18.12.2025 р. Справа№914/3854/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Б. Яворського,
розглянув заяву: Фізичної особи-підприємця Єнтіна Олега Яковича, м. Миколаїв Миколаївсько області,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Проскурняка Богдана Васильовича, м. Львів,
про забезпечення позову у порядку п. 1 ч. 1 ст. 138 ГПК України.
Без повідомлення учасників справи.
На розгляд Господарського суду Львівської області Фізичною особою-підприємцем Єнтіном Олегом Яковичем у порядку п. 1 ч. 1 ст. 138 ГПК України подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунках у банках та інших фінансових установах ФОП Проскурняка Богдана Васильовича в межах суми грошових коштів, що підлягають стягненню на користь заявника у розмірі 27028,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16.12.2025 заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Б. Яворському.
Приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про її повернення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником.
Наведені приписи також кореспондуються з положеннями статті 42 ГПК України про те, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника) (частина восьма цієї статті).
З системного аналізу зазначених норм вбачається, що заява, яка подана до суду в паперовій формі, повинна містити власноручний підпис особи, яка відповідно до законодавства правомочна діяти в інтересах юридичної особи або підпис особи, яка, згідно вимог закону, наділена правом підписання відповідних документів.
При цьому, зазначені положення свідчать про обов'язковість та безумовність вимоги господарського процесуального закону стосовно підписання заяви власноручним або електронним цифровим підписом позивача (його представника) або особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, як підтвердження справжньої волі позивача на настання відповідних правових наслідків на час звернення до суду, а, отже, дотримання принципу диспозитивності господарського судочинства.
Використання в такому випадку засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису ГПК України не допускається.
Так, Верховний Суд у постанові від 08.07.2021 у справі №916/3209/20 зазначив, що оскільки процесуальним законодавством за загальним правилом передбачено особисте звернення позивача до суду та власноручне підписання ним заяв по суті справи, то подання процесуальних заяв з використанням факсимільного відтворення підпису позивача (його представника), що є штампом із зображенням підпису та може бути виготовлений і використаний будь-ким, не відповідає приписам частини 2 статті 4, статей 42, 46, частини 2 статті 162 ГПК України та не може бути доказом волевиявлення особи на підписання відповідного документа. Скріплення позовної заяви підписом позивача, його представника або іншої особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, має бути виконане власноручно у спосіб, визначений ч. 8 ст. 42, ч. 2 ст. 162 ГПК України. У разі недотримання цих вимог процесуальний закон не передбачає можливості залишення позовної заяви без руху задля підтвердження волевиявлення позивача, а в залежності від стадії процесу встановлює безумовні наслідки, зокрема, повернення позовної заяви і доданих до неї документів зі стадії відкриття провадження у справі (частина четверта статті 174 ГПК України) або залишення позову без розгляду після відкриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, зокрема, рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Під час дослідження заяви про забезпечення позову з додатками судом встановлено, що усі документи містять факсиміле ФОП Єнтіна О.Я., а не особистий його підпис, що унеможливлює встановлення вираження справжньої волі особи, чий підпис відтворено, на настання відповідних правових наслідків.
Таким чином, заява про забезпечення позову подана без дотримання вимог ст.139 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.7 ст.140 ГПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 41, 52, 53, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Фізичної особи-підприємця Єнтіна Олега Яковича про забезпечення позову повернути заявнику.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Додаток: заява про забезпечення позову з додатками та поштовий конверт на 39 арк.
Суддя Яворський Б.І.