певних функцій належали виключно позивачу, яка фактично поклала на нього завдання з обслуговування технічних об'єктів та нагляду. Тобто, будь-які ризики, пов'язані з перебуванням ОСОБА_3 , були відомі та усвідомлені саме позивачем, і вона свідомо поклала на нього відповідальність, не делегуючи відповідачу жодних повноважень у цьому питанні. Щодо ОСОБА_4 необхідно зазначити, що на момент укладення договору та користування приміщенням відповідачем він проживав не у приміщенні ресторану, а в будівлі, розташованій прилеглої до території ресторану, яка не перебувала в оренді відповідача. Його перебування на території комплексу здійснювалося виключно відповідно до раніше встановленого порядку, який не був створений відповідачем. Хто саме визначав правила його проживання та перебування, зокрема обов'язки щодо виконання функцій нагляду чи інших завдань, встановити неможливо. Відомо лише, що такий порядок був запроваджений ще до моменту участі відповідача у господарській діяльності ресторану “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » і діяв стабільно протягом декількох років. Водночас очевидно, що правила щодо перебування ОСОБА_5 були визначені саме позивачкою, оскільки попередні орендарі також дотримувалися цих умов. Відповідач не мав жодних трудових або цивільно-правових відносин із ОСОБА_2 , зокрема не укладав із ним будь-яких трудових договорів, цивільно-правових угод, не здійснював виплати заробітної плати або інших винагород, а також не встановлював для нього службових обов'язків. ОСОБА_6 на об'єкті оренди була відома відповідачу виключно у зв'язку з умовою, поставленою позивачем при укладенні договору оренди та не була результатом будь-яких ініціатив або доручень відповідача.
08.09.2025 через систему Електронний суд 2-м відповідачем подано відзив на позовну заяву, яку зареєстровано 09.09.2025 за вх.№20583, в якому він просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, наполягаючи на тому зокрема, що вироком Салтівського районного суду м. Харкова встановлено особу заподіювача шкоди - ОСОБА_1 і наявність його вини у вчиненні кримінального правопорушення та спричиненні шкоди як позивачу так і відповідачам. Таким чином, доводи позивача стосовно покладання вини за наслідки підпалу на відповідача суперечать вироку суду, яким встановлено винну у заподіянні шкоди позивачу особу. Отже заподіяння шкоди позивачу сталося не внаслідок порушення договірних зобов'язань відповідачем, а через протиправні дії ОСОБА_1
14.09.2025 через систему "Електронний суд" позивачем подано тотожні за змістом відповіді на відзиви, які зареєстровано 15.09.2025 за вх.№№ 21053, 21055, в яких зазначено зокрема, що на відповідачів, як на орендарів, покладено прямий і безумовний обов'язок забезпечити утримання приміщення в належному стані, виконувати правила пожежної безпеки. У даному випадку, ключовим фактором є те, що двері для персоналу залишалися відчиненими, що підтверджено матеріалами кримінального провадження та вироком Салтівського районного суду м. Харкова від 08.05.2025. Наявність відчинених дверей створила очевидні передумови для безперешкодного доступу сторонньої особи до орендованого приміщення. Відповідно, саме неналежне виконання орендарями своїх зобов'язань із забезпечення охорони та пожежної безпеки стало основною причиною виникнення пожежі та завдання значних матеріальних збитків позивачу. Також, матеріали кримінального провадження свідчать про те, що в ресторані “TRUE PRICE», який орендували відповідачі, не було призначено відповідальної особи за пожежну безпеку. Відсутність належного контролю призвела до: незабезпечення порядку огляду та зачинення приміщень після закінчення робочого дня; відсутності контролю за закриттям дверей, що дало можливість сторонній особі потрапити в середину; фактичної відсутності організаційної системи пожежної безпеки. Це підтверджує, що орендарями були грубо порушені як умови договору, так і прямі приписи чинного законодавства щодо пожежної безпеки. Таким чином, дії (бездіяльність) орендарів кваліфікуються як протиправна поведінка, яка стала складовою причинного зв'язку у виникненні шкоди. Відповідач намагається перекласти частину відповідальності на позивачку, посилаючись на договір № 45187/F/A від 01.09.2019, укладений між позивачем та ТОВ “АЛЬФОРГ» на технічне обслуговування систем протипожежної автоматики. Однак цей договір не скасовує і не підміняє обов'язки орендарів за договорами оренди та законодавством. Позивачем також зазначено, що ОСОБА_2 не мав статусу працівника відповідача, не був призначений відповідальним наказом чи іншим офіційним документом, не мав посадових інструкцій, що підтверджує відсутність у нього відповідних повноважень. Його перебування у приміщенні не звільняє відповідача від виконання власних договірних і законних обов'язків.
В судовому засіданні 15.09.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 29 вересня 2025 року о 14:00 год.
19.09.2025 через систему "Електронний суд" 2-м відповідачем подано заперечення, яке зареєстроване 22.09.2025 за вх.№21758, в яких зазначено, що доводи позивача щодо покладання відповідальності за підпал на відповідача-2 зводяться до нібито порушення ним правил пожежної безпеки щодо призначення відповідальної за пожежну безпеку особи та не встановленні наказом або інструкцією протипожежного режиму, що включає порядок огляду та зачинення приміщень після завершення роботи. Проте згідно з правовими нормами, на які посилається позивач, такі обов'язки покладаються на керівника підприємства. Відповідач-2 не має повноважень щодо здійснення вказаних дій, жодним договором або правовим актом на нього не покладено відповідних обов'язків. Більше того, порушення правил пожежної безпеки не підтверджено жодними належними доказами та не перебуває у прямому причинному зв'язку із підпалом майна позивачки третьою особою. У даному конкретному випадку дії відповідача-2 не є тією обставиною, що знаходиться у прямому причинному зв'язку із шкідливими для позивача наслідками (підпал приміщення та знищення майна), оскільки виключення цієї обставини із загального ланцюгу причинно-наслідкових зв'язків не виключає настання для позивача таких наслідків, а тому дії відповідача-2 не можуть бути визнані причиною завдання шкоди позивачу. Шкода, завдана позивачеві, була спричинена діями ОСОБА_1 , вина якого встановлена вироком суду, що набрав законної сили, і не перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку із діями (бездіяльністю) відповідача-2. Позивачем не обґрунтовано у чому полягає взаємопов'язаність сукупних дій відповідачів або єдність їхнього наміру, що є обов'язковою умовою для застосування солідарного відшкодування шкоди. Позивачем не взято до уваги той факт, що норма договору оренди щодо виконання правил пожежної безпеки має відсильний характер і передбачає застосування приписів Правил пожежної безпеки в Україні, п. 2.2 розділу ІІ яких прямо передбачено виконання керівником обов'язків, на порушення яких посилається позивачка. Таким чином, позивач не має жодних правових підстав покладати зазначені обов'язки на ФОП Бакаєнко О.В., оскільки це не передбачено ані укладеним договором оренди, ані чинним законодавством. Окрім цього, на виконання умов договору заклад був оснащений засобами охорони, вогнегасниками та присутністю особи, яка відповідала за безпеку ще до укладення договору оренди з відповідачем-2.
19.09.2025 через систему "Електронний суд" 3-м відповідачем подано заперечення, яке зареєстроване 22.09.2025 за вх.№21765, в яких зазначено зокрема, що твердження позивача про те, що відкриті двері створили ключову причину пожежі, є юридично та фактично необґрунтованими, оскільки настання шкоди відбулося виключно внаслідок умисних дій третьої особи і не пов'язане із добросовісними діями або бездіяльністю персоналу. Пожежа сталася внаслідок умисних, кримінально кваліфікованих дій Сободишина М.С., що об'єктивно є непередбачуваними та невідворотними для орендаря. Аналогічну правову позицію підтверджує постанова Господарського суду Запорізької області від 19.09.2022 у справі № 908/655/22, де зазначено, що протиправні дії третіх осіб, у тому числі підпал, відносяться до форс-мажорних обставин і звільняють орендаря від відповідальності за неможливість виконання зобов'язань. Крім того, договір оренди, укладений між відповідачем-3 та позивачем, прямо передбачав, що випадки пожежі відносяться до форс-мажорних обставин, що звільняє сторони від відповідальності за неможливість виконання зобов'язань у таких випадках. Така умова договору відповідає загальним засадам цивільного права та практиці застосування ст. 617 ЦК України, закріплюючи правову підставу для звільнення відповідача-3 від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили. Відповідач-3 звертає увагу суду, що з моменту укладення договору оренди з позивачем, відповідачем-3 було додатково укладено охоронний договір, а також було забезпечено наявність технічних засобів, таких як вогнегасники та “тривожна кнопка». Відповідач-3 дотримувався всіх наявних договірних і законодавчих вимог, включно з проведенням інструктажів та навчанням персоналу, підтриманням обладнання в справному стані та забезпеченням контролю за його використанням. Ключові твердження позивача про нібито неналежну організацію охорони та пожежної безпеки не підтверджуються жодними документально зафіксованими фактами. Як встановлено матеріалами кримінального провадження, пожежа стала наслідком умисних дій третьої особи Сободишина, а не недбалості персоналу або неналежного виконання орендарем своїх обов'язків. Таким чином, наявність охоронних договорів і технічних засобів свідчить про належну організацію заходів безпеки та демонструє, що відповідач виконав всі можливі дії для забезпечення охорони та пожежної безпеки орендованого приміщення. Жодних підстав для перекладання відповідальності на добросовісного орендаря або персонал не існує. Судова практика чітко підтверджує, що наявність відкритих дверей сама по собі не створює підстав для притягнення орендаря до відповідальності за шкоду, завдану умисними діями третьої особи. Так, у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 912/5036/14 від 06.05.2015 розглядалася ситуація, коли орендар забезпечував дотримання правил пожежної та техніки безпеки, утримання приміщення у справному стані та обмежував доступ сторонніх осіб шляхом закриття вхідних дверей та ролетів. При цьому під час пожежі було встановлено проникнення сторонньої особи через відкриті двері. Суд дійшов висновку, що орендар виконував умови договору та не допускав неправомірної поведінки, а тому відсутній причинно-наслідковий зв'язок між його діями та завданими збитками. Іншими словами, відкриті двері не були підставою для стягнення збитків, оскільки пожежа стала наслідком умисних дій третьої особи підпалу.
В судовому засіданні 29.09.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 13 жовтня 2025 року о(б) 12:00 год.
10.10.2025 через систему "Електронний суд" 1-м відповідачем подано відзив на позовну заяву, який зареєстрований 10.10.2025 за вх.№23653, в якому він просить визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву та поновити відповідачу-1 строк на подання відзиву, прийняти відзив до розгляду, відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача витрати у вигляді витрат на правову допомогу в розмірі 100 000 грн.
В судовому засіданні 13.10.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання відповідача-1 про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву від 13.10.2025 за вх.№ 23653; про відкладення підготовчого засідання на 20.10.2025 об 15:30 год.
17.10.2025 через систему "Електронний суд" 3-відповідачем подано клопотання про долучення доказів, які зареєстроване 20.10.2025 за вх.№24225, в якому він просить суд визнати поважними причини неподання у строк, встановлений ст. 80 ГПК України, наступних доказів: копії наказу про розподіл обов'язків і відповідальності з пожежної безпеки та посадову інструкцію Ушакової Катерини Вячеславівни та долучити до матеріалів справи зазначені докази.
В судовому засіданні 20.10.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання 3-го відповідача від 20.10.2025 вх. № 24225 про задоволення клопотання про долучення доказів; про оголошення перерви до 27.10.2025 о 15:40 год; про дозвіл представнику позивача до початку наступного судового засідання подати додаткові пояснення.
24.10.2025 через систему "Електронний суд" позивачем подано додаткові пояснення щодо оцінки долучених відповідачем-3 доказів, які зареєстровані 27.10.2025 за вх.№24816, в яких позивачем зазначено зокрема, що наказ №2506-01 від 26.06.2023 не є наказом про встановлення протипожежного режиму, який мав бути виданий окремо відповідно до пункту 3 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС №1417 від 30.12.2014. Зазначений наказ лише формально призначає особу відповідальною за пожежну безпеку, не визначаючи при цьому конкретних заходів, порядку дій персоналу, механізму контролю, обов'язків щодо навчання та інструктажів, тобто не створює системи організації пожежної безпеки. Відповідач-3 не довів, що Ушакова К.В. пройшла спеціальне навчання з питань пожежної безпеки або отримала відповідне посвідчення, як того вимагає Порядок №1021. Також не надано журналу реєстрації інструктажів чи будь-яких документів, що підтверджують проведення навчання працівників. Відсутність спеціального навчання і документів, що його підтверджують, виключає можливість покладення на таку особу функцій керівництва або контролю у сфері пожежної безпеки. Отже на переконання позивача, надані відповідачем-3 документи не спростовують, а навпаки підтверджують доводи позивача про неналежне забезпечення пожежної безпеки в орендованому приміщенні, що свідчить про невиконання відповідачами своїх договірних та законодавчих обов'язків.
В судовому засіданні 27.10.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10 листопада 2025 року о(б) 11:40 год.
В судовому засіданні 10.11.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 08.12.2025 о 12:20 год.
Присутній у судовому засіданні представник позивача просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Присутні у судовому засіданні представники відповідачів просили в позові відмовити повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників сторін, господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2023 року між Фізичною особою-підприємцем Підмогильною Ларисою Олексіївною (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Стародубовим Ігорем Володимировичем (Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень.
За умовами п. 2.1. вказаного договору у відповідності до цього договору ОРЕНДОДАВЕЦЬ зобов'язується передати, а ОРЕНДАР прийняти у тимчасове володіння та користування нежитлове приміщення - кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 134 кв.м. (далі - приміщення). Вищезазначене приміщення передається ОРЕНДАРЮ для використання його у своїй підприємницькій діяльності Орендаря для розміщення в ньому кафе.
Крім того, 02 січня 2023 року між Фізичною особою-підприємцем Підмогильною Ларисою Олексіївною (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Бакаєнком Олександром Вячеславовичем (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення.
За умовами п. 2.1. договору у відповідності до цього договору ОРЕНДОДАВЕЦЬ зобов'язується передати, а ОРЕНДАР прийняти у тимчасове володіння та користування нежитлове приміщення - кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 246,4 кв.м. (далі - приміщення). Вищезазначене приміщення передається ОРЕНДАРЮ для використання його у своїй підприємницькій діяльності Орендаря для розміщення в ньому кафе.
Також, 02 січня 2023 року між Фізичною особою-підприємцем Підмогильною Ларисою Олексіївною (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рандеву Рест" (Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень.
За умовами п. 2.1. договору у відповідності до цього договору ОРЕНДОДАВЕЦЬ зобов'язується передати, а ОРЕНДАР прийняти у тимчасове володіння та користування нежитлове приміщення - кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 38 кв.м. (далі - приміщення). Вищезазначене приміщення передається ОРЕНДАРЮ для використання його у своїй підприємницькій діяльності Орендаря для розміщення в ньому кафе.
Умовами п.1.4. вказаних договорів Орендодавець гарантує, що об'єкт оренди відповідає вимогам державних будівельних, санітарних, протипожежних та гігієничних норм і правил, які встановлені законодавчо.
За умовами п. 2.2. вказаних договорів Орендодавець зобов'язується передати орендоване приміщення Орендарю не пізніше 02 січня 2023 року. Приміщення вважається переданим Орендарю після підписання сторонами Акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору. Після підписання Акту прийому-передачі Орендар переходять права по використанню приміщення та обов'язки по сплаті оренди та інші платежі.
Актами прийому-передачі нежитлового приміщення до договору оренди нежитлового приміщення від 02.01.2023 засвідчено передачу Орендодавцем Орендарям нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (загальна площа переданого майна складає 418,4 кв.м.).
Вказане нежитлове приміщення належить позивачу на праві приватної власності, яке відповідачі орендують як ресторан “TRUE PRICE».
Згідно з пп. 4.3.1., 4.3.4. п. 4.3. вказаних договорів Орендар зобов'язується: використовувати приміщення відповідно до умов Договору; утримувати приміщення у порядку, передбаченому санітарними і протипожежними правилами, а також правилами експлуатації встановленого в приміщенні санітарно-технічного та інженерного устаткування, не передавати приміщення в суборенду третім особам. Виконувати правила протипожежної безпеки, згідно з чинним законодавством та встановленими нормами органами пожежної охорони, здійснювати діяльність відповідно до санітарних норм.
Згідно з пунктом 5.3. вказаних договорів передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
01.09.2024 у орендованій будівлі сталася пожежа, про що свідчить Акт про пожежу від 02.09.2024.
Відповідно до висновку Головного управління ДСНС України у Харківській області центру забезпечення діяльності Дослідно-випробувальна лабораторія №19/В-2024 від 04.09.2024 причиною виникнення пожежі, яка сталася 01.09.2024 у будівлі кафе, що знаходиться адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, 55/61, пов'язана з джерелом запалювання електричної природи.
Вироком Салтівського районного суду міста Харкова від 08.05.2025 по справі № 643/14766/24 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна) та ч. 2 ст. 194 КК України (умисне знищення чужого майна шляхом підпалу).
Вказаним вироком встановлено, що 01.09.2024 в період часу з 22 год. 00 хв. до 23 год. 30 хв., точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_5 , прийшов до ресторану “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », де здійснює свою діяльність ТОВ “РАНДЕВУ РЕСТ» (код ЄДРПОУ 44561810), та зайшовши на територію, підійшов до вхідних дверей приміщення ресторану, призначених для входу персоналу, які були відчинені, після чого зайшов всередину.
Крім того, 01.09.2024 в період часу з 23 год. 24 хв. - 23 год. 32 хв., точний час в ході досудового розслідування не встановлений, Сободиш М.С., знаходячись за адресою: АДРЕСА_4 , маючи намір на умисне знищення чужого майна, шляхом підпаду, з внутрішніх спонукань та з неконкретизованих мотивів, зайшов на територію, на якій розташована нежитлова будівля, яка на праві приватної власності належить фізичній особі - підприємцю Підмогильнін Л.О. (РНОКПП НОМЕР_1 ), та яку орендує на підставі договору оренди, як ресторан “TRUE PRICE», фізична особа - підприємець Бакаєнко О.В. (РНОКПП НОМЕР_3 ), фізична особа - підприємець Стародубов І.В. (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ТОВ “Рандеву Реcт» (код ЄДРПОУ 44561810).
Усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді настання знищення чи пошкодження вогнем чужого майна та бажаючи їх настання, будучи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 через відчинені двері, що призначені для входу персоналу, зайшов всередину зазначеного ресторану, де серед іншого знаходилось майно, продукти харчування та напої, належні фізичній особі - підприємцю Бакаєнко О.В., фізичній особі - підприємцю Стародубову І.В., юридичній особі - ТОВ “Рандеву Реcт».
Впевнившись, що відвідувачі та персонал у залі відсутні, направився до підсобного приміщення ресторану “TRUE PRICE» та, діючи з прямим умислом за допомогою наявної в нього запальнички, підпалив одяг, який знаходився всередині, в результаті чого розпочалася пожежа.
Після цього, поки вогонь не розійшовся по всьому приміщенню, ОСОБА_1 вийшов на вулицю та попрямував з місця події. В результаті зазначених умисних протиправних дій ОСОБА_1 відбулось загорання нежитлової будівлі та було знищено належне власнику приміщення майно: піролізний твердопаливний котел TM “Atmos DC» 50 S, вартістю згідно висновку експерта 57994,90 грн., кондиціонери ТМ “Сенсей» в кількості 6 шт., вартість яких не встановлена, та знищено покрівлю, перекриття, вікна, двері, пошкоджено стіни з газоблоку та цегли, внутрішнє та зовнішнє оздоблення, підлога, інженерні мережі нежитлової будівлі, чим спричинено матеріальну шкоду власнику приміщення, згідно висновку експерта на суму 5 365 392,61 грн., а всього, спричинено майнову шкоду в особливо великих розмірах потерпілій ОСОБА_7 на загальну суму 5 423 387,51 грн.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі. Підтвердив, що у обвинувальних актах достовірно вказані обставини скоєних ним кримінальних правопорушень.
Позивач стверджує, що відповідачами, як орендарями, були порушені умови договорів оренди щодо протипожежної безпеки та належного утримання орендованого приміщення, що і стало причиною проникнення до цього приміщення ОСОБА_1 через відчинені двері, призначені для персоналу та вчинення ним підпалу, внаслідок якого позивачу спричинено матеріальні збитки на загальну суму 5 423 387,51 грн, а тому саме відповідачі мають нести солідарну відповідальність за відшкодування вказаних збитків згідно зі статтею 1190 Цивільного кодексу України.
Як на правову підставу своїх вимог позивач посилається на норми ст. ст. 22, 779, 1166, 1190 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів майнової шкоди у розмірі 5 423 387,51 грн.
Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Одним зі способів захисту прав та інтересів може бути відшкодування збитків. Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України (у редакції станом на час звернення до суду з позовом) передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування, а також обов'язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Також, відповідно до положень статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
При цьому порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України (у редакції станом на час звернення до суду з позовом) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 224 ГК України є порушення зобов'язання.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (постанова Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
Під час вирішення спорів про стягнення заподіяних збитків необхідно перш за все з'ясовувати правові підстави покладення на винну особу цієї майнової відповідальності, з тим щоб відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 ЦК України). Правильне розмежування підстав відповідальності необхідно ще й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (ст. 225 ГК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди остання підлягає стягненню у повному обсязі. (Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.02.2018 у справі №910/6702/17).
Статтею 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
При цьому, суд зауважує про неможливість одночасного застосування до спірних правовідносин ст.ст. 224, 225 ГК України та ст.ст. 1166, 1190 ЦК України, оскільки норми ст.ст. 224, 225 ГК України застосовуються до договірних зобов'язань, а норми ст. 1166, 1190 ЦК України - до позадоговірних (деліктних) відносин. Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.08.2020 у справі 925/1478/16).
Згідно зі ст. 218 ГК України (у редакції станом на час звернення до суду з позовом) підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т. ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини на підставі договорів оренди нежитлових приміщень б/н від 02.01.2023.
Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Актами прийому-передачі нежитлового приміщення до договору оренди нежитлового приміщення від 02.01.2023 засвідчено передачу Орендодавцем Орендарям нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (загальна площа переданого майна складає 418,4 кв.м.).
Вказане нежитлове приміщення належить позивачу на праві приватної власності, яке відповідачі орендують як ресторан “TRUE PRICE».
Як установлено судом вище, 01.09.2024 у орендованій будівлі сталася пожежа, про що свідчить Акт про пожежу від 02.09.2024.
Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Приписами ч.1, ч.2 ст. 779 ЦК України встановлено, що наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно з п. 5.3. вказаних договорів у випадку порушення своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Щодо порушення відповідачами умов договорів оренди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною складовою діяльності держави щодо захисту життя та здоров'я людини, майна і навколишнього природного середовища від пожеж.
Діяльність із забезпечення пожежної безпеки та запобігання пожежам є складовою діяльності посадових осіб і працівників суб'єктів господарювання. Зазначена вимога встановлюється у трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях, статутах і положеннях.
Забезпечення пожежної безпеки покладається на власника (власників) земельної ділянки та іншого об'єкта нерухомого майна або наймачів (орендарів) земельної ділянки та іншого об'єкта нерухомого майна, якщо це обумовлено договором найму (оренди), а також на керівника (керівників) суб'єкта господарювання.
Умовами пп. 4.3.1., 4.3.4. п. 4.3. договорів оренди передбачено, що Орендар зобов'язується:
Використовувати приміщення відповідно до умов Договору; утримувати приміщення у порядку, передбаченому санітарними і протипожежними правилами, а також правилами експлуатації встановленого в приміщенні санітарно-технічного та інженерного устаткування, не передавати приміщення в суборенду третім особам.
Виконувати правила протипожежної безпеки, згідно з чинним законодавством та встановленими нормами органами пожежної охорони, здійснювати діяльність відповідно до санітарних норм.
Отже договорами оренди передбачено відповідальність відповідачів за збереження орендованого приміщення та виконання правил пожежної безпеки.
При цьому у розділі 6 висновку Головного управління ДСНС України у Харківській області центру забезпечення діяльності Дослідно-випробувальна лабораторія (далі -Висновок) №19/В-2024 від 04.09.2024 було зазначено, що під час проведення перевірки по факту пожежі були виявлені порушення встановлених вимог пожежної безпеки, зокрема у будівлі кафе не проведено замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання, дерев'яні елементи (крокви, лати) нежитлової будівлі (кафе) не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності, допускається використання суб'єктами господарювання об'єктів нерухомості без поданих декларацій відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, на об'єкті нежитлової будівлі (кафе) не заведений журнал обліку вогнегасників.
Втім умовами п.1.4. вказаних договорів Орендодавець гарантує, що об'єкт оренди відповідає вимогам державних будівельних, санітарних, протипожежних та гігієничних норм і правил, які встановлені законодавчо.
Отже на позивача також покладено за умовами договору обов'язок дотримання вимог з пожежної безпеки, та як встановлено вище об'єкт оренди, який є власністю позивача, не відповідає вимогам абз.1 п.2.5. глави 2 розділу ІІІ ППБУ, зокрема дерев'яні елементи (крокви, лати) нежитлової будівлі (кафе) не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 розділу II Правил пожежної безпеки в Україні діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств та об'єктів.
Керівник підприємства повинен визначити обов'язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту.
Обов'язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту передбачаються у посадових інструкціях, обов'язках, положеннях про підрозділ.
На кожному об'єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) повинен бути встановлений протипожежний режим, який включає, зокрема,
- порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи;
- порядок проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення.
На виконання договорів оренди орендоване приміщення було оснащено засобами охорони, у приміщенні ресторану були наявні тривожні кнопки, які могли натискати співробітники з метою виклику охоронної організації “Охорона-33», із якою був укладений договір № 45187/18 на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи ТОВ "ОХОРОНА-33" від 01.12.2021.
Також, на виконання договору, Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, а також для забезпечення необхідного протипожежного стану у ТОВ "РАНДЕВУ РЕСТ", та недопущення випадків пожеж, 3-м відповідачем було видано наказ №2506-01 від 26.06.2023 "Про розподіл обов'язків і відповідальності з пожежної безпеки", згідно якого управління і керівництво пожежною безпекою покладено на бармена ОСОБА_8 (PHOКПП НОМЕР_4 ), а також було затверджено 26.06.2023 ПОСАДОВУ ІНСТРУКЦІЮ ПРАЦІВНИКА (ПОСАДОВОЇ ОСОБИ), ВІДПОВІДАЛЬНОГО ЗА ПОЖЕЖНУ БЕЗПЕКУ ТА УТРИМАННЯ Й ЕКСПЛУАТАЦІЮ ЗАСОБІВ ПРОТИПОЖЕЖНОГО ЗАХИСТУ на бармена ОСОБА_8 (PHOКПП НОМЕР_4 ).
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що забезпечення пожежної безпеки на території ресторану покладалося не лише на орендарів, а й на власницю приміщення, що підтверджується укладеним між позивачкою та ТОВ "АЛЬФОРГ" договору на спостереження за системою протипожежної автоматики пультом централізованого спостереження та технічне обслуговування системи протипожежної автоматики № 45187/F/A від 01.09.2019, відповідно до умов якого на виконавця покладено обов'язок, зокрема, надавати послуги, визначені Правилами пожежної безпеки України.
За умовами пп. 4.2.1. п. 4.2. договорів оренди Орендодавець має право: Контролювати наявність, стан, напрямок і цільове використання майна, переданого в оренду. Для чого, за погодженням сторін, 1 раз в квартал проводиться спільний огляд приміщення, що орендується.
Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивач висловлювала зауваження щодо технічного чи протипожежного стану приміщення, вимоги щодо усунення порушень, страхування об'єкта оренди, тощо.
Матеріали справи також не містять доказів (наприклад, актів, фото/відеофіксації, свідчень) які б підтверджували, що саме орендарі та/або працівники орендарів особисто залишили приміщення у незачиненому стані, що стало причиною збитків.
Згідно з п. 10. розділу II Правил пожежної безпеки в Україні для працівників охорони (сторожів, вахтерів, вартових) повинно бути розроблено інструкцію, в якій необхідно визначити їхні обов'язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території і приміщень, порядок дій в разі виявлення пожежі, спрацювання систем протипожежного захисту, а також указати, хто з посадових осіб об'єкта має бути викликаний у нічний час у разі пожежі.
Працівники охорони повинні мати список посадових осіб об'єкта із зазначенням їх місць проживання, службових, домашніх (мобільних) телефонів.
У наданому позивачем до позовної заяви протоколу допиту потерпілого від 16.01.2025 ст. слідчим ХРУП№2 майор поліції Мацюрою В.А. по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221170003046 від 02.09.2024, ОСОБА_9 (12.04.1992 м. Красноград), якого попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України, зазначено:
"З 01.09.2024 на 02.09.2024 приблизно о 00.00 годин ночі мені зателефонував на мій мобільний телефон невідомий мені чоловік, сказав що він з « ОСОБА_10 та Безпеки» та повідомив що в ресторані «TRUE PRICE» сталася пожежа. Я відразу зателефонував пожежникам, потім зателефонував ОСОБА_2 (який в даному закладі перебуває практично завжди). На мій дзвінок ОСОБА_3 відповів що він перебуває у своїй кімнаті яка розташована на території ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та на моє питання чи є в закладі пожежа сказав що він спить та нічого про це не знає, потім він кинув слухавку, а через деякий час я знов зателефонував ОСОБА_3 і він повідомив що в ресторані дійсно пожежа. 02.09.2024 о 05.00 годині я вже був біля ресторану «TRUE PRICE» пожежу вже було практично ліквідовано. Щодо причини пожежі мені в той день не було нічого відомо."
Питання: поясніть будь ласка, які обов'язки були у ОСОБА_2 , чи був він працевлаштований в ресторані «TRUE PRICE»? хто саме приймав його на роботу, Відповідь: ОСОБА_2 (на скільки мені відомо) працює в ресторані «TRUE PRICE» давно, також я знаю, що в даному приміщенні він також працював коли ще не було ресторану ТруПрайс, а було інше кафе ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було відомо щодо виробничих процесів попередніх закладів харчування в тому числі і кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » яке працювало за даною адресою до початку функціонування ресторану «TRUE PRICE» Мені відомо, що він здійснює обов'язки завхоза в ресторані. Особисто я не приймав його на роботу, мені відомо, що ОСОБА_3 давній знайомий власниці орендованого мною іншими співвласниками ресторану приміщення - ОСОБА_7 . ОСОБА_2 (як я вказував раніше під час допиту) практично завжди перебував на території ресторану, у нього є невеличке приміщення, розташоване на території ресторану, де ОСОБА_3 проживає та завжди там знаходиться. ОСОБА_3 виконує обов'язки завхоза, та різноробочого, а після того як співробітники розходяться по домівкам, ще й обов'язки сторожа. Також я знаю, що коли персонал покидає приміщення ресторана по закінченню робочого дня (а це відбувається з 22.00 до 23.00) ОСОБА_3 зачиняє за всіма двері та ворота, включає пральну машину, виключає за всіма світло та інш. також мені відомо, що останні з працівників - барменів хто покидає приміщення закладу після завершення робочого дня, обов'язково сповіщають ОСОБА_3 про те що вони уходять та що в приміщенні вже нікого не має. Хто саме склав ці «правила» щодо того, що ОСОБА_3 залишається в закладі, зачиняє за всіма двері, виконує іншу свою роботу та виконує також роботу сторожа сказати не можу, коли я почав бути співвласником ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Тож з наданого позивачем протоколу допиту потерпілого вбачається, що саме ОСОБА_2 зачиняє за всіма двері та ворота, що не спростовано позивачкою під час розгляду справи.
При цьому позивачем у відповідях на відзив від 14.09.2025 (вх.№№21053, 21055 від 15.09.2025) особисто зазначено, що ОСОБА_2 не мав статусу працівника відповідача, не був призначений відповідальним наказом чи іншим офіційним документом, не мав посадових інструкцій, що підтверджує відсутність у нього відповідних повноважень. Його перебування у приміщенні не звільняє відповідачів від виконання власних договірних і законних обов'язків.
Отже позивачка фактично визнає перебування ОСОБА_4 у орендованому приміщенні під час виникнення пожару 01.09.2024.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів в обґрунтування неналежного виконання відповідачами взятих на себе зобов'язань за договорами оренди.
Більш того, як установлено судом вище, вироком Салтівського районного суду м. Харкова від 08.05.2025 по справі № 643/14766/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 2 ст. 194 КК України. Вироком суду встановлено, що саме ця особа умисно здійснила підпал приміщення ресторану “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », що призвело до виникнення пожежі та в результаті зазначених умисних протиправних дій ОСОБА_1 відбулось загорання нежитлової будівлі та було знищено належне власнику приміщення майно: піролізний твердопаливний котел TM “Atmos DC» 50 S, вартістю згідно висновку експерта 57994,90 грн., кондиціонери ТМ “Сенсей» в кількості 6 шт., вартість яких не встановлена, та знищено покрівлю, перекриття, вікна, двері, пошкоджено стіни з газоблоку та цегли, внутрішнє та зовнішнє оздоблення, підлога, інженерні мережі нежитлової будівлі, чим спричинено матеріальну шкоду власнику приміщення, згідно висновку експерта на суму 5 365 392,61 грн., а всього, спричинено майнову шкоду в особливо великих розмірах потерпілій ОСОБА_7 на загальну суму 5 423 387,51 грн.
Згідно з ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Зазначений вирок набрав законної сили, тому встановлені ним факти не потребують повторного доведення згідно ч. 6 ст. 75 ГПК України.
Тож вироком Салтівського районного суду міста Харкова від 08.05.2025 по справі №643/14766/24, що набрав законної сили, установлено, що саме дії ОСОБА_1 призвели до пожежі, який свою провину визнав повністю.
Пунктами 7.1. вказаних договорів оренди передбачено, що до форс-мажорних обставин належать: обставини непереборної сили або події надзвичайного характеру такі, як війна, пожежа, повінь, землетрус: заборонні заходи вищих законодавчих та/або виконавчих органів державної влади, що виникли після укладення цього Договору та які Сторони не могли передбачити або запобігти їм вжитими заходами, якщо ці обставини вплинули на виконання ними своїх зобов'язань за даним Договором. У цьому випадку термін виконання зобов'язань за цим Договором змінюється за взаємною згодою, про що Сторони укладають додаткову угоду до цього Договору.
Згідно з п.7.2. договорів у разі виникнення зазначених у п. 7.1. Договору обставин Сторони протягом десяти календарних днів письмово повідомляють одна одну про наявність цих обставин, підтверджуючи це відповідними офіційними документами. Якщо Сторони без поважних причин не сповістили у зазначений строк про виникнення форс-мажорних обставин, то вони у подальшому не мають права вимагати зміни строків виконання умов цього Договору.
Відповідно до п. 7.3. договорів якщо форс-мажорні обставини тривають більше двох місяців, то Сторони можуть прийняти рішення про припинення договору, про що укладається додаткова угода. На час припинення дії договору усі платежі повинні бути сплачені ОРЕНДАРЕМ у повному обсязі, та без застосування штрафних санкцій.
06 вересня 2024 року відповідачі надіслали позивачу повідомлення про настання обставини непереборної сили за договором оренди від 02.01.2023, в яких на виконання пунктів 7.1., 7.2., 7.3. договору повідомили позивача про настання обставини непереборної сили (пожежа), які виключають настання відповідальності за невиконання Орендарем обов'язків та виходячи з положень ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України зазначили про настання підстави для припинення договору оренди з підстави загибелі об'єкта оренди.
Позивач у позові зазначила, що не заперечує проти припинення договорів оренди від 02.01.2023 за умови, що орендарі повернуть орендоване майно у належному стані, тобто в такому стані, в якому воно було передано орендарям 02.01.2023, однак на теперішній час орендарями не повернуто нерухоме майно.
Отже відповідно до умов п. 7.1. договорів оренди пожежа, яка знищила орендоване приміщення, виникла внаслідок протиправних дій третьої особи - ОСОБА_1 (підпалу) і є форс-мажорною обставиною підтвердженою вироком суду, а тому не може покладатися у відповідальність на відповідачів.
Відтак відповідачами не допущено неправомірної поведінки, а тому відсутній і зв'язок між діями відповідача та збитками, завданими позивачу та відсутня вина відповідачів, а відтак відсутні підстави для покладення на відповідачів солідарної відповідальності.
Разом з цим, суд зазначає, що згідно зі ст. 771 ЦК України передання у найм речі, що була застрахована наймодавцем, не припиняє чинності договору страхування. Договором або законом може бути встановлений обов'язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм.
За загальним правилом ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник (стаття 323 ЦК України). Сторони в договорі найму не позбавлені можливості застосувати статтю 323 ЦК України, яка є диспозитивною нормою, і передбачити, що такий ризик покладається на наймача і під час найму, а не лише в разі затримки повернення орендованої речі.
Суть правила про ризик випадкового знищення або пошкодження речі, яка передана в найм, зводиться до того, що: (а) коли майнові втрати (знищення чи пошкодження) настають за відсутності вини наймача або наймодавця, то за загальним правилом покладаються на власника (наймодавця); (б) при розподілі ризику в договорі найму таким чином, що він перекладений на наймача, то у разі випадкового знищення або пошкодження предмета найму наймач зобов'язаний компенсувати наймодавцю як власнику його майнові втрати. Це пов'язано з тим, що на наймача покладено ризик випадкового знищення або пошкодження.
В даному випадку орендоване приміщення не було застраховане позивачкою, при цьому у договорах оренди сторони не передбачили жодних правових наслідків неукладення орендарем договору страхування і не поклали на наймачів ризик випадкового знищення або пошкодження предмету найму, а тому такий ризик несе позивач (наймодавець, власник майна).
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів в обґрунтування понесення позивачем збитків, завданих неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань за договорами, на підставі яких суд встановив би наявність або відсутність усього складу завданих збитків, у тому числі протиправної поведінки відповідачів, доведеного розміру збитків, спричинених відповідними діями або бездіяльністю відповідача, причинно-наслідкового зв'язку та вини відповідачів.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача майнових збитків у сумі 5365392,61 грн слід відмовити.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 64 384,70 грн покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 15, 16, 22, 626, 629, 759, 779, 1166, 1190 Цивільного кодексу України, та ст. 4, 13, 73, 74, 75, 77, 86, 126, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні позову повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "18" грудня 2025 р.
Суддя І.О. Чистякова