79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.12.2025 Справа № 914/3291/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Березяк Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №914/3031/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонський спецкар'єр», м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дан-Транс Експрес», с. Тростянець Миколаївського району Львівської області,
про стягнення заборгованості у розмірі 200 777,57 грн
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонський спецкар'єр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дан-Транс Експрес» про стягнення заборгованості у розмірі 200 777,57 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки щодо своєчасної і повної оплати поставленого товару.
Ухвалою суду від 28.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Копія ухвали суду від 28.10.2025 була доставлена до Електронного кабінету відповідача у системі Електронний суд 28.10.25 18:43 про що сформовано відповідну Довідку про доставку електронного листа від 28.10.2025.
Через систему «Електронний суд» від позивача 31.10.2025 за вх. №4623/25 надійшла заява про відмову від позову (всіх або частини позовних вимог), в якій заявник просить суд прийняти заяву про відмову від позову в частині стягнення заборгованості (основного боргу) в розмірі 111 039,00 грн, закрити провадження у справі в частині стягнення суми заборгованості (основного боргу) в розмірі 111 039,00 грн, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАН-ТРАНС ЕКСПРЕС», код ЄДРПОУ 43896172 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонський спецкар'єр», код ЄДРПОУ 39121538, суму судового збору, зазначену в позовній заяві, в повному обсязі.
Пунктом 1 частини 2 статті 46 ГПК України визначено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).
Частиною 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Відповідно до частини 2 статті 169 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Відповідно до частини 6 статті 46 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає, зокрема відмови від позову, в якій особу представляє її законний представник, якщо ці дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Суд, розглянувши письмову заяву позивача та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що відмова від позову в частині основних вимог підписана уповноваженою особою (директором), не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів. Відтак суд прийняв відмову позивача від позову в частині основних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 111 039,00 грн.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, беручи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на поштову та електронну адреси відповідача копії ухвал суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полонський спецкар'єр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАН-ТРАНС ЕКСПРЕС» було укладено договір поставки №06/10/23 від 06 жовтня 2023 року (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору ТОВ «Полонський спецкар'єр» (Постачальник) зобов'язувалось передати у власність ТОВ «ДАН-ТРАНС ЕКСПРЕС» (Покупця) товар, вказаний у п.1.2. Договору, а Покупець зобов'язується приймати цей Товар та своєчасно його оплачувати. Згідно з п.1.2. Договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікаціями (додаток №1), що підписуються між Сторонами. Пунктом 3.1.
Договору Товар поставляється Покупцю залізничним транспортом на умовах: DAP - залізнична станція, сказана в замовленні Покупця. Згідно з п.3.6. та п.3.10. Договору датою відвантаження партії товару є дата приймання вантажу до перевезення, що зазначена в залізничній накладній. Місцем поставки товару Постачальником за цим Договором є залізнична станція призначення, що вказується в замовленні Покупця. Відповідно до п.3.11. Датою отримання товару Покупцем вважається дата відвантаження йому товару на залізничній станції призначення погодженій Сторонами.
Відповідно до підпунктів 5.1.1. та 5.1.2. Договору передбачено наступний порядок проведення оплати:
- Покупець має здійснити попередню оплату у розмірі 50% вартості партії товару. Оплата решти 50% вартості партії товару Покупець оплачує впродовж 5 банківських днів з дати отримання Покупцем Товару передоплату за Продукцію;
- відтермінування платежу строком на 14 (чотирнадцять) календарних днів від дати відвантаження партії товару.
Відповідно до підписаної Сторонами Договору специфікації ціна щебеню фракції 5х20 становила 605,00 грн (з ПДВ) за одну тону, ціна щебеню фракції 5х10 становила 640,00 грн (з ПДВ) за одну тону.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАН-ТРАНС ЕКСПРЕС» 13 жовтня 2023 року здійснило попередню оплату на суму 1 217 055,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ «Полонський спецкар'єр» (додається).
Згідно з п.3.9. Договору право власності на партію товару та ризик випадкової загибелі товару виникає у Покупця з моменту відвантаження йому товару на залізничній станції призначення, погодженій Сторонами.
Поставка товару здійснювалась:
26.10.2023 - щебінь фракції 5х20 в кількості 419,7т (залізнична накладна №33534629)
01.11.2023 - щебінь фракції 5х20 в кількості 487,35 т (залізнична накладна №33594649)
02.11.2023 - щебінь фракції 5х20 в кількості 277,4 т (залізнична накладна №33604018)
04.11.2023 - щебінь фракції 5х10 в кількості 209,55 т (залізнична накладна №33626763)
07.11.2023 - щебінь фракції 5х10 в кількості 417,00 т та щебінь фракції 5х20 кількість
138,55 т (залізнична накладна №33657149)
10.11.2023 - щебінь фракції 5х20 в кількості 209,4 т (залізнична накладна №33689308).
Одержання вантажу відповідачем підтверджується залізничними накладними № 33534629, №33594649, №33604018, №33626763, №33657149, №33689308 (письмові копії електронних накладних додаються до позовної заяви). Вказані накладні було одержано від АТ «Українська залізниця» у відповідь на адвокатський запит адвоката Коваленко І.Д.
З залізничних накладних вбачається, що вантаж було одержано відповідачем в повному обсязі.
За залізничною накладною № 33534629 від 26.10.2023 було поставлено щебеню фракції 5х20 на суму 253918,5 грн. з ПДВ (419,7 т х 605,00 грн).
За залізничною накладною № 33594649 від 01.11.2023 було поставлено щебеню фракції 5х20 на суму 294 846,75 грн. з ПДВ (487,35 т х 605,00 грн).
За залізничною накладною № 33604018 від 02.11.2023 було поставлено щебеню фракції 5х20 на суму 167 827,00 грн. з ПДВ (277,4 т х 605,00 грн).
За залізничною накладною № 33626763 від 04.11.2023 було поставлено щебеню фракції 5х10 на суму 134 112,00 грн. з ПДВ (209,55 т х 640,00 грн).
За залізничною накладною № 33657149 від 07.11.2023 було поставлено щебеню фракції 5х10 на суму 266 880,00 грн. з ПДВ (417,00 т х 640,00 грн), та щебеню фракції 5х20 на суму 83822,75 грн. з ПДВ (138,55 т х 605,00 грн.)
За залізничною накладною № 33689308 від 10.11.2023 було поставлено щебеню фракції 5х20 на суму 126 687,00 грн з ПДВ (209,4 т х 605,00 грн).
Таким чином, відповідач одержав товар на загальну суму 1 328 094,00 грн.
На поставлені партії товару на адресу ТОВ «ДАН-ТРАНС ЕКСПРЕС» у жовтні та у листопаді направлялись видаткові накладні. Видаткова накладна №3646 за 26.10.2023 була підписана відповідачем. Видаткові накладні №3710 від 01.11.2023, №3733 від 02.11.2023, №3750 від 04.11.2023, №3815 від 07.11.2023, №3855 від 10.11. 2023 на постачання товару, які неодноразово направлялись відповідачеві на підписання, відповідач не повернув.
На адресу відповідача 24 жовтня 2025 року повторно надіслано на підписання зазначені видаткові накладні (докази відправлення додаються).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Полонський спецкар'єр» зареєструвало на одержану суму попередньої оплати та на різницю між вартістю фактично одержаного товару та сумою попередньої оплати податкові накладні №195 від 13.10.2023 та №147 від 10.11.2023.
З врахуванням суми попередньої оплати, зробленої ТОВ «ДАН-ТРАНС ЕКСПРЕС» (1 217 055,00) грн та загальної вартості поставленого товару (1 328 094,00 грн) частково несплаченою залишилась партія товару, яка була одержана відповідачем за непідписаною відповідачем видатковою накладною №3855 від 10.11.2023, та, яка поставлялася за залізничною накладною № 33689308. Датою відвантаження товару відповідно до зазначеної залізничної накладної є 10.11.2023.
Прострочення оплати 111 039,00 грн, з врахуванням 14 календарних днів відстрочки, починається з 25 листопада 2023 року.
Згідно з п.6.2. Договору покупець за прострочення оплати більш як на 14 (чотирнадцять) календарних днів сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення оплати.
Враховуючи відсутність оплати заборгованості станом на 23.10.2025 позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з матеріально-правовою вимогою про стягнення 111 039,00 грн заборгованості за договором поставки, 61 234,70 грн пені, 22 133,58 грн інфляційних втрат та 6 370,29 грн 3 % річних.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є Договір поставки №06/10/23 від 06 жовтня 2023 року.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на виконання своїх зобов'язань за Договором позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 328 094,00 грн, однак частина поставного товару на суму 111 039,00 грн залишилась без оплати.
Так, станом на 23 жовтня 2025 року заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 111 039,00 грн.
Разом з тим, як встановлено судом, після відкриття провадження у справі відповідачем було погашено основну суму заборгованості за договором поставки в розмірі 111 039,00 грн, про що свідчать платіжна інструкція від 30.10.2025 №393.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
У зв'язку з відмовою позивача від частини позовних вимог про стягнення з відповідача 111 039,00 грн та прийняттям вказаної відмовити судом, суд закриває провадження у справі на підставі ч.4 ст. 231 ГПК України в частині вимоги про стягнення з відповідача 111 039,00 грн.
Щодо вимоги в частині стягнення з відповідача є вимога позивача про стягнення пені в розмірі 61 234,70 грн, 22 133,58 грн інфляційних втрат та 6 370,29 грн 3 % річних, суд встановив таке.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п.6.2. Договору покупець за прострочення оплати більш як на 14 (чотирнадцять) календарних днів сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення оплати.
Керуючись ст.259 Цивільного кодексу України Сторони у п.5.9. Договору погодили, збільшити до 3 (трьох) років тривалість позовної давності до вимог, що випливають з Договору.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми пені, відповідно до положень 5.9. Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», судом встановлено, що вимога про стягнення з відповідача 61 234,70 грн пені є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 129, ч. 3 ст. 130 ГПК України судовий збір покладається на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а позивач не підтримав в частині свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на порушення відповідачем строків оплати товару, що ним не заперечується та підтверджується матеріалами справи, виходячи з погоджених сторонами умов Договору, суд, перевіривши поданий позивачем розрахунок заборгованості, дійшов висновку що вимоги про стягнення з відповідача 22 133,58 грн інфляційних втрат та 6 370,29 грн 3 % річних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У заяві про відмову від частини позовних вимог позивач просить суд покласти витрати по сплаті судового збору на відповідача, відповідно до ч.3 ст. 130 ГПК України.
Відповідно до ч.3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Оскільки позивач відмовився від частини позовних вимог внаслідок їх задоволення відповідачем після пред'явлення позову, а спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір в порядку ч.3ст. 130 ГПК України покладається на відповідача в повному обсязі.
Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 3028,00 грн.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 46, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 191, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 247-252 ГПК України, суд
1. Провадження у справі №914/3291/25 в частині стягнення 111 039,00 грн закрити.
2. Позовні вимоги задоволити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАН-ТРАНС ЕКСПРЕС» (вул. Зелена, буд.3Б, с. Тростянець, Миколаївський район, Львівська область, 81614, код ЄДРПОУ 43896172) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонський спецкар'єр» (вул. Академіка Герасимчука, буд.190В, місто Полонне, Шепетівський район, Хмельницька область, 30501, код ЄДРПОУ 39121538) пеню в розмірі 61 234,70 грн, інфляційні втрати в розмірі 22 133,58 грн, 3% річних в розмірі 6 370,29 грн та судового збору в розмірі 3028,00 грн.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Березяк Н.Є.