вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" грудня 2025 р. м. Київ Справа №911/2072/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигруп» (61037, м. Харків, просп. Московський, буд. 199, корп. Д-5, кім. 226)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтек Енерджи Групп» (08141, Київська обл., Бучанський р-н, с. Святопетрівське, вул. Кооперативна, буд. 7)
про стягнення 4355057,02 грн
Суддя Третьякова О.О.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
Обставини справи:
Господарський суд Київської області розглянув у загальному позовному провадженні справу №911/2072/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигруп» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтек Енерджи Групп» (відповідач) про стягнення 4355057,02 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.10.2025 у справі №911/2072/25 (повний текст рішення складено та підписано 15.12.2025), надалі - рішення у справі №911/2072/25, позовні вимоги про стягнення 4355057,02 грн задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1446316,00 грн основного боргу, 317899,98 грн пені, 117516,08 грн інфляційних втрат, 33037,68 грн 3% річних та 22977,24 грн витрат зі сплати судового збору; відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 105284,61 грн пені, 25601,20 грн інфляційних втрат, 1844,78 грн 3% річних та 267866,53 грн штрафної санкції; закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2030690,16 грн основного боргу згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
21.10.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2072/25, надалі - заява про ухвалення додаткового рішення, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 60000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу у справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2025 заява позивача про ухвалення додаткового рішення прийнята судом до розгляду, запропоновано відповідачу у 10-денний строк надати суду письмові пояснення чи заперечення з приводу заяви. Ухвала суду від 31.10.2025 доставлена сторонам в їхні електронні кабінети ЄСІТС.
Відповідач правом на подання суду письмових пояснень чи заперечень з приводу заяви позивача про ухвалення додаткового рішення не скористався.
Як випливає із частини 3 ст.244 Господарського процесуального кодексу України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без проведення судового засідання.
Оскільки обидві сторони були повідомлені про розгляд судом заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, а вирішення судом питання про судові витрати не вимагає призначення додаткового судового засідання, то суд дійшов висновку про можливість розгляду вказаної заяви про ухвалення додаткового рішення за наявними матеріалами.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 1 та частини 4 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до частини 8 ст.129 цього Кодексу розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частиною 1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У позовній заяві у цій справі позивач зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат позивача у цій справі складається із сплаченого судового збору та витрат в розмірі 60000,00 грн на професійну правничу допомогу. В судовому засіданні 16.10.2025 до закінчення судових дебатів позивач зробив заяву про те, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть ним надані у п'ятиденний строк.
У межах вказаного п'ятиденного строку, а саме 21.10.2025 позивач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення разом із доказами понесення відповідних витрат на професійну правничу допомогу. Із доданого до вказаної заяви акта наданих адвокатом послуг від 20.10.2025 на загальну суму 60000,00 грн, випливає, що вказаний акт наданих послуг був оформлений адвокатським бюро із позивачем як клієнтом по факту завершення представництва клієнта-позивача в суді першої інстанції за наслідками розгляду справи, тобто вже після ухвалення рішення суду від 16.10.2025 у цій справі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач вчасно та правомірно звернувся до суду в порядку частини 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Надаючи оцінку доводам та доказам позивача щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ст.126 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Також, згідно з частиною 5 ст.129 цього Кодексу під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 цього Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд також враховує висновок, що міститься в п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, відповідно до якого при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").
Представництво інтересів позивача при розгляді справи №911/2072/25 здійснював адвокат Халабурдін С.В. (копія ордеру в матеріалах справи). На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано в якості доказів також:
- копію договору про надання правничої допомоги від 18.06.2025, який укладено позивачем в якості клієнта із адвокатським бюро «Святослава Халабурдіна» та відповідно до якого гонорар адвоката становить 60000,00 грн;
- копію акта наданих адвокатом послуг від 20.10.2025 із описом наданих послуг на загальну суму 60000 грн, в якому позиція №1 опису - складання позовної заяви та інших процесуальних документів (вартість - 35000 грн) та позиція №2 - представництво в судових засідання (вартість - 25000 грн).
Суд при цьому відмічає, що позов у цій справі №911/2072/25 про стягнення документально підтвердженої дебіторської заборгованості за товар в цілому є позовом незначної складності в аспекті витрат на складання позовної заяви, які заявлені у позиції №1 опису. Разом з тим, позивачем у цій справі були заявлені, серед іншого, вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, що потребувало проведення відповідних розрахунків та співставлення доказів, враховуючи, що розмір основного боргу також змінювався (не був сталим) за періоди цих нарахувань. Також суд враховує, що хоча позовні вимоги у цій справі були задоволені не в повному обсязі, тим не менш тільки вже після пред'явлення позову у цій справі відповідач частково погасив основний борг позивачу, що призвело до закриття провадження у справі в частині стягнення 2030690,16 грн основного боргу і свідчить про те, що спір в цій частині вимог виник внаслідок неправильних відповідача.
В аспекті заявлених витрат у позиції №2 опису (витрати на представництво в судових засіданнях, вартість - 25000 грн), суд враховує, що позовні вимоги у цій справі переважно ґрунтувались на письмових доказах (оформлених первинних документах) щодо взаєморозрахунків сторін, судові засідання у справі не були тривалими та були відкладені кілька разів, при цьому позивач (адвокат позивача) скористався можливістю участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції. Участь в судових засіданнях у цій справі була правом, а не обов'язком позивача, однак реалізація стороною цього права не обов'язково вказує на неминучість витрат сторони у зв'язку з цим.
На підставі наведеного та виходячи з критерію співмірності та неминучості судових витрат, суд вважає, що для цілей відшкодування за рахунок відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу по позиції №1 (складення позовної заяви та процесуальних документів, заявлений позивачем розмір - 35000 грн) підлягають обмеженню та врахуванню в межах суми 25000 грн, а по позиції №2 (представництво в судових засіданнях, заявлений позивачем розмір - 25000 грн) - в межах суми 5000 грн, що сукупно становить 30000 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу шляхом стягнення з відповідача документально підтверджених та обґрунтованих витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 11, 13-16, 73-80, 123, 124, 126, 129, 221, 233, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Заяву від 21.10.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигруп» про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 60000,00 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтек Енерджи Групп» (08141, Київська обл., Бучанський р-н, с. Святопетрівське, вул. Кооперативна, буд. 7, код ЄДРПОУ 38973878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигруп» (61037, м. Харків, просп. Московський, буд. 199, корп. Д-5, кім. 226, код ЄДРПОУ 40169080) 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 18.12.2025.
Суддя О.О. Третьякова