ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.12.2025Справа № 910/9754/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР-ІНВЕСТ"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАР-ІНВЕСТ"
3) ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "УКРНАФТА"
про стягнення неотриманої частини прибутку та нарахувань
за участю представників:
від позивачів 1,2,3: Бєлкін Л.М.
від відповідача: Михалевич М.М.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР-ІНВЕСТ" (позивач-1), Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛАР-ІНВЕСТ" (позивач-2), ОСОБА_1 (позивач-3) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРНАФТА" про стягнення неотриманої частини прибутку та нарахувань. У позовній заяві у редакції зави про усунення недоліків позовної заяви позивачі просять суд:
- стягнути з Акціонерного товариства "УКРНАФТА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР-ІНВЕСТ" нарахування на неотримані суми, у тому числі присуджені в судовому порядку раніше - 1666377,84 грн, у тому числі інфляційні втрати за період від 17.11.2021 року по 31.07.2025 року у зв'язку із несвоєчасною виплатою дивідендів за 2018 рік - 852399,54 грн, інфляційні втрати за період від 02.04.2023 по 31.07.2025 у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік - 614858,84 грн, 3 % річних за період від 02.04.2023 по 31.07.2025 у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік - 199119,46 грн;
- стягнути з Акціонерного товариства "УКРНАФТА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАР-ІНВЕСТ" 667165,76, у тому числі: частину чистого прибутку за 2020 рік, яка не нараховувалася судами у попередній період - 323450,79 грн, нарахування на неотримані суми, у тому числі присуджені в судовому порядку раніше, а саме: інфляційні втрати за період від 17.11.2021 року по 31.07.2025 року у зв'язку із несвоєчасною виплатою дивідендів за 2018 рік - 96849,12 грн, інфляційні втрати за період від 01.07.2021 по 31.07.2025 у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік - 207227,63 грн, 3 % річних за період від 01.07.2021 по 31.07.2025 у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік - 39638,22 грн;
- стягнути з Акціонерного товариства "УКРНАФТА" на користь ОСОБА_1 нарахування на неотримані суми, у тому числі присуджені в судовому порядку раніше - 205691,82 грн, у тому числі інфляційні втрати за період від 17.11.2021 року по 31.07.2025 року у зв'язку із несвоєчасною виплатою дивідендів за 2018 рік - 101761,59 грн, інфляційні втрати за період від 02.04.2023 по 31.07.2025 у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік - 78506,29 грн, 3 % річних за період від 02.04.2023 по 31.07.2025 у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік - 25423,94 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач усупереч нормам законодавства не виконав належним чином зобов'язання з виплати позивачам дивідендів за 2018 рік та частини чистого прибутку за 2020 рік.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 вказану позовну заяву було залишено без руху.
15.08.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/9754/25, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 25.09.2025.
05.09.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов.
10.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивачів надійшла відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 25.09.2025 суд постановив протокольну ухвалу про долучення до матеріалів справи відзиву, відповіді на відзив; відкладення підготовчого засідання на 16.10.2025.
15.10.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивачів надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи виписок про стан рахунку в цінних паперах та постанови Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 640/18646/21.
16.10.2025 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "УКРНАФТА" надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії протоколу №9/21 від 27.05.2021.
У підготовчому засіданні 16.10.2025 суд постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача від 14.10.2025 та заяви відповідача від 15.10.2025 та долучення до матеріалів справи документів, доданих до зазначених клопотання та заяви.
У підготовчому засіданні 16.10.2025 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.11.2025.
У судовому засіданні 13.11.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 04.12.2025.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.11.2025 задовольнив клопотання представника позивачів Бєлкіна Леоніда Михайловича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та постановив здійснювати розгляд справи №910/9754/25 у судовому засіданні 04.12.2025 в режимі відеоконференції за участю представника позивачів Бєлкіна Леоніда Михайловича .
Представник позивачів 04.12.2025 надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити.
Представник відповідача 04.12.2025 проти позовних вимог заперечив, надав пояснення по суті заперечень.
У судовому засіданні 04.12.2025, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів та відповідача, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
У порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 04.12.2025 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Позиція позивача
Позивачі на обґрунтування позовних вимог посилаються на таке:
- відповідач не сплатив на користь позивачів, присуджені до стягнення рішенням суду у справі № 910/1815/22 суми дивідендів за 2018 рік, у зв'язку із чим, позивачі на підставі ст.625 ЦК України нараховують та заявляють до стягнення з відповідача: інфляційні втрати у зв'язку із несвоєчасною виплатою дивідендів за 2018 рік по за період з 18.11.2021 по 31.07.2025, а саме: на користь позивача-1 - у сумі 852399,54 грн, на користь позивача-2 - у сумі 96849,12 грн та на користь позивача-3 - у сумі 101761,59 грн.
- відповідач не сплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР-ІНВЕСТ" присуджені до стягнення рішенням суду у справі № 910/6647/23 суми частини чистого прибутку за 2020 рік, внаслідок чого позивач-1 на підставі ст.625 ЦК України нараховує 3% річних у сумі 199119,46 грн та інфляційні втрати у сумі 614858,84 грн. Період нарахування: 02.04.2023 по 31.07.2025 у сумі
- відповідач не сплатив на користь ОСОБА_1 , присуджену до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/8479/23 частину чистого прибутку за 2020 рік у розмірі 363483,58 грн, у зв'язку із чим, позивач-3 нарахує та заявляє до стягнення, нараховані з 02.04.2023 по 31.07.2025 інфляційні втрати у сумі 78506,29 грн та 3% річних у сумі 25423,94 грн.
Позивач-2, посилаючись на те, що відповідач в порушення норм абзацу 2 пункту 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" не виконав належним чином зобов'язання з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік, чим порушив корпоративні права позивача як акціонера ПАТ "УКРНАФТА", заявив до стягнення частину чистого прибутку за 2020 рік у сумі 323450,79 грн. У зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік, позивач-2 нарахував за період з 01.07.2021 по 31.07.2025 інфляційні втрати у сумі 207227,63 грн та 3 % річних у сумі 39638,22 грн.
Позиція відповідача
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на таке:
- АТ "УКРНАФТА" неодноразово намагався виплатити дивіденди за 2018 рік акціонерам Товариства, у тому числі і позивачам, як те передбачено Законом України "Про акціонерні товариства" через депозитарну систему, проте транші на суму 30072756,24 грн та 12408534,08 грн, які переказувались на виплату дивідендів за 2018 рік, ПАТ "Національний депозитарій України" повернуло на рахунки відповідача;
- 23.12.2021, 29.12.2021 та 11.02.2021 ПАТ "Національний депозитарій України" відхилив розпорядження АТ "УКРНАФТА" про виплату доходів/сум погашення за цінними паперами від 22.12.2021 та від 11.02.2022;
- несвоєчасна виплата дивідендів за 2018 рік не зумовлена неправомірними діями відповідача, а отже в його діях відсутня вина щодо неналежного виконання зобов'язання;
- посилання позивача на вимоги ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" як підстави для виплати їм частини чистого прибутку від діяльності Товариства, не є такими, що ґрунтуються на нормах Конституції України, оскільки абзац 2 статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" надає акціонерам інші (додаткові) права всупереч тим, що містяться в ЦК України та Законі України "Про акціонерні товариства";
- право акціонерів на розподіл прибутку не є тотожним праву на отримання дивідендів та не може свідчити про право акціонерів на отримання частини чистого прибутку безпосередньо;
- чистий прибуток, одержаний після здійснення розрахунків відповідно до п. 8.1. Статуту, залишається у повному розпорядженні товариства, яке на власний розсуд визначає напрями його використання (п. 8.2. Статуту);
- лише за наслідками розподілу прибутку АТ "УКРНАФТА" та сплати першочергових платежів, якими, зокрема, є податкові зобов'язання, Товариство має право прийняти рішення про розподіл чистого прибутку;
зі змісту рішення загальних зборів ПАТ "УКРНАФТА" від 18.05.2021 не вбачається волевиявлення Товариства на розподіл саме чистого прибутку та спрямування частини чистого прибутку для виплати акціонерам, або ж для виплати та розподілу дивідендів між акціонерами;
- загальними зборами відповідача 18.05.2021 було прийнято рішення про розподіл прибутку ПАТ "УКРНАФТА" в контексті виконання своїх податкових зобов'язань;
- стаття 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" стосується бюджетного року, яким є 2021 рік, а отже, рішення загальних зборів відповідача від 18.05.2021 не поширює свою дію на період виплати частини чистого прибутку за 2020 рік.
Також відповідач здійснив власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, згідно із яким: на користь позивача-1 - розмір інфляційних втрат по дивідендах 2018 року становить 847832,46 грн; інфляційні втрати по частині чистого прибутку за 2020 рік становлять 607935,54 грн; на користь позивача-2 - інфляційні втрати по дивідендах 2018 року становлять 96330,21 грн; інфляційні втрати по частині чистого прибутку за 2020 рік - 206166,27 грн; 3% річних по частині чистого прибутку за 2020 рік - 39611,63 грн; на користь позивача-3 - розмір інфляційних втрат по дивідендах 2018 року становить 101216,36 грн та інфляційні втрати по частині чистого прибутку за 2020 рік становлять 77 622,31 грн.
Господарський суд міста Києва рішенням від 26.09.2022 у справі № 910/1815/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023, задовольнив частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР-ІНВЕСТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАР-ІНВЕСТ", ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА"; ухвалив: стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР-ІНВЕСТ" дивіденди за 2018 рік у розмірі 1431140,30 грн, 3% річних від простроченої суми за період з 18 листопада 2021 року до моменту виконання рішення суду, які розраховуються за таким правилом: сума несплачених дивідендів х 3 х кількість днів прострочення: 365 (366) : 100; стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАР-ІНВЕСТ" дивіденди за 2018 рік у розмірі 162605,3 грн; 3% річних від простроченої суми за період з 18 листопада 2021 року до моменту виконання рішення суду, які розраховуються за таким правилом: сума несплачених дивідендів х 3 х кількість днів прострочення: 365 (366) : 100; стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на користь ОСОБА_1 дивіденди за 2018 рік у розмірі 170853,11 грн; 3% річних від простроченої суми за період з 18 листопада 2021 року до моменту виконання рішення суду, які розраховуються за таким правилом: сума несплачених дивідендів х 3 х кількість днів прострочення: 365 (366) : 100.
Оскільки присуджені до стягнення рішенням суду у справі № 910/1815/22 суми дивідендів не сплачені позивачі нараховують інфляційні втрати у зв'язку із несвоєчасною виплатою дивідендів за 2018 рік по за період з 18.11.2021 по 31.07.2025 у сумі 852399,54 грн (на користь позивача-1), у сумі 96849,12 грн (на користь позивача-2) та у сумі 101761,59 грн (на користь позивача-3).
Господарський суд міста Києва рішенням від 14.11.2023 у справі № 910/6647/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024, частково задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР-ІНВЕСТ"; ухвалив стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР-ІНВЕСТ" частину чистого прибутку за 2020 рік у розмірі 2846792,10 грн, 149281,09 грн - 3% річних, 994270,97 грн - інфляційних втрат.
Заявлений у справі № 910/6647/23 період нарахування 3% річних та інфляційних втрат: з 01.07.2021 року по 01.04.2023.
Оскільки присуджена рішенням суду у справі №910/6647/23 сума частини чистого прибутку за 2020 рік відповідачем не сплачена, Товариство з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР-ІНВЕСТ" (позивач-1) нараховує за період з 02.04.2023 по 31.07.2025 інфляційні втрати у сумі 614858,84 грн та 3% річних у сумі 199119,46 грн.
Господарський суд міста Києва рішенням від 23.11.2023 у справі № 910/8479/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 ; ухвалив стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на користь ОСОБА_1 частину чистого прибутку за 2020 рік у розмірі 363483,58 грн, 3% річних в розмірі 19083,60 грн, втрати від інфляції в розмірі 126942,36 грн з утриманням установлених законодавством податків та зборів.
Заявлений у справі № 910/8479/23 період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат: з 01.07.2021 року по 01.04.2023.
Оскільки присуджена рішенням суду у справі № 910/8479/23 частина чистого прибутку за 2020 рік у розмірі 363483,58 грн відповідачем не сплачена, ОСОБА_1 (позивач-3) нараховує з 02.04.2023 по 31.07.2025 інфляційні втрати у сумі 78506,29 грн, 3 % річних у сумі 25423,94 грн.
Також позивач-2 зазначає, що відповідач в порушення норм абзацу 2 пункту 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" не виконав належним чином зобов'язання з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік, чим порушив корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАР-ІНВЕСТ", як акціонера ПАТ "УКРНАФТА".
Позивач-2 зазначає, що оскільки частина чистого прибутку за 2020-й рік на одну акцію становить 70,8545 грн, то Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОЛАР-ІНВЕСТ" належить виплатити: 70,8545 грн х 4565 акцій = 323450,79 грн.
Крім того, у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік, позивач-2 нарахував за період з 01.07.2021 по 31.07.2025 інфляційні втрати у сумі 207227,63 грн та 3 % річних у сумі 39638,22 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до п.8 ч.1 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 №514-VI (чинного станом на час виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Згідно із ч.1 ст.152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями (ч. 1 ст. 152 ЦК України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
Частинами 1-5 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VI передбачено, що дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.
Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.
Для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради, передбаченим першим реченням цієї частини, але не раніше ніж через 10 робочих днів після дня прийняття такого рішення наглядовою радою. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, складається протягом одного місяця після закінчення звітного року.
Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів, складається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.
Товариство в порядку, встановленому наглядовою радою товариства, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів з дня прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями акціонерне товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів за простими акціями оператора організованого ринку капіталу (операторів організованих ринків капіталу), на якому (яких) акції такого товариства допущені до торгів.
Публічне акціонерне товариство, щодо акцій якого здійснено публічну пропозицію та/або акції якого допущені до торгів на фондовій біржі, а також банк у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, здійснює виплату дивідендів через депозитарну систему України. Акціонерні товариства, інші, ніж зазначені в абзаці першому цієї частини, в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, здійснюють виплату дивідендів через депозитарну систему України або безпосередньо акціонерам. Спосіб виплати дивідендів визначається відповідним рішенням загальних зборів акціонерів.
Позивачі є акціонерами Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" та власниками простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", що підтверджується виписками про стан рахунків в цінних паперах.
Рішенням Наглядової ради Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" від 27.05.2021 (протокол № 9/21 засідання Наглядової ради ПАТ "УКРНАФТА" від 27.05.2021) визначено, що датою складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за підсумками 2018 року, є 11.06.2021, спосіб виплати дивідендів - через депозитарну систему України, строки виплати дивідендів за підсумками 2018 року: дата початку строку виплати дивідендів - 15.06.2021, дата закінчення строку виплати дивідендів - 17.11.2021.
Також 18.05.2021 відбулися загальні збори акціонерів ПАТ "УКРНАФТА". Прийняті загальними зборами акціонерів ПАТ "УКРНАФТА" рішення оформлені протоколом №31. По питанню №13 порядку денного "Розподіл прибутку і збитків товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів товариства" загальними зборами прийнято рішення: "Оскільки товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"".
Як встановлено судом вище, Господарський суд міста Києва рішенням від 26.09.2022 у справі №910/1815/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023, задовольнив частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР-ІНВЕСТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАР-ІНВЕСТ", ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА".
Зазначеним рішенням у справі №910/1815/22 суд ухвалив: стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР-ІНВЕСТ" дивіденди за 2018 рік у розмірі 1431140,30 грн, 3% річних від простроченої суми за період з 18 листопада 2021 року до моменту виконання рішення суду, які розраховуються за таким правилом: сума несплачених дивідендів х 3 х кількість днів прострочення: 365 (366) : 100; стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАР-ІНВЕСТ" дивіденди за 2018 рік у розмірі 162605,3 грн; 3% річних від простроченої суми за період з 18 листопада 2021 року до моменту виконання рішення суду, які розраховуються за таким правилом: сума несплачених дивідендів х 3 х кількість днів прострочення: 365 (366) : 100; стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на користь ОСОБА_1 дивіденди за 2018 рік у розмірі 170853,11 грн; 3% річних від простроченої суми за період з 18 листопада 2021 року до моменту виконання рішення суду, які розраховуються за таким правилом: сума несплачених дивідендів х 3 х кількість днів прострочення: 365 (366) : 100.
Судом рішенням у справі №910/1815/22 встановлено наявність у відповідача зобов'язання з виплати дивідендів за 2018 рік на користь позивачів.
Також рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 у справі №910/6647/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024, частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР-ІНВЕСТ" та ухвалено стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР-ІНВЕСТ" частину чистого прибутку за 2020 рік у розмірі 2846792,10 грн, 149281,09 грн - 3 % річних, 994270,97 грн - інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва 23.11.2023 у справі №910/8479/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024, ухвалено стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на користь ОСОБА_1 частину чистого прибутку за 2020 рік у розмірі 363483,58 грн, 3% річних в розмірі 19083,60 грн, втрати від інфляції в розмірі 126942,36 грн з утриманням установлених законодавством податків та зборів.
Судовими рішеннями у справах №910/6647/23 та №910/8479/23 встановлено обов'язок відповідача здійснити виплату Товариству з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР-ІНВЕСТ" частину чистого прибутку за 2020 рік у розмірі 2846792,10 грн та ОСОБА_1 частину чистого прибутку за 2020 рік у розмірі 363483,58 грн.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.
Отже, встановлені судовими рішеннями у справах №910/1815/22, №910/6647/22, №910/8479/23 обставини щодо обов'язку у відповідача виплати дивідендів за 2018 рік та частини чистого прибутку за 2020 рік мають преюдиціальне значення та не підлягають повторному дослідженню.
При цьому суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Зі змісту ст.18 Господарського процесуального кодексу України слідує, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст. 129 Конституції України).
Рішення у справах №910/1815/22, №910/6647/22, №910/8479/23 були переглянуті апеляційним судом та залишені без змін, тобто набрали законної сили у встановленому законом порядку.
Натомість наведені відповідачем у відзиві на позов аргументи щодо неможливості здійснити виплату дивідендів за 2018 рік, заперечення щодо заявлених позивачами-1,3 вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік, свідчить про намагання відповідача у такий спосіб переглянути встановлені судом факти та поставити під сумнів ухвалені господарським судом рішення у справах №910/1815/22, №910/6647/22, №910/8479/23, що порушує принцип юридичної визначеності та фактично ставить під сумнів як принцип верховенства права в цілому, так і принцип обов'язковості судових рішень.
Окрім того, суд зазначає, що АТ "УКРНАФТА" приймало участь у розгляді справ №910/1815/22, №910/6647/22, №910/8479/23 через свого представника та користувалося усіма процесуальними правами, наданими стороні, а тому у відповідача відсутнє право спростовувати встановлені у зазначених справах обставини у розумінні ч.5 ст.75 ГПК України (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №910/10379/18).
Посилаючись на те, що присуджені до стягнення рішенням суду у справі №910/1815/22 суми дивідендів відповідач не сплатив, позивачі нараховують інфляційні втрати у зв'язку із несвоєчасною виплатою дивідендів за 2018 рік за період з 18.11.2021 по 31.07.2025, а саме: у сумі 852399,54 грн (на користь позивача-1), у сумі 96849,12 грн (на користь позивача-2) та у сумі 101761,59 грн (на користь позивача-3).
Також оскільки присуджені рішеннями суду у справах №910/8479/23 та №910/6647/23 частини чистого прибутку за 2020 рік не сплачені, Товариство з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР-ІНВЕСТ" (позивач-1) нараховує за період з 02.04.2023 по 31.07.2025 інфляційні втрати у сумі 614858,84 грн та 3% річних у сумі 199119,46 грн та ОСОБА_1 (позивач-3) нараховує з 02.04.2023 по 31.07.2025 інфляційні втрати у сумі 78506,29 грн, 3 % річних у сумі 25423,94 грн.
За змістом ст.ст.524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №902/330/17).
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №922/795/19.
Отже, наявність судового рішення не свідчить про припинення зобов'язання, а тому наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Відтак, у розумінні положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Доказів сплати присуджених до стягнення у справах №910/1815/22, №910/6647/22, №910/8479/23 сум дивідендів за 2018 рік та частини чистого прибутку за 2020 рік відповідачем суду не надано.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України, у зв'язку із порушенням відповідачем грошового зобов'язання зі сплати дивідендів за 2018 рік та частини чистого прибутку за 2020 рік та нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Суд, перевіривши розрахунки позивачів, встановив, що на користь позивача-1 підлягають стягненню:
нараховані за період з 18.11.2021 по 31.07.2025 у зв'язку із несвоєчасною виплатою дивідендів за 2018 рік інфляційні втрати у сумі 847832,46 грн (а не 852399,54 грн як заявляє позивач);
нараховані за період з 02.04.2023 по 31.07.2025 у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік інфляційні втрати сумі 607935,54 грн (а не 614858,84 грн як заявляє позивач) та 3% річних у сумі 199119,46 грн;
на користь позивача-2 підлягають стягненню нараховані за період з 18.11.2021 по 31.07.2025 у зв'язку із несвоєчасною виплатою дивідендів за 2018 рік інфляційні втрати у сумі 96330,21 грн (а не 96849,12 грн як заявляє позивач);
на користь позивача-3 підлягають стягненню:
нараховані за період з 18.11.2021 по 31.07.2025 у зв'язку із несвоєчасною виплатою дивідендів за 2018 рік інфляційні втрати у 101216,36 грн (а не 101761,59 грн як заявляє позивач);
нараховані за період з 02.04.2023 по 31.07.2025 у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік інфляційні втрати сумі 77622,31 грн (а не 78506,29 грн як заявляє позивач) та 3% річних у сумі 25423,94 грн.
Щодо позовних вимог позивача-2 про стягнення з відповідача частини чистого прибутку за 2020 рік у сумі 323450,79 грн та нарахованих у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік, інфляційних втрат у сумі 207227,63 грн та 3 % річних у сумі 39638,22 грн, то суд встановив таке.
Згідно наявної в матеріалах справи виписки про стан рахунку в цінних паперах від 25.09.2025 №2509/1, Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОЛАР-ІНВЕСТ" станом на 01.07.2021, належали акції відповідача у кількості 4565 штук.
Статтею 158 Цивільного кодексу України визначено, що акціонерне товариство може виплачувати акціонерам частину свого чистого прибутку з розрахунку на одну належну їм акцію певного типу та/або класу. Порядок виплати дивідендів визначається законом та статутом акціонерного товариства.
Пунктами 12, 15, 27 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із законом та/або статутом товариства.
Як зазначено судом вище 18.05.2021 відбулися загальні збори акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", на яких прийняті рішення, які були оформлені протоколом №31.
По питанню №13 порядку денного загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963 % від кворуму, прийнято рішення: "Оскільки товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"".
Тобто, саме загальні збори ПАТ "УКРНАФТА", як вищий орган акціонерного товариства, в межах наданих їм повноважень прийняли рішення від 18.05.2021 про розподіл прибутку за підсумками 2020 року, визначивши спосіб розпорядження прибутком товариства в порядку, встановленому статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Відповідно до абзацу 2 статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.
Отже, наведеною нормою Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що господарські товариства, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку.
Право вимагати сплати частини чистого прибутку мають акціонери (учасники) господарського товариства, які обліковуються в реєстрі акціонерів (учасників) станом на 1 липня.
У постанові Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 910/9326/22, зроблено висновок (у подальшому підтриманий у постанові Верховного Суду від 24.10.2023 у справі №910/9143/22), що порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку встановлюється статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у сукупності з рішенням загальних зборів. Такий висновок щодо застосування частини другої статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" сформульовано Верховним Судом, у аналогічних правовідносинах та зроблено на підставі фактичних обставин, що є тотожними обставинам у цій справі, оскільки відповідачем також було АТ "УКРНАФТА" та спір стосувався невиплати частини чистого прибутку за 2020 рік, а спірні правовідносини ґрунтувалися на рішенні загальних зборів, оформленому протоколом від 18.05.2021 № 31.
З огляду на те, що загальні збори відповідача в межах наданих їм повноважень прийняли рішення про розподіл прибутку за підсумками 2020 року, визначивши спосіб розпорядження прибутком товариства в порядку, встановленому статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", враховуючи висновки Верховного Суду, в аналогічних правовідносинах, що порядок виплати акціонерах частини чистого прибутку встановлюється наведеною нормою Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", суд відхиляє аргументи відповідача щодо відсутності волевиявлення Товариства на розподіл чистого прибутку та незастосовності положень статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" до спірних правовідносин.
Також в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі № 640/18646/21 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про визнання протиправною бездіяльності Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо відмови в поверненні надміру сплачених грошових коштів по податку на прибуток підприємств за 2020 рік у розмірі 3268749760,86 грн шляхом їх зарахування в рахунок сплати грошових зобов'язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1921167072,00 грн) та дивідендів за 2018 рік (965730186,00 грн), щодо відмови в поверненні (381852502,87 грн) на рахунок ПАТ "УКРНАФТА" в установі банку, відповідачем самостійно визначено заборгованість перед державою у розмірі 1921167072,00 грн.
Отже, частка чистого прибутку за 2020 рік, належна до виплати за одну акцію, становить 70,8545 грн з розрахунку (1921167072,00 грн/27 114 256 акцій, що належить НАК "Нафтогаз України" в статутному капіталі ПАТ "УКРНАФТА").
Відтак, позивач-2 як акціонер Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", має право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних йому акцій, а саме у розмірі 323450,79 грн за 4565 шт. акцій (70,8545 х 4565). Відповідач заперечень щодо наданого позивачем-2 розрахунку не надав.
Відповідач також не надав доказів сплати позивачу-2 грошових коштів та доказів на підтвердження відсутності обов'язку зі сплати заявленої до стягнення частини чистого прибутку у розмірі 323450,79 грн.
За встановлених вище обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача-2 в частині стягнення частини чистого прибутку за 2020 рік у розмірі 323450,79 грн є обґрунтованими.
Також у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, позивач-2 нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати у сумі 207227,63 грн та 3% річних у сумі 39638,22 грн. Нарахування інфляційних втрат та 3% річних позивач-2 здійснює за період з 01.07.2021 по 31.07.2025.
Як зазначено судом вище, відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач порушив зобов'язання з виплати позивачу-2 частини чистого прибутку за 2020 рік, на відповідача покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивачів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та 3 % річних.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що позивач-2 помилково врахував у період розрахунку 01.07.2021, оскільки відповідач повинен був виплатити позивачеві-2 частину чистого прибутку за 2020 рік до 01.07.2021, а тому, прострочення відповідача щодо виплати частини чистого прибутку за 2020 рік настало з 02.07.2021.
За перерахунком суду 3% річних, нарахованих на частину чистого прибутку за 2020 рік становлять 39611,64 грн. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що обґрунтованою до стягнення з відповідача на користь позивача-2 є інфляційні втрати сумі 206166,27 грн. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних є частково обґрунтованими.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд задовольняє частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР-ІНВЕСТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАР-ІНВЕСТ" та ОСОБА_1 та ухвалює:
стягнути з Акціонерного товариства "УКРНАФТА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР-ІНВЕСТ" 847832,46 грн - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із несвоєчасною виплатою дивідендів за 2018 рік, 607935,54 грн - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік, 199119,46 грн - 3 % річних, нараховані у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік;
стягнути з Акціонерного товариства "УКРНАФТА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАР-ІНВЕСТ" 323450,79 грн -частину чистого прибутку за 2020 рік, 96330,21 грн - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із несвоєчасною виплатою дивідендів за 2018 рік, 206166,27 грн - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік, 39611,64 грн - 3% річних, нараховані у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік;
стягнути з Акціонерного товариства "УКРНАФТА" на користь ОСОБА_1 101216,36 грн - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із несвоєчасною виплатою дивідендів за 2018 рік, 77622,31 грн - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік, 25423,94 грн - 3 % річних, нараховані у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік.
У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити з підстав їх необґрунтованості.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, м. Київ, провул. Несторівський, буд. 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР-ІНВЕСТ" (03115, м.Київ, вул. Хмельницька, буд. 10, офіс 344, ідентифікаційний код 25270172) 847832,46 грн - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із несвоєчасною виплатою дивідендів за 2018 рік, 607935,54 грн - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік, 199119,46 грн - 3 % річних, нараховані у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік та судовий збір у сумі 19858,65 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, м. Київ, провул. Несторівський, буд. 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛАР-ІНВЕСТ" (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 10/10, кімната 61, ідентифікаційний код 24923732) 323450,79 грн -частину чистого прибутку за 2020 рік, 96330,21 грн - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із несвоєчасною виплатою дивідендів за 2018 рік, 206166,27 грн - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік, 39611,64 грн - 3% річних, нараховані у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік та судовий збір у сумі 7987,03 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, м. Київ, провул. Несторівський, буд. 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 101216,36 грн - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із несвоєчасною виплатою дивідендів за 2018 рік, 77622,31 грн - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік, 25423,94 грн - 3 % річних, нараховані у зв'язку із несвоєчасною виплатою суми частини чистого прибутку за 2020 рік та судовий збір у сумі 2451,15 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 18.12.2025.
Суддя С.О. Турчин