вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" грудня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3672/25
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» б/н від 16.12.2025 року (вх. №11089 від 16.12.2025) про забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача витини дії у справі №911/3672/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ», м. Боярка, Київська область
про визнання недійсним рішення комісії, зобов'язання вчинити дії
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» б/н від 04.12.2025 (вх. №8175 від 04.12.2025) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення комісії, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 12.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3672/25, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.02.2026 року.
До суду від позивача надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» б/н від 16.12.2025 року (вх. №11089 від 16.12.2025) про забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії щодо відновлення газопостачання позивачу на період розгляду справи №911/3672/25.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» б/н від 16.12.2025 року (вх. №11089 від 16.12.2025) про забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії щодо відновлення газопостачання позивачу на період розгляду справи №911/3672/25, судом встановлено наступне.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що 02.10.2025 представником відповідача інженером з метрології 1-ї категорії Летко Сергієм Юрійовичем (посвідчення № 4719) під час здійснення контрольного зняття показань лічильника природного газу Споживача, за адресою знаходження ВОГ Позивача: м. Васильків, пр. Київський шлях (вул. Декабристів), буд. 45-Б, було складено акт про порушення № 3452 від 02.10.2025 р. Кодексу газорозподільних систем за пп. 4, п. 2, гл. 2, розділу ХІ Кодексу ГРС щодо - пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим, а саме, лічильника DELTA Compact G-25 № 3404298517. Після складення зазначеного Акту про порушення, представником відповідача здійснено опломбування крану та встановлено відповідну заглушку.
На думку позивача, зазначені дії суттєво порушують права споживача, а саме, обмежують можливість позивача споживати природній газ, тобто, опалювати об'єкт під час опалювального сезону. Позивач зазначає, що припинення газопостачання шляхом встановлення заглушки в опалювальний сезон порушує принцип пропорційності та добросовісності, створює загрозу безпеці людей і майну, є необґрунтованим втручанням у господарську діяльність, суперечить публічним інтересам та цілям правового регулювання ринку природного газу. Позивач здійснює господарську діяльність та забезпечує функціонування об'єктів, у яких перебувають працівники, відвідувачі, споживачі послуг. Припинення газопостачання в опалювальний сезон унеможливлює дотримання температурних і санітарних норм, створює загрозу здоров'ю та безпеці людей, може призвести до аварійних ситуацій (розмороження систем опалення, пошкодження обладнання). Такі наслідки, на думку позивача, є неприпустимими та несумісними з вимогами охорони праці, техногенної та пожежної безпеки, а також, загальним обов'язком суб'єктів господарювання забезпечувати безпечні умови перебування людей. За наявності порушень з боку позивача, постачальник зобов'язаний застосовувати адекватні, розумні та пропорційні заходи впливу, водночас, встановлення заглушки є крайнім та фактично незворотним заходом у короткостроковій перспективі, спричиняє повне припинення діяльності або суттєві збитки, не враховує сезонний фактор та суспільну значущість діяльності споживача. Встановлення заглушки в опалювальний сезон без оцінки ризиків порушує принцип безпечної експлуатації газових мереж, не відповідає меті регулювання ринку природного газу, може створювати додаткові аварійні ризики.
Враховуючи викладене, у зв'язку із загрозою техногенної катастрофи та непропорційними діями відповідача, позивач вважає, що позов у даній справі підлягає забезпеченню шляхом відновлення газопостачання позивачу, на період розгляду справи судом.
Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, у поданій заві про забезпечення позову позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії щодо відновлення газопостачання позивачу на період розгляду даної справи в суді.
Разом з тим, суд зазначає, що нормами п.п 1-9 ч. 1 ст. 137 ГПК України не передбачено такого виду забезпечення позову як зобов'язання сторони вчинити певні дії.
Пунктом 10 ст. 137 ГПК України передбачено право суду вжити інші заходи лише у випадках, передбачених законами.
Заявник в поданій заяві в обґрунтування заяви про забезпечення позову не зазначає конкретного закону та/або міжнародного договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які б надавали можливість суду зобов'язати сторін у справі вчинити певні дії, а саме, відновити газопостачання позивача, натомість позивач в обґрунтування необхідності забезпечення позову зазначає про загрозу безпеці людей і майну, значущість діяльності позивача, загрозу техногенної та пожежної безпеки, що, на думку суду, ніяким чином не вплине на ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду у справі, предметом розгляду якої є визнання недійсним рішення комісії, зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, доводи, викладені заявником у заяві про забезпечення позову, відхиляються судом за необґрунтованістю.
Водночас, суд зауважує, що вимоги заявника щодо зобов'язання вчинити дії, викладені у заяві про забезпечення позову, по суті є окремими позовними вимогами, а не заходом забезпечення позову.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що заявником не подано належних та допустимих доказів, які б могли свідчити, що його вимоги щодо заходів забезпечення позову відповідають ч. 1 ст. 137 ГПК України.
Згідно ч. 11 ст. 137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Судом встановлено, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову фактично є тотожними позовним вимогам.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що заявником не було подано належних та допустимих доказів, які б могли свідчити, що його вимоги щодо заходів забезпечення позову відповідають ч. 1 ст. 137 ГПК України, а також те, що обраний позивачем вид забезпечення позову за змістом є тотожним задоволенню заявлених ним позовних вимог, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, зважаючи на необґрунтованість, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» б/н від 16.12.2025 року (вх. №11089 від 16.12.2025) про забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача витини дії задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 136, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Богдан» б/н від 16.12.2025 року (вх. №11089 від 16.12.2025) про забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії щодо відновлення газопостачання на період розгляду справи №911/3672/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д.Г. Заєць