Рішення від 06.10.2025 по справі 910/6878/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2025Справа № 910/6878/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІАР ЕНЕРДЖІ-ЧЕРНІГІВ"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору:

Приватне акціонерне товариство “НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО»

про стягнення 3 145 450, 12 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: Журкевич М.В.;

Від відповідача: Ковальчук Ю.О.;

Від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліар Енерджі - Чернігів" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач) про стягнення 3 328 194,46 грн, з яких 3 063 626, 97 грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 3 % річних - 59 386,77 грн, інфляційні витрати - 205 180, 72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором №14747/01 від 24.01.2018 (далі - Договір) з оплати виробленої та проданої позивачем електричної енергії за "зеленим тарифом" за період жовтня 2021 року, лютого 2022 року, серпня 2022 року - грудня 2022 року, лютого 2023 - вересня 2023 року, січня 2024 -лютого2024, квітня 2024 - червня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.07.2025.

26.06.2025 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд закрити провадження в частині суми основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України

у розмірі 2 670 889, 20 грн.

Крім того, відповідач зазначив, що оскільки станом на 11.06.2025 позивач має перед відповідачем заборгованість з оплати частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця в сумі 62 227, 17 грн, то позовна вимога в частині стягнення з відповідача 62 227, 17 грн не підлягає задоволенню в силу положень пп. 12 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану".

Відповідач у відзиві на позовну заяву також зазначає, що у стягненні 3% річних та інфляційних втрат необхідно відмовити, оскільки це є похідними вимогами від стягнення основної суми заборгованості, яка не підлягає задоволенню та просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат до мінімального.

Також відповідач звернув увагу на настання обставин непереборної сили (форс-мажор), про які відповідач повідомляв усіх своїх контрагентів, у тому числі позивача, на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет, що з урахуванням важливості Гарантованого покупця для економіки України, особливо в період дії режиму воєнного стану, унеможливлює стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

02.07.2025 через систему “Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд зменшити суму основного боргу з 3 063 626,97 грн. до 2 880 882,63 грн. та повернути судовий збір.

Крім того, позивач у відповіді на відзив вказав, що відповідач не звертався до позивача з повідомленням або будь-яким іншим документом про зменшення розрахунків на суму 62 227, 17 грн, відповідачем не було зроблено заяву про зарахування зустрічних вимог та не було дотримано вимог, які ставлять для здійснення такого зарахування, зокрема щодо безспірності вимог, що зараховуються. Відповідачем не надано належних доказів наявності безспірної заборгованості позивача перед відповідачем.

Позивач заперечив проти зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, оскільки позивач, стягуючи компенсаційні виплати у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат, використовує спосіб захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні своїх матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Додатково позивач звертає увагу, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань за договором, та відповідач не надав суду належні та допустимі докази на підтвердження виникнення форс - мажорних обставин.

08.07.2025 через систему “Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач зазначив, що відповідно до абз. 2 підпункту 12 пункту 1 Постанови № 332 (в редакції постанови НКРЕКП від 03.04.2024 № 652), гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення. Відтак відповідач має право на зменшення суми основної заборгованості за послуги з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця в сумі 62 227, 17 грн.

14.07.2025 через систему “Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія «Укренерго».

Представник позивача у підготовчому засіданні 14.07.2025 заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 14.07.2025 підтримав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Судом у підготовчому засіданні 14.07.2025 відкладено розгляд клопотання представника відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 підготовче засідання відкладено на 23.07.2025.

Судом у підготовчому засіданні 23.07.2024 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення вимогу позивача про зменшення суми основного боргу, яка вказана у відповіді на відзив, спір вирішується із її врахуванням; про залишення без розгляду вимоги відповідача про закриття провадження в частині суми основного боргу, яке міститься у відзиві на позовну заяву, оскільки суд за заявою позивача зменшив суму основного боргу.

Крім того, у підготовчому засіданні 23.07.2025 на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПрАТ “НЕК «УКРЕНЕРГО».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 18.08.2025.

06.08.2025 через систему “Електронний суд» від представника третьої особи надійшли письмові пояснення.

18.08.2025 через систему “Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник третьої особи у підготовче засідання 18.08.2025 не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник позивача у підготовче засідання 18.08.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою від 23.07.2025 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/6878/25 до судового розгляду по суті на 10.09.2025.

10.09.2025 через систему «Електронний суд » від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в частині суми основного боргу у розмірі 92 706, 93 грн на підставі п.2 ч.1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Представник третьої особи у судове засідання 10.09.2025 не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник позивача у судовому засіданні 10.09.2025 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.09.2025 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.

Судом у судовому засіданні 10.09.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 06.10.2025.

02.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження в частині суми основного боргу у розмірі 92 706, 93 грн на підставі п.2 ч.1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

06.10.2025 через систему «Електронний суд » від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Представник третьої особи у судове засідання 06.10.2025 не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник позивача у судовому засіданні 06.10.2025 підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням клопотання про закриття провадження у справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.10.2025 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, підтримав клопотання про закриття провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 06.10.2025.

У судовому засіданні 06.10.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі -Чернігів» (далі - Позивач), що діє на підставі ліцензії № 1194 від 05.10.2017 з виробництва електричної енергії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, або Регулятор, або Відповідач) веде господарську діяльність з виробництва електричної енергії.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 31 від 11.01.2018 установлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі - Чернігів» «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, до 01 січня 2030 року.

24.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі - Чернігів» (далі - ВАД) та Державним підприємством «Енергоринок» укладено договір № 14747/01 від 24.01.2018 (далі - Договір), за яким позивач зобов'язався продавати, а Державне підприємство «Енергоринок» - купувати електричну енергію, вироблену позивачем.

Додатковою угодою № 307/01 від 30.06.2019 до Договору № 14747/01 від 24.01.2018 сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова «Державне підприємство «Енергоринок» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» та викласти статті 1-10 Договору замінити статтями 1-8 в новій редакції.

В подальшому, Додатковою угодою № 445/01/20 від 12.03.2020 до Договору №14747/01 від 24.01.2018 сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова «виробник за зеленим тарифом» замінити на слова «продавець за зеленим тарифом» та викласти статті 1-7 Договору в новій редакції

За цим Договором продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами) (п. 1.1 Додаткової угоди)

Пунктом 2.1 Додаткової угоди сторони визнають свої зобов'язання згідно з законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.

Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця.

Продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України (пункти 2.2 - 2.4 Додаткової угоди).

Пунктом 2.5 Додаткової угоди встановлено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Згідно з п.п. 3.1- 3.3 Додаткової угоди обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівліпродажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Відповідно до п. п. 4.1.- 4.7 Додаткової угоди продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору.

Продавець за "зеленим" тарифом зобов'язаний: 1) здійснювати продаж гарантованому покупцю загального обсягу електричної енергії, виробленої об'єктом електроенергетики, що виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за винятком обсягу електричної енергії, необхідного для власних потреб зазначеного об'єкта електроенергетики; 2) надавати гарантованому покупцю обов'язкові фізичні дані, дані довгострокових та щоденних заявок, фактичні та інші дані відповідно до вимог Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачами. Спосіб передачі та форма подання інформації встановлюються в інструкції з надання прогнозних даних, розробленій гарантованим покупцем та розміщеній на власному вебсайті гарантованого покупця; 3) у разі зміни системи оподаткування письмово повідомити гарантованого покупця про дату переходу на нову систему оподаткування; 4) надавати гарантованому покупцю всю інформацію в порядку та в терміни, передбачені цим Договором, Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами; 5) здійснювати оплату внесків для створення спеціального (цільового) фонду, призначеного для покриття арбітражних витрат гарантованого покупця, якщо продавець за "зеленим" тарифом обрав порядок вирішення спорів в арбітражі за Арбітражним регламентом Міжнародної торгової палати (ІСС) з місцем арбітражу в місті Париж (Французька Республіка); 6) у разі внесення змін до документів, наданих гарантованому покупцю з метою укладення цього Договору відповідно до пункту 2.2 глави 2 Порядку та пункту 2.2 Порядку продажу електричної енергії споживачами, продавець за "зеленим" тарифом протягом дня з дня настання таких змін повідомляє гарантованого покупця про них.

Продавець за "зеленим" тарифом несе відповідальність за: 1) порушення термінів надання даних, надання цих даних не в повному обсязі або недостовірних даних, що передаються згідно з умовами цього Договору, Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачами; 2) відхилення фактичних від прогнозних погодинних добових графіків відпуску електричної енергії; 3) порушення термінів оплати спожитої електричної енергії, платежу з відшкодування Частки вартості врегулювання небалансу електроенергії та внесків для створення спеціального (цільового) фонду, призначеного для покриття арбітражних витрат гарантованого покупця, у разі обрання порядку вирішення спорів в арбітражі за Арбітражним регламентом Міжнародної торгової палати (ІСС) з місцем арбітражу в місті Париж (Французька Республіка).

Гарантований покупець має право: 1) вимагати від продавця за "зеленим" тарифом продажу всієї відпущеної електричної енергії, за винятком обсягу електричної енергії, необхідного для забезпечення власних потреб зазначеного об'єкта електроенергетики; 2) вимагати від продавця за "зеленим" тарифом надання обов'язкових фізичних даних, даних довгострокових та щоденних заявок, фактичних та інших даних відповідно до вимог Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачами; 3) вимагати від продавця за "зеленим" тарифом інформацію щодо прогнозних обсягів відпуску електричної енергії відповідно до глави 4 Порядку або глави 3 Порядку продажу електричної енергії споживачами; 4) вимагати від продавця за "зеленим" тарифом оплату спожитої електричної енергії, відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та внесків для створення спеціального (цільового) фонду, призначеного для покриття арбітражних витрат гарантованого покупця.

Гарантований покупець зобов'язаний: 1) купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; 2) у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; 3) нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.

Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом.

Продавець за "зеленим" тарифом несе відповідальність за порушення порядку оплати гарантованому покупцю, що визначений у главах 10 та 11 Порядку, якщо продавець за "зеленим" тарифом обрав порядок вирішення спорів в арбітражі за Арбітражним регламентом Міжнародної торгової палати (ІСС) з місцем арбітражу в місті Париж (Французька Республіка), або у главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Продавцю за "зеленим" тарифом нараховується пеня в розмірі 0,1 % від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день розрахунку) за кожен день ненадходження таких коштів на рахунок гарантованого покупця. З продавця за "зеленим" тарифом може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок гарантованого покупця належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата продавцем за "зеленим" тарифом пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків продавця за "зеленим" тарифом на поточні рахунки гарантованого покупця.

Згідно з п. 5.1 Додаткової угоди обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі Сторін зобов'язань за Договором.

При настанні обставин непереборної сили Сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим Договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків.

Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства.

Потерпіла Сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв'язку повідомлення другій Стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.

Якщо обставини непереборної сили тривають довше трьох місяців, Сторони вирішують питання щодо подальшого виконання Договору (пункти 5.2 - 5.5 Додаткової угоди).

Згідно з п. п. 5 та 6 Додаткової угоди дана додаткова угода є невід'ємною частиною Договору та набуває чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками.

Судом з матеріалів справи встановлено, що на виконання умов договору позивач у жовтні 2021 року, у лютому 2022 року та у серпні 2022 року поставив відповідачу електричну енергію за «зеленим тарифом» на загальну суму 4 995 051, 44 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії:

- за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 2 526 542, 22 грн.;

- за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 1 504 061, 57 грн.;

- за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 958 231, 63 грн. та підписаними сторонами акти коригування до актів купівлі-продажу електроенергії:

- за лютий 2022 року від 16.02.2023 на суму (- 68, 62) грн.;

- за серпень 2022 року від 17.05.2024 на суму 6 284, 64 грн.

Позивач за період часу вересень 2022 року, листопад - грудень 2022 року, лютий 2023- липень 2023 року, вересень 2023 року включно поставив відповідачу електричну енергію за «зеленим тарифом» на загальну суму 15 557 217, 78 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії:

- за вересень 2022 року від 30.09.2022 на суму 1 875 570, 26 грн.;

- за листопад 2022 року від 30.11.2022 на суму 1 778 657, 78 грн.;

- за грудень 2022 року від 31.12.2022 на суму 1 789 893, 78 грн.;

- за лютий 2023 року від 28.02.2023 на суму 1 604 282, 20 грн.;

- за березень 2023 року від 31.03.2023 на суму 1 490 423, 09 грн.;

- за квітень 2023 року від 30.04.2023 на суму 1 369 133, 12 грн.;

- за травень 2023 року від 31.05.2023 на суму 1 425 233, 81 грн.;

- за червень 2023 року від 30.06.2023 на суму 1 333 404, 19 грн.;

- за липень 2023 року від 31.07.2023 на суму 1 413 790, 33 грн.;

- за вересень 2023 року від 30.09.2023 на суму 1 464 528, 14 грн. та підписаними сторонами актами коригування до актів купівлі-продажу електроенергії:

- за вересень 2022 року від 30.04.2024 на суму 12 301, 08 грн.;

- за квітень 2023 року від 11.07.2023 на суму 58, 04 грн.

Позивач за період часу з січня 2024 року по лютий 2024 року та з квітня 2024 року по червень 2024 року включно поставив відповідачу електричну енергію за «зеленим тарифом» на загальну суму 7 932 291, 62 грн., що підтверджується підписаними сторонами із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису актами купівлі-продажу електроенергії:

- за січень 2024 року від 25.01.2024 на суму 1 506 463, 48 грн.;

- за січень 2024 року від 31.01.2024 на суму 62 934, 52 грн.;

- за січень 2024 року від 06.11.2024 на суму 123 868, 94 грн.;

- за лютий 2024 року від 14.11.2024 на суму 89 040, 49 грн.;

- за лютий 2024 року від 29.02.2024 на суму 269 765, 54 грн.;

- за квітень 2024 року від 30.04.2024 на суму 1 983 241, 26 грн.;

- за травень 2024 року від 31.05.2024 на суму 1 833 877, 58 грн.;

- за червень 2024 року від 30.06.2024 на суму 2 063 099, 81 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що враховуючи часткову оплату відповідачем електроенергії за Актами купівлі-продажу електроенергії за періоди жовтня 2021 року, лютого 2022 року, серпня 2022 року - грудня 2022 року, лютого 2023 - вересня 2023 року, січня 2024 -лютого2024, квітня 2024 - червня 2024 року заборгованість відповідача перед позивачем за Договором за відпущену у цей період електроенергію становить 2 788 175, 70 грн. За доводами позивача, відповідач порушив зобов'язання за Договором, оскільки у повному обсязі та своєчасно не сплатив за куплену електроенергію за "зеленим" тарифом за вказані періоди.

Відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ч. 3 ст. 714 ЦК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Спір у даній справі виник у зв'язку з нездійсненням відповідачем остаточного розрахунку з позивачем за відпущену останнім за Договором за наступні періоди: жовтня 2021 року, лютого 2022 року, серпня 2022 року - грудня 2022 року, лютого 2023 - вересня 2023 року, січня 2024 -лютого2024, квітня 2024 - червня 2024 року електричну енергію за "зеленим" тарифом.

Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою від 26.04.2019 № 641 (в редакції Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.01.2024 № 178).

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до п. 10, 16, 72 ч. 1 ст. 1 Закон України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виробник електричної енергії (далі - виробник) - суб'єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії; гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - суб'єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов'язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством; Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з ч. 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі об'єкти суб'єктів господарювання включені до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому в кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - виробленої лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Порядком № 641 визначено порядок продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, а також розрахунків за неї.

Фактичний обсяг відпущеної/спожитої продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору (пункт 8.4 Порядку № 641(в редакції чинній до 26.01.2024)).

За пунктом 3.3. договору (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення боргу) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої відповідачем у Позивача за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами.

Згідно з пунктом 10.1 Порядку (у редакції, яка діяла на момент виникнення заборгованості) до 15 числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями Товариства.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця Підприємство здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.

Відповідно до пункту 10.4 Порядку (у редакції, яка діяла на момент виникнення заборгованості) після отримання від Товариства акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП) з посиланням на пункт 10 Порядку № 641(в редакції чинній до 26.01.2024).

Аналогічна правова позиція щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за "зеленим" тарифом викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

В той же час, з 26.01.2024 Порядок № 641 діє у новій редакції, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178.

Під час розгляду справи суд має застосовувати той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.

Як зазначено вище, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП)

Суд зазначає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо остаточного розрахунку виникають не з моменту підписання між сторонами акта купівлі-продажу, електроенергії, а саме з події, яка має неминуче настати - затвердження вартості послуги НКРЕКП.

До затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці у гарантованого покупця не виникає зобов'язання з остаточного розрахунку за електроенергію.

З урахуванням викладеного, у даному випадку підлягають застосуванню норми права, що діяли на момент затвердження відповідною постановою НКРЕКП вартості послуг.

Отже, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у Позивача у три етапи. Перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП розміру вартості послуги.

НКРЕКП постановами: від 9 вересня 2022 року № 1117, від 31 травня 2022 року № 557, від 20 вересня 2022 року № 1190 та від 14 березня 2023 року № 473, -затвердила розмір вартості 5 послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом", наданої відповідачу в період з жовтня 2021 року по серпень 2022 року. Так, згідно з вищевказаними постановами НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом: у жовтні 2021 року складає 2 280 276 616,66 грн (без ПДВ), у листопаді 2021 року - 911 245 991,1 (без ПДВ), у грудні 2021 року - 181 990 876,48 грн (без ПДВ), у січні 2022 року - 664 843 785,62 грн (без ПДВ), у лютому 2022 року - 420 516 248,42 грн (без ПДВ); у березні 2022 року - 27 402 871,09 грн (без ПДВ); у квітні 2022 року - 1 103 193 902,09 грн (без ПДВ); у травні 2022 року - 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ); у червні 2022 року - 1 337 753 069,24 грн (без ПДВ), у липні 2022 року - 1 561 428 605,39 грн (без ПДВ); у серпні 2022 року - 1 172 168 724,57 грн (без ПДВ).

Отже, відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року - у строк до 20.03.2023 року (включно). Враховуючи наведене, Відповідач зобов'язаний був погасити заборгованість за актами купівлі-продажу електроенергії (з врахуванням коригувань): за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року до 20.03.2023 включно.

Таким чином, з 21.03.2023 починається прострочення оплати поставленої електричної енергії за наведеними вище актами.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 30.04.2024 № 858 (оприлюднено 01.05.2024) затверджено 9 розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ»: у січні 2023 року - 432 110 619,39 грн (без ПДВ); у лютому 2023 року - 1 050 577 585,13 грн (без ПДВ); у липні 2023 року - 2 855 049 206,73 грн (без ПДВ); у серпні 2023 року - 2 456 080 887,44 грн (без ПДВ); у вересні 2023 року - 2 501 148 708,30 грн (без ПДВ).

Отже, відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у січні, лютому, липні, серпні, вересні 2023 року - у строк до 08.05.2024 року (включно). Враховуючи наведене, відповідач зобов'язаний був погасити заборгованість за актами купівлі-продажу електроенергії: за лютий 2023, липень 2023, вересень 2023 до 08.05.2024 включно. Таким чином, з 09.05.2024 починається прострочення оплати поставленої електричної енергії за наведеними вище актами.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 08.05.2024 № 896 (оприлюднено 10.05.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ»:

у грудні 2022 року - 292 516 262,07 грн (без ПДВ);

у березні 2023 року - 1 388 010 061,65 грн (без ПДВ);

у квітні 2023 року - 1 498 983 583,16 грн (без ПДВ);

у травні 2023 року - 2 817 335 578,28 грн (без ПДВ);

у червні 2023 року - 2 685 053 538,42 грн (без ПДВ);

у листопаді 2023 року - 624 475 530,23 грн (без ПДВ);

у грудні 2023 року - 442 985 759,92 грн (без ПДВ).

Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у грудні 2022 року, березні - червні 2023 року - у строк до 17.05.2024 року (включно). Таким чином, з 18.05.2024 починається прострочення оплати поставленої електричної енергії за наведеними вище актами.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 15.05.2024 № 946 (оприлюднено 16.05.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ»:

у вересні 2022 року - 727 557 668,53 грн (без ПДВ);

у жовтні 2022 року - 844 011 507,76 грн (без ПДВ);

у листопаді 2022 року - 327 206 881,45 грн (без ПДВ); у жовтні 2023 року - 1 620 295 826,61 грн (без ПДВ).

Отже, відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у вересні - листопаді 2022 року - у строк до 23.05.2024 року (включно). Таким чином, з 24.05.2024 починається прострочення оплати поставленої електричної енергії за наведеними вище актами.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 18.12.2024 № 2146 (оприлюднено: 20.12.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ»:

у лютому 2024 року - 1 025 799 469, 33 грн (без ПДВ);

у березні 2024 року - 2 111 601 633,12 грн (без ПДВ).

Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у лютому - березні 2024 року - у строк до 27.12.2024 року (включно). Таким чином, з 28.12.2024 починається прострочення оплати поставленої електричної енергії за наведеними вище актами.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 11.02.2025 № 193 (оприлюднено: 13.02.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ»: у квітні 2024 року - 2 658 031 693,76 грн (без ПДВ); у серпні 2024 року - 2 383 253 647,69 грн (без ПДВ).

Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у квітні та серпні 2024 року у строк до 20.02.2025 року (включно). Таким чином, з 21.02.2025 починається прострочення оплати поставленої електричної енергії за наведеними періодами.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 08.04.2025 № 529 (оприлюднено: 10.04.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ»:

у січні 2024 року - 571 431 142,57 грн (без ПДВ);

у травні 2024 року - 3 276 775 717,92 грн (без ПДВ);

у червні 2024 року - 2 499 986 304,60 грн (без ПДВ);

у лютому 2025 року - 539 262 233,70 грн (без ПДВ).

Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставлену електричну енергію у січні 2024, травні 2024 року, червні 2024 року, лютому 2025 року у строк до 17.04.2025 року (включно). Таким чином, з 18.04.2025 починається прострочення оплати поставленої електричної енергії за наведеним вище періодами.

Відповідно до пункту 11.4 Порядку відповідач забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за “зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за “зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Отже, з огляду на встановлений порядок, строк оплати за електричну енергію є таким, що настав.

Позивач, з урахуванням здійснення відповідачем часткової оплати, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просив стягнути з відповідача повну оплату за відпущеної електричної енергії у розмірі 2 880 882, 63 грн.

Як встановлено судом, позивачем при поданні позовної заяви та здійсненні розрахунку суми основного боргу було правомірно враховано наведені у відзиві оплати відповідача за платіжними інструкціями (які долучені до матеріалів справи) на загальну суму 2 488 144, 86 грн:

- № 336 709 від 15.01.2024 на суму 530 111, 68 грн.;

- № 338 378 від 25.01.2024 на суму 665 188, 90 грн.;

- № 349 091 від 22.02.2024 на суму 374 097, 42 грн.;

- № 367 313 від 15.05.2024 на суму 135 738, 55 грн.;

- № 369 750 від 22.05.2024 на суму 22 697, 97 грн.;

- № 371 489 від 27.05.2024 на суму 310 390, 46 грн.;

- № 372 388 від 29.05.2024 на суму 48 073, 16 грн.;

- № 373 947 від 11.06.2024 на суму 335 146, 67 грн.;

- № 417 411 від 08.11.2024 на суму 66 700, 05 грн

Враховуючи зазначені вище часткові оплати відповідача за поставлену позивачем електричну енергію, прострочена заборгованість за поставлену електричну енергію за «зеленим тарифом» станом складає 2 880 882, 63 грн., а саме за періодами:

- за жовтень 2021 року у розмірі 89 248, 60 грн.;

- за лютий 2022 року у розмірі 138 470, 20 грн.;

- за серпень 2022 року у розмірі 184 512, 21 грн.

- за вересень 2022 року у розмірі 190 912, 87 грн.;

- за листопад 2022 року у розмірі 183 017, 05 грн.;

- за грудень 2022 року у розмірі 228 807, 07 грн.;

- за лютий 2023 року у розмірі 66 975, 42 грн.;

- за березень 2023 року у розмірі 38 798, 82 грн.;

- за квітень 2023 року у розмірі 60 148, 55 грн.

- за травень 2023 року у розмірі 44 839, 48 грн.;

- за червень 2023 року у розмірі 7 078, 33 грн.;

- за липень 2023 року у розмірі 8 446, 91 грн.;

- за вересень 2023 року у розмірі 46 519, 10 грн.

- за січень 2024 року у розмірі 86 507, 52 грн.;

- за лютий 2024 року у розмірі 17 706, 23 грн.;

- за квітень 2024 року у розмірі 28 502, 03 грн.;

- за травень 2024 року у розмірі 715 456, 40 грн.;

- за червень 2024 року у розмірі 744 935, 84 грн.

Однак, відповідачем в процесі розгляді справи частково оплачено заборгованість у розмірі 92 706, 93 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 483 777 від 09.06.2025.

Таким чином, за висновком суду провадження в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 92 706, 93 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що сплата заборгованості відбулось після звернення позивача з даним позовом до суду.

Що стосується решти основного боргу відповідача, що складає 2 788 175, 70 грн, то доказів його оплати відповідачем суду не надав, відтак, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 2 788 175, 70 грн заборгованості, підлягає задоволенню.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 62 227, 17 грн, відповідач посилався на положення підпункту 12 пункту 1 Постанови № 332 (в редакції постанови НКРЕКП від 03.04.2024 № 652), згідно яких гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.

З наведеного вбачається право відповідача припинити свої зобов'язання перед позивачем за спірний період шляхом зарахування зустрічних вимог, що відповідно до ч. 2 ст. 601 ЦК України може здійснюватися за заявою.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для зменшення суми боргу на існуючу суму заборгованості позивача перед відповідачем за послуги з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, оскільки таке право згідно абз. 3 пп. 13 п. 1 Постанови № 332 відповідачем не реалізовано, а доказів зустрічного зарахування суду сторонами не надано.

Матеріали даної справи не містять належних доказів наявності безспірної заборгованості позивача у наведеній відповідачем сумі. Відтак, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами відсутність підстав для стягнення з нього коштів у сумі 62 227, 17 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на настання обставин непереборної сили, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відтак на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Відповідно до пунктів 1.15.4, 1.15.7 Правил ринку учасник ринку, який зазнав впливу форс-мажору, зобов'язаний негайно за допомогою будь-якого засобу зв'язку повідомити ОСП та Регулятора про настання форс-мажору не пізніше ніж через 2 робочі дні з моменту виникнення форс-мажору, а також надати у письмовій формі офіційне підтвердження настання форс-мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про неможливість виконання прийнятих за цими Правилами зобов'язань позбавляє відповідного учасника ринку права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання вимог за цими Правилами. Наявність обставин форс-мажору підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або відповідними територіальними відділеннями.

Згідно з п. 5.1 Додаткової угоди від 12.03.2020 обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі Сторін зобов'язань за Договором.

Так, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, яким Торгово-промислової палати України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 №40(3) (з наступними змінами) (далі - Регламент).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).

Отже, із вказаного можна дійти висновку, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті Торгово-промислової палати України.

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Більш того, загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.

Суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Тобто, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

Крім того, відповідачем не надано відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов'язання.

Суд відхиляє доводи відповідача про повідомлення всіх своїх контрагентів, у тому числі позивача, про настання обставин непереборної сили шляхом оприлюднення відповідного повідомлення на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет, оскільки як Правилами ринку, так і умовами Договору визначено чіткий порядок повідомлення іншої сторони Договору про настання форс-мажорних обставин, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному Договором порядку про настання форс-мажорних обставин, а також відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, який би підтверджував, що порушення зобов'язання за Договором з боку ДП "Гарантований покупець" сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин.

За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилався у відзиві на позовну заяву, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується прострочення відповідачем оплати поставленої за Договором за період жовтня 2021 року, лютого 2022 року, серпня 2022 року - грудня 2022 року, лютого 2023 - вересня 2023 року, січня 2024 -лютого2024, квітня 2024 - червня 2024 року електричної енергії за "зеленим" тарифом, враховуючи закриття провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 92 706, 93 грн, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Крім того, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 59 386, 77 грн 3% річних та 205 180, 72 грн інфляційних втрат, про що суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Така плата за користування чужими коштами не є штрафною санкцією.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом встановлено, що відповідачем порушено строк виконання грошового зобов'язання за Договором, а відтак наявні підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України.

Суд зазначає, що змагальність сторін є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункту 4 частини третьої статті 2 ГПК України), зміст якої розкривають положення статті 13 цього Кодексу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя та четверта статті 13 ГПК України).

Відповідачем власного контррозрахунку до матеріалів справи не надано.

Водночас, відповідач зазначає, що позивачем не враховано особливості регулювання зобов'язань сторін під час дії воєнного стану при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат з посиланням на постанову ОП КГС Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

У зв'язку з викладеною позицією відповідача, щодо того, що положення Наказів № 140 та № 206 є підставою для часткового звільнення відповідача від обов'язку вчасного і повного розрахунку за договором купівлі-продажу електричної енергії за “зеленим» тарифом, суд звертається до висновку щодо застосування вказаних норм права у спірних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, на який в тому числі, посилається відповідач.

Так, за правовим висновком Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/4439/23 Наказ № 206, як і Наказ № 140 жодним чином не обмежує права виробника електричної енергії за “зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої договором, а також не змінює термінів виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

У відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за “зеленим» тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в Україні та до прийняття Наказів № 140 та № 206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України “Про ринок електричної енергії»), строк виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за “зеленим» тарифом визначається виключно за умовами двостороннього договору та Порядку № 641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах № 140 та № 206.

Отже, враховуючи висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, та за встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про наявність обов'язку у відповідача з повного виконання грошового зобов'язання - оплати у розмірі 100% вартості за поставлену електричну енергію за “зеленим» тарифом, який узгоджується з відповідними висновками Об'єднаної палати у вказаній справі, а доводи відповідача цього не спростовують та ґрунтуються виключно на власному тлумаченні відповідачем таких висновків, тому суд їх відхиляє.

Врахувавши наведене, а також встановивши факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором, суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на ненадання відповідачем власного контррозрахунку, встановив, що стягненню з відповідача підлягають сума 3% річних в розмірі 59 386, 77 грн. та інфляційні втрати в розмірі 205 180, 72 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Згідно із ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, інфляційні втрати та відсотки річних не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв'язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20).

Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №924/441/20 суд звертав увагу на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначав, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання."

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).

Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

У справі, яка розглядається, позивачем заявлено до стягнення 3% річних, тобто розмір передбачений законодавством (ч.2 ст.625 ЦК України), отже, в даному випадку, оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача щодо підстав зменшення 3% річних, відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).

Враховуючи встановлені у цій справі обставини та судову практику, що склалася в аналогічних правовідносинах, суд вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню клопотання відповідача, оскільки, обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом, та окрім того, відповідачем, в свою чергу, не доведено наявність будь-яких виключних (надзвичайних) обставин, які вплинули на несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд наголошує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі “Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

У зв'язку з наведеними обставинами суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 36 632, 92 грн покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Приймаючи до уваги закриття провадження в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 92 706, 93 грн та враховуючи подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, з урахуванням наявного клопотання про повернення частини судового збору, суд дійшов висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Кліар Енерджі - Чернігів" із Державного бюджету України частини сплаченого судового збору у розмірі 3 305, 42 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 92 706, 93 грн закрити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліар Енерджі - Чернігів" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 3 145 450, 12 грн. задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства “Гарантований покупець» (адреса: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кліар Енерджі - Чернігів» (адреса: 14013, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. Олександра Молочного, будинок 44, кімната 18/1; код ЄДРПОУ: 41597802) заборгованість у розмірі 3 052 743 (три мільйони п'ятдесят дві тисячі сімсот сорок три) гривні 19 копійок, з яких: основна заборгованість у розмірі 2 788 175 ( два мільйона сімсот вісімдесят вісім тисяч сто сімдесят п'ять) гривень 70 копійок, 3 % річних у розмірі 59 386 (п'ятдесят дев'ять тисяч триста вісімдесят шість) гривень 77 копійок, інфляційні втрати у розмірі 205 180 (двісті п'ять тисяч сто вісімдесят) гривень 72 копійки, витрати по сплаті судового збору 36 632 (тридцять шість тисяч шістсот тридцять дві) грн 92 копійки.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Кліар Енерджі - Чернігів» (адреса: 14013, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. Олександра Молочного, будинок 44, кімната 18/1; код ЄДРПОУ: 41597802) з Державного бюджету України частину судового збору у розмірі 3 305 (три тисячі триста п'ять) гривень 42 копійки, сплаченого на підставі платіжної інструкції № 209 від 28.05.2025.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2025.

Суддя М.Є. Літвінова

Попередній документ

132690391

Наступний документ

132690393

Інформація про рішення:

№ рішення:	132690392
№ справи:	910/6878/25
Дата рішення:	06.10.2025
Дата публікації:	19.12.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (06.01.2026)
Дата надходження:	06.01.2026
Предмет позову:	стягнення 3 145 450, 12 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

14.07.2025 11:30	Господарський суд міста Києва
23.07.2025 12:15	Господарський суд міста Києва
10.09.2025 11:30	Господарський суд міста Києва
06.10.2025 12:45	Господарський суд міста Києва