вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
02 грудня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/935/21(907/955/22)
За позовом розпорядника майна ТОВ "ВАССТЕЛ" м. Мукачеве, арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича,
за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державне публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг», м. Київ
до ПАТ "АБ "ПІВДЕННИЙ", м. Одеса
та до ТОВ "ВАССТЕЛ", м. Мукачеве
про визнання недійсним договору застави транспортних засобів №508 від 07.05.2020, укладеного між ТОВ "ВАССТЕЛ" та ПАТ АБ "Південний",
Суддя Ремецькі О.Ф.
За участю секретаря судового засідання Сінкіна Е.В.
За участю представників:
від заявника Кордас Жанна Анатоліївна (в режиммі відеоконференції) - Державне ПАТ НАК «УКРАГРОЛІЗИНГ»
від кредитора Сочка Віталій Іванович, свідоцтво № 21/1707 від 16.10.2018 (в залі суду)
від кредитора Буря Олександр Олександрович (в залі суду)
від кредитора Краснікова Оксана Вікторівна (в режимі відеоконференції) - ТзОВ «БСП ОІЛ»
від кредитора Кувшинова Валерія Петрівна (в режимі відеоконференції) - ПАТ АБ “Південний»
Учасник справи Пазина Ростислав Олександрович (в залі суду) - уповноважена особа власника майна
Арбітражний керуючий Ракущинець А.А. (в залі суду)
Ухвалою господарського суду від 22.12.2021 за результатами підготовчого засідання відкрито провадження у справі № 907/935/21 за заявою Державного публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг» від 19.11.2021 про банкрутство ТОВ “ВАССТЕЛ».
Провадження у справі № 907/935/21 знаходиться на стадії підсумкового засідання в процедурі розпорядження майном.
Ухвалою суду від 19.12.2022 у межах справи про банкрутство № 907/935/21 прийнято до розгляду позовну заяву розпорядника майна ТОВ "ВАССТЕЛ" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про визнання недійсним договору застави транспортних засобів №508 від 07.05.2020, укладеного між ТОВ "ВАССТЕЛ" та ПАТ АБ "Південний" в межах справи №907/935/21, призначено судове засідання для розгляду поданої заяви на 31.01.2023 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 30.01.2023 господарський суд постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, залучено до участі у справі Державне публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.
Ухвалою від 31.01.2023 р. відкладено підготовче судове засідання на 23.02.2023 р.
Ухвалою суду від 23.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 23.03.2023 р.
Ухвалою суду від 23.03.2023 року відкладено судовий розгляд справи по суті на 27.04.2023 р.
В судовому засіданні 27.04.2023 оголошено перерву до 26.05.2023 р., запропоновано позивачеві надати до справи пояснення щодо впливу та значення для цієї справи фактичних обставин та правових висновків, що зроблені господарським судом при розгляді у межах основної справи про банкрутство ТОВ "ВАССТЕЛ" позовних заяв арбітражного керуючого про визнання недійсними інших угод боржника та кредиторів, вимоги яких були раніше визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів.
Зокрема, - це вимоги: - ТОВ “ЗАКАРПАТСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ» у розмірі 14 841 862,73 грн., недійсність договрів якого розглянуто у справах № 907/957/22 у межах справи № 907/935/21 та у справі № 907/958/22 у межах справи № 907/935/21; - ТОВ “БСП ОІЛ» у розмірі 1 875 265,45грн., недійсність договору поставки визнано у справі № 907/956/22 у межах справи № 907/935/21; - Компанії ARTONIA LIMITED (“АРТОНІЯ ЛІМІТЕД»), Республіка Кіпр, визнано недійсним договір застави транспортних засобів від 08.07.2020 в окремому провадженні № 907/954/22 у межах справи № 907/935/21.
Ухвалою суду від 26.05.2023 р. провадження у справі зупинити до розгляду Західним апеляційним господарським судом апеляційних скарг та до набрання законної сили судовим рішенням у інших справах: № 907/935/21(907/957/22); № 907/935/21(907/958/22); №907/935/21(907/956/22); № 907/935/21(907/954/22) та основної справи про банкрутство № 907/935/21.
У зв'язку з припиненням повноважень судді Пригуза П.Д., розпорядженням керівника апарату Господарського суду Закарпатської області від 15.08.2023 року №02-02/165/23 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №907/935/21.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.10.2023 р. справу № 907/935/21 (907/955/22) передано на розгляд судді Ремецькі О.Ф.
Разом з тим, судом було встановлено, що на день вирішення питання прийняття справи до провадження, матеріали справи №907/935/21 до Господарського суду Закарпатської області від Західного апеляційного господарського суду не надійшли.
01.05.2024 р. від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державне публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг», м. Київ, надійшла заява про поновлення провадження. В обґрунтування вказаної заяви представник заявника вказує на те, що відпали обставини, що стали підставою для зупинення провадження у справі №907/935/21 (907/955/22), у зв'язку із чим є необхідність в поновленні провадження у вказаній справі.
Ухвалою суду від 17.09.2024 р. призначено проведення підсумкового судового засідання у справі № 907/935/21 на 16 жовтня 2024 р.
Ухвалою суду від 18.09.2024 р. прийнято справу 907/935/21 (907/955/22) до провадження. Поновлено провадження у справі №907/935/21 (907/955/22). Розгляд справи по суті призначено на 16 жовтня 2024 р.
16.10.2024 р. в судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено перерву до 21 жовтня 2024 року.
Проте, призначене на 21 жовтня 2024 року судове засідання не відбулося через несправність системи відеоконференції, неможливість налагодження коректної роботи системи фіксування судового засідання технічними засобами ЄСІТС з причин відсутності з'єднання з глобальною мережею інтернет, про що секретарем судового засідання складено акт № 02.2-09/362/24.
Ухвалою суду від 21.10.2024 р. розгляд справи по суті призначено на 04.11.2024 р.
Ухвалою суду від 21.10.2024 р. розгляд справи по суті відкладено на 04.12.2024 р.
Ухвалою суду від 04.12.2024 відкладено судове засідання на 28.01.2025 року.
Разом з тим, супровідним листом від 26.12.2024 №01-16/275/24 у зв'язку з відкриттям апеляційного провадження за скаргою Державного публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг», м. Київ на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 16 жовтня 2024 року у справі №907/935/21 та на виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024, матеріали справи 907/935/21, за заявою Державного публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг», м. Київ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАССТЕЛ», м. Мукачево про банкрутство, надіслані до Західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 28.01.2025 з огляду на вищенаведене відкладено судове засідання у справі на 25.02.2025.
Ухвалою суду від 25.02.2025 відкладено судове засідання на 26.03.2025.
Ухвалою суду від 26.03.2025 відкладено судове засідання на 29.04.2025.
Ухвалою суду від 29.04.2025 відкладено судове засідання на 27.05.2025.
Ухвалою суду від 27.05.2025 відкладено судове засідання на 15.07.2025.
Ухвалою суду від 18.07.2025 відкладено судове засідання на 19.08.2025.
Ухвалою суду від 19.08.2025 відкладено судове засідання на 23.09.2025.
Ухвалою суду від 23.09.2025 відкладено судове засідання на 29.10.2025.
Ухвалою суду від 29.10.2025 відкладено судове засідання на 02.12.2025.
Позиція позивача
Розпорядник майна арбітражний керуючий Демчан О.І. (Позивач) у своєму позові заявив вимогу про визнання недійсним договору застави транспортних засобів від №508 виданого 07.05.2020, укладеного між боржником ТОВ «ВАССТЕЛ» та ПАТ «Акціонерний банк «Південний».
Позивач зазначає, що відповідно до договору застави у редакції договору про внесення змін №723 ТОВ «ВАССТЕЛ» узяло на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог банку до позичaльників ТОВ «МЕГАТРАНСЛЬВІВ» (код 39944497) за договором овердрафту №АО2019-03331 від 13.08.2019 та всіх додаткових угод до нього та ТОВ « БСП ОІЛ»(код 40099616) за договором овердрафту №АО2019-О3330 від 13.08.2019 та всіх додаткових угод до нього.
Станом на дату взяття ТОВ «ВАССТЕЛ» на себе заставних зобов'язань щодо транспортних засобів загальною заставною вартістю 1 759 322,94 грн. (в редакції договору з урахуванням додаткової угоди №723 від 19.06.2020) у боржника вже була наявна заборгованість перед ДПАТ «НАК «Украгролізинг» за договорами фінансового лізингу №7-18-164 ств-фл/335 від 07.11.2018 та 7-18-151 ств-фл/313 від 18.10.2018 у загальній сумі 665 759,29 грн., що підтверджується рішеннями господарського суду Закарпатеької області у справі №907/488/20 від 24.02.2021 та у справі №907/489/20 від 24.02.2021 відповідно. Зазначеними рішеннями встановлено, що вказана заборгованість виникла у ТОВ «ВАССТЕЛ» внаслідок неповної сплати лізингових платежів за договорами, строк сплати яких настав 13.01.2020, 13.02.2020, 24.01.2020 та 24.05.2020.
Таким чином, внаслідок укладення ТОВ «ВАССТЕЛ» договору застави транспортного засобу №508 від 07.05.2020 було завдано збитки кредитору боржника - ДПАТ «НАК «Украгролізинг» у розмірі 665 759,29 грн., адже передача ТОВ «ВАССТЕЛ» майна загальною заставною вартістю 1 759 322,94 грн. в заставу унеможливила погашення заборгованості ТОВ «ВАССТЕЛ» за договорами фінансового лізингу за рахунок цього майна, що стало підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство підприємства.
Зауважує, що наявність великої кількості виконаних господарських договорів ТОВ «ВАССТЕЛ» та ТОВ «БСП ОІЛ» свідчить не про плідну співпрацю цих юридичних осіб, а про їх перебування під контролем єдиної особи (групи осіб), яка шляхом укладення «дружніх» договорів мала можливість організовувати господарську діяльність всієї групи пов'язаних компаній, а в подальшому аналогічним шляхом ініціювала укладення ТОВ «ВАССТЕЛ» оспорюваного договору застави транспортного засобу з метою уникнення вибуття із власності групи компаній транспортних засобів, зареєстрованих за ТОВ «ВАССТЕЛ».
З огляду на зазначене твердження, незрозумілим є те, чому ТОВ «ВАССТЕЛ», попри наявність великої кількості вільних активів, ані у 2020 році, ані в подальшому (до відкриття провадження у справі про банкрутство) не було здійснено погашення заборгованості ініціюючого кредитора, жодним чином не врегульовано спір із НАК «Украгролізинг» із метою уникнення відкриття провадження у справі про банкрутство. Зазначене може свідчить або про умисне невиконання боржником зобов'язань попри наявність у нього відповідної можливості, або про фактичну недостатність майна підприємства для здійснення такого погашення, що спростовує наведені відповідачами свідчення.
Позиція відповідача 1
Відповідач 1- ПАТ "АБ "ПІВДЕННИЙ", м. Одеса з приводу заявлених позовних вимог заперечує повністю. Вказує на те, що крім вказаного договору застави ва забезпечення виконання зобов'язань позичальників перед Банком за вказаними Договорами овердрафту було укладено ряд договорів поруки.
В усіх підприємствах, що виступили позичальниками за кредитними договорами та заставодавцем, кінцевим бенефіціарним власником та особою що має вирішальний вплив була ОСОБА_1 зокрема, на момент укладення кредитного договори №АО2019-03331 від 13.08.2019 року та оскаржуваного договору застави в ТОВ «БСП ОІЛ» власником на 100% в ТОВ «ВАССТЕЛ» який є власником майна за оскаржуваним договором застави ОСОБА_1 була власник на 80%. Тобто, одна й та само особа була Учасником та мала прямий вирішальний вплив на Позичальника - ТОВ «БСП ОІЛ» та заставодавця - ТОВ «ВАССТЕЛ».
Кредитні кошти в розмірі 3 500 000,00 гривень отримані за Договором овердрафту №АО2019-03331 від 13.08.2019 року та кредитні кошти в розмірі 3 500 000,00 грн, отримані за Договором овердрафту №АО2019-03331 від 13.08.2019 року відповідно до умов кредитних договорів були спрямовані на оплату витрат, пов'язаних з поточною діяльністю позичальників.
З вказаного вище вбачається, що ТОВ «БСП ОІЛ» код СДРПОУ 40099616 та ТОВ «МЕГАТРАНСЛЬВІВ» код СДРПОУ 39944497 - Позичальники за договорами овердрафту та ТОВ «ВАССТЕЛ» код ЄДРПОУ 39187782, власник майна/заставодавець за оскаржуваним договором застави є однією групою компаній, пов'язаних корпоративними відносинами, економічно залежні та підпорядковані одне одному. А кредитні кошти в розмірі 7 000 000 гривень, отримані для здійснення поточної діяльності підприємств, в тому числі для оплати контрагентам, якими вони всі була між собою. Вважає таким що не відповідає дійсності твердження арбітражного керуючого про те, що боржник безоплатно здійснив відчуження, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій. Відповідно, будь-які підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Позиція відповідача 2
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАССТЕЛ» щодо задоволення позову заперечує, в обґрунтування своєї позиції вказує на те, що уклавши оскаржуваний договір застави боржник виступив майновим поручителем ТОВ «Бсп Оіл», з яким у нього існують багаторічні ділові відносини засновані на довірі та тісній співпраці. 2015-2022 між ТОВ «ВАССТЕЛ» та ТОВ «БСП ОІЛ» було укладено більше 10 тривалих договорів різного характеру. Товариства тісно співпрацювали у сфері торгівлі та перевезення нафтопродуктів. Загальний оборот за зазначеними договорами між ТОВ «ВАССТЕЛ» та ТОВ «БСП Оіл» за зазначений період склав більше 73 000 000 гривень. Зазначене підтверджує що оспорюваний Договір не є поодиноким, а є одним із багатьох договорів, що укладався ТОВ «ВАССТЕЛ» з одним із своїх основних контрагентів - ТОВ «БСП ОІЛ» - в ході звичайної господарської діяльності і переслідував розумну комерційну мету.
Заявником не надано будь-яких доказів того, що укладення Договору зумовлено умислом обох сторін Договору, такий умисел виник у сторін до моменту укладення оспорюваного Договору та метою укладення Договору є відсутність правових наслідків, обумовлених Договором, а тому міркування та висновок Заявника про фіктивність Договору є лише безпідставними суб'єктивними припущеннями Заявника.
Як вбачається з п. 1.1. Договору Відповідач 1 має вищий пріоритет (переважне право) у разі невиконання Позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, одержати задоволення вимог за рахунок переданих в заставу за Договором транспортних засобів. Відповідно до п. 1.7. Договору за домовленість сторін Договору вартість Предмета застави становить 1 759 322, 94 грн. Таким чином, невиконання зобов'язань ТОВ «МЕГАТРАНСЛЬВІВ» та ТОВ «БСП ОІЛ» перед Відповідачем 1, забезпечується Відповідачем 2 тільки в межах суми заставної вартості транспортних засобів, що станом на дату укладення Договору становила 1 759 322, 94 грн.
Таким чином, оспорюваний Договір не може бути оцінений як такий, що використовувався Відповідачем 2 для уникнення сплати боргу та виконання судового рішення про стягнення коштів на користь ДПАТ «НАК «Украгролізинг», тобто як такий, що вчинений з метою завдати шкоди кредитору, а тому не порушує права чи охоронювані законом інтереси, а ні ДПАТ «НАК «Украгролізинг», а ні Заявника.
Позиція третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державне публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг», м. Київ.
Вказує на те, що такий договір є фраудаторним правочином, тобто правочином, що вчинений боржником на шкоду кредиторам, що є підставою для визнання його недійсним.
Зауважує, що дослідивши умови договору застави №508 від 07.05.2020р. абсолютно очевидним є те, що він: Є безоплатним для ТОВ «ВАССТЕЛ»; Укладений в інтересах пов'язаних осіб; Вчинений на вкрай невигідних умовах для ТОВ «ВАССТЕЛ»; Вчинений з метою уникнення погашення кредиторської заборгованості перед іншими кредиторами; Є недобросовісним та несправедливим щодо вимог інших кредиторів.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до договору застави у редакції договору про внесення змін №723 (далі Договір) ТОВ «ВАССТЕЛ» (далі - відповідач 2) узяло на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог банку до позичaльників ТОВ «МЕГАТРАНСЛЬВІВ» (код 39944497) за договором овердрафту №АО2019-03331 від 13.08.2019 та всіх додаткових угод до нього та ТОВ «БСП ОІЛ» (код 40099616) за договором овердрафту №АО2019-О3330 від 13.08.2019 та всіх додаткових угод до нього.
Відповідно до п. 1.1. Договору предметом цього договору є надання Заставодавцем в заставу транспортних засобів, опис яких затверджений в п. 1.4. цього договору, в забезпечення виконання зобов'язання позичальника перед Заставодержателем, в силу чого Заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання Позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, одержати задоволення вимог за рахунок переданих в заставу за цим договором транспортних засобів переважно перед іншими кредиторами Заставодавця.
Пунктом 1.2 Договору передбачено за цим договором заставою забезпечується: - виконання зобов'язань Позичальника 1, що випливають з договору овердрафту від 13.08.2019 року № А02019-03331, додаткової угоди від 07.05.2020 року до договору овердрафту від, 13.08.2019 року № Д020І9-03331 та всіх додаткових угод до нього далі - Кредитні їй договір 1), згідно з яким Заставодержатель зобов'язується надати Позичальнику і кредит на суму 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) гривень терміном повернення 11 (одинадцятого) лютого 2021 (дві тисячі двадцять першого) року, на цілі, вказані в Кредитному договорі І, а Позичальник 1 зобов'язується в розмірі, на умовах та в строки, визначені в Кредитному договорі 1, повернути Заставо держателю кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити штрафи та пені, передбачені умовами Кредитного договору 1. - виконання зобов'язань Позичальника 2, що випливають з договору овердрафту від 13,08.2019 року № ДО2019-03330, додаткової угоди від 07.05.2020 року до договору овердрафту від 13.08.2019 року № ДО2019-03330 та всіх додаткових угод до нього (далі - Кредитний договір 2), згідно з яким Заставодержатель зобов'язується надати Позичальнику 2 кредит на суму 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) гривень терміном повернення 11 (одинадцятого) лютого 2021 (дві тисячі двадцять першого) року на цілі, вказані в Кредитному договорі 2, а Позичальник 2 зобов'язується в розмірі, на умовах та в строки, визначені в Кредитному договорі 2, повернути Заставо держателю кредит. Сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплати ти штрафи та пені, передбачені умовами Кредитного договору 2. (далі за текстом цього договору «Кредитний договір 1» та «Кредитний договір 2» спільно та/або окремо заточені як «Кредитний договір»).
Судом встановлено, і це не заперечується усіма учасниками справи, що на дату взяття ТОВ «ВАССТЕЛ» на себе заставних зобов'язань щодо транспортних засобів загальною заставною вартістю 1 759 322,94 грн. (в редакції договору з урахуванням додаткової угоди №723 від 19.06.2020) у боржника вже була наявна заборгованість перед ДПАТ «НАК «Украгролізинг» за договорами фінансового лізингу №7-18-164 ств-фл/335 від 07.11.2018 та 7-18-151 ств-фл/313 від 18.10.2018 у загальній сумі 665 759,29 грн., що підтверджується рішеннями господарського суду Закарпатеької області у справі №907/488/20 від 24.02.2021 та у справі №907/489/20 від 24.02.2021 відповідно. Зазначеними рішеннями встановлено, що вказана заборгованість виникла у ТОВ «ВАССТЕЛ» внаслідок неповної сплати лізингових платежів за договорами, строк сплати яких настав 13.01.2020, 13.02.2020, 24.01.2020 та 24.05.2020.
Судовими рішеннями у справі про банкрутство ТОВ ВАССТЕЛ» № 907/935/21, зокрема у Постанові Господарського суду Закарпатської області від 08.03.2023 встановлено факти, що мають преюдиціальне значення, не потребують окремого доведення у цій справі та враховуються судом при розгляді цієї справи.
Так, керівник боржника ТОВ «ВАССТЕЛ» ОСОБА_4 на вимогу кредитора ДПАТ "НАК "УКРАГРОЛІЗИНГ" від 26.05.2020 за № 14/372 про сплату заборгованості повідомив останнього листом № 17-06-20-В від 17.06.2020 про неможливість сплати боргу через фінансові проблеми, але після такого повідомлення кредиторові уклав Договір застави транспортних засобів від 08.07.2020 з Компанією "АРТОНІЯ ЛІМІТЕД", що в подальшому стало перешкодою для здійснення примусового стягнення у виконавчих провадженнях, що відкриті Постановою Відділу державної виконавчої служби від 02.09.2021 за № 66678521 про примусове стягнення за рішенням справі №907/488/20 з Боржника ТОВ «ВАССТЕЛ» на користь Кредитора ДПАТ "НАК "УКРАГРОЛІЗИНГ" 399 281,41грн. (том 9 а.с. 58), та Постановою від 14.09.2021 - виконавче провадження № 66822640 про стягнення за наказом у справі №907/489/20 на користь Кредитора ДПАТ "НАК "УКРАГРОЛІЗИНГ" коштів в сумі 332 816,67грн.
Суд вважає встановленим факт, що Договір застави №508 від 07.05.2020 укладено боржником ТОВ «ВАССТЕЛ» до відкриття провадження у справі про банкрутство, за яким він взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.
Окрім того, ТОВ «ВАССТЕЛ», вчинив правочин (уклав договір) із заінтересованою особою.
Суд приймає до уваги відомості, що надані позивачем як докази пов'язаності фізичних і юридичних осіб відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, єдиним засновником ТОВ «БСП ОІЛ» є ОСОБА_1 , яка також являється засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ВАССТЕЛ», а також у період 2020-2021 роки була засновником ТОВ «МЕГАТРАНСЛЬВІВ».
Отже, ТОВ «БСП ОІЛ», ТОВ «ВАССТЕЛ» та ТОВ «МЕГАТРАНСЛЬВІВ» є пов'язаними між собою компаніями, які контролюються однією особою чи групою осіб.
Суд погоджується з твердженням позивача розпорядника майна Демчана О.І., що вказані обставини доводять відсутність економічної мети. Вказані обставини свідчать про відсутність будь-якої економічної доцільності у вказаній господарській операції, оскільки за результатами вчинення оспорюваного договору ТОВ “ВАССТЕЛ» не отримало економічної вигоди, а через договір застави вивело активи, обтяживши їх на користь ТОВ «БСП ОІЛ», та ТОВ «МЕГАТРАНСЛЬВІВ» та на шкоду кредитору, перед яким мав грошові зобов'язання.
Суд враховує, що керівник боржника ОСОБА_2 здійснював дії з приховування банкрутства при настанні наприкінці 2019 на початку 2020 року ознак неплатоспроможності боржника ТОВ “ВАССТЕЛ».
Так, керівник боржника ОСОБА_2 в період виникнення фінансової заборгованості перед ДПАТ “НАК “УКРАГРОЛІЗИНГ» припинив господарську діяльність боржника та вчиняв дії з виведення активів боржника, які проявилися в діях з перерахування пов'язаним юридичним особам грошових коштів, що відображені у наявній фінансовій звітності як дебіторська заборгованість 6 821 480,02 грн., зокрема ТОВ “МЕГАТРАНСЛЬВІВ» в сумі 2 454 531,27 грн., що сформована протягом 2019-2021 років, а також ТОВ “СИНЕРГІЯ ОІЛ» в сумі 3 005 312,64 грн., яка з 2019 року не змінювалася.
Суд враховує також, що керівник боржника ОСОБА_2 після виникнення фінансової заборгованості перед ДПАТ “НАК “УКРАГРОЛІЗИНГ» вчинив дії з укладання договорів застави автотранспортних засобів боржника ТОВ “ВАССТЕЛ», що по своїй юридичній суті також є виведенням активів боржника від юридичної відповідальності за наявними грошовими зобов'язаннями та штучне погіршення фінансово-господарського стану боржника, боргові зобов'язання якого є наявними, стягнутими у примусовому порядку за судовими рішеннями.
При цьому, за висновками розпорядника майна, активи ТОВ “ВАССТЕЛ» перевищували розмір зобов'язання ДПАТ “НАК “УКРАГРОЛІЗИНГ», що означає що у ТОВ “ВАССТЕЛ» була об'єктивна можливість погасити заборгованість, проте відповідні кошти останнім умисно не сплачувались.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до пункту 3.2. “Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства», затверджених наказом Міністерства економіки України 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу від 26.10.2010 № 1361) при визначенні ознак дій з доведення до банкрутства вважається, що штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості є однією з основних ознак навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства.
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що метою укладання між боржником ТОВ «ВАССТЕЛ» та ПАТ "АБ "ПІВДЕННИЙ", договору застави транспортних засобів від 07.05.2020 р., було штучне створення кредиторської заборгованості та укладання для цього “про людське око» (для створення юридичних підстав, видимості) для подальшого виведення активів боржника, ухилення від виконання грошових зобов'язань боржника перед кредитором.
Такі дії кваліфікуються судом як підготовка підприємства ТОВ “ВАССТЕЛ» до майбутнього банкрутства. Ця мета в подальшому була досягнута усіма, вказаними арбітражним керуючим Демчаном О.І. пов'язаними особами - ТОВ “ВАССТЕЛ» в результаті цілеспрямованих дій набуло стійкої неплатоспроможності та нездатності задовольнити вимоги кредитора ДПАТ “НАК “УКРАГРОЛІЗИНГ».
Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
При укладенні оспорюваного договору сторони не мали наміру створення правових наслідків, на які спрямовані договори застави.
Фіктивність оспореного правочину проявляється у наданих відповідачами відзивах та поясненнях, зокрема, щодо того, що ТОВ «ВАССТЕЛ» та ТОВ «БСП ОІЛ» тісно співпрацюють протягом багатьох років і є давніми діловими партнерами. Зазначене обґрунтовується нижче укладенням та виконанням багатьох договорів, які виконувалися протягом 2016 - 2021. В той же час, бухгалтерським обліком та господарською документацією ці відомості не підтверджені.
На тлі (фоні) наведених реальних фактичних дій та подій що відбулися з боржником ТОВ “ВАССТЕЛ» з 2019 року по день розгляду цієї справи, твердження сторін спірного договору, що комерційний успіх діяльності ТОВ «БСП ОІЛ» мав прямий і значний влив на комерційну діяльність Боржника з огляду на значну інтеграцію та їхніх комерційних процесів. Така поведінка є розумною і добросовісною діловою практикою, виглядають неправдоподібними та невірогідними.
Суд погоджується з доводами позивача та третьої особи на стороні позивача, що оспорений правочин носить фіктивний характер.
Суд, виходячи з поведінки представників ТОВ «БСП ОІЛ», ТОВ «ВАССТЕЛ» та ТОВ «МЕГАТРАНСЛЬВІВ» та інших пов'язаних осіб у справі про банкрутство ставить під сумнів надані ними докази щодо їх дійсності і правдивості фактів, що ними сторони намагаються підтвердити.
Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.
Рішенням Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) від 11.12.2018 по справі Лекич проти Словенії (Lekic v. Slovenia) Суд визнав, що “Той факт, що, як директор і засновник, за наявності ознак банкрутства компанії не вжив заходів до визнання компанії банкрутом в рамках процедури неспроможності, фактично продовжив її існування як юридичної особи, незважаючи на неможливість виконання зобов'язань, не відповідає принципу добросовісності в комерційній практиці. Відповідно заявник не може отримати з цієї ситуації вигоду у вигляді звільнення від зобов'язань.»
Із змісту наведеного рішення ЄСПЛ вбачається, що для визначення наявності вини керівника (засновника) юридичної особи слід виходити з об'єктивних обставин діяльності юридичної особи та об'єктивних дій (поведінки) керівника (засновника), що в теорії права відображає концепцію “об'єктивної вини» та “поведінкової теорії». Це означає, що особа, яка взяла на себе функції організації та управління юридичною особою, її трудовими і фінансовими ресурсами, є освіченою економічно (юридично, фінансово) особою; має приймати розумні та виважені рішення (діяти добросовісно); передбачати перспективи і наслідки діяльності підприємства (не використовувати свої управлінські та правові можливості на шкоду кредиторам); при настанні об'єктивного банкрутства заявити до суду про неспроможність; подальше здійснення діяльності при неплатоспроможності (збільшення боргів) є неприпустимим (не здійснювати сумнівних та фраудаторних дій).
Поведінкова теорія безпосередньо пов'язана з принципом добросовісності як основою цивільного права (п. 6 ст. 3 ЦК). Це основна засада, певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Недопустимість зловживання правом та заборона використання власності на шкоду людині і суспільству чи з метою завдання шкоди іншій особі передбачені ст. 5 ГК України, статтями 13, 619, 1166 ЦК України, ст. 13 Конституції України, іншими нормами законодавства України.
До встановлених судом об'єктивних обставин, що характеризують поведінку керівника боржника ОСОБА_2 відносяться дії і бездіяльність, що вчинені ним в період часу, що досліджувався розпорядником майна - три роки до дня відкриття справи про банкрутство (2019-2021), а також продовжуються до цього часу, а саме: незабезпечення збереження, відновлення та непередачі бухгалтерської та іншої господарської документації банкрута призначеному господарським судом ліквідатору; заплутування бухгалтерського обліку підприємства; виведення активів боржника; невжиття заходів щодо захисту інтересів підприємства; приховування відомостей про матеріальні та інші цінності банкрута; перешкоджання здійсненню ліквідаційної процедури призначеному господарським судом ліквідатору та інші дії та фактичні обставини, що встановлені судом судовими рішеннями.
У постанові Великої Палати ВС від 07.09.2022 по справі №910/16579/20 (п. 10.59., 10.60., 10.61.) зазначено правову позицію щодо застосування норми ч. 1, 2 ст.234 ЦК України, якою передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання договору недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає її зовнішньому прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (такі правові висновки сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц.).
Отже, при кваліфікації оспорюваного правочину як фіктивного судам необхідно встановити факт його вчинення для годиться (про людське око) обома сторонами, позаяк якщо одна зі сторін діяла лише для годиться, а інша намагалася досягти правового результату - такий правочин не можна визнати фіктивним.»
У цій справі, як встановлено судом, сторони договору діяли заздалегідь і “для годиться» створеного грошового зобов'язання для позичальників ТОВ «БСП ОІЛ», ТОВ «МЕГАТРАНСЛЬВІВ», достовірність позики та заборгованість якої окремо судом не досліджувалося та через недобросовісну поведінку сторін поставлена судом під сумів. Ця сумнівна заборгованість використана для виведення активів - автотранспортних засобів від ТОВ «ВАССТЕЛ».
Суд погоджується з твердженням позивача, що боржник добровільно позбавив себе права вільного розпорядження транспортними засобами шляхом укладення оспорюваного договору застави транспортного засобу. Боржник без будь-яких зустрічних майнових дій, без будь якої вигоди для себе, умисно втратив можливість реалізовувати належне йому майно та спрямовувати отримані від реалізації кошти на першочергові потреби, в тому числі на погашення заборгованості перед НАК «Украгролізинг», чим завдав останньому збитків у розмірі 3 692 331,27 грн (визнані в межах справи про банкрутство ГОВ «ВАССТЕЛ» грошові вимоги кредитора до боржника).
Практично правочини між ТОВ «БСП ОІЛ», ТОВ «МЕГАТРАНСЛЬВІВ» та ПАТ "АБ "ПІВДЕННИЙ", м. Одеса використані сторонами для фраудаторної мети.
Суд погоджується з твердженнями та доводами позивача арбітражного керуючого Демчана О.І. та представника ДПАТ “НАК “УКРАГРОЛІЗИНГ» та доходить висновку про очевидну фраудаторність оспореного договору.
Суд зазначає, що мета і засоби - поняття, що характеризують певні елементи поведінки та діяльності людини. Мета - усвідомлене передбачення бажаного результату діяльності, яке зумовлює пошук засобів і шляхів його досягнення. Засоби - предмети, способи дії, поведінки, за допомогою яких досягають певної мети. Явною метою пов'язаних у цій справі осіб суд вбачає укладання ними угод, що у майбутньому мали би призвести боржника до економічного стану банкрутства через засоби, якими пов'язані особи обрали укладання угод “про око» для виведення майнових активів та, як наслідок, отримання “вигоди» через застосування цивільно-правових алгоритмів, зокрема, інституту банкрутства: - якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута (ч. 2 ст. 65 КУзПБ); - у випадку затвердження звіту ліквідатора господарський суд визнає в ухвалі про закриття провадження у справі погашеними вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені за недостатністю майна банкрута (ч. 4 ст. 90 КУзПБ).
Досягнення такої мети є зловживання цивільними правами.
Органічна поєднаність мети і засобів, що застосовані пов'язаними особами з ТОВ “ВАССТЕЛ», вказують на те, що частина цих засобів ними реалізована у цій справі про банкрутство: укладено угоди “про око», декілька річне невиконання зобов'язання і штучне нарахування за ніби-то безпідставне прострочення платежу грошових коштів для збільшення суми боргу; досягнуто мети визнання цих вимог судом у справі про банкрутство як конкурсних вимог кредиторів; отримання права вирішального голосу у зборах кредиторів та у комітеті кредиторів; використання вирішального права голосу з метою завдати шкоди цивільним правам реального кредитора ДПАТ “НАК “УКРАГРОЛІЗИНГ»; виведення активів (грошових коштів та автотранспорту) ТОВ “ВАССТЕЛ», за рахунок яких могли би бути задоволені вимоги реального кредитора.
Суд у цій справі розглядає фраудаторність дій та договору застави автотранспорту, враховуючи правову позицію, що викладена у п. 4.5. постанови Великої Палати ВС від 07.09.2022 по справі №910/16579/20, відповідно до якої ознакою фраудаторного правочину, який ставиться під сумнів у частині його добросовісності, є не лише те, що він учиняється боржником на шкоду кредиторам, але і такий, який виконується на шкоду кредиторам та у зв'язку з цим порушує засади добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 по справі
№910/16579/20 щодо визнання недійсним договору, вчиненого боржником без економічної мети, з метою створення “дружньої» кредиторської заборгованості, дійшла наступних висновків:
Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) “використовувала / використовували право на зло»; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які “потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.3, 76.5).
У Рішенні від 28 квітня 2021 року№ 2-р(II)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку “Індустріалбанк» щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 ЦК України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення ЦК України є конституційними та такими, що не суперечать частині другій статті 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука “а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) (абзаци другий, третій пункту 5.3, пункт 5.4 та абзац другий пункту 8.2 мотивувальної частини цього Рішення).
Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.
Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є “вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати…
Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог “дружнього» кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.».
Предметом даного судового розгляду є, заявлені в межах справи про банкрутство, вимоги розпорядника майна до юридичної особи, яка звернулась у справу про банкрутство з грошовими вимогами до боржника, про визнання недійсним договору, з підстав фраудаторності та його фіктивності. В судовому засіданні при розгляді справи по суті позивач підкреслив на недійсності правочину в силу його фраудаторності, як основної ознаки дії сторін на шкоду кредитору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 по справі
№910/16579/20 у п. 10.26., надала визначення фраудаторного правочину у цивілістичній доктрині - “це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов'язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.
У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.».
Відповідно ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
За ч. 1, ч. 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 3ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа, зокрема, зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Суд також враховує правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 902/1023/19(902/163/22)
Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").
У правовідносинах банкрутства оспорювання правочинів боржника вчинених на шкоду кредитора врегульовано спеціальними нормами статті 42 КУзПБ, що не виключає можливості визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).»
За наведених обставин та правових підстав суд доходить висновку, що позов належить задовольнити повністю.
Доводи відповідачів, що зводяться до тверджень про легітимність мети укладання договору, оскільки дійсна мета встановлена при здійсненні провадження у цій справі. Реальні фактичні дії пов'язаних осіб, та боржника ТОВ “ВАССТЕЛ» вказують на приховану, але очевидну за результатами численних судових рішень у справі про банкрутство ТОВ “ВАССТЕЛ» мету - доведення боржника до банкрутства та отримання майнової вигоди для усіх заінтересованих осіб, що є безумовною ознакою фраудаторності, дії з “використанням права на зло» стосовно інших учасників цивільних відносин.
З цих підстав суд відкидає як оманливі твердження відповідачів про суперечливу поведінку арбітражного керуючого Демчана О.І., який в процедурі розпорядження майном до дня попереднього засідання господарського суду визнав грошові зобов'язання боржника ТОВ “ВАССТЕЛ», як підтверджені належними документами господарської діяльності боржника, а в подальшому заявив позов про визнання недійсними угод кредиторів Компанії “АРТОНІЯ ЛІМІТЕД», ТОВ “ЗАКАРПАТСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ»; ТОВ “БСП ОІЛ».
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У цій справі суд вважає достатніми обґрунтування свого рішення про задоволення позовних вимог.
Інші аргументи, які висувалися відповідачами, спростовуються встановленими господарським судом фактами, їх оцінкою та висновками суду.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову розпорядника майна ТОВ "ВАССТЕЛ" м. Мукачеве, арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державне публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг», м. Київ до ПАТ "АБ "ПІВДЕННИЙ", м. Одеса та до ТОВ "ВАССТЕЛ", м. Мукачеве про визнання недійсним договору застави транспортних засобів №508 від 07.05.2020, укладеного між ТОВ "ВАССТЕЛ" та ПАТ АБ "Південний".
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача. Зважаючи, що спір у справі виник через зловживання цивільними та процесуальними правами та неправильних дій сторони, суд покладає судові витрати повністю на відповідача ТОВ ВАССТЕЛ.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Закарпатської області
1.Позов задовольнити повністю.
2.Визнати недійсним договір застави транспортного засобу №508 від 07.05.2020 укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ВАССТЕЛ» (89600, Закарпатська обл., м. Мукачеве, вул. Пряшівська, 11, код 39187782) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Південний» (65059, м. Одеса, вул. Краснова, 6/1, код 20953647).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю «ВАССТЕЛ» (89600, Закарпатська обл., м. Мукачеве, вул. Пряшівська, 11, код 39187782) на користь арбітражного керуючого Демчана О.І. витрати зі сплати судового збору в сумі 4 962,00 грн. (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні 00 копійок).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 18.12.2025.
Суддя О. Ф. Ремецькі