вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
28 листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1084/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м.Ужгород
до відповідача фізичної особи-підприємця Афіян Марії Іванівни, с. Кам'яниця Ужгородського району Закарпатської області
про розірвання договору, зобов'язання повернути об'єкт оренди та стягнення заборгованості в сумі 10 629,54 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи-підприємця Афіян Марії Іванівни про розірвання договору оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу № 1134/0 від 12.11.2019, зобов'язання повернути об'єкт оренди - торговий павільйон автозупинки-комплексу площею 29,2 кв. м та стягнення заборгованості в сумі 10 629,54 грн за невиконання зобов'язання за договором в частині сплати орендної плати.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/1084/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2025.
Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, з огляду на категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, які не потребують розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, враховуючи те, що справа не відноситься до визначеного частиною 4 статті 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, та з огляду на предмет позову (ціну позову до 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), суд дійшов висновку про розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.09.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Згідно з частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відтак, вказана ухвала суду від 29.09.2025 була надіслана відповідачці на її дійсну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рекомендованим листом, та була вручена останній 08.10.2025.
Відповідач не скористалася своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідачка у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подала до суду відзив на позов, а відтак не скористалася наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до частини 9 статті 165, частини 2 статті 178, частини 1 статті 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами пункту 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України, яка кореспондується з частиною 2 статті 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, зокрема у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
12.11.2019 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (в подальшому перейменовано на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, далі також - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Афіян Марією Іванівною (далі - орендар) укладено договір оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу № 1134/0 (далі - договір), згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування торговий павільйон автозупинки-комплексу площею 29,2 кв.м за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька (біля аеропорту) для використання під об'єкт торгівлі.
Вартість об'єкту згідно з незалежною оцінкою для розрахунку орендної плати станом на 12.09.2019 становить 135 576,00 грн без ПДВ (пункт 1.2 договору).
Передача майна в оренду здійснюється шляхом підписання акта приймання-передачі та не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається орган місцевого самоврядування, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2 договору).
Відповідно до пункту 3.1 договору, такий укладається на строк з 12.11.2019 до 12.10.2022.
Водночас, відповідно до додаткової угоди № б/н від 28.04.2023 сторонами внесено зміни до договору та встановлено строк дії договору до 12.11.2024.
Згідно з пунктами 4.1, 4.3 договору орендна плата визначається на підставі рішення XXXIV сесії VII скликання Ужгородської міської ради 28.02.2019 № 1455 "Про Методику розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Ужгород, яке передається в оренду та пропорції її розподілу" і становить 10 % від вартості визначеного майна. Місячна орендна плата складає 1 365,25 грн в місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Розмір орендної плати переглядається у разі зміни Методики її розрахунку, зміни цін і тарифів, внесення змін в чинне законодавство або в рішення міської ради щодо зміни розміру орендної плати, про що орендар повідомляється письмово.
Відповідно до пункту 4.4 договору орендна плата вноситься безготівково на розрахунковий рахунок не пізніше 15 числа наступного місяця.
Пунктами 4.5, 4.6 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі стягується в бюджет відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України із суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати). Наднормативна сума сплаченої орендної плати підлягає поверненню або зарахуванню в наступні платежі, на підставі письмової заяви орендаря. У разі несплати орендної плати протягом 3 місяців, орендодавець має право ініціювати дострокове розірвання договору оренди в односторонньому порядку, попередивши орендаря письмово (пункт 4.7 договору).
Розділом 5 договору передбачені, зокрема, такі права та обов'язки орендаря:
- використовувати об'єкт, що орендується згідно цього договору тільки для цілей, визначених пунктом 1 цього договору;
- не пізніше трьох місяців з моменту укладення договору здійснити за власний рахунок реконструкцію автозупинки-комплексу за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька (біля аеропорту) відповідно до ескізного проєкту "Реконструкція зупинкового комплексу з торговим павільйоном по вул. Собранецькій (біля аеропорту) в м. Ужгород", розробленого КП "Архітектурно-планувальне бюро";
- своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату;
- виконувати істотні умови договору відповідно до законодавства з питань оренди комунального майна
- безперешкодно передати орендодавцю об'єкт оренди у разі його повернення
- погоджувати з орендодавцем продовження терміну дії договору, тощо.
Розділом 6 договору передбачені, зокрема, такі права та обов'язки орендодавця:
- передати об'єкт оренди по акту приймання-передачі;
- контролювати стан та використання об'єкту;
- в односторонньому порядку вносити зміни до даного договору щодо розміру орендної плати, у разі зміни Методики її розрахунку, зміни цін і тарифів, внесення змін в чинне законодавство або в рішення міської ради щодо зміни розміру орендної плати шляхом надсилання відповідних повідомлень, тощо.
На виконання договірних зобов'язань орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування торговий павільйон загальною площею 29,2 кв.м за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька (біля аеропорту) за актом приймання-передачі від 13.11.2019.
Проте, за доводами позивача, відповідачем не дотримано умов договору в частині повної сплати орендної плати за період з вересня 2024 року по серпень 2025 року, у зв'язку з чим у останньої утворилась заборгованість в розмірі 10 629,54 грн, стягнення якої є предметом спору у даній справі, а також вимога про розірвання договору та зобов'язання повернути об'єкт оренди.
Щодо позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості з орендної плати.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України, в редакції чинний на час виникнення спірних правовідносин) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 ГК України).
Як встановлено судом, на виконання умов договору оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу № 1134/0 позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування торговий павільйон загальною площею 29,2 кв.м за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька (біля аеропорту).
Строк дії договору було встановлено до 12.10.2022, який відповідно до укладеної додаткової угоди від 28.04.2023 було продовжено до 12.11.2024.
Проте, пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
14.07.2025 Указом Президента України № 478/2025 "Про продовження строк дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від № 4524-ІХ від 15.07.2025, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінам, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим 3аконом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-ІХ, Указом від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-ІХ, Указом від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3275-ІХ, Указом від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3429-ІХ, Указом від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3564-ІХ, Указом від 06.05.2024 №271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3684-ІХ, Указом від 23.07.2024 №469/2024, затвердженим 3аконом України від 23.07.2024 № 3891-ІХ, Указом від 28.10.2024 №740/2024, затвердженим Законом України від 29.10.2024 № 4024-ІХ, Указом від 14.01.2025 № 26/2025, затвердженим Законом України від 15.01.2025 № 4220-ІХ, та Указом від 15.04.2025 №235/2025, затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07.08.2025 строком на 90 діб.
Таким чином, враховуючи, що позивачем у справі не направлялись повідомлення відповідачу про непродовження договору, такий є чинним на момент звернення Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради з позовом до суду.
Відповідно до частини 1 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Частиною 1 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з частинами 3, 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статей 525, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема розрахунок заборгованості, відповідач свого обов'язку щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за користування об'єктом оренди за період з вересня 2024 року по серпень 2025 року включно належним чином і у встановлений строк не виконав, допустивши таким чином заборгованість перед позивачем за вказаний період у сумі 10 629,54 грн з урахування часткової сплати орендної плати у вересні 2025 року в розмірі 18 000,00 грн.
Таким чином, факт порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань зі сплати орендної плати судом встановлений та по суті відповідачем не спростований, договір на момент звернення позивача до суду чинний, а отже, його умови є обов'язковими до виконання сторонами, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 10 629,54 грн є обґрунтованими та правомірно заявленими, а відтак підлягають до задоволення судом.
Щодо вимоги про розірвання договору.
За змістом частини 2 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов'язання), є підставою для розірвання такого договору. При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №925/549/17, від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 07.10.2020 у справі № 313/780/19, від 10.02.2021 у справі № 923/1001/19, від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19, від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 14.06.2022 у справі №923/614/21, від 11.04.2023 у справі № 911/2580/21).
Водночас згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Виходячи із системного аналізу наведених вище положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов'язаних із орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Подібні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, а також у постановах Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17, від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від 17.08.2021 у справі №923/410/20, від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 07.06.2022 у справі № 925/518/18, від 11.04.2023 у справі № 911/2580/21.
Таким чином, підстави для розірвання договору оренди мають бути визначені або безпосередньо договором оренди або приписами законодавства.
Відповідно до умов пункту 9.1 договору він може бути розірваний за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами умов договору оренди та інших підстав, передбачених законодавством України.
Чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, дострокової згоди сторін або на підставі рішення суду та з інших підстав, передбачених законом або договором (пункт 9.2 договору).
При цьому, пунктом 4.7 договору передбачено, що в разі несплати орендної плати протягом 3 місяців орендодавець має право ініціювати дострокове розірвання договору оренди в односторонньому порядку, попередивши орендаря письмово.
Як судом встановлено, відповідачем систематично допускається несвоєчасна та не в повному обсязі сплата орендної плати.
Виходячи із наданих позивачем доказів в підтвердження наявності заборгованості зі сплати орендної плати, враховуючи ту обставину, що зазначена умова спірного договору віднесена законодавством до істотних умов договору, несплата орендної плати судом трактується як суттєве порушення умов договору, враховуючи визначене пунктами 4.7, 9.1 договору право позивача на розірвання договору, суд дійшов висновку, що позовна вимога Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради в цій частині підлягає до задоволення, як правомірна, обґрунтована та документально підтверджена.
Щодо вимоги про повернення об'єкта оренди.
Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Крім того, за змістом частини 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Пунктом 9.4 договору сторонами передбачено, що у разі припинення договору оренди, орендар зобов'язаний передати орендодавцеві об'єкт по акту приймання-передачі в належному стані, не гіршому, ніж під час передачі його в оренду. Нарахування орендної плати за об'єкт, що орендується, припиняється з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкта.
Таким чином, суд доходить до висновку, що внаслідок розірвання договору у судовому порядку, відповідач зобов'язаний повернути позивачу орендоване майно, а відтак до задоволення підлягає позовна вимога про зобов'язання фізичну особу-підприємця Афіян Марію Іванівну повернути об'єкт оренди - торговий павільйон автозупинки-комплексу площею 29,2 кв. м за адресою м. Ужгород, вул. Собранецька (біля аеропорту).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Афіян Марії Іванівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 36541721) 10 629,54 грн (десять тисяч шістсот двадцять дев'ять гривень 54 коп.) заборгованості, а також 9 084,00 грн (дев'ять тисяч вісімдесят чотири гривні 00 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.
3. Розірвати договір оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу № 1134/0 від 12.11.2019 (в редакції згідно з додатковою угодою від 28.04.2023), укладений між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (перейменовано на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради) та фізичною особою-підприємцем Афіян Марією Іванівною.
4. Зобов'язати фізичну особу-підприємця Афіян Марію Іванівну ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути за актом приймання-передачі Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 36541721) об'єкт оренди - торговий павільйон автозупинки-комплексу площею 29,2 кв.м за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька (біля аеропорту).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено, оформлено та підписано 18.12.2025.
Суддя Д. Є. Мірошниченко