17.12.2025 Справа № 908/1144/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко Ірина Вікторівна, розглянувши матеріали заяви Запорізької міської ради про забезпечення позову у справі № 908/1144/23
за позовом: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ідентифікаційний код 04053915)
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Алюмінієвий завод тринадцятий елемент» (вул. Холодноярської бригади, буд. 24 офіс 22, м. Суми, Сумська область, 40007, Україна, ідентифікаційний код 43821133).
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відподальністю “Будмет- 2007», ідентифікаційний код 34829514 (адреса: 69600, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 1),
до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРТУС-ЛТД», ідентифікаційний код 35037500 (адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Мала, буд. 3),
до відповідача 4: ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , (адреса: АДРЕСА_1 ).
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ідентифікаційний код 44118663)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:
1. ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ,
2. ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_3 , адреса:
АДРЕСА_3 . Товариство з обмеженою відповідальністю “Віталіна Груп», ідентифікаційний код 43063472, адреса: 69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 47,
4. ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ,
5. ОСОБА_5
6. ОСОБА_6 , ІПН НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 ,
7. ОСОБА_7 , код НОМЕР_6 , АДРЕСА_6 ,
8. ОСОБА_8 , НОМЕР_7 , АДРЕСА_7
9. ОСОБА_9 ,
АДРЕСА_8 .Фонд державного майна України, ідентифікаційний код 00032945, 01133, Kиїв, вул. Генерала Алмазова, 18/9
про стягнення 1 464 500,84 грн
представники сторін
від позивача: Доніна Н.О., витяг, довіреність від 25.05.2024
від відповідача : Виноградов В.В., ордер ВР№1073806 від 01.10.2025 (в режимі відеоконференції); Руденко Л.Д. ордер ВМ №1073820 від 02.10.2025 (в режимі відеоконференції);
від третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 7: не з'явився;
від третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 7. ОСОБА_7
від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1-6,8,9,10: не з'явилися
07.04.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмет 2007», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості з орендних платежів.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 позов задоволено частково.
Постановою Апеляційного господарського суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Алюмінієвий завод тринадцятий елемент» на рішення суду від 14.12.2023 задоволено, рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 у справі № 908/1144/23 скасовано.
Постановою Верховного суду від 20.08.2025 касаційну скаргу Запорізької міської ради задоволено частково, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 та рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2023 скасовано. Справу № 908/1144/23 передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
09.09.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла справа № 908/1144/23 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Алюмінієвий завод тринадцятий елемент» .
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 09.09.2025 справу визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою суду від 15.09.2025 прийнято справу № 908/1144/23 до свого провадження та присвоєно справі номер провадження 15/107/23-19/144/25, ухвалено здійснювати розгляд справу за правилами загального позовного провадження.
07.10.2025 від Запорізької міської ради через підсистему “Електронний суд» надійшло клопотання про залучення співвідповідачів.
Ухвалою суду від 07.10.2025 відкладено підготовче засідання на 03.11.2025, позивача зобов'язано надати докази на обґрунтування клопотання про залучення співвідповідачів, а саме - документальне підтвердження реєстрації нерухомого майна на спірній земельній ділянці щодо кожної особи, яку позивач просить залучити до участі у справі.
Ухвалою суду від 03.11.2025 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено на 02.12.2025 підготовче засідання, зобов'язано позивача виконати вимоги ухвали 07.10.2025, надати докази на підтвердження реєстрації нерухомого майна на спірній земельній ділянці щодо кожної особи про яких зазначено сторонами.
27.11.2025 від Запорізької міської ради надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи.
21.11.2025 від Запорізької міської ради надійшло клопотання про залучення співвідповідачів : ТОВ “Будмет- 2007», ТОВ “ОРТУС-ЛТД»; ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 02.12.2025 у задоволенні клопотання про колегіальний розгляд справи відмовлено, клопотання позивача задоволено, залучено до участі у справі співвідповідачів: ТОВ “Будмет- 2007», ТОВ “ОРТУС-ЛТД», ОСОБА_1 , За ініціативою суту також залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів. Підготовче засідання відкладено на 15.12.2025.
В зв'язку з виробничою необхідністю судове засідання було перенесено на 16.12.2025,11:00, про що сторін та учасників справи повідомлено через підсистему «Електронний суд».
15.12.2025 від Запорізької міської ради через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про забезпечення позову, яким позивач просить:
1.Забезпечити позов, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, належне співвідповідачам та розташоване на земельній ділянці кадастровий № 2310100000:02:010:0063 за адресою: м.Запоріжжя, вул. Доківська, 15:
1) ТОВ «Алюмінієвий завод тринадцятий елемент»: трансформаторна підстанція, інв. № 32, літ. за планом Ф-2; сушильня, літ. Т5, інв. № 534, 154, загальною площею 38,6 кв.м.; бункер, літ. П-1, інв. № 211, загальною площею 112,9 кв.м.; пожежне депо, інв. № 3, літ. Б, загальною площею 147,5 кв.м.; гаражі, інв. № 523, літ. Л, загальною площею 205,6 кв.м.; ковальне відділення, літ. З, інв. № 113, загальною площею 61,2 кв.м.; трансформаторна підстанція, інв. № 1051, літ. Д, загальною площею 123,5 кв.м.; корпус побутових приміщень, інв. № 296, літ. В-3, загальн.площею 1285,1 кв. м.; цех оздобленої обробки столярних виробів, інв. № 1050, літ. М, загальною площею 5719,2 кв.м.; сушильня парова, інв. № 25, літ. У-1, загальною площею 399,4 кв.м.; промисловий цех, інв. № 269, літ. У, загальною площею 354,6 кв.м.; столярний цех, інв. № 11, літ. П, загальною площею 1536,3 кв.м.; лісопільний цех, інв. № 2 (за планом літ. Х), загальною площею 2550,6 кв.м.; склад, інв. № 48, літ. Ж, вбиральня, інв. № 316, літ. Н-5, підстанція ТП-2, інв. № 1052, літ. Ф-1, загальною площею 459,8 кв.м.
2) ТОВ «Будмет- 2007»: склад інв.№ 156, літ. Б-2; сушильня літ. Т-6 інв. № 314, 202, 445.
3) ТОВ «ОРТУС-ЛТД»: заводоуправління інв. № 167 (за планом літ. А) загальною площею 392,5 м.кв.;
4) ОСОБА_1 : - столярний цех (впасовочна, стругальня, підстанція) інв.№12,109,323,20 літ. Р, загальна площа (кв.м): 3621.5; столярний цех літ.П інв.№11, загальна площа (кв.м): 1536.3.
2. Заборонити ТОВ «Алюмінієвий завод тринадцятий елемент», ТОВ «Будмет- 2007», ТОВ «ОРТУС-ЛТД», ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на здійснення демонтажу промислового обладнання, будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 15, в тому числі шляхом їх знищення та переробки.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив наступне.
Відповідно до п.п. 5.13.-5.15. Постанови Верховного Суду від 20.08.2025 у даній справі зазначено, що поза увагою місцевого господарського суду залишились обставини набуття права власності на об'єкти нерухомості, розміщені на спірній земельній ділянці, іншими господарюючими суб'єктами та фізичними особами, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками.
Всі власники об'єктів нерухомого майна, що знаходяться на спірній земельній ділянці, водночас з набуттям права власності на такі об'єкти набули і правомочностей (сукупності прав та обов'язків) землекористувачів земельної ділянки. Як наслідок, обов'язок зі сплати орендної плати за таке користування належить їм усім пропорційно до частини земельної ділянки, яка використовується кожним з них для експлуатації власної будівлі/споруди.
Позивач зазначає також, що ним подано заяву про збільшення позовних вимог ( ціна позову збільшена до 5 442 188,54 грн). Власником земельної ділянки загальною площею 13,3511 га, кадастровий номер 2310100000:02:010:0063 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 15 (далі - земельна ділянка) є територіальна громада міста Запоріжжя.
За твердженням позивача, 03.07.2007 року ТОВ «БУДМЕТ-2007», на підставі договору купівлі-продажу №1130, укладеного з ЗАТ «Запоріждеревоконструкція», набуло право власності на об'єкти нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 15. Після придбання нерухомого майна, між Запорізькою міською радою та ТОВ «БУДМЕТ-2007» був укладений договір оренди земельної ділянки 2310100000:02:010:0063 для розташування виробничої бази, термін дії якого до грудня 2027 року. У подальшому ТОВ «БУДМЕТ-2007» поступово відчужувало належні йому об'єкти нерухомого майна і на період, за який стягується заборгованість (вересень 2021 - грудень 2022) власниками нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці 2310100000:02:010:0063 були: 1) ТОВ «Будмет-2007», ТОВ «Алюмінієвий завод тринадцятий елемент» (раніше ТОВ "АЗІМУТКОМПАНІ"), ТОВ «ОРТУС-ЛТД», ОСОБА_1 . Всі зазначені власники залучені до розгляду справи у якості співвідповідачів, мають заборгованість з орендної плати за заявлений до стягнення період, розрахунок розміру якої наданий у заяві про збільшення позовних вимог.
Запорізька міська рада також вказує, що станом на день подачі заяви про забезпечення позову заборгованість з орендної плати співвідповідачами не сплачена, навіть частково, що підтверджується листом ГУ ДПС У Запорізькій області від 11.12.2025.
На думку позивача, накладення арешту на нерухоме майно відповідача може призвести до передачі його в іпотеку пов'язаним юридичним особам, або взагалі його відчуження, що у подальшому унеможливить виконання судового рішення, і у свою чергу, призведе до порушення принципу обов'язковості судових рішень, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України. Таким чином, накладення арешту на належне співвідповідачам нерухоме майно буде співмірним заходом забезпечення позову про стягнення з них коштів.
Позивач вважає, що матеріалами справи підтверджено існування реальної загрози ефективному захисту порушених інтересів держави у випадку не застосування заходів забезпечення позову. Такі заходи є достатніми та співмірними у співвідношенні до заявлених позовних вимог. Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Водночас, накладення арешту на грошові кошти відповідача, за їх наявності, у такому розмірі здатне суттєво погіршити майновий стан останнього, у той час як накладення арешту на частину об'єктів нерухомого майна мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідачів, не ускладнюючи їх господарську діяльність
В обґрунтування позиція Запорізька міська рада посилається на висновки щодо застосування, зокрема, ст. 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2020р. у справі №915/373/20 та від 03.12.2021р. у справі №910/4777/21, а також від 08.10.2020р. у справі №465/4985/18 і від 15.06.2021р. у справі №757/48375/20 (щодо аналогічних за змістом положень Цивільного процесуального кодексу України).
Додатково позивач просить звернути увагу на розповсюдженість фактів відчуження відповідачами належного їм нерухомого майна під час слухання справ про стягнення з них коштів.
ТОВ «Алюмінієвий завод 13й елемент» проти заяви про забезпечення позову заперечує, вважаємо її безпідставною та необґрунтованою, такою, що не вказує на істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду згідно з ч. 2 ст. 136 ГПК України. На думку відповідача, у порушення ч. 4 ст. 137 ГПК України вимоги позивача щодо забезпечення позову не співмірні із заявленими вимогами.
Розглянувши вищезазначену заяву про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Перелік заходів забезпечення позову, викладений в пунктах 1-10 частини 1 ст. 137 ГПК України. Згідно п. 1 ч. 1 цієї статті позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно боржника, згідно з п. 2 ч.1 - забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно до положень частин 5, 6 статті 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).
Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. ГПК України не визначає перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).
У статті 136 ГПК України визначено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
З огляду на викладене, заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, оскільки це гарантує, що вжиті заходи не виходять за межі спору, сприяють належному виконанню судового рішення і не створюють необґрунтованих перешкод для сторін у справі.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, а забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач вказує, що відповідачі порушили приписи Цивільного кодексу України та законні права позивача, оскільки протягом тривалого часу не сплачують кошти за користування земельною ділянкою, яка перебуває у власності територіальної громади та, на якій розміщене нерухоме майно відповідачів.
Так, предметом позову у цій справі є стягнення коштів на користь Запорізької міської ради.
Господарський суд зазначає, що наявність у відповідачів заборгованості, відчуження відповідачами в минулому об'єктів належного їм рухомого майна, на яке позивач просить накласти арешт, не свідчить про автоматичне задоволення поданої заяви про забезпечення позову без належного обґрунтування необхідності вжиття такого забезпечення.
Суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Дослідивши подані позивачем документи, господарським судом встановлено, що до заяви не додано жодних доказів на підтвердження перебування чи відсутності у відповідачів будь-яких активів (грошових коштів на рахунках, рухомого чи нерухомого майна), крім назначених об'єктів нерухомого майна.
Можлива реалізація об'єктів нерухомого майна, про яку зазначає у заяві Запорізька міська рада, не змінить розміру заборгованості за спірний період та не плине на результат розгляду спору в разі доведення обґрунтованості вимог позивача.
Відтак, суд виснує, що відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту майно відповідачів, розташоване на спірній земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул.Докієвська, 15 та заборони ТОВ «Алюмінієвий завод тринадцятий елемент», ТОВ «Будмет- 2007», ТОВ «ОРТУС-ЛТД», ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на здійснення демонтажу промислового обладнання, будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 15, в тому числі шляхом їх знищення та переробки, може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.
Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування реальних ризиків щодо можливого утруднення чи неможливості виконання рішення суду у даній справі, а також того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідачів, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_9 , може призвести до порушення прав, свобод та законних інтересів заявника або ускладнити ефективний захист порушеного права.
Позивач окрім посилань на загальні норми процесуального права послався на ймовірне подальше відчуження відповідачами наведеного нерухомого майна на користь третіх осіб, проте будь-яких доказів на підтвердження наведеного позивачем не надано.
Суд зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з яким пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставин може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Заява позивача не містить доказів наявності фактичних обстави,що можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення.
При цьому суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів вартості нерухомого майна відповідачів, на яке позивач просить накласти арешт, що не дає можливості встановити співмірність заявленого заходу забезпечення з ціною позову.
Разом з тим, заявлений позивачем спосіб забезпечення позову в частині заборони відповідачам ТОВ «Алюмінієвий завод тринадцятий елемент», ТОВ «Будмет- 2007», ТОВ «ОРТУС-ЛТД», ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на здійснення демонтажу промислового обладнання, будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 15, в тому числі шляхом їх знищення та переробки не відповідає предмету спору.
В частині заяви про заборону відповідачу вчиняти дії, спрямовані на здійснення демонтажу промислового обладнання, будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 15, в тому числі шляхом їх знищення та переробки суд також відмовляє за необґрунтованістю.
Ураховуючи зазначене суд виснує, що позивачем до заяви про забезпечення позову не додано необхідних доказів на підтвердження фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
За таких обставин, заявником не надано суду переконливих доказів щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що заявником (позивачем) не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поданої ним заяви, а саме: існування на даний час конкретних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, у зв'язку з її необґрунтованістю та недоведеністю.
Враховуючи положення статті 129 ГПК України та Закону України «Про судовий збір», оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору, відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Керуючись ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Запорізької міської ради про забезпечення позову у справі № 908/1144/23 ( вх. № 25106/08-08/25 від 15.12.2025) відмовити.
Відповідно до ст.ст. 140, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання в порядку, встановленому ст. 257 цього Кодексу.
Ухвалу підписано 17.12.2025.
Суддя І.В. Давиденко