вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"18" грудня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/672/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 від 15.12.2025 (вх.№ 02.3.1-02/10943/25)
про відвід судді Худенко А.А. від розгляду справи № 907/672/25
за позовом Закарпатської обласної ради, м. Ужгород Закарпатської області
до відповідача Фізичної особи-підприємця Кадар Оксани Василівни, с. Грушово Тячівського району Закарпатської області,
за участю у справі третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, м. Ужгород Закарпатської області та Комунального підприємства «Центральна районна аптека №14 Закарпатського обласного виробничого об'єднання «Фармація», м. Тячів Закарпатської області
без повідомлення (виклику) учасників справи
Закарпатська обласна рада звернулась з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Кадар Оксани Василівни, в якому просить суд зобов'язати Фізичну особу-підприємця Кадар Оксану Василівну усунути перешкоди у здійсненні Закарпатською обласною ради права власності на приміщення, площею 100,25 кв.м., що знаходяться на першому поверсі будівлі, аптеки №29 за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Тересва, вул. Народна, 87, шляхом виселення з займаного приміщення.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.06.2025 позовну заяву залишено без руху.
Представник відповідача через канцелярію суду подав заяву б/н від 27.06.2025 (вх. №02.3.1-02/6030/25 від 27.06.2025) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.07.2025 відкрито провадження у справі №907/672/25 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначались на 14.08.2025, 04.09.2025, 14.10.2025, 05.11.2025 та відкладались із підстав зазначених в ухвалах про його відкладення.
В підготовчому засіданні 01.12.2025 представника відповідача вказав, що йому необхідно надати строк на ознайомлення із додатковими поясненнями у справі, які подані позивачем 28.11.2025.
Підготовче засідання відкладено на 08.12.2025.
Разом із тим 08.12.2025 представник позивача подав заяву про відкладення підготовчого засідання. У разі відхилення клопотань про відкладення просить вирішити подані раніше клопотання.
Ухвалою суду від 08.12.2025 закрито підготовче провадження у справі №907/672/25 та призначено справу №907/672/25 до судового розгляду по суті на 20.01.2026.
12.12.2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Батрин С.В. подав заяву про відвід судді.
Вказана заява зареєстрована у Господарському суді Закарпатської області 15.12.2025 року за вх. № 02.3.1-02/10943/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяву про відвід визначено головуючого суддю Андрейчука Л.В., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2025.
Заява про відвід судді від 15.12.2025 року за вх. № 02.3.1-02/10943/25 у справі №907/672/25 обґрунтовується наступними обставинами:
Як фактичні підстави вказується, що ухвалою від 01.07.2025 провадження у справі відкрито, посилаючись на таке:
«Представник позивача через канцелярію суду подав заяву б/н від 27.06.2025 (вх. № 02.3.1-02/6030/25 від 27.06.2025) про усунення недоліків позовної заяви.
Дослідивши матеріали позовної заяви, оцінивши предмет та підстави позову, суд прийшов до висновку, що дана справа підлягає розгляду в загальному позовному провадженні.
Як зазначається у заяві про відвід у ЄСІТС немає ані заяви позивача від 27.06.2025 (вх. №02.3.1-02/6030/25 від 27.06.2025, ані додатків до неї, які б могли надаватися на усунення встановлених судом недоліків позовної заяви, - про що долучає скриншот кабінету ЄСІТС. Вказує, що з даного приводу до суду спрямовано три клопотання про завантаження таких документів та надання доступу до них на забезпечення засад процесу.
Адвокат Батрин С.В. вказує, що йому як адвокату сповіщення від суду у цій справі - не надходять. Вказує, що він не отримує ані на ЄСІТС, ані на електронну повідомлень та рішень від суду, що зумовлює процесуальні наслідки, є порушенням процесу. Причини недотримання порядку йому не відомі, однак послідовність та системність порушень сформувала сумніви у об'єктивності та неупередженості процесу.
В обґрунтування заяви про відвід посилається на ст. ст. 2, 6, 8, 9, 42 ГПК та ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 35 ГПК України, ст. ст. 2, 6, 13, 198 ГПК України.
Вказує, що:
- постановляючи ухвалу про закриття підготовчого провадження, суд не вирішив три клопотання відповідача, які повинні вирішуватися саме на стадії підготовчого провадження, оскільки від доступу до документів справи залежить реалізація прав; порушено змагальність, гласність процесу (ст. ст. 2, 6, 8, 9, 42 ГПК, ст. 129 Конституції України);
- постановляючи ухвалу про закриття підготовчого провадження, суд не зазначив у описово - мотивувальній частині навіть наявність вищезазначених клопотань, попри те, що вони перебувають у справі та подані через ЄСІТС, не вирішив їх.
- відсутність реагування за наслідком отримання трьох прохань від відповідача про таке реагування не може нами бути сприйнята як випадкова, оскільки без уваги залишено три послідовні заяви з приводу відсутності доступу до справи;
- враховуючи, що первісна позовна заява була модифікована через її доповнення новими документами (які стають частиною позову), - відповідач не має розуміння проти якого документу у завершеній редакції повинен опонувати, та, включно, на які недоліки правової позиції звертати увагу;
- закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті може мати місце саме за наслідком вирішення всіх питань підготовчого провадження. Так, відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 182 ГПК, у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Вказує що стороною відповідача подано три клопотання, які не було вирішено, чим порушено змагальність процесу; вказує, що на наступній стадії позбавлені можливості реалізувати процесуальні права стадії підготовчого провадження;
Вказує, що йому цілеспрямовано не спрямовуються сповіщення та рішення у цій справі у кабінет ЄСІТС та на електронну пошту, що має місце з моменту перших процесуальних дій у справі. Сповіщення про ухвалу про закриття підготовчого провадження також вибірково не надіслане з невідомих міркувань, що впливає на процесуальні строки та реалізацію прав стороною відповідача.
Свою позицію підтверджує наданими у додатках скриншотах.
Вказує, що такі фактичні обставини не тільки породжують сумнів у стороннього спостерігача у неупередженості або об'єктивності судді, а можуть бути піддані оцінці за ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вказує, що порушення правил щодо відводу (самовідводу) - також є підставою для застосування ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Вказує, що сторона відповідача не може стверджувати про конкретну зацікавленість судді у справі, однак цього і не потребується для відводу за вказаних умов, коли обєктивно, для стороннього спостерігача процес за формою та змістом не виглядає змагальним.
Вказує на рішення ЄСПЛ та Венеційська Комісія відтворюють фундаментальну вимогу до процесу правосуддя: «Justice must not only be done, it must also be seen to be done». За переліченими ознаками «сторонній спостерігач» класифікує дану ситуацію як таку, що ставить правосуддя у даній справі - під сумнів.
Розглянувши заяву, оцінивши її зміст і аргументи заявника про наявність підстав для відводу судді Худенко А.А., суд враховує наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства, зокрема, є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак (стаття 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичом (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 ГПК України. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 ГПК України, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (ч. 3 ст. 38 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі (п. 7 ст. 39 ГПК України).
Суд зазначає, що право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
При цьому, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Так пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (аналогічна правова позиція, викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №9901/22/17).
Наявність безсторонності для цілей пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаушильд проти Данії» від 24.05.1989).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії» від 21.12.2000).
Щодо суб'єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення Європейського суду з прав людини від 15 липня 2010 року у справі № 16695/04 Газета Україна-Центр проти України).
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з'ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об'єктивно виправдані.
Аналіз наведеного вище дає підстави для висновку про те, що правило ст.35 та ст.36 ГПК України у контексті обставин відводу, що розглядається, застосовується лише коли дії судді носять характер суб'єктивності (упередженості), у випадках, чітко регламентованими наведеними вище нормами процесуального закону.
Підставою для подання представником відповідача даної заяви про відвід судді Худенко А.А., серед іншого, є відсутність заяви позивача від 27.06.2025 (вх. №02.3.1-02/6030/25 від 27.06.2025 із додатками.
Однак, суд вбачає що вказаний документ наявний у матеріалах справи в паперовому виді, також вказаний документ в електронному виді наявний у ЄСІТС у вказаній справі і має назву: «D:\заява 6030.pdf» дата додатку зазначена 27.06.2025. Таким чином відповідач мав достатньо часу (більше 5 місяців) ознайомитись із вказаним документом.
Щодо доданих скриншотів суд зазначає, що скриншоти не відображають процес їх формування, а з матеріалами справи відповідач не позбавлений можливості ознайомитись в суді.
Також суд зазначає, що учасники справи додатково мають можливість звернутися до ДП «ЦСС» аби підтвердити факт технічного збою при направленні документів .
Також в ухвалі про закриття підготовчого засідання щодо неможливості завантаження документів із системи ЄСІТС суд зазначив, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та положенням про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 ГПК України Учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.
Виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим. Отже, у відводі судді заявник має конкретизувати фактичні обставини (з наданням конкретних доказів), які підтверджують наявність підстав для відводу. Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Газета Україна-центр» проти України» наголошував, що презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Як вбачається із поданої представником відповідача заяви про відвід судді Худенку А.А. від розгляду справи № 907/672/25, така не містить доказів, які свідчать про упередженість або необ'єктивність судді, що, у свою чергу, суперечить приписам ст. 74 ГПК України, за якими на кожного учасника судового процесу покладений обов'язок доведення тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наведені аргументи заявника стосовно упередженості судді, його заінтересованості у розгляді даної справи, суд вважає необґрунтованими та такими, що суперечать положенням частини 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до приписів ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ч. 7 ст. 39 ГПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Згідно ч. 8 ст. 39 ГПК України, суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (ч. 11 ст. 39 ГПК України).
Отже, суд зазначає, що за суб'єктивним критерієм суддя Худенко А.А. у даній справі за участю заявника є суб'єктивно вільний від особистих прихильностей та упереджень, не має з сторонами та їх представниками, а також іншими особами, в тому числі й з колегами, відносин, які могли-би завадити всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, у справі не допускав поведінки, яка давала би привід сумніватися у неупередженості або безсторонності судді.
Оцінивши зазначені вище доводи заявника, суд дійшов висновку, що такі не свідчать про наявність об'єктивних або суб'єктивних підстав передбачених ст. 35 ГПК України для відводу суду, а відтак - суд вважає заяву явно необґрунтованою.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 35-36, 38-39, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 від 15.12.2025 (вх.№ 02.3.1-02/10943/25) про відвід суді Худенку А.А. від розгляду справи № 907/672/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає апеляційному оскарженню в порядку ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Л.В. Андрейчук