11 грудня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/554/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.
розглянув справу
за позовом - Фізичної особи - підприємця Лебідь Михайла Васильовича ( АДРЕСА_1 )
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ТМГ-2016» (46008, м. Тернопіль, вул. Митрополита Шептицького, будинок 20)
про стягнення заборгованості 5130352,81 грн.
За участі від:
позивача - Лебідь М.В.
відповідача - не з'явився
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
24.09.2025 через систему «Електронний суд» Фізична особа - підприємець Лебідь Михайло Васильович звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою б/н від 23.09.2025 (вх. №633) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТМГ-2016» про стягнення 5130352,81 грн заборгованості, яка складається з: 4309945,89 грн - боргу; 191421,43 грн - 3% річних; 628985,49 грн - інфляційних нарахувань (з урахуванням заяви від 18.11.2025 (вх. №8120 від 18.11.2025) про збільшення позовних вимог).
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем умов договору №01/02/23-1 від 01.02.2023, в частині оплати наданих позивачем відповідачу послуг.
Позиція відповідача.
Відповідачем у відзивах б/н від 10.10.2025 (вх. №7163 від 10.10.2025), б/н від 21.11.2025 (вх. №8220 від 21.11.2025) підтверджено факт укладення між ним та позивачем договору про надання послуг № 01/02/23-1 від 01.02.2023. Також ним підтверджено факт надання позивачем послуг відповідно до умов вказаного договору, вартість яких відображена в актах виконаних робіт.
Ним зазначено, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки неможливість виконання ним грошових зобов'язань виникла не з його вини, а пов'язана з введенням воєнного стану на території України.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.09.2025: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/554/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.10.2025, яке відкладалось на 24.11.2025.
Ухвалою суду від 24.11.2025 прийнято до розгляду подану позивачем заяву б/н 18.11.2025 (вх. № 8120 від 18.11.2025) про збільшення позовних вимог, закрито підготовче провадження та призначено справу №921/554/25 до розгляду по суті на 11.12.2025.
Позивачем в судовому засіданні 11.12.2025 підтримано позовні вимоги з урахуванням їх збільшення.
Представник відповідача не приймав участі в судовому засіданні 11.12.2025.
У заяві б/н від 17.11.2025 (вх. №8075 від 17.11.2025) ТОВ «ТМГ-2016» просило розгляд справи здійснювати без участі його представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.
11.12.2025 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТМГ-2016» (надалі - замовником) та Фізичною особою - підприємцем Лебедем Михайлом Васильовичем (надалі - виконавцем) 01.02.2023 укладено договір №01/02/23-1 (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов'язався надати послуги, передбачені п.2.1. цього договору, а замовник зобов'язався прийняти надані послуги і оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 2.1. договору виконавець надає замовнику комплекс послуги з ремонту приміщення, прибирання приміщень та території, вивіз будівельного сміття, перевезення будівельних матеріалів, оренди будівельного обладнання.
Прийняття замовником послуг оформляється актом надання послуг (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 2.3. договору місце надання послуг: м. Тернопіль, вул. Шептицького, 20 та вул. Довженка, 14а.
Вартість послуг відображається у акті виконаних робіт відповідно до обсягу наданих послуг (п. 3.2 договору).
У п. 3.3. договору сторонами обумовлено, що замовник зобов'язаний перерахувати суму, зазначену в акті наданих послуг на розрахунковий рахунок виконавця протягом п'яти днів з дня підписання акта наданих послуг.
У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п. 5.1. договору).
Відповідно до п. 5.2. договору сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається не винуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.
Жодна із сторін не несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань по цьому договору, якщо це невиконання чи неналежне виконання зумовлені дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше 5 календарних днів з дати настання таких обставин повідомити про це у письмовій формі іншу сторону (п. 5.3. договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 6.1. договору).
На виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги, що підтверджується: актами виконаних робіт: № СФ-0000001 від 31.01.2023 на суму 90900 грн; № СФ-0000002 від 28.02.2023 на суму 97900 грн; № СФ-0000003 від 31.03.2023 на суму 109500 грн; № СФ-0000004 від 28.04.2023 на суму 139000 грн; № СФ-0000005 від 31.05.2023 на суму 104000 грн; № СФ-0000006 від 30.06.2023 на суму 100000 грн; № СФ-0000007 від 31.07.2023 на суму 120000 грн; № СФ-0000008 від 31.08.2023 на суму 128000 грн; № СФ-0000009 від 29.09.2023 на суму 80000 грн; № СФ-0000010 від 31.10.2023 на суму 92000 грн; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 15/01-1 від 15.01.2024 на суму 73002 грн; № 15/02-1 від 15.02.2024 на суму 69300 грн; № 15/03-1 від 15.03.2024 на суму 89900 грн; № 15/04-1 від 15.04.2024 на суму 77306 грн; № 15/05-1 від 15.05.2024 на суму 37502 грн; №15/06-1 від 15.06.2024 на суму 112300,83 грн; № 15/07-1 від 15.07.2024 на суму 110000 грн; № 15/08-1 від 15.08.2024 на суму 115000 грн; № 15/09-1 від 15.09.2024 на суму 117000 грн; № 15/10-1 від 15.10.2024 на суму 99000 грн; № 15/11-1 від 15.11.2024 на суму 124200,57 грн; № 15/12-1 від 15.12.2024 на суму 137500 грн; № 31/01-1 від 31.01.2024 на суму 100000 грн; № 29/02-1 від 29.02.2024 на суму 105000 грн; № 29/03-1 від 29.03.2024 на суму 90000 грн; № 30/04-1 від 30.04.2024 на суму 104000 грн; № 30/05-1 від 30.05.2024 на суму 109000 грн; № 30/06-1 від 30.06.2024 на суму 100000 грн; № 31/07-1 від 31.07.2024 на суму 98000 грн; № 30/08-1 від 30.08.2024 на суму 95500 грн; № 30/09-1 від 30.09.2024 на суму 104700 грн; № 31/10-1 від 31.10.2024 на суму 96100 грн; № 29/11-1 від 29.11.2024 на суму 101000 грн; № 31/12-1 від 31.12.2024 на суму 98500 грн; № 31/01-1 від 31.01.2025 на суму 190000 грн; № 28/02-1 від 28.02.2025 на суму 200000 грн; № 31/03-1 від 30.03.2025 на суму 215000 грн; № 30/04-1 від 30.04.2025 на суму 90000 грн; № 31/05-1 від 31.05.2025 на суму 34030,49 грн; № 30/06-1 від 30.06.2025 на суму 35004 грн; № 31/07-1 від 31.07.2025 на суму 50000 грн; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000001 від 29.02.2024 на суму 18000 грн; № ОУ-0000002 від 18.03.2024 на суму 13000 грн; № ОУ-0000003 від 30.04.2024 на суму 11400 грн; № ОУ-0000004 від 14.05.2024 на суму 14400 грн; № ОУ-0000005 від 20.05.2024 на суму 14000 грн, загалом на суму 4309945,89 грн.
Зазначені акти підписані без зауважень (заперечень) позивачем та уповноваженим представником відповідача, а також скріплені їх печатками.
В матеріалах справи міститься оформлений у двосторонньому порядку акт звірки взаєморозрахунків №1 за період 01.01.2023 до 31.07.2025, яким сторонами підтверджено, що станом на 31.07.2025 у відповідача перед позивачем значиться заборгованість в сумі 4309945,89 грн.
З врахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, 11.01.2022 у справі №927/738/19, акт звірки взаєморозрахунків являється підтвердженням наявності боргу суб'єкта господарювання, його розміру, визнання боржником такого боргу.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Несплата відповідачем коштів в сумі 4309945,89 грн по договору №01/02/23-1 від 01.02.2023 стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення вказаних коштів в судовому порядку, а також нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України інфляційних нарахувань та 3% річних.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ч. 2 ст. 901 ЦК України).
Згідно ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
За статтею 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з п. 3.2 договору вартість послуг відображається у акті виконаних робіт відповідно до обсягу наданих послуг.
Наявні у матеріалах справи копії актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) вказують на належне виконання позивачем умов договору №01/02/23-1 від 01.02.2023.
Пунктом 3.3 договору обумовлено, що замовник зобов'язаний перерахувати суму, зазначену в акті наданих послуг на розрахунковий рахунок виконавця протягом п'яти днів з дня підписання акта наданих послуг.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 251, ч.1 ст. 252, ч. 1 ст. 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як унормовано у статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша). До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року (частина друга). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (частина третя). Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку (частина четверта). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п'ята цієї статті).
З аналізу змісту цієї статті вбачається, що нею регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено частинами першою - четвертою цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з частиною п'ятою цієї статті, є перший за ним робочий день. (Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 30.09.2025 у справі №927/1431/23).
Судом з'ясовано, що в порушення умов договору, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, оплати вартості отриманих послуг у строк визначений у договорі, боржник не провів, заборгувавши станом на дату звернення з позовом до суду 4309945,89 грн.
Дану обставину підтверджено відповідачем у відзиві.
Невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати вартості отриманих послуг відповідач пояснив введенням воєнного стану в Україні.
Відповідно до п. 5.2., п. 5.3 договору сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається не винуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання. Жодна із сторін не несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань по цьому договору, якщо це невиконання чи неналежне виконання зумовлені дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше 5 календарних днів з дати настання таких обставин повідомити про це у письмовій формі іншу сторону.
Щодо наведених відповідачем у відзиві доводів, суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан на 30 діб. Надалі воєнний стан продовжено та він є діючим на момент розгляду справи.
Згідно з ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Виходячи з аналізу ст. 617 Цивільного кодексу України звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.
Однак, сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі №904/3886/21 зазначив, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Посилання відповідача на введення воєнного стану в Україні, тобто настання форс-мажорної обставини, суд вважає необґрунтованим, враховуючи те, що у п. 5.3 договору сторонами у двосторонньому порядку обумовлений порядок повідомлення про обставини форс-мажору, зокрема сторона, для якої склались форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше 5 календарних днів з дати настання таких обставин повідомити про це у письмовій формі іншу сторону.
Відповідно до чинного законодавства підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України, з видачею відповідного сертифіката, виданого відповідачу за його зверненням.
Умови п. 5.3 договору передбачають обов'язкову процедуру подальшого звернення відповідача з такими документами на адресу позивача.
Докази оформлення відповідачем таких документів та звернення з ними до позивача відсутні в матеріалах справи.
З урахуванням наведеного, відповідачем не підтверджено (не надано доказів), що факт введення воєнного стану вплинув на реальну можливість виконання ним зобов'язання по договору.
Відповідно до змісту п.3 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст.14, ч.4 ст.74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 4309945,89 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані.
У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення 191421,43 грн - 3% річних та 628985,49 грн - інфляційних нарахувань, обчислених на підставі ст. 625 ЦК України.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом проведено перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувань за допомогою інформаційно-правової системи "Ліга:Закон". Згідно проведеного перерахунку, з урахуванням умов п. 3.3 договору, встановлено, що правомірними та обґрунтованими є нарахування 188906,96 грн - 3% річних та 628985,47 грн - інфляційних нарахувань.
При цьому суд зазначає, що по акту наданих послуг № СФ-0000001 від 31.01.2023 на суму 90900 грн прострочення оплати виникло 07.02.2023, № СФ-0000002 від 28.02.2023 на суму 97900 грн - 07.03.2023, № СФ-0000006 від 30.06.2023 на суму 100000 грн - 06.07.2023, № СФ-0000007 від 31.07.2023 на суму 120000 грн - 08.08.2023, № СФ-0000010 від 31.10.2023 на суму 92000 грн - 07.11.2023, № 15/01-1 від 15.01.2024 на суму 73002 грн - 23.01.2024, № 15/04-1 від 15.04.2024 на суму 77306 грн - 23.04.2024, № 15/07-1 від 15.07.2024 на суму 110000 грн - 23.07.2024, № 15/10-1 від 15.10.2024 на суму 99000 грн - 22.10.2024, № 30/04-1 від 30.04.2024 на суму 104000 грн - 07.05.2024, № 30/09-1 від 30.09.2024 на суму 104700 грн - 08.10.2024, № 31/12-1 від 31.12.2024 на суму 98500 грн - 07.01.2025, № 30/06-1 від 30.06.2025 на суму 35004 грн - 08.07.2025, № ОУ-0000002 від 18.03.2024 на суму 13000 грн - 26.03.2024, № ОУ-0000003 від 30.04.2024 на суму 11400 грн - 07.05.2024, № ОУ-0000004 від 14.05.2024 на суму 14400 грн - 21.05.2024, № ОУ-0000005 від 20.05.2024 на суму 14000 грн - 28.05.2024.
Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, а їх результати долучені до матеріалів справи.
За таких обставин, позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Лебедя Михайла Васильовича підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТМГ-2016» 4309945,89 грн боргу, 188906,96 грн - 3% річних та 628985,47 грн - інфляційних нарахувань.
Позовні вимоги в частині стягнення 2514,47 грн 3% річних та 2 коп. інфляційних нарахувань не підлягають до задоволення, як необґрунтовано заявлені.
Розподіл судових витрат.
У відповідності до ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України,
1.Позов задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТМГ-2016» (46008, м. Тернопіль, вул. Митрополита Шептицького, будинок 20, ідентифікаційний код 40235205) на користь Фізичної особи - підприємця Лебідь Михайла Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 4309945 (чотири мільйони триста дев'ять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн 89 коп. - боргу, 188906 (сто вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот шість) грн 96 коп. - 3% річних, 628985 (шістсот двадцять вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн 47 коп. - інфляційних нарахувань, 61534 (шістдесят одну тисячу п'ятсот тридцять чотири) грн 06 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Видати наказ.
2. В задоволенні решти позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 18 грудня 2025 року.
Суддя І.П. Шумський