79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
09.12.2025 Справа № 914/2993/25
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Зоряні Палюх, розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фелікс»,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Лопатин»,
про стягнення заборгованості за договором поставки та застосування штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання,
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фелікс» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Лопатин» про стягнення заборогваності за договором поставки та застосування штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою від 09.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Ухвалою від 10.11.2025 задоволено клопотання про часткову відмову від позову вх.№ 4538/25 від 28.10.2025 та заяву про уточнення заявлених вимог вх.№ 29729/25 від 06.11.2025.
Вказаною ухвалою закрито підготовче провадження у справі № 914/2993/25.
В судовому засіданні 09.12.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Позиція позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» звертається до Господарського суду Львівської області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» у зв'язку з грубим порушенням прав та охоронюваних законом інтересів товариства, що полягає у неналежному виконанні відповідачем обов'язку повної та своєчасної оплати товару за договором поставки, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 2 315 271,71 грн.
В ході розгляду справи, позивач відмовився від частини позовних вимог в розмірі 2 267 415,10 грн внаслідок їх задоволення відповідачем.
Позивачем заявлено до стягнення 30 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Позиція відповідача
Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідач стверджує, що притримав оплату за поставлений товар правомірно. Основний борг погашено в повному обсязі. Позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідач просить припинити провадження по справі.
01 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС», як постачальником, укладено договір поставки зернових культур за № 01-04/2024 ЗР (надалі за текстом: Договір).
Предметом вказаного Договору визначено, що постачальник зобов'язується протягом дії цього договору передавати у власність покупцю окремими партіями сільськогосподарські зернові культури (пшениця, кукурудза, жито, тощо), зокрема зернові відходи і побічний продукт зерна, що загалом становлять товар, а покупець у свою чергу зобов'язується щоразу приймати кожну відвантажену партію товару постачальником та оплачувати її вартість на умовах цього договору (пункт 1.1. розділу 1 Договору).
Пунктом 1.3. розділу 1 вказаного Договору акцентовано, що номенклатура (найменування) товару кожного разу може бути іншою. Однак, номенклатура, асортимент, кількість та ціна, сума на кожну партію товару визначається сторонами щоразу у специфікаціях та видаткових накладних відповідно до узгоджених сторонами замовлень покупця.
Договірні відносини між сторонами набирають чинності з 01 квітня 2024 року і діють до 31 грудня 2028 року, але в будь-якому випадку до моменту повного і належного його виконання (пункт. 6.1 розділу 6 Договору).
Розділом 3 наведеного Договору визначено зобов'язання сторін.
Постачальник зобов'язується передавати протягом дії цього договору у власність покупцю партії товару, згідно підписаних специфікацій по видатковим накладним; виписувати покупцю видаткову накладу та товарно-транспортну накладу на кожну автомобільну партію товару та інші товаро-супроводжувальні документи на партію товару, які підтверджують її якість (якісні посвідчення) (пункт 3.1).
Покупець зобов'язується приймати належним чином поставлений товар; своєчасно оплачувати постачальнику вартість товару згідно умов даного договору; проводити звірку взаєморозрахунків з постачальником за поставлений товар до п'ятнадцятого числа кожного місяця, який йде за періодом здійснення звірки, шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків. У випадку недотримання цієї вимоги, усі суперечки вирішуються за відомостями постачальника на підставі його даних за відповідний період (пункт. 3.2).
Поставка кожної партії товару здійснюється на умовах та в строки, погоджені сторонами при прийнятті замовлення і визначається у специфікації (пункт 5.1. розділу 5 Договору).
Пунктом 5.6 розділу 5 Договору наголошується, що після підписання сторонами кожної видаткової накладної на поставку товару, претензії щодо кількості товару за цією видатковою накладною виключаються.
Приписами пункту 4.1 розділу 4 Договору наводиться, що розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем не пізніше 10 (десяти) операційних банківських днів з дати передачі такої партії товару постачальником за видатковою накладною і реєстрації постачальником у ЄРПН/РК податкової накладної на цю партію товару. Розрахунки за товар здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків безготівковий. Форма розрахунків - платіжне доручення.
Датою оплати за товар є дата фактичного надходження коштів на рахунок постачальника.
Якщо постачальником здійснюється дві та більше поставок товару на користь покупця, грошові суми, що отримує постачальник від покупця за цим договором, покривають заборгованість покупця перед постачальником в порядку черговості, починаючи з першої очікуваної оплати (самої ранньої дати кінцевого строку оплати, який зазначений у видаткових накладних, договорі), яку зобов'язаний здійснити покупець за цим договором, за видатковими накладними в порядку зростання дати кінцевого строку оплати грошових сум за видатковими накладними на товар, який постачався, незалежно від того, що вказано в призначенні платежу при здійсненні оплати. Сторони домовилися, що у видаткових накладних може не зазначатися як підстава відпуску товару даний договір, але якщо продаж товару відбувається в період дії даного договору, то він відбувається на умовах даного договору (пункт 4.3. розділу 4 вказаного Договору).
Пунктом 7.1. розділу 7 Договору передбачено, що за порушення умов цього договору винна сторона понесе відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором.
У випадку прострочення оплати за товар, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки до моменту повного розрахунку за товар (пункт 7.5. розділу 7 Договору).
Пунктом 7.9. розділу 7 Договору наведено, сторони домовилися збільшити строк спеціальної позовної давності та встановити останній за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором три роки.
26 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» прийняло товар у кількості 25,15 тон на загальну вартість 261 479,52 грн.
Наведені обставини підтверджуються видатковою накладною за № 355 від 26 травня 2025 року, товарно-транспортною накладною за № 2 від 26 травня 2025 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» здійснило реєстрацію податкової накладної на відповідну партію товару у ЄРПН/РК 16 червня 2025 року, що підтверджується податковою накладною за № 50 від 26 травня 2025 року, квитанцією за № 1 від 16 червня 2025 року.
Враховуючи вимоги пункту 4.1 розділу 4 вказаного Договору, покупець зобов'язувався оплатити постачальнику вартість поставленого товару у строк до 25 червня 2025 року.
Покупцем проведено остаточний розрахунок за поставлений постачальником товар 25 липня 2025 року.
Вказані обставини підтверджуються актами звірки взаємних розрахунків між сторонами за договором поставки зернових культур за № 01-04/2024 ЗР.
Обставини прострочення оплати покупцем поставленого товару у період часу, починаючи з 30 березня 2025 року по 24 липня 2025 року підтверджуються відомостями постачальника.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН», усупереч підпункту 3.2.4. пункту 3.2 розділу 3 Договору, у вказаний звітний період не сформувало акт звірки взаєморозрахунків між сторонами та не направив відповідний акт на адресу постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» протягом строку та у спосіб, які передбачені домовленістю.
Відтак, виходячи з вимог підпункту 3.2.4. пункту 3.2 розділу 3 Договору, усі суперечки вирішуються за відомостями постачальника на підставі його даних за відповідний період.
Внаслідок невиконання покупцем грошового зобов'язання, яке виникло за договором поставки зернових культур за № 01-04/2024 ЗР від 01 квітня 2024 року, з оплати поставленого товару за видатковою накладною за № 355 від 26 травня 2025 року, позивачем нараховано 2 844,37 грн - пені та 275,26 грн - трьох процентів річних).
27 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» прийняло товар у кількості 51,26 тон на загальну вартість 538 199,24 грн.
Наведені обставини підтверджуються видатковою накладною за № 356 від 27 травня 2025 року, товарно-транспортною накладною за № 1 від 27 травня 2025 року, товарно-транспортною накладною за № 2 від 27 травня 2025 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» здійснило реєстрацію податкової накладної на відповідну партію товару у ЄРПН/РК 17 червня 2025 року, що підтверджується податковою накладною за № 51 від 27 травня 2025 року, квитанцією за № 1 від 17 червня 2025 року.
Враховуючи вимоги пункту 4.1 розділу 4 вказаного Договору, покупець зобов'язувався оплатити постачальнику вартість поставленого товару у строк до 26 червня 2025 року.
25 липня 2025 року покупцем проведено частково розрахунок за поставлений постачальником товар, враховуючи застереження пункту 4.3 розділу 4 наведеного Договору, у розмірі 384 516,59 грн.
01 серпня 2025 року відповідачем проведено остаточний розрахунок за поставлений товар.
Вказані обставини підтверджуються актами звірки взаємних розрахунків між сторонами за договором поставки зернових культур за № 01-04/2024 ЗР.
Обставини прострочення оплати покупцем поставленого товару у період часу, починаючи з 30 березня 2025 року по 24 липня 2025 року підтверджуються відомостями постачальника.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН», всупереч підпункту 3.2.4. пункту 3.2 розділу 3 Договору, у вказаний звітний період не сформував акт звірки взаєморозрахунків між сторонами та не направив відповідний акт на адресу постачальника: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» протягом строку та у спосіб, які передбачені домовленістю між ними.
Виходячи з вимог підпункту 3.2.4. пункту 3.2 розділу 3 Договору, усі суперечки вирішуються за відомостями постачальника на підставі його даних за відповідний період.
Відповідач допустив прострочення оплати за поставлений товар у вказаний договором строк, за період часу з 27 червня 2025 року по 24 липня 2025 року, у розмірі 538 199, 24грн., а також допустив прострочення оплати за поставлений товар у вказаний договором строк, за період часу з 25 липня 2025 року по 31 липня 2025 року, у розмірі 153 682,65 грн.
Внаслідок невиконання покупцем грошового зобов'язання, яке виникло за договором поставки зернових культур за № 01-04/2024 ЗР від 01 квітня 2024 року, з оплати поставленого товару за видатковою накладною за № 356 від 27 травня 2025 року позивачем нараховано 13 712,49 грн - пені та 1 327, 02 грн - трьох процентів річних.
28 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» прийняло товар у кількості 25,85 тон на загальну вартість 271 409,49 грн.
Наведені обставини підтверджуються видатковою накладною за № 357 від 28 травня 2025 року, товарно-транспортною накладною за № 1 від 28 травня 2025 року.
З метою перевезення та доставки товару до визначеного сторонами місця, між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЛІЯ ТРЕЙД» укладено договір про перевезення вантажів автотранспортом № 28/05-1 від 28 травня 2025 року, що підтверджується Договором-заявкою № 28/05-1 від 28 травня 2025 року та актом наданих послуг за № 465 від 28 травня 2025 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» здійснило реєстрацію податкової накладної на відповідну партію товару у ЄРПН/РК 17 червня 2025 року, що підтверджується податковою накладною за № 52 від 28 травня 2025 року, квитанцією за № 1 від 17 червня 2025 року.
Враховуючи вимоги пункту 4.1 розділу 4 вказаного Договору, покупець зобов'язувався оплатити постачальнику вартість поставленого товару у строк до 26 червня 2025 року.
01 серпня 2025 року покупцем проведено частковий розрахунок за поставлений постачальником товар, враховуючи застереження пункту 4.3. розділу 4 наведеного Договору, у розмірі 117 726,84 грн.
02 серпня 2025 року відповідачем проведено остаточний розрахунок за поставлений товар.
Вказані обставини підтверджуються актами звірки взаємних розрахунків між сторонами за договором поставки зернових культур за № 01-04/2024 ЗР.
Обставини прострочення оплати покупцем поставленого товару у період часу, починаючи з 30 березня 2025 року по 24 липня 2025 року підтверджуються відомостями постачальника.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН», всупереч підпункту 3.2.4. пункту 3.2 розділу 3 Договору, у вказаний звітний період не сформував акт звірки взаєморозрахунків між сторонами та не направив відповідний акт на адресу постачальника: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» протягом строку та у спосіб, які передбачені домовленістю між ними.
Відтак, виходячи з вимог підпункту 3.2.4. пункту 3.2 розділу 3 Договору, усі суперечки вирішуються за відомостями постачальника на підставі його даних за відповідний період.
Відповідач допустив прострочення оплати за поставлений товар у вказаний договором строк, за період часу з 27 червня 2025 року по 31 липня 2025 року, у розмірі 271 409,49 грн, а також допустив прострочення оплати за поставлений товар у вказаний договором строк, за період часу з 01 серпня 2025 року по 01 серпня 2025 року, у розмірі 153 682,65 грн.
Внаслідок невиконання покупцем грошового зобов'язання, яке виникло за договором поставки зернових культур за № 01-04/2024 ЗР від 01 квітня 2024 року, з оплати поставленого товару за видатковою накладною за № 357 від 28 травня 2025 року позивачем нараховано 8 198,45 грн - пені та 793,40 грн - трьох процентів річних).
25 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» прийняло товар у кількості 104,18 тон на загальну вартість 1 115 205,23 грн.
Наведені обставини підтверджуються видатковою накладною за № 513 від 25 липня 2025 року, товарно-транспортними накладними за № 1, 2, 3, 4, 5 від 25 липня 2025 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» здійснив реєстрацію податкової накладної на відповідну партію товару у ЄРПН/РК вже 14 серпня 2025 року, що підтверджується податковою накладною за № 57 від 25 липня 2025 року, квитанцією за № 1 від 14 серпня 2025 року.
Враховуючи вимоги пункту 4.1 розділу 4 вказаного Договору, покупець зобов'язувався оплатити постачальнику вартість поставленого товару у строк до 23 серпня 2025 року.
Протягом обумовленого договірними сторонами строку, покупець Товариство з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» оплатив поставлений товар, зважаючи на застереження пункту 4.3. розділу 4 наведеного Договору, лише частково у розмірі 896 317,35 грн.
Станом на момент подачі позовної заяви до суду, не проведено остаточний розрахунок за поставлений постачальником товар у розмірі 218 887,88 грн.
Вказані обставини підтверджуються актами звірки взаємних розрахунків між сторонами за договором поставки зернових культур за № 01-04/2024 ЗР.
Обставини прострочення оплати покупцем поставленого товару у період часу, починаючи з 30 березня 2025 року по 24 липня 2025 року підтверджуються відомостями постачальника.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН», всупереч підпункту 3.2.4. пункту 3.2 розділу 3 Договору, у вказаний звітний період не сформував акт звірки взаєморозрахунків між сторонами та не направив відповідний акт на адресу постачальника: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» протягом строку та у спосіб, які передбачені домовленістю між ними.
Виходячи з вимог підпункту 3.2.4. пункту 3.2 розділу 3 Договору, усі суперечки вирішуються за відомостями постачальника на підставі його даних за відповідний період.
Внаслідок невиконання покупцем грошового зобов'язання, яке виникло за договором поставки зернових культур за № 01-04/2024 ЗР від 01 квітня 2024 року, з оплати поставленого товару за видатковою накладною за № 513 від 25 липня 2025 року позивачем нараховано 3 160,38 грн - пені та 305,84 грн - трьох процентів річних).
29 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» прийняло товар у кількості 54,79 тон на загальну вартість 504 057,04 грн.
Наведені обставини підтверджуються видатковою накладною за № 521 від 29 липня 2025 року, товарно-транспортними накладними за № 1, 2, 3 від 29 липня 2025 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» здійснив реєстрацію податкової накладної на відповідну партію товару у ЄРПН/РК вже 14 серпня 2025 року, що підтверджується податковою накладною за № 62 від 29 липня 2025 року, квитанцією за № 1 від 14 серпня 2025 року.
Враховуючи вимоги пункту 4.1 розділу 4 вказаного Договору, покупець зобов'язувався оплатити постачальнику вартість поставленого товару у строк до 23 серпня 2025 року.
Покупцем, станом на момент подачі позовної заяви до суду, не проведено остаточний розрахунок за поставлений постачальником товар у розмірі 504 057,04 грн.
Вказані обставини підтверджуються актами звірки взаємних розрахунків між сторонами за договором поставки зернових культур за № 01-04/2024 ЗР.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН», всупереч підпункту 3.2.4. пункту 3.2 розділу 3 Договору, у вказаний звітний період не сформував акт звірки взаєморозрахунків між сторонами та не направив відповідний акт на адресу постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» протягом строку та у спосіб, які передбачені домовленістю між ними.
Виходячи з вимог підпункту 3.2.4. пункту 3.2 розділу 3 Договору, усі суперечки вирішуються за відомостями постачальника на підставі його даних за відповідний період.
Відповідач, як покупець, порушив взяті на себе зобов'язання, унаслідок чого виникла заборгованість зі сплати вказаного товару у розмірі 504 057,04 грн.
Внаслідок невиконання покупцем грошового зобов'язання, яке виникло за договором поставки зернових культур за № 01-04/2024 ЗР від 01 квітня 2024 року, з оплати поставленого товару за видатковою накладною за № 521 від 29 липня 2025 року позивач нарахував 7 277,76 грн - пені та 704,30 грн - трьох процентів річних).
31 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» прийняло товар у кількості 20,07 тон на загальну вартість 184 639,99 грн.
Наведені обставини підтверджуються видатковою накладною за № 526 від 31 липня 2025 року, товарно-транспортною накладною за № 1 від 31 липня 2025 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» здійснило реєстрацію податкової накладної на відповідну партію товару у ЄРПН/РК вже 14 серпня 2025 року, що підтверджується податковою накладною за № 66 від 31 липня 2025 року, квитанцією за № 1 від 14 серпня 2025 року.
Враховуючи вимоги пункту 4.1 розділу 4 вказаного Договору, покупець зобов'язувався оплатити постачальнику вартість поставленого товару у строк до 23 серпня 2025 року.
Покупцем, станом на момент подачі позовної заяви до суду, не проведено остаточний розрахунок за поставлений постачальником товар у розмірі 184 639,99 грн.
Вказані обставини підтверджуються актами звірки взаємних розрахунків між сторонами за договором поставки зернових культур за № 01-04/2024 ЗР.
Обставини прострочення оплати покупцем поставленого товару у період часу, починаючи з 30 березня 2025 року по 24 липня 2025 року виключно підтверджуються відомостями постачальника.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН», всупереч підпункту 3.2.4. пункту 3.2 розділу 3 Договору, у вказаний звітний період не сформував акт звірки взаєморозрахунків між сторонами та не направив відповідний акт на адресу постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» протягом строку та у спосіб, які передбачені домовленістю між ними.
Виходячи з вимог підпункту 3.2.4. пункту 3.2 розділу 3 Договору, усі суперечки вирішуються за відомостями постачальника на підставі його даних за відповідний період.
Внаслідок невиконання покупцем грошового зобов'язання, яке виникло за договором поставки зернових культур за № 01-04/2024 ЗР від 01 квітня 2024 року, з оплати поставленого товару за видатковою накладною за № 526 від 31 липня 2025 року позивачем нараховано 2 665,90 грн - пені та 257,99 грн - трьох процентів річних.
02 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» прийняло товар у кількості 101,45 тон на загальну вартість 1 085 981,67 грн.
Наведені обставини підтверджуються видатковою накладною за № 544 від 02 серпня 2025 року, товарно-транспортними накладними за № 1, 2, 3, 4 від 02 серпня 2025 року.
З метою перевезення та доставки товару до визначеного сторонами місця, між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЛІЯ ТРЕЙД» укладено договір про перевезення вантажів автотранспортом № 02/08-1 від 02 серпня 2025 року, що підтверджується Договором-заявкою № 02/08-1 від 02 серпня 2025 року та актом наданих послуг за № 726 від 02 серпня 2025 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» здійснило реєстрацію податкової накладної на відповідну партію товару у ЄРПН/РК вже 26 серпня 2025 року, що підтверджується податковою накладною за № 6 від 02 серпня 2025 року, квитанцією за № 1 від 26 серпня 2025 року.
Враховуючи вимоги пункту 4.1 розділу 4 вказаного Договору, покупець зобов'язувався оплатити постачальнику вартість поставленого товару у строк до 04 вересня 2025 року.
Покупцем, станом на момент подачі позовної заяви до суду, не проведено остаточний розрахунок за поставлений постачальником товар у розмірі 1 085 981,67 грн.
Вказані обставини підтверджуються актами звірки взаємних розрахунків між сторонами за договором поставки зернових культур за № 01-04/2024 ЗР.
Обставини прострочення оплати покупцем поставленого товару у період часу, починаючи з 30 березня 2025 року по 24 липня 2025 року виключно підтверджуються відомостями постачальника.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН», всупереч підпункту 3.2.4. пункту 3.2 розділу 3 Договору, у вказаний звітний період не сформувало акт звірки взаєморозрахунків між сторонами та не направило відповідний акт на адресу постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» протягом строку та у спосіб, які передбачені домовленістю між ними.
Виходячи з вимог підпункту 3.2.4. пункту 3.2 розділу 3 Договору, усі суперечки вирішуються за відомостями постачальника на підставі його даних за відповідний період.
Внаслідок невиконання покупцем грошового зобов'язання, яке виникло за договором поставки зернових культур за № 01-04/2024 ЗР від 01 квітня 2024 року, з оплати поставленого товару за видатковою накладною за № 544 від 02 серпня 2025 року, позивачем нараховано 4 611,70 грн - пені та 446,29 грн - трьох процентів річних.
04 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» прийняло товар у кількості 26,84 тон на загальну вартість 273 848,52 грн.
Наведені обставини підтверджуються видатковою накладною за № 550 від 04 серпня 2025 року, товарно-транспортною накладною за №1 від 04 серпня 2025 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» здійснило реєстрацію податкової накладної на відповідну партію товару у ЄРПН/РК 26 серпня 2025 року, що підтверджується податковою накладною за № 12 від 04 серпня 2025 року; квитанцією за № 1 від 26 серпня 2025 року.
Враховуючи вимоги пункту 4.1 розділу 4 вказаного Договору, покупець зобов'язувався оплатити постачальнику вартість поставленого товару у строк до 04 вересня 2025 року.
Водночас, протягом обумовленого договірними сторонами строку, покупець Товариство з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» не здійснив оплату за поставлений товар у визначений сторонами у договорі строк.
Покупцем, станом на момент подачі позовної заяви до суду, не проведено остаточний розрахунок за поставлений постачальником товар у розмірі 273 848,52 грн.
Вказані обставини підтверджуються актами звірки взаємних розрахунків між сторонами за договором поставки зернових культур за № 01-04/2024 ЗР.
Обставини прострочення оплати покупцем поставленого товару у період часу, починаючи з 30 березня 2025 року по 24 липня 2025 року виключно підтверджуються відомостями постачальника.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН», усупереч підпункту 3.2.4. пункту 3.2 розділу 3 Договору, у вказаний звітний період не сформував акт звірки взаєморозрахунків між сторонами та не направив відповідний акт на адресу постачальника: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» протягом строку та у спосіб, які передбачені домовленістю між ними.
Внаслідок невиконання покупцем грошового зобов'язання, яке виникло за договором поставки зернових культур за №01-04/2024 ЗР від 01 квітня 2024 року, з оплати поставленого товару за видатковою накладною за № 550 від 04 серпня 2025 року позивачем нараховано 1 162,92 грн - пені та 112,54 грн - трьох процентів річних.
Після подання позовної заяви, відповідач оплатив основну заборгованість в розмірі 2 267 415,10 грн.
За змістом норми пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як статті 3 Цивільного кодексу України загалом, так і пункту 6 відповідної статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Принцип належного виконання полягає у тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду від 01 березня 2021 року, єдиний унікальний номер справи: 180/1735/16-ц).
Приписами статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (пункт 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України).
Нормативними правилами статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, вказаних статтею 11 цього Кодексу.
Імперативними вимогами статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як свідчить тлумачення статті 526 Цивільного кодексу України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Указана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року (єдиний унікальний номер справи: 537/4905/15-ц).
Відповідно до приписів статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Нормою статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі- продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).
Відтак, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Із укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату.
При цьому, статтею 530 Цивільного кодексу України визначається, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 5 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно з статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).
Із наданих доказів на обґрунтування позовних вимог вбачається, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС», як постачальник за договором поставки зернових культур за № 01-04/2024 ЗР від 01 квітня 2024 року, покладені на нього зобов'язання з поставки (передачі у власність покупця) товару у спосіб і строк, визначені домовленістю між сторонами, виконав у повному обсязі.
Зокрема передав у власність покупця сільськогосподарські зернові культури, окремими партіями, за видатковими накладними: за № 355 від 26 травня 2025 року, за № 356 від 27 травня 2025 року, за № 357 від 28 травня 2025 року, за № 513 від 25 липня 2025 року, за № 521 від 29 липня 2025 року, за № 526 від 31 липня 2025 року, за № 544 від 02 серпня 2025 року, за № 550 від 04 серпня 2025 року, на загальну вартість 4 234 820,70 грн.
Підписавши вказані видаткові накладні, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН», як покупець, засвідчив відповідність поставленого товару кількісним та якісним характеристикам.
Позивач, як постачальник, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконав покладені на нього обов'язки, передбачені підпунктами 3.1.1. та 3.1.2. пункту 3.1 розділу 3 Договору поставки зернових культур за № 01-04/2024 ЗР від 01 квітня 2024 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН», будучи покупцем, який згідно з підпунктом 3.2.3. пункту 3.2 розділу 3 Договору поставки зернових культур за №01-04/2024 ЗР від 01 квітня 2024 року зобов'язувався своєчасно оплачувати постачальнику вартість товару згідно умов Договору, покладені на нього зобов'язання належним чином не виконав.
Оплату за поставлений товар позивачем (постачальником) здійснив лише частково на загальну суму в розмірі 1 967 405,60 грн.
Відтак, унаслідок неналежного виконання відповідачем, укладеного між сторонами договірного зобов'язання, утворилася заборгованість у розмірі 2 267 415,10 грн.
Після подання позовної заяви відповідач оплатив основну заборгованість в розмірі 2 267 415,10 грн.
Позивач в частині основної заборгованості не підтримує позовні вимоги внаслідок задоволенні їх відповідачем.
За правилами частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Такому праву позивача кореспондує також норма частини 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
В частині основної заборгованості провадження підлягає закриттю на підставі ст. 231 ГПК України.
Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не знайшли свого підтвердження в долучених до матеріалів справи доказах.
За правилами норми статті 610 Цивільного кодексу України визначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому, частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виходячи зі змісту частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Нормативними приписами статті 549 Цивільного кодексу України вказується, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Водночас, пенею визначається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із договору поставки зернових культур за № 01-04/2024 ЗР від 01 квітня 2024 року, сторони визначили між собою, що у випадку прострочення оплати за товар, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки до моменту повного розрахунку за товар.
Товариством з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» вартості поставленого товару у межах договору поставки зернових культур за № 01-04/2024 ЗР від 01 квітня 2024 року відповідно до видаткових накладних: № 355 від 26 травня 2025 року, за № 356 від 27 травня 2025 року, за № 357 від 28 травня 2025 року, за № 513 від 25 липня 2025 року, за № 521 від 29 липня 2025 року, за № 526 від 31 липня 2025 року, за № 544 від 02 серпня 2025 року, за № 550 від 04 серпня 2025 року.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем, як покупцем, грошового зобов'язання за вказаним вище Договором, позивач, як постачальник, зважаючи на пункт 7.5. розділу 7 Договору, наділений правом стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки до моменту повного розрахунку за товар.
Судом перевірено розрахунок пені і встановлено, що такий проведено вірно.
Положення статті 625 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду.
За змістом норми статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У свою чергу, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Позаяк виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три процента річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 Цивільного кодексу України.
Відповідач допустив прострочення грошового зобов'язання перед позивачем (кредитором) Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС».
Отже, позивач, як кредитор за грошовим зобов'язанням, яке виникло між сторонами, вправі вимагати від відповідача (боржника) сплати трьох процентів річних від суми заборгованості.
Судом перевірено розрахунок 3% річних і встановлено, що такий проведено вірно.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені та трьох відсотків річних суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що "у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)".
Неналежне планування своєї діяльності Відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб'єктів, які належним чином виконали свої обов'язки. Ризики від власної діяльності Відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.
У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013 Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Статтею 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Таким чином, системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Окрім того, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен:
- з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків,
- об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу,
- ступінь виконання зобов'язань,
- причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання,
- незначність прострочення у виконанні зобов'язання,
- невідповідність розміру пені наслідкам порушення,
- негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідачем не надано доказів, на підтвердження винятковості обставин, а отже підстави для зменшення пені відсутні.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що прострочення оплати відбулось з вини позивача в розумінні ст. 616 ЦК України.
З огляду на викладене, враховуючи умови Договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов'язальні правовідносини з поставки, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми пені обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо зменшення трьох відсотків річних, суд зазначає наступне.
Три проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, який не підлягає зменшенню судом (постанова ВП ВС від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24).
Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
У статті 130 ГПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
У відповідності до вимог частини третьої статті 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Зазначена норма частини третьої статті 130 ГПК України застосовується як підстава для відшкодування судових витрат лише в разі, коли позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 199/9188/16-ц.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, у заяві про відмову від позову, неможливість підтримання частини позовних вимог, внаслідок задоволення їх відповідачем після подання позову, позивач ставив питання щодо розподілу судових витрат, судового збору та витрат на правничу допомогу.
Враховуючи, що позивач відмовився від позову у зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості після звернення до суду з позовною заявою, суд приходить до обгрунтованого висновку про те, що сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідача.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частини перша та друга статті 126 ГПК України).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною п'ятою 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При поданні позову, позивачем вказано про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надано:
- ордер серія ВК №1190802;
- акт приймання - передачі наданих послуг від 25.09.2025;
- договір про надання правничої допомоги від 19.09.2025.
Загальна сума понесених витрат становить 30 000,00 грн.
Згідно статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
- 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Аналогічний правовий висновок викладена у постанові Верховного Суду у справі №910/9714/22 від 02 лютого 2024 року.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19 зазначила, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги.
Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10 грудня 2009 року, пункт 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12 жовтня 2006 року, пункт 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є співмірним із ціною позову, складністю справи та наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих адвокатом послуг.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» (код ЄДРПОУ: 43412336, місце розташування: вулиця Заводська, будинок 11, селище міського типу Лопатин, Червоноградський район, Львівська область, 80261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» (код ЄДРПОУ: 41684989 місце розташування: вулиця Кременецька, будинок 52, місто Радивилів, Дубенський район, Рівненська область, 35500) пеню у розмірі 43 633 (сорок три тисячі шістсот тридцять три) гривні 97 копійок та штрафні санкції у виді трьох процентів річних у розмірі 4 222 (чотири тисячі двісті двадцять дві) гривні 64 копійки.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «ЛОПАТИН» (код ЄДРПОУ: 43412336, місце розташування: вулиця Заводська, будинок 11, селище міського типу Лопатин, Червоноградський район, Львівська область, 80261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФЕЛІКС» (код ЄДРПОУ: 41684989 місце розташування: вулиця Кременецька, будинок 52, місто Радивилів, Дубенський район, Рівненська область, 35500) судові витрати - зі сплати судового збору в розмірі 27 783,26 грн та 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4. В задоволенні клопотання вх. №29938/25 від 10.11.2025 про зменшення пені та трьох відсотків річних відмовити.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Горецька З.В.