ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.12.2025Справа № 910/7268/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кібербезпека" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун-Трейд" про стягнення 2 054 308,96 грн,
за участю представників:
позивача: Невмержицького С.І.;
відповідача: не з'явився;
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кібербезпека" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун-Трейд" (Компанія) 2 054 308,96 грн штрафних санкцій, з яких: 1 278 118,16 грн - пеня, 776 190,80 грн - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором поставки товару від 13 вересня 2022 року № 09/13-001 у частині своєчасної поставки обумовленого вказаним правочином товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 червня 2025 року (суддя Бойко Р.В.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7268/25, вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
21 липня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від цієї ж дати, у якому останній заперечував проти задоволення позову, посилаючись на недобросовісність поведінки позивача щодо прийняття обумовленого договором товару після закінчення граничного строку його поставки. Позивач не вчиняв жодних дій для реалізації передбаченого пунктами 4.5. та 7.3.3. договору права на повернення суми попередньої оплати, чим штучно збільшив обсяг зобов'язань відповідача зі сплати штрафних санкцій. Крім того, поставка товару здійснювалася партіями, жодних заперечень щодо строків поставки Товариство у визначеному договором порядку не висловлювало. Наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій є необґрунтованим, оскільки в ньому неправильно визначені початкові дати періодів прострочення виконання спірного зобов'язання відповідача. Окрім цього, прострочення поставки обумовленого договором товару було зумовлене дією форс-мажорних обставин, а саме: введенням в Україні воєнного стану, що об'єктивно вплинуло на строки логістики та митного оформлення. Разом із цим, відповідач просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на підставі приписів статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) з огляду на: відсутність завданих позивачу збитків унаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання, невідповідність розміру штрафних санкцій розміру отриманого відповідачем прибутку, скрутний фінансовий стан Компанії, а також вчинення останньою всіх можливих дій для належного виконання умов договору та добросовісну поведінку відповідача.
23 липня 2025 року позивачем через систему "Електронний суд" та через загальний відділ канцелярії суду подано відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій останній вказав, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження існування виняткових обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість зменшення нарахованих сум штрафних санкцій. Разом із цим, унаслідок порушення відповідачем свого договірного зобов'язання з поставки товару позивач поніс значні збитки, оскільки був вимушений сплатити на користь свого іншого контрагента штрафні санкції та компенсаційні виплати, що підтверджується рішеннями судів у справі № 910/7012/23, які набрали законної сили в установленому законом порядку. У відповіді на відзив позивач зазначив про те, що до вказаної заяви по суті справи долучені докази, які містять інформацією із ступенем секретності "таємно".
Враховуючи викладене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 липня 2025 року № 910/7268/25 задоволено самовідвід судді Бойка Р.В. та передано матеріали цієї справи уповноваженому представнику суду для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 липня 2025 року справу № 910/7268/25 передано для розгляду судді Сіваковій В.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 липня 2025 року (суддя Сівакова В.В.) справу № 910/7268/25 прийнято вказаною суддею до свого провадження та призначено підготовче засідання.
6 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення від цієї ж дати, у яких останній зазначив, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між порушенням Компанією її договірного зобов'язання, що є предметом розгляду даної справи, та наслідками, які настали для позивача у правовідносинах з іншим суб'єктом. У свою чергу, заявлений розмір неустойки є надмірним та неспівмірним з вчиненим відповідачем порушенням, у зв'язку з чим наявні правові підстави для зменшення спірних сум штрафних санкцій.
Відповідно до службової записки головного спеціаліста режимно-секретного відділу Господарського суду міста Києва від 15 серпня 2025 року станом на вказану дату документи з грифом обмеження по справі № 910/7268/25 до режимно-секретного відділу суду не надходили.
У зв'язку з цим ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 серпня 2025 року задоволено самовідвід судді Сівакової В.В. від розгляду справи № 910/7268/25 та передано матеріали вказаної справи для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи між суддями для визначення складу суду в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Протоколом проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 серпня 2025 року справу № 910/7268/25 було передано на розгляд судді Павленку Є.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 серпня 2025 року справу № 910/7268/25 прийнято до свого провадження вказаним суддею, призначено підготовче засідання на 25 вересня 2025 року, а також були встановлені процесуальні строки для подачі сторонами заяв по суті справи.
8 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від цієї ж дати, у якому останній навів свої аргументи на спростування позовних вимог Товариства.
24 вересня 2025 року через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі від 23 вересня 2025 року.
Цього ж дня через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовчому засіданні 25 вересня 2025 року суд постановив протокольні ухвали: про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів; про відкладення засідання на 6 листопада 2025 року.
5 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання від цієї ж дати про залучення до участі в справі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору.
У підготовчому засіданні 6 листопада 2025 року суд постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі в справі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 листопада 2025 року.
19 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява від цієї ж дати з повідомленням про неможливість прибуття його представника в призначене засідання.
У судовому засіданні 20 листопада 2025 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення засідання на 16 грудня 2025 року.
У судовому засіданні 16 грудня 2025 року суд постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні усного клопотання представника позивача про оголошення перерви в засіданні.
У цьому ж судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені в позові, просив суд його задовольнити.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та в установленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене засідання не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.
Беручи до уваги те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи без участі представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд
13 вересня 2022 року між Товариством і Компанією був укладений договір поставки товарів № 09/13-001, за умовами якого остання зобов'язалась оставити товари в номенклатурі, за цінами, у строк та в кількості, зазначеними в специфікації (додаток № 1), та відповідно до технічних вимог (додаток № 2), а Товариство - прийняти й оплатити зазначену продукцію.
Цей правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
Загальна сума договору складає 67 021 900,00 грн з ПДВ. При зміні обсягу закупівлі вносяться відповідні зміни до договору шляхом зменшення загальної суми поставки в межах ціни договору, про що укладається додаткова угода (пункти 3.1., 3.3. договору).
Відповідно до пунктів 4.1., 4.2., 4.4.1. та 4.5. вказаного правочину платником та одержувачем товарів за цим договором є Товариство. Розрахунки здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Компанії. Розрахунок за товари здійснюється у наступному порядку: попередня оплата в розмірі 30% від загальної вартості товарів здійснюється протягом 10-ти банківських днів з дня підписання договору на підставі належним чином оформленого рахунку-фактури на строк 60 днів; перерахування 70% від загальної вартості товарів (остаточний розрахунок) здійснюється протягом 30-ти банківських днів з моменту отримання товарів на умовах розділу 5 договору, на підставі накладної. Перша партія поставлених товарів повинна бути на суму, яка не менша суми визначеної пунктом 4.2. договору попередньої оплати. У разі порушення постачальником зобов'язань за договором понад 10 днів, останній зобов'язується повернути суму попередньої оплати в повному обсязі протягом 5-ти днів з моменту направлення Товариством вимоги (листа, претензії).
За умовами пункту 5.1.2. договору термін поставки замовлених товарів зазначено в специфікації (додаток № 1).
Компанія зобов'язалась: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором (пункт 7.3.1. вказаного правочину); повернути суму попередньої оплати в повному обсязі протягом 5-ти днів з моменту направлення замовником вимоги (листа, претензії) у разі порушення зобов'язань за договором понад 10 днів (пункт 7.3.3. вказаного правочину).
Відповідно до пункту 9.2. договору, за порушення постачальником строків виконання зобов'язання з нього стягуються пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
За пунктом 12.1. вказаного правочину останній набирає чинності з дня підписання його обома сторонами й діє до 31 грудня 2022 року, але в будь якому разі до повного виконання зобов'язань сторін.
У специфікації (додаток № 1) сторони погодили асортимент, кількість, вартість, місце та термін поставки обумовлених товарів, загальною вартістю 67 021 900,00 грн з ПДВ. Термін поставки товарів: до 17 листопада 2022 року.
На виконання умов вказаного правочину 4 жовтня 2022 року Товариство перерахувало на рахунок Компанії попередню оплату, передбачену пунктом 4.2. договору, у розмірі 20 106 570, 00 грн. Дана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від вказаної дати № 852.
З матеріалів справи також вбачається, що Компанія поставила частину обумовленого товару: 8 листопада 2022 року на суму 5 614 400,00 грн, 13 грудня 2022 року на суму 3 509 000,00 грн, 3 лютого 2023 року на суму 10 877 900,00 грн, - що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних видаткових накладних: від 8 листопада 2022 року № 93, від 13 грудня 2022 року № 94, від 3 лютого 2023 року № 3. Зазначені товаро-розпорядчі документи підписані повноважними представниками сторін без жодних заперечень і зауважень.
Разом із цим, обумовлений договором та специфікацією залишок товару на суму 47 020 600,00 грн поставлений не був. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.
З наявної у матеріалах справи копії платіжного доручення від 15 січня 2024 року № 669 (призначення платежу: "повернення передплати за договором № 09/13-001 від 13 вересня 2022р. Без ПДВ") вбачається, що цього дня відповідач у добровільному порядку повернув Товариству залишок невикористаної попередньої оплати в розмірі 105 270,00 грн. Докази звернення Товариства з окремою вимогою до відповідача в порядку пунктів 4.5. та 7.3.3. договору матеріали справи не містять.
У зв'язку з порушенням Компанією умов договору в частині своєчасної поставки товару Товариством було нараховано пеню в розмірі 1 278 118,16 грн, з яких: 376 796,42 грн - пеня, нарахована за період з 17 листопада 2022 року по 12 грудня 2022 року на суму вартості непоставленого відповідачем товару в розмірі 14 492 170,00 грн; 856 687,26 грн - пеня, нарахована за період з 17 листопада 2022 року по 2 лютого 2023 року на суму вартості непоставленого відповідачем товару в розмірі 10 983 170,00 грн; 44 634,48 грн - пеня, нарахована за період з 17 листопада 2022 року по 14 січня 2024 року на суму вартості непоставленого відповідачем товару в розмірі 105 270,00 грн, а також 776 190,80 грн штрафу, з яких: 768 821,90 грн - штраф, нарахований на підставі пункту 9.2. договору за період прострочення з 17 листопада 2022 року по 2 лютого 2023 року; 7 368,90 грн - штраф, нарахований на підставі пункту 9.2. договору за період прострочення з 17 листопада 2022 року по 14 січня 2024 року.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується і відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано факту порушення обумовленого договором та специфікацією строку поставки товарів.
Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин).
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 вказаного Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Разом із цим, з наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій вбачається, що він виконаний із суттєвими помилками, з порушенням умов договору та чинного законодавства.
Зокрема, статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Однак, всупереч наведеним приписам чинного законодавства, Товариство невірно визначило початкові дати спірних періодів прострочення, зарахувавши до них останній день визначеного специфікацією строку виконання відповідачем його негрошового зобов'язання - 17 листопада 2022 року, тоді як першим днем прострочення такого зобов'язання є 18 листопада 2022 року.
При цьому, нормою статті 61 Конституції України прямо встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Всупереч зазначеній імперативній нормі Основного Закону, Товариство здійснило нарахування пені на вартість товару в розмірі 10 983 170,00 грн та 105 270,00 грн за ті періоди, за які вже були нараховані відповідні суми такої неустойки. Крім того, Товариство двічі нарахувало штраф на вартість товару в сумі 105 270,00 грн.
Суд звертає увагу на те, що порушення відповідачем умов договору в частині несвоєчасної поставки товару було триваючим і не змінювало своєї правової природи, оскільки в специфікації сторони чітко погодили поставку всієї кількості товару до 17 листопада 2022 року.
У зв'язку з цим судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій, обґрунтований розмір яких становить 969 852,51 грн пені, з яких: 362 304,25 грн - пеня, нарахована за період з 18 листопада 2022 року по 12 грудня 2022 року на суму вартості непоставленого відповідачем товару в розмірі 14 492 170,00 грн; 571 124,84 грн - пеня, нарахована за період з 13 грудня 2022 року по 2 лютого 2023 року на суму вартості непоставленого відповідачем товару в розмірі 10 983 170,00 грн; 36 423,42 грн - пеня, нарахована за період з 3 лютого 2023 року по 14 січня 2024 року на суму вартості непоставленого відповідачем товару в розмірі 105 270,00 грн, та 768 821,90 грн штрафу, який нарахований на суму вартості непоставленого відповідачем товару в розмірі 10 983 170,00 грн (прострочення понад 30 днів). Відтак, заявлені позовні вимоги про стягнення з Компанії вказаних штрафних санкцій підлягають задоволенню у визначеному судом розмірі. Позовні вимоги Товариства про стягнення з відповідача 308 265,65 грн пені та 7 368,90 грн штрафу є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.
Суд також відхиляє як необґрунтовані посилання відповідача на відсутність його вини в порушенні покладеного на нього зобов'язання з огляду на дію воєнного стану в України.
Зокрема, відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.
Відповідно до пунктів 10.1.-10.4. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше 5-ти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України. У разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 2 місяці, сторони повинні провести перемовини щодо подальшого виконання договору та прийняти узгоджене рішення, зафіксоване у відповідній додатковій угоді до даного договору.
Оскільки цей правочин був укладений у період дії воєнного стану в Україні, вказана обставина не підпадає під ознаки непереборної сили в розумінні вищевказаних умов укладеного між сторонами договору, про що сторони прямо зазначили в пункті 13.6., за яким військова агресія російської федерації проти України не може бути підставою для невиконання зазначеної угоди.
При цьому, частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, лише відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.
У порушення приписів чинного законодавства та умов договору на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.
Крім того, судом встановлено, що всупереч вищезазначених пунктів договору в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному цим правочином порядку про настання форс-мажорних обставин, на які посилався відповідач у своєму відзиві.
За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість зазначених доводів відповідача.
Суд також звертає увагу на те, що пунктами 4.5 та 7.3.3 договору визначено саме право позивача на одностороннє розірвання договору та повернення попередньої оплати, а не обов'язок останнього в імперативному порядку направляти відповідачу відповідну вимогу про повернення попередньої оплати в разі порушення останнім умов договору.
Відповідно до частини 2 статті 653 ЦК України, у разі розірвання договору, зобов'язання сторін припиняються. Направлення позивачем відповідної вимоги у порядку пунктів 4.5. та 7.3.3. договору фактично мало б наслідком відмову останнього від договору й подальшої можливості отримання обумовленого товару. Реалізація позивачем свого права на повернення попередньої оплати залежить, у першу чергу, від заінтересованості останнього в отриманні обумовленого товару, а не від потенційної можливості збільшити обсяг заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій.
При цьому, відповідач не був позбавлений права й можливості належним чином виконати умови даного правочину, або, принаймні, повідомити позивача у порядку пункту 13.5. договору про неможливість виконання умов договору, зокрема у зв'язку з обставинами, що склалися. Докази вчинення таких дій у матеріалах справи відсутні.
Разом із цим, відповідно до статті 42 ГК України (що був чинний на час виникнення спірних правовідносин), підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з прогнозованим варіантом; невизначеність очікуваних результатів.
Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик. Укладаючи спірний договір із визначеним строком поставки товару, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання своїх зобов'язань і, відповідно, об'єктивно оцінити можливість своєчасного їх виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду: від 21 лютого 2018 року в справі № 910/14628/17, від 13 червня 2018 року в справі № 910/17259/17, від 14 серпня 2018 року в справі № 910/496/18, від 15 серпня 2018 року в справі № 910/21804/17, від 22 травня 2019 року в справі № 904/1782/19 та від 5 вересня 2019 року в справі № 910/1338/19.
Крім того, відповідач був належним чином ознайомлений зі змістом вказаних пунктів договору й прийняв їх умови шляхом підписання зазначеного правочину.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, суд зазначає таке.
У силу приписів частини 1 статті 230 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 233 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
В обґрунтування свого клопотання відповідач посилався на відсутність його вини у несвоєчасному виконанні покладених на нього зобов'язань за договором. Поряд із цим, як встановлено судом, жодних належних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідач не надав.
На час розгляду даного спору докази належного виконання Компанією покладених на неї зобов'язань з поставки всього обумовленого товару на загальну суму 67 021 900,00 грн в установленому законом порядку до суду подано не було. Докази зменшення сторонами обсягу закупівлі до кількості фактично поставленого відповідачем товару (менше 30% від погодженого обсягу) у визначеному пунктом 3.3. договору порядку матеріали справи також не містять.
Відповідач не довів жодними належними і допустимими доказами наявності інших передбачених законом виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, у тому числі скрутного матеріального становища тощо.
У той же час згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Позивач, як і відповідач, продовжує здійснювати свою господарську діяльність в умовах дії воєнного стану в Україні та також зазнає негативних наслідків збройної агресії російської федерації.
Разом із цим, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт понесення позивачем збитків, оскільки обумовлений спірним договором товар підлягав подальшій реалізації Товариством за договором на закупівлю за державні кошти від 13 вересня 2022 року № 477-22. Унаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань позивач не зміг виконати покладені на нього зобов'язання перед своїм контрагентом за вказаною угодою, у зв'язку з чим за рішеннями Господарського суду міста Києва від 19 вересня 2023 року та від 12 березня 2025 року (за результатами нового розгляду) у справі № 910/7268/25 з Товариства була стягнута неустойка в загальному розмірі 1 192 690,47 грн. Зазначені обставини спростовують посилання відповідача на відсутність понесених Товариством збитків унаслідок неналежного виконання Компанією своїх зобов'язань за договором від 13 вересня 2022 року № 09/13-001.
Враховуючи недоведення відповідачем виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, беручи до уваги інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищенаведеного клопотання Компанії.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду про часткове задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Товариства підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоун-Трейд" (04070, місто Київ, вулиця Сагайдачного, будинок 25, офіс 3; ідентифікаційний код 35877071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кібербезпека" (03151, місто Київ, вулиця Керченська, будинок 4, офіс 3; ідентифікаційний код 41515997) 969 852 (дев'ятсот шістдесят дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн 51 коп. пені, 768 821 (сімсот шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять одну) грн 90 коп. штрафу та 26 080 (двадцять шість тисяч вісімдесят) грн 11 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення 18 грудня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко