Справа № 909/1199/25
16.12.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Карпінець Г. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"
(вул. Електриків, буд 29А, місто Київ, 04176)
до відповідача: Комунального підприємства "ЕЛЕКТРОАВТОТРАНС"
Івано-Франківської міської ради
(вул. Тролейбусна, буд. 40, м. Івано-Франківськ,
Івано-Франківської області, 76008)
про стягнення заборгованості в порядку регресу у розмірі 25 635, 89 гривень,
за участі:
від позивача: Бутенко Марії Олегівни (в режимі відеоконференції),
від відповідача: Тимончак Людмили Петрівни,
1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань технічними засобами.
2. Рішення у цій справі ухвалено за результатами оцінки поданих доказів.
3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.
І. СУТЬ СПОРУ
4. У жовтні 2025 року до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" із позовною заявою до Комунального підприємства "ЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості в порядку регресу у розмірі 25 635, 89 гривень.
ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
5. Ухвалою від 07.10.2025 суд залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк та спосіб усунення недоліків.
6. 17.10.2025 за вх. № 17049/25 через канцелярію суду від представника позивача Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", Бутенко Марії Олегівни надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
7. 20.10.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; розгляд справи по суті призначив на 27.11.2025; зобов'язав сторони подати заяви по суті спору, зокрема: відповідачу встановив 15 - ти денний строк з моменту вручення ухвали суду для подачі відзиву на позов.
8. 07.11.2025 за вх. № 18321/25 через підсистему "Електронний суд" від Комунального підприємства "ЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" Івано-Франківської міської ради надійшов відзив на позовну заяву.
9. 10.11.2025 за вх. № 18440/25 через підсистему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" надійшла відповідь на відзив.
10. 26.11.2025 за вх. № 19354/25 через підсистему "Електронний суд" від Комунального підприємства "ЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" Івано-Франківської міської ради надійшли заперечення на відповідь на відзив.
11. Ухвалою від 27.11.2025 суд відклав судове засідання на 11.12.2025.
12. 27.11.2025 за вх. № 19478/25 через підсистему "Електронний суд" від представника Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" Бутенко М. О. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції справі № 909/1199/25.
13. Ухвалою від 01.12.2025 суд задовольнив заяву представника Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" Бутенко М. О. (вх. № 19478/25/25від 27.11.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; постановив провести розгляд справи № 909/1199/25, призначеної на 11.12.2025 об 16:00 год та усіх наступних судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
14. В судовому засіданні 11.12.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву для проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення до 16.12.2025.
15. У судовому засіданні 16.12.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІIІ. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
16. Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовані тим, що Акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" на підставі Договору добровільного страхування транспортного засобу № УА255600 від 28.04.2022 та внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1 , в сумі 57 069, 60 гривень, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статі 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
17. Відповідальність власника транспортного засобу "Богдан", державний номерний знак НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована ПрАТ "СК "ВУСО" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Однак, Страховою компанією відповідача було частково відшкодовано шкоду позивачу у розмірі 31 433, 71 гривень, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 25 635, 89 гривень покладається на відповідача.
18. Позиція відповідача. У поданому до суду відзиві на позов відповідач вказав, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, не підтвердженими належними та допустимими доказами та такими що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.
19. Так, відповідач зазначає, що норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність межами ліміту відповідальності та вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність згідно із означеним Законом покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
20. Відповідач звертає увагу, що ні ремонтна калькуляція, ні страховий акт наданий позивачем не є первинним документом, також серед доданих до позовної заяви документів не міститься актів виконаних робіт (наданих послуг) чи будь-якого іншого первинного документа в підтвердження фактичного здійснення ремонту пошкодженого у ДТП 31.03.2023 транспортного засобу Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 . Окрім того, в матеріалах справи відсутні як висновок судової автотоварознавчої експертизи так і відповідні документи станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
21. 28.04.2022 між Акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № УА255600 (далі - Договір добровільного страхування наземного транспорту).
22. Предметом даного Договору добровільного страхування наземного транспорту були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1 .
23. У відповідності до умов вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
24. 31.03.2023 в м. Івано-Франківську на перехресті вулиць Г. Мазепи - О. Довженка - Крихівецька - Набережна ім. В. Стефаника мала місце дорожньо-транспортна подія за участю автобуса марки "Богдан" A70132, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля марки "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок якої обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
25. Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.05.2023 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
26. На момент вчинення ДТП, транспортний засіб "Богдан", державний номерний знак НОМЕР_2 , належав відповідачу.
27. Відповідно до відповіді Комунального підприємства "ЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 станом на 31.03.2023 перебував у трудових відносинах з відповідачем та виконував свої функціональні обов'язки, а саме здійснював перевезення пасажирів автобусом "Богдан" з державним номерним знаком НОМЕР_2 , про що свідчить шляховий лист № 205303 від 31.03.2023.
28. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ "СК "ВУСО" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 213563246 від 01.03.2023 (надалі - Поліс), зі встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 160 000, 00 гривень, розмір франшизи - 00 грн.
29. Позивач вказує, що Страхувальник - ОСОБА_1 08.05.2023 звернулася з заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку до якої надала всі необхідні документи.
30. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів позивачем було складено страховий акт № 06/70754/2.1.5.1. від 23.05.2025, за яким встановлено, що розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті становить 57 069, 60 гривень.
31. Підставою для нарахування вартості відновлювального ремонту транспортного засобу стала ремонтна калькуляція № 707754 від 28.04.2023.
32. Згідно з платіжною інструкцією № 6788 від 25.05.2025 АТ "СК "Країна" здійснила виплату страхового відшкодування Страхувальнику - ОСОБА_1 у розмірі 57 069, 60 гривень.
33. З матеріалів справи вбачається, що Страховою компанією відповідача - ПрАТ "СК "ВУСО" було відшкодовано шкоду позивачу у розмірі 31 433, 71 гривень. Розрахунок означеного відшкодування проведено та виплачено з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу та з відрахуванням ПДВ.
34. 29.12.2024 за вих. № 70754/ІНС позивач звернувся до відповідача із претензією про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 25 635, 89 гривень.
35. Відтак, позивач вказує, що Комунальне підприємство "ЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" Івано-Франківської міської має обов'язок відшкодувати завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків шкоду в розмірі 25 635, 89 гривень, тобто різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) за діючим полісом, визначеною з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
36. Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 зазначеної статті).
37. Стаття 1166 Цивільного кодексу України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
38. Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України).
39. За приписами статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
40. Правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
41. Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування", страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
42. Частиною 2 статті 999 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
43. Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
44. У разі, якщо норми нормативних актів однакової юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною. Загальніша норма не застосовується до тих ситуацій, в яких є ознаки, що відповідають більш спеціальній нормі. Такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 у справі № 807/257/14.
45. Згідно пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут та надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
46. За змістом статей 28, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
47. У постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 754/5129/15-ц зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина 2 статті 1192 Цивільного кодексу України). Тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
48. Статтею 988 Цивільного кодексу України установлено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.
49. Відповідно до статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках: визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (постанови Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 554/1067/15-ц, від 20.04.2023 у справі № 910/16024/21).
50. Так Наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України від 24.11.2023 № 142/5/2092, затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика).
51. Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.
52. Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин (п. п. 1.2., 1.3. Методики).
53. Пунктом 2.4. Методики передбачено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
54. Виходячи з аналізу зазначених вище норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (висновком) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" і Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).
55. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи взагалі відсутній звіт (висновок) про оцінку майна, який би відповідав вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" і Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
56. Суд критично ставиться до приєднаних до позовної зави документів, таких як: протокол огляду транспортного засобу, ремонтна калькуляція № 707754 від 28.04.2023 та страховий акт № 06/70754/2.1.5.1 від 23.05.2023, оскільки вони не є належними та достатніми доказами для визначення вартості завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача.
57. Окрім того, суд погоджується з доводами відповідача про те, що ремонтна калькуляція передбачає тільки попередній перелік робіт і виставлення певних сум до оплати та нею не фіксується будь-яка господарська операція. Факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).
58. Виконання умов договору про страхування не може призводити до стягнення коштів з винною особи в дорожньо-транспортній пригоді лише за фактом виконаних робіт та перерахування коштів, оскільки в даному випадку страхова компанія після виконання умов договору страхування може компенсувати й інші витрати, що не пов'язані з страховим випадком, пошкодження завдані не з вини відповідача.
59. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) (пункт 59), від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 Цивільного України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.
60. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 147/66/17).
61. Відтак, судом встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного розміру завданої шкоди, зокрема у матеріалах справи відсутній звіт (висновок) про оцінку майна, який би відповідав вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" і Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Подані до позовної заяви документи у вигляді протоколу огляду транспортного засобу, ремонтної калькуляції та страхового акта не можуть бути визнані належними та достатніми доказами для визначення розміру шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
62. Крім того, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких основний обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у межах страхової суми покладається на страховика, який є належним відповідачем у таких правовідносинах. Відшкодування шкоди безпосередньо з винної особи можливе лише у випадку, якщо у страховика не виник обов'язок щодо виплати страхового відшкодування або якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
63. Як вбачається із позовної заяви ПрАТ "СК "ВУСО" виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 31 433, 71 гривень. Разом із тим, розмір можливих витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу не перевищує встановлений договором обов'язкового страхування ліміт відповідальності страховика, який становить 160 000, 00 гривень, в даному випадку, вказана сума є страховим відшкодуванням. Таким чином, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді автомобіля є меншою за страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну. Вимоги до ПрАТ "СК "ВУСО" позивачем не заявлялись.
64. Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
65. За приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
66. Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
67. За правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
68. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
69. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
70. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
71. Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
72. За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Висновок суду.
73. Відтак, здійснюючи системний аналіз положень чинного законодавства України, а також, як вбачається з встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати.
74. Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відмову в задоволенні позову, сплачений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2 422, 40 гривень покладається на позивача.
Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У позові Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" до Комунального підприємства "ЕЛЕКТРОАВТОТРАНС" Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості в порядку регресу у розмірі 25 635, 89 гривень - відмовити.
2. Судовий збір залишити за позивачем.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
5. Повний текст рішення складено - 18.12.2025.
Суддя В. В. Михайлишин