ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
04 грудня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/685/25
За позовом Головного управління статистики у Рівненській області, м. Рівне Рівненської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь НП», с. Сторожниця Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 47 607,03 грн, у тому числі 44 122 грн вартості недопоставленого товару та 3485,03 грн пені (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог),
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Нікулочкіна О.В.
представники:
Позивача (в режимі відеоконференції) -
Відповідача - не з'явився
Головне управління статистики у Рівненській області, м. Рівне Рівненської області звернулося до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь НП», с. Сторожниця Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 49 105,97 грн, у тому числі 44 122 грн вартості недопоставленого товару та 4983,97 грн пені.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.06.2025 відкрито провадження у справі №907/685/25 в порядку загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження до 25.09.2025, підготовче засідання призначено на 13.08.2025. Явку уповноважених представників сторін, у тому числі позивача, в підготовче засідання визнано обов'язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачеві строк на надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.
Ухвалами суду від 19.08.2025, 09.09.2025 та 09.10.2025 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.
Ухвалою суду від 04.11.2025 прийнято до розгляду та задоволено заяву позивача №15-10/2751-25 від 13.10.2025 (вх. №02.3.1-02/8921/25 від 14.10.2025) про зменшення розміру позовних вимог у порядку ст. 46 ГПК України, якою останній просить стягнути з відповідача суму 47 607,03 грн, у тому числі 44 122 грн вартості недопоставленого товару та 3485,03 грн пені; закрито підготовче провадження у справі №907/685/25 та призначено справу до судового розгляду по суті; судове засідання призначено на 04.12.2025. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.
Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Ухвалою суду від 04.11.2025 явка учасників справи в судове засідання 04.12.2025 була визнана судом на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.
Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог у даній справі позивач покликається на факт укладення між сторонами спору Договорів поставки №454 від 28.05.2024, №800 від 23.10.2024 та №949 від 16.12.2024, на виконання умов яких відповідачем, як постачальником, після здійснення позивачем, як покупцем, попередньої оплати вартості товару в загальному розмірі 68 092 грн на підставі видаткових накладних №0004/0001185 від 28.05.2024, №0004/0002137 від 23.10.2024, №0004/0002448 від 16.12.2024 та Специфікацій №0004/0001185-С, №0004/0002137-С, №0004/0002448-С було видано останньому скретч-картки на отримання нафтопродуктів на загальну суму 68 092 грн, а саме, скретч-картки на отримання бензину А-95 у загальній кількості 1300 л.
За твердженням позивача, за період дії Договорів в обмін на передплачені покупцем і видані постачальником скретч-картки Головне управління статистики у Рівненській області отримало в мережі АЗС “Авіас» нафтопродукти у кількості 470 л на загальну суму 23 970 грн, водночас у відпуску решти попередньо оплачених нафтопродуктів вартістю 44 122 грн позивачу було відмовлено у зв'язку із тим, що мережа АЗС “Авіас» не функціонує, що, зокрема, зафіксовано в Акті про неможливість отримання бензину на АЗС, складеному працівниками Головного управління статистики у Рівненській області.
Таким чином, як зауважує позивач, у Головного управління статистики у Рівненській області залишилися невикористаними (неотовареними) скретч-картки на отримання бензину А-95 на загальну суму 44 122 грн.
За доводами позивача, у зв'язку із неможливістю використання (отоварення) залишку наявних у Головного управління статистики у Рівненській області скретч-карток на суму 44 122 грн унаслідок відсутності відкритих та працюючих АЗС постачальника, позивач звернувся до відповідача із претензіями №15-10/938-25 від 10.03.2025 та №15-10/1321-25 від 09.05.2025, за змістом яких, просив забезпечити відпуск залишку пального або повернути кошти в сумі 44 122 грн.
Неповернення відповідачем суми 44 122 грн вартості попередньо оплаченого та неотриманого позивачем товару (нафтопродуктів) зумовило підстави для звернення останнього до суду з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь НП» грошових коштів в означеному розмірі у примусовому порядку Крім того, у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині повної поставки товару, позивачем з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог заявлено до стягнення з останнього 3485,03 грн пені.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.
Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду від 24.06.2025 про відкриття провадження у справі №907/685/25, ухвали суду від 19.08.2025, 09.09.2025 та 09.10.2025, а також ухвала суду від 04.11.2025 про закриття підготовчого провадження у справі №907/685/25 та призначення справи до розгляду по суті були доставлені до його електронного кабінету в підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Між Головним управлінням статистики у Рівненській області (покупцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волинь НП» (постачальником, відповідачем у справі) було укладено Договір поставки №484 від 28.05.2024 (далі - Договір), пунктами 1.1., 1.2. якого визначено, що постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. Найменування товару: Нафта і дистиляти ДК 021:2015 0913 2000-3 Бензин А-95.
Кількість: згідно накладних на товар. Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно “Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 (п. 1.3., 1.4. Договору).
Пунктом п. 2.1. Договору визначено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов Договору.
Відповідно до п. 3.1., 3.2. Договору, ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар. Загальна сума Договору 25 500 грн у тому числі ПДВ.
Положеннями п. 4.1. Договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у накладній і дійсна протягом дня її виписки.
За змістом п. 5.1. Договору, строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Підпунктами 5.2.1., 5.2.2. пункту 5.2. Договору передбачено, що передача покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
На підставі п. 5.3. Договору, умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Згідно із п. 6.3. Договору, постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору.
Як визначено п. 7.2. Договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони). Даний договір діє до 31.12.2024 року (п. 10.1., 10.2. Договору).
23.10.2024, між Головним управлінням статистики у Рівненській області (покупцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волинь НП» (постачальником, відповідачем у справі) укладено Договір поставки №800 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. Найменування товару: Нафта і дистиляти ДК 021:2015 0913 2000-3 Бензин А-95 (п. 1.1., 1.2. Договору).
Пунктами 1.3., 1.4. Договору передбачено, кількість: згідно накладних на товар. Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно “Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.
За положеннями п. 2.1. Договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов Договору.
Умовами п. 3.1., 3.2. Договору визначено, що ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар. Загальна сума Договору 15 597 грн, у тому числі ПДВ 2599,50 грн.
Згідно п. 4.1. Договору, оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у накладній і дійсна протягом дня її виписки.
У відповідності до п. 5.1. Договору, строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Змістом підпунктів 5.2.1., 5.2.2. пункту 5.2. Договору передбачено, що передача покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (п. 5.3. Договору).
У свою чергу, п. 6.3. Договору передбачено, що постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору.
Пунктом 7.2. Договору визначено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Згідно приписів п. 10.1., 10.2. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони). Даний договір діє до 31.12.2024 року.
В подальшому, між Головним управлінням статистики у Рівненській області (покупцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волинь НП» (постачальником, відповідачем у справі) укладено Договір поставки №949 від 16.12.2024 (далі - Договір), умовами п. 1.1., 1.2. яких визначено, що постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. Найменування товару: Нафта і дистиляти ДК 021:2015 0913 2000-3 Бензин А-95.
Відповідно до п. 1.3., 1.4. Договору, кількість: згідно накладних на товар. Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно “Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.
Як визначено п. 2.1. Договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов Договору.
За положеннями п. 3.1., 3.2. Договору, ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар. Загальна сума Договору 26 995 грн у тому числі ПДВ.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у накладній і дійсна протягом дня її виписки.
За умовами п. 5.1. Договору, строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
У відповідності до підп. 5.2.1., 5.2.2. пункту 5.2. Договору, передача покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Згідно п. 5.3. Договору, умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Як визначено п. 6.3. Договору, постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору.
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення (п. 7.2. Договору).
Змістом п. 10.1., 10.2. Договору визначено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони). Даний договір діє до 31.12.2024 року.
Наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій №22 від 28.05.2024 із призначенням платежу “Оплата за пально-мастильні матеріали (бензин А-95); зг.вид.накл.№0004/0001185 від 28.05.2024, дог.№454 від 28.05.2024; в т.ч. ПДВ - 4250»; №37 від 24.10.2024 із призначенням платежу “Оплата за бензин А-95; зг.вид.накл.№0004/0002137 від 23.10.2024, дог.№800 від 23.10.2024; в т.ч. ПДВ - 2599,50»; №45 від 17.12.2024 із призначенням платежу “Оплата за бензин А-95; зг.вид.накл.№0004/0002448 від 16.12.2024, дог.№949 від 16.12.2024; в т.ч. ПДВ - 179,97»; №441 від 18.12.2024 із призначенням платежу “Оплата за бензин А-95; зг.вид.накл.№0004/0002448 від 16.12.2024, дог.№949 від 16.12.2024; в т.ч. ПДВ - 4319,20» підтверджується обставина оплати позивачем вартості товару, що підлягав поставці за Договорами, на загальну суму 68 092 грн.
У подальшому, на виконання умов Договорів відповідачем було передано, а позивачем, у свою чергу, прийнято товар - нафтопродукти у формі скретч-карток на їх відпуск на АЗС - сукупною вартістю 68 092 грн, свідченням чого є підписані та скріплені печатками сторін видаткові накладні №0004/0001185 від 28.05.2024, №0004/0002137 від 23.10.2024, №0004/0002448 від 16.12.2024 та Специфікації відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах №0004/0001185-С, №0004/0002137-С, №0004/0002448-С, копії яких містяться в матеріалах справи.
За твердженням позивача, відповідач не в повній мірі виконав зобов'язання із передачі поставленого за Договорами поставки №454 від 28.05.2024, №800 від 23.10.2024 та №949 від 16.12.2024 товару (бензину А-95) за отриманими Головним управлінням статистики у Рівненській області скретч-картками на відпуск товару на АЗС в межах строку дії останніх, у зв'язку із чим, із урахуванням часткового одержання позивачем нафтопродуктів шляхом отоварення скретч-карток на суму 23 970 грн, у відповідача виникла заборгованість перед останнім у розмірі 44 122 грн.
Із огляду на наведені обставини, позивач звернувся до ТОВ “Волинь НП» із претензіями №15-10/938-25 від 10.03.2025 та №15-10/1321-25 від 09.05.2025, за змістом яких, просив забезпечити відпуск залишку пального або повернути кошти в сумі 44 122 грн.
Неповернення відповідачем суми 44 122 грн вартості попередньо оплаченого та неотриманого позивачем товару (нафтопродуктів) зумовило підстави для звернення останнього до суду з вимогою про стягнення з ТОВ “Волинь НП» грошових коштів в означеному розмірі у примусовому порядку. Крім того, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог заявлено до стягнення з останнього 3485,03 грн пені.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Нормою ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (тут - і надалі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Таким чином, станом на дату розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Положеннями ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків, зокрема, з укладенням такого договору продавець бере на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець, у свою чергу, зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2025 у справі №910/1694/24.
За положеннями ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
За умовами ч. 1 ст. 669 Цивільного кодексу України, кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Згідно з ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Положеннями ст. 525 та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов Договорів поставки №454 від 28.05.2024, №800 від 23.10.2024 та №949 від 16.12.2024 здійснив оплату вартості товару у розмірі 68 092 грн, свідченням чого є наявні в матеріалах справи копії платіжних інструкцій №22 від 28.05.2024 на суму 25 500 грн, №37 від 24.10.2024 на суму 15 597 грн, №45 від 17.12.2024 на суму 1079,80 грн та №441 від 18.12.2024 на суму 25 915,20 грн, що, у свою чергу, зумовило виникнення у відповідача обов'язку поставити позивачу відповідний товар у повному обсязі.
У зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань у частині повної поставки товару, позивач звернувся до останнього із претензіями №15-10/938-25 від 10.03.2025 та №15-10/1321-25 від 09.05.2025, за змістом яких просив забезпечити відпуск залишку пального або повернути кошти в сумі 44 122 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Умовою застосування положень статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, при чому, доведеної до продавця (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №910/15963/20).
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №912/2275/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Правова природа перерахованої суми, як попередньої оплати, визначається не лише її визначенням у платіжному документі та датою платежу, а також наявністю зустрічного зобов'язання контрагента по поставці товару на цю суму відповідно до умов договору. Так, реалізація покупцем права на вимогу про повернення суми попередньої оплати означає, що він відмовився від прийняття виконання неналежно виконаного зобов'язання. Отже після пред'явлення покупцем на власний вибір продавцю вимоги про повернення сплачених коштів в якості передплати, зобов'язання останнього по поставці товару припиняється, проте у нього виникає грошове зобов'язання з повернення коштів.
Водночас аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №918/631/19).
Судом встановлено, що предметом позову в даній справі є стягнення попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплачений товар поставлено не було.
Водночас відповідач документальних доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань за Договорами поставки №454 від 28.05.2024, №800 від 23.10.2024 та №949 від 16.12.2024 в частині повної фактичної поставки товару позивачу суду не надав.
Таким чином, оскільки позивач сплатив суму попередньої оплати, а відповідач не поставив товар у повному обсязі, то у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем, розмір якого підтверджений на суму 44 122 грн.
Враховуючи, що тягар доказування виконання зобов'язання в даному випадку покладено на продавця (відповідача), і останній не скористався правом на подання суду документальних доказів у підтвердження факту повної поставки ним товару позивачу, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 44 122 грн вартості недопоставленого товару за Договорами поставки №454 від 28.05.2024, №800 від 23.10.2024 та №949 від 16.12.2024 є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі п. 7.2. Договору позивачем з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 3485,03 грн пені.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2. Договору визначено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Як вбачається із зазначеного у заяві про зменшення розміру позовних вимог розрахунку позивача, ним у порядку п. 7.2. Договору нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 3485,03 грн пені за період із 18.03.2025 по 18.06.2025.
Водночас як встановлено судом, умовами Договорів не визначено чіткої дати виконання зобов'язання, у зв'язку з чим суд вважає за доцільне застосувати в даному випадку приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, в силу яких, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відтак, беручи до уваги отримання відповідачем 18.03.2025 претензії позивача №15-10/938-25 від 10.03.2025 щодо повернення коштів, суд вважає, що вірним і підставним є нарахування пені, починаючи із 26.03.2025 (тобто зі спливом 7-денного строку від дня пред'явлення вимоги та отримання такої останнім в розумінні положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Таким чином, здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА:ЗАКОН» перерахунок заявленої до стягнення пені в межах відповідного боргового періоду (з 26.03.2025 по 18.06.2025) та з врахуванням обмеження нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ, суд встановив, що обґрунтованим та підставним є нарахування пені у розмірі 3185,25 грн, яка підлягає стягненню з відповідача. У стягненні решти заявленої до стягнення суми пені належить відмовити у зв'язку з невірним визначенням позивачем початку строку її нарахування.
Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 47 307,25 грн, в тому числі 44 122 грн вартості недопоставленого товару за Договорами поставки №454 від 28.05.2024, №800 від 23.10.2024 та №949 від 16.12.2024 та 3185,25 грн пені є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов підлягає задоволенню частково. В решті позовних вимог належить відмовити.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3008,93 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь НП», вул. Молодіжна, будинок 9, с. Сторожниця, Ужгородський район, Закарпатська область, 89421 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44858321) на користь Головного управління статистики у Рівненській області, вул. Олександра Борисенка, будинок 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 02362061) суму 47 307,25 грн (Сорок сім тисяч триста сім гривень 25 коп.), у тому числі 44 122 грн (Сорок чотири тисячі сто двадцять дві гривні) вартості недопоставленого товару за Договорами поставки №454 від 28.05.2024, №800 від 23.10.2024 та №949 від 16.12.2024 та 3185,25 грн (Три тисячі сто вісімдесят п'ять гривень 25 коп.) пені, а також 3008,93 грн (Три тисячі вісім гривень 93 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 17.12.2025.
Суддя Л.І. Пригара