вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
про відкриття провадження у справі
"17" грудня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3744/25
Суддя Христенко О.О., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Гейт Логістик», м. Київ
до 1. Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації,
м. Москва, Російська Федерація
2. Акціонерного товариства «Газпромбанк», м. Москва, Російська Федерація
про стягнення 3 916 708 085,57 грн
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Вест Гейт Логістик» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та Акціонерного товариства «Газпромбанк» про стягнення 3 916 708 085,57 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України позивачу нанесено шкоду внаслідок чого позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 3 916 708 085,57 грн (шо є еквівалент 93 640 440,90 доларів США).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 176 ГПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатись справа.
Відповідно до ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі в справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову та звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Відповідно до положень ст. 5 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004 держава користується імунітетом, щодо себе та своєї власності, від юрисдикції судів іншої держави з урахуванням положень цієї Конвенції.
Згідно ст. 7 зазначеної Конвенції держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді у суді іншої держави по відношенню до будь-якого питання або справи, якщо вона явно висловила згоду на здійснення цим судом юрисдикції щодо такого питання або справи у силу: a) міжнародної угоди; b) письмового договору; або c) заяви у суді або письмового повідомлення у рамках конкретного розгляду.
Відповідно до правового висновку викладеного у Постанові КЦС ВС від 14.04.2022 року у справі №308/9708/19 щодо судового імунітету РФ у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором Верховний Суд дійшов висновку, що РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянину України. Верховний Суд виходив із того, що названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Таким чином, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ.
Зі змісту Постанов від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц КЦС вбачається, що Верховний Суд розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов'язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.
Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Суд приходить до висновку, що звертаючись із позовом до Російської Федерації для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.
Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з РФ, що унеможливлює надсилання даної ухвали на адресу відповідача в особі Міністерства юстиції Російської Федерації повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у даній справі буде здійснено шляхом розміщення на сайті Судової влади України відповідного оголошення-повідомлення.
Також, суд звертає увагу на те, що у позовній заяві від 05.12.2025 позивач в порядку ст. 90 ГПК України поставив відповідачу 2 - Акціонерному товариству «Газпромбанк» питання в порядку письмового опитування.
За змістом частини 1 статті 90 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.
Частиною 2 статті 90 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.
Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п'ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п'ять днів до першого судового засідання. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання. Якщо поставлене запитання пов'язане з наданням доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом із заявою свідка надає такі докази. (частини 3, 4 статті 90 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з положеннями статті 88 Господарського процесуального кодексу України не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Суд звертає увагу позивача на частини 5, 6 статті 90 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання:
1) з підстав, визначених статтями 67, 68 цього Кодексу;
2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи;
3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.
За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь.
Поряд з цим суд звертає увагу позивача, що учасник справи має право поставити іншому учаснику справи не будь-які питання, а тільки ті питання, які стосуються обставин, що мають значення для справи.
З урахуванням вищевикладеного, з метою виконання завдань господарського судочинства, забезпечення процесуальних прав учасників справи, дотримання принципів рівності та змагальності сторін, виходячи з основних засад господарського судочинства, суд дійшов висновку зобов'язати відповідача 2 з дотримання вимог статті 90 Господарського процесуального кодексу України надати відповіді на запитання позивача, які зазначені у додатку № 112 до позовної заяви.
За таких обставин і керуючись ст.ст. 90, 176, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
постановив:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №911/3744/25.
2. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
3. Підготовче засідання призначити на 28.01.2026 року о 10:30. Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Київської області (м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, зал судових засідань № 6).
4. Зобов'язати відповідачів надати відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків. Встановити відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов.
5. Зобов'язати позивача у строк до десяти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення у порядку, передбаченому ст.ст. 166, 167 Господарського процесуального кодексу України.
6. Зобов'язати відповідача 2 - Акціонерне товариство «Газпромбанк» надати вичерпну відповідь на питання, викладені позивачем у додатку № 112 до позовної заяви у порядку, передбаченому статтею 90 Господарського процесуального кодексу України, зокрема:
- Чи обслуговував або обслуговує Банк оборонне замовлення Російської Федерації, зокрема чи надавав або надає Банк фінансування у будь-якій формі для виробництва, закупівлі, постачання озброєнь, техніки, обладнання, тощо військового призначення для потреб Міністерства оборони Російської Федерації, армії Російської Федерації чи їх підрозділів?
- Чи надавав або надає Банк фінансування у будь-якій формі для виробництва, закупівлі, постачання озброєнь, техніки чи обладнання військового призначення для будь-яких парамілітарних організацій, таких як Приватна військова компанія «Вагнер», Приватна військова компанія «Ліга» чи інших компаній/організацій?
Якщо відповідь на питання 1 та/ або 2 позитивна, надайте інформацію та докази щодо наступного:
а) яким отримувачам, коли, в якій формі (кредит, позика чи іншій), в якому порядку, на яких правових підставах, з яким призначенням, на яких умовах та в яких сумах надавалося таке фінансування;
b) які посадові особи Банку брали участь в ухваленні рішень щодо надання такого фінансування?
с) який був зміст, форма, час та обставини ухвалення таких рішень?
d. Який дохід був отриманий та/ або очікується до отримання Банком від надання такого фінансування?
- Чи надавав/надає Банк банківські послуги з розрахунково-касового обслуговування Міністерства оборони Російської Федерації, зокрема, але не виключно, для забезпечення перерахування грошового утримання, заробітної плати, інших подібних виплат військовослужбовцям підрозділів армії Російської Федерації, інших підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації осіб або організацій, які беруть участь у збройній агресії проти України («спеціальній воєнній операції»)?
Якщо відповідь на питання один-чотири «так», надайте інформацію про те, кому, коли, в якій формі, обсязі, порядку, на якій правовій підставі та на яких умовах надавалися / надаються такі послуги.
- Чи зупинив Банк надання будь-яких послуг для обслуговування оборонного
сектору Російської Федерації та/або надання будь-яких послуг компаніям / організаціям / установам, що виконують її оборонне замовлення, після початку збройної агресії проти України («спеціальної воєнної операції») 24 лютого 2022 року?
- Які дії були вчинені або які заходи були вжиті Банком для з'ясувння, чи беруть підрозділи армії Російської Федерації, організації чи особи, які є клієнтами (споживачами послуг) Банку, участь в збройній агресії Російської Федерації проти України («спеціальній воєнній операції»)?
- Які рішення були ухвалені Бпнком за результатами вказаних дій?
- Якщо надані дії (заходи) були вчинені (вжиті), надайте наявні у Банку докази щодо змісту, часу та результату вчинення (вжиття) вказаних дій (заходів); рішень, ухвалених банком за результатами вказаних вказаних дій чи заходів; впливу таких рішень на надання банком зазначених вище банківських послуг, зокрема, забезпечення перерахування грошового утримання, заробітної плати, інших подібних виплат військовослужбовцям підрозділів армії РФ, інших підпорядкованих Міністерству оборони РФ або організацій.
7. Повноваження представників сторін мають бути підтверджені довіреністю, оформленою в установленому порядку (засвідченою нотаріально або, якщо довіреність видає юридична особа - підписом її керівника з прикладенням печатки цієї організації). У разі представництва інтересів сторони безпосередньо її керівником або засновниками - наказ, рішення, розпорядження, протокол тощо (або засвідчені належним чином витяги з них), які підтверджують їх призначення або обрання.
8. Інформацію по справі сторони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (http://court.gov.ua/fair/).
9. Витребувані документи та письмові пояснення по справі подаються з супровідним листом через канцелярію Господарського суду Київської області.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано - 17.12.2025
Суддя О.О. Христенко