ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.12.2025Справа № 910/10808/25
Господарський суд міста Києва у складі:
Судді - Бондаренко-Легких Г. П.
за участю секретаря - Молот Н. М.
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/10808/25.
За позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1)
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (03134, м. Київ, пр. Корольова Академіка, буд. 1)
про стягнення 243 628, 36 грн
За участі представників сторін:
Від позивача: Смолякова І. О. (поза межами приміщення суду; ВКЗ) - адвокат, довіреність №ДР-2-0125 від 01.01.2025.
Від відповідача: Цуцол О. Г. (в залі суду) - адвокат, довіреність від 08.01.2025.
Від відповідача: Грекалов О. С. (в залі суду) - самопредставництво, довіреність від 20.01.2025.
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» про стягнення 243 628, 36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору №07/082-17/19-1С/38S610-2341-20 від 30.09.2019 за період лютий 2020 - грудень 2022 перерахував відповідачу 9 394 070, 00 грн.
Відповідач, в свою чергу, за вказаний період надав послуги на суму 7 919 940, 00 грн та в грудні 2021 повернув позивачу частину переплати у розмірі 1 274 130, 00 грн.
Натомість, іншу частину переплачених коштів у розмірі 200 000, 00 грн відповідача не повернув позивачу.
З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача 243 628, 36 грн, з яких: 200 000, 00 грн - основний борг; 9 402, 74 грн - 3% річних; 34 225, 62 грн - інфляційні втрати.
16.09.2025 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 16.09.2025 для усунення недоліків позовної заяви.
19.09.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява по усунення недоліків позовної заяви.
23.09.2025 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/10808/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
09.10.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та доповнення до відзиву (сформовані в системі 08.10.2025). У відзиві відповідач виклав клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні або у випадку відмови здійснювати розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про перехід в загальне позовне провадження. Відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
22.10.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
03.11.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (сформовані в системі 31.10.2025). У запереченнях відповідач виклав клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні або у випадку відмови здійснювати розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
05.11.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2025 клопотання відповідача про перехід в загальне позовне провадження або про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін залишено без розгляду. З власної ініціативи розгляд справи №910/10808/25 ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 02.12.2025.
В судове засідання 02.12.2025 прибули представники сторін (представник позивача приймав участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва-
І. Фактичні обставини, встановлені судом.
30.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (відповідач; ТОВ «РГК») та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (позивач; АТ «ОГС «Харківгаз») укладено договір №07/082-17/19-1С/38S610-2341-20 (надалі - Договір), за умовами якого ТОВ «РГК» надає АТ «ОГС «Харківгаз» право строкового платного користування програмними продуктами в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу та консультаційні послуги по їх використанню (послуги), а АТ «ОГС «Харківгаз» зобов'язується сплатити за надані права та послуги обумовлену цим договором суму.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення початками сторін, діє з 01.01.2020 по 31.12.2024 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункту 8.1. Договору).
Перелік програмних продуктів, на які передається право користування:
- конфігурація «Спеціалізована конфігурація «Облгаз», яка є модифікацією типової конфігурації «Бухгалтерський облік для України» на платформі « 1С: Підприємство 8.2»;
- «Підсистема керування складом» для конфігурації «Спеціалізована конфігурація «Облгаз»;
- конфігурація «Спеціалізована конфігурація «Кадри Облгаз», яка є модифікацією типової конфігурації « 1С: Зарплата Управління Персоналом» на платформі « 1С: Підприємство 8.2»;
- конфігурація «RGC-Industry», яка є спеціалізованою конфігурацією для ведення розрахунків з юридичними особами;
- «Підсистема керування Технічним Архівом» для конфігурації «RGC-Industry» 1.3.
Перелік послуг, що надаються за цим договором:
- консультування з питань використання програмних продуктів зазначених в пункті 1.2.;
- консультування щодо особливостей роботи з системою « 1С: Документообіг» на платформі « 1С: Підприємство 8.3» (пункт 1.2. Договору).
Пунктом 1.3. Договору встановлено, що:
(1) у 2020 році АТ «ОГС «Харківгаз» сплачує за право користування програмними продуктами кошти у сумі 141 900, 00 грн та за надані послуги, кошти в сумі 72 600, 00 грн;
(2) у 2021 році АТ «ОГС «Харківгаз» сплачує за право користування програмними продуктами кошти у сумі 156 090, 00 грн та за надані послуги, кошти в сумі 79 860, 00 грн;
(3) у 2022 році АТ «ОГС «Харківгаз» сплачує за право користування програмними продуктами кошти у сумі 171 699, 00 грн та за надані послуги, кошти в сумі 87 846, 00 грн;
(4) у 2023 році АТ «ОГС «Харківгаз» сплачує за право користування програмними продуктами кошти у сумі 188 870, 00 грн та за надані послуги, кошти в сумі 96 630, 00 грн;
(5) у 2024 році АТ «ОГС «Харківгаз» сплачує за право користування програмними продуктами кошти у сумі 207 757, 00 грн та за надані послуги, кошти в сумі 106 293, 00 грн.
Строк проведення розрахунків складає 90-то календарних днів після завершення звітного місяця.
У відповідності до пункту 3.2. Договору, за підсумками звітного місяця ТОВ «РГК» складає акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця наступного за звітним, надає АТ «ОГС «Харківгаз».
Згідно пункту 3.3. Договору, АТ «ОГС «Харківгаз» протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту підписує його та повертає один примірник акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу ТОВ «РГК». У випадку ненадання у зазначений строк ТОВ «РГК» підписаного акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті АТ «ОГС «Харківгаз».
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що ТОВ «РГК» зобов'язана щомісячно надавати АТ «ОГС «Харківгаз» акт приймання-передачі в порядку, передбаченому пунктом 3.2. Договору; підписувати акти приймання-передачі у разі дотримання АТ «ОГС «Харківгаз» умов здійснення права користування.
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що АТ «ОГС «Харківгаз» зобов'язано своєчасно та в повному обсязі проводити оплати за цим Договором.
Сторони за період з січня 2020 по грудень 2022 за допомогою ЕЦП підписали акти надання послуг на загальну суму 7.919.940, 00 грн, а саме: №РЕЯ80000108 від 31.01.2020; №РЕЯ80000309 від 29.02.2020; №РЕЯ80000540 від 31.03.2020; №РЕЯ80000758 від 30.04.2020; №РЕЯ80001008 від 31.05.2020; №РЕЯ80001245 від 30.06.2020; №РЕЯ80001484 від 31.07.2020; №РЕЯ80001728 від 31.08.2020; №РЕЯ80001971 від 30.09.2020; №РЕЯ80002216 від 31.10.2020; №РЕЯ80002525 від 30.11.2020; №РЕЯ80002866 від 31.12.2020; №РЕЯ8100157 від 31.01.2021; №РЕЯ81000444 від 28.02.2021; №РЕЯ81000753 від 31.03.2021; №РЕЯ81001037 від 30.04.2021; №РЕЯ81001331 від 31.05.2021; №РЕЯ81001632 від 30.06.2021; №РЕЯ81001940 від 31.07.2021; №РЕЯ81002223 від 31.08.2021; №РЕЯ81002500 від 30.09.2021; №РЕЯ81002752 від 31.10.2021; №РЕЯ81003000 від 30.11.2021; №РЕЯ81003287 від 31.12.2021; №РЕЯ82000198 від 31.01.2022; №РЕЯ82001086 від 28.02.2022; №РЕЯ82001752 від 31.03.2022; №РЕЯ82002793 від 30.04.2022; №РЕЯ82003776 від 31.05.2022; №РЕЯ82004558 від 30.06.2022; №РЕЯ82005203 від 31.07.2022; №РЕЯ82005885 від 31.05.2022; №РЕЯ82006756 від 30.09.2022; №РЕЯ82007515 від 31.10.2022; №РЕЯ72000368 від 30.11.2022; №РЕЯ72000748 від 31.12.2022.
Позивач з лютого 2020 по грудень 2022 здійснив на користь відповідача оплату за надані послуги у загальному розмірі 9 394 070, 00 грн.
15.12.2021 відповідач повернув часткову переплату позивачу у сумі 1 274 130, 00 грн.
Відтак, за твердженням позивача, за Договором виникла переплата у розмірі 200 000, 00 грн, яку відповідач не повернув позивачу.
Заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення позивачем засобами поштового зв'язку відповідачу листів вих.№2728 від 10.08.2023, вих.№62 від 23.01.2025 бажаного результату для позивача не принесли.
З огляду на зазначені обставини, позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача суму передплату за не отримані послуги у розмірі 200 000, 00 грн, а також в порядку статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 9 402, 74 грн та інфляційні втрати у розмірі 34 225, 62 грн.
II. Предмет позову.
Предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 243 628, 36 грн (основний борг, 3% річних, інфляційні втрати).
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив оплату за послуги, які відповідач надавав згідно Договору №07/082-17/19-1С/38S610-2341-20 від 30.09.2019 у розмірі 9 394 070, 00 грн. Проте, відповідач надав послуги фактично на суму 7 919 940, 00 грн та повернув суму позивачу суму переплати у розмірі 1 274 130, 00 грн.
Однак, залишкову суму переплати у розмірі 200 000, 00 грн на яку відповідач не надав позивачу послуги, відповідач не повернув.
Тому, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 200 000, 00 грн та додатково 3% річних і інфляційні втрати.
IV. Заперечення відповідача у справі.
Позивач помилково вважає, що останнім місяцем користування програмним забезпеченням є грудень 2022 року. Так, відповідач стверджує, що протягом січня 2023 року фіксувалися дії користування позивачем програмним забезпеченням передбаченим договором №07/082-17/19-1С/38S610-2341-20 від 30.09.2019, а відтак, 200 000, 00 грн не може вважатися передплатою, а є частиною оплати за послуги, отримані позивачем у січні 2023 року.
Більше того, розмір послуг за січень 2023 становить 285 500, 00 грн, а тому у позивача наявний борг перед відповідачем у розмірі 85 000, 00 грн.
Крім того, позивач в листі вих.№2728 від 10.08.2023 визнав, що мав доступ до програмного забезпечення до 16.01.2023.
Позивач залишив позов увагою, що у Договір вносилися зміни на підставі узгодженої між сторонами Додаткової угоди від 01.06.2022 та від 01.07.2022.
Суд звертає увагу, що зміни стосуються лише пункту 3.1. Договору, в частині суми за право користування програмними продуктами у 2022 році у сумі 105 545, 00 грн і за надані послуги, кошти в сумі 54 000, 00 грн; а також змінено строк проведення розрахунків, а саме: «до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами».
Окрім цього, відповідач підтверджує, що акт про надання послуг у січні 2023 року відсутній та не складався.
З огляду на викладені обставини, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог відповідача, враховуючи фактичне надання послуг відповідачем позивачеві.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи підтверджується факт здійснення позивачем попередньої оплати?
- чи є заперечення відповідача обґрунтованими щодо фактичного надання послуг позивачеві ?
- чи правомірно позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?
- чи вірно визначені позивачем періоди нарахування 3% річних та інфляційні втрат?
- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
(1) Щодо основного боргу.
Договір, укладений між сторонами, є договором надання послуги з користування програмним забезпеченням, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 стаття 901 Цивільного кодексу України).
В частині 2 статті 901 Цивільного кодексу України міститься застереження, що положення Глави 63 можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Суд зазначає, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.
Як підтверджено матеріалами справи, 30.09.2019 між сторонами укладено Договір №07/082-17/19-1С/38S610-2341-20, згідно пункту 1.1. якого відповідач надає позивача право строкового платного користування програмними продуктами в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу та консультаційні послуги по їх використанню (послуги), а позивач зобов'язується сплатити за надані права та послуги обумовлену цим договором суму.
Виконавець повинен надати послугу особисто (частина 1 стаття 902 Цивільного кодексу України).
Перелік програмних продуктів, на які передається право користування та перелік послуг, що надаються за цим договором зазначено в пункті 1.2. Договору та відображено у Розділі І мотивувальної частини даного рішення.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 стаття 903 Цивільного кодексу України).
В пункті 1.3. Договору сторони узгодили, щомісячну суму оплати за надані послуги за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).
Умовами Договору визначено порядок оплати та приймання послуг, зокрема пунктами 3.1., 3.2., 3.3., 4.1. Договору встановлено:
- строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами
- за підсумками звітного місяця відповідач складає акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця наступного за звітним, надає позивачу;
- позивач протягом 5 робочих днів з дня отримання акту підписує його та повертає один примірник акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу відповідача. У випадку ненадання у зазначений строк відповідачу підписаного акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті позивачем;
- відповідач зобов'язаний щомісячно надавати позивачу акт приймання-передачі.
Протягом 2020-2022 років відповідач надав позивачу послуги на загальну суму 7919940,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів надання послуг, які підписані представниками сторін за допомогою ЕЦП. Судом встановлено, що із липня 2022 року послуги надавались відповідачем на суму, яка узгоджена у Додатковій угоді від 01.07.2022 до Договору.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач з лютого 2020 по грудень 2022 на виконання умов Договору перерахував на рахунок відповідача у якості передоплати 9 394 070, 00 грн, частина яких останнім у сумі 1 274 130, 00 грн була повернута позивачу.
Вказані обставини не заперечуються відповідачем.
Отже, за договором №07/082-17/19-1С/38S610-2341-20 від 30.09.2019 виникла передплата у сумі 200 000, 00 грн (9 394 070 - 7 919 940 - 1 274 130), яку позивач просить повернути.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
Тобто повернення авансу (попередньої оплати) замовнику у повному обсязі можливе у випадку повного невиконання виконавцем своїх зобов'язань за договором.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що 200 000, 00 грн не є передплатою, оскільки позивач використовував програмне забезпечення згідно Договору у січні 2023 року, а відтак вказана сума є частиною оплати позивач за послуги отримані позивачем у січні 2023 року.
З цього приводу суд зазначає, що зі змісту умов Договору вбачається, що передумовою для здійснення оплати позивачем отриманих послуг за договором, є покладений на відповідача обов'язок складання акту приймання-передачі послуг. Саме акт, підписаний сторонами (або ненадання позивачем мотивованої відмови від підписання акту) є підтвердженням надання відповідачем позивачу послуг за договором за відповідний період та підставою для здійснення позивачем оплати.
Суд звертає увагу, що статтею 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 стаття 628 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 27.01.2021 у справі №910/17876/19, кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 стаття 74, частина 1 стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 стаття 77, частина 1 стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, відповідач підписуючи Договір №07/082-17/19-1С/38S610-2341-20 від 30.09.2019 погодився з умовами вказаного договору та взяв на себе обов'язки неухильно дотримуватись та виконувати такі умови, зокрема за підсумками звітного місяця складати відповідний акт та передавати його позивачу.
Проте, у матеріалах справи відсутній акт наданих послуг за січень 2023, а також за інші місяці 2023, крім тих, що були погоджені обома сторонами.
Більше того, відповідач у відзиві підтверджує, що він не складав відповідний акт.
Щодо посилання відповідача на відомості з програмного забезпечення (роздруківки з програми) стосовно користування позивачем програмним продуктом за Договором, суд не вважає, що це є доказом фактичного надання послуг за весь січень 2023 року та в повному обсязі, оскільки доказів користування позивачем цією комп'ютерною програмою за весь січень місяць 2023 у матеріалах справи не має.
Надані відповідачем роздруківки не є належними доказами надання послуг у відповідності до умов договору, з огляду на встановлений договором порядок підтвердження надання послуг саме за програмним забезпеченням, вказаним у пункті 1.2. Договору.
Твердження відповідача, що позивач в листі вих.№2728 від 10.08.2023 визнав, що мав доступ до програмного продукту до 16.01.2023 не підтверджується, оскільки як вбачається зі змісту вищезазначеного листа, позивач зазначає, що останнім період отримання послуг за Договором є грудень 2022 року.
Посилання позивача на 16.01.2023 стосується внесення правоохоронним органом до ЄРДР інформації про кримінальне правопорушення.
Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).
Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, суд констатує, що у випадку використання позивачем програмного забезпечення у січні 2023 року, відповідач згідно умов Договору зобов'язаний був скласти та надіслати позивачу відповідний акт за зазначений період.
Однак, відповідач не виконав власних обов'язків по Договору, що в свою чергу позбавляє можливості підтвердити, що послуги надавались позивачу протягом січня 2023 року і ніщо не перешкоджало наданню таких послуг.
У випадку, якщо позивач дійсно використовував програмне забезпечення у січні 2023 року, проте не здійснив повної попередньої оплати, відповідач як надавач послуг з програмного забезпечення не був позбавлений можливості самостійно обмежити доступ позивача до програмного забезпечення та(або) призупинити надання своїх послуг та(або) оформити відповідний акт на суму, яка була фактично надана.
Разом з тим, згідно пункту 8.1. Договору, він є припиненим з 01.01.2025.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази надання позивачу послуг у січні 2023 року за Договором. Протягом майже 2-х років (з січня 2023 по грудень 2024) відповідач не виконав в повній мірі своїх зобов'язань по Договору. Тому після закінчення строку його дії, грошові кошти у розмірі 200 000, 00 грн є безпідставно отриманими відповідачем.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1 стаття 1212 Цивільного кодексу України).
Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив: «Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Системний аналіз положень ст. ст. 11, 177, 202, ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі».
Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 24.07.2020 у справі №922/2216/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 21.02.2020 у справі №910/660/19, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19, вказав на те, що положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору.
29.01.2025 позивач направив засобами поштового зв'язку відповідачу вимогу вих.№62 від 23.01.2025 в якій вимагав протягом 7 днів з моменту отримання даної вимоги повернути суму попередньої оплати за Договором у розмірі 200 000, 00 грн.
Однак, вимога позивача залишено відповідачем без відповіді та без виконання.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на все вищезазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем у вигляді не повернутої позивачу суми попередньої оплати по договору №07/082-17/19-1С/38S610-2341-20 від 30.09.2019, підстава набуття якої у відповідача відпала, у зв'язку із закінченням строку дії Договору становить 200 000, 00 грн, а тому позовні вимоги позивача в даній частині підлягають задоволенню.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
При цьому, суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
(2) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 9 402, 74 грн та інфляційні втрати у розмірі 34 225, 62 грн за період з 01.09.2023 по 25.03.2025.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).
Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Суд констатує, що позивачем не правильно визначений борговий період.
Так, позивач розпочинає здійснювати нарахування з 01.09.2023, яке є першим днем місяця наступного за місяцем в якому вперше позивачем заявлено вимогу до відповідача про повернення коштів попередньої оплати.
Однак, як зазначене судом вище, грошові кошти попередньої оплати у розмірі 200 000, 00 грн є безпідставно отриманими відповідачем після закінчення строку дії договору, тобто з 01.01.2025.
Позивач, заявив відповідачу вимогу вих.№62 від 23.01.2025 про повернення безпідставно отриманих коштів протягом 7 днів 29.01.2025.
15.02.2025 зазначена вимога повернута відправнику, у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
Відтак, відповідач зобов'язаний був повернути позивачу кошти до 22.02.2025 включно, але не здійснив таких дій, тому прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню коштів розпочалось з 23.02.2025.
Таким чином, суд здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу за період з 23.02.2025 по 25.03.2025 зазначає, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 509, 59 грн, а інфляційних втрат 3 000, 00 грн.
VI. Розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Заяв та клопотань щодо розподілу інших судових витрат від позивача не надходило.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» про стягнення 243 628, 36 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (03134, м. Київ, пр. Корольова Академіка, буд. 1; ідентифікаційний код: 37401646) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1; ідентифікаційний код: 03359500) борг у розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 509 (п'ятсот дев'ять) грн 59 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 442 (дві тисячі чотириста сорок дві) грн 11 коп.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 8893, 15 грн та інфляційних втрат у розмірі 31225, 62 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 18.12.2025.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких