вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про відмову в задоволенні скарги
16.12.2025м. ДніпроСправа № 18/208-10
За скаргою Фізичної особи-підприємця Керена Леоніда Володимировича (Дніпропетровська обл., м. Жовті Води) на дії державного виконавця Жовтоводсько-П'ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Устимчук О.С. у справі:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецбудінвест" (Дніпропетровська обл., м. Кам'янське)
до Фізичної особи-підприємця Керена Леоніда Володимировича (Дніпропетровська обл., м. Жовті Води)
про стягнення 120112,35 грн
Суддя: Татарчук В.О.
Секретар судового засідання: Анділахай В.В.
Представники:
від ВДВС: не з'явився;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2010 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський м'ясокомбінат" до Приватного підприємця Керена Леоніда Володимировича про стягнення 120112,35грн - задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного підприємця Керена Леоніда Володимировича ( АДРЕСА_1 , р/р НОМЕР_1 у філії Жовтоводсько-П'ятихатського відділення № 7787 ВАТ "Ощадбанк", МФО 306135, інн 2191809156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський м'ясокомбінат" (51900, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Дніпропетровська, 2, р/р НОМЕР_2 в ВАТ "Хоум кредит банк", МФО 307123) заборгованість у розмірі 120112,35грн (сто двадцять тисяч сто дванадцять грн. 35 коп.) та судові витрати у розмірі 1201,12грн (одна тисяча двісті одна грн. 12 коп.) державного мита та 236,00грн (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
01.11.2010 на виконання рішення суду видано наказ.
26.11.2025 до канцелярії суду від Фізичної особи-підприємця Керена Леоніда Володимировича надійшла скарга на дії державного виконавця Жовтоводсько-П'ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Устимчук О.С., в якій просить:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Жовтоводсько-П'ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Устимчук Олесі Сергіївни щодо відмови у знятті арешту з майна Керена Леоніда Володимировича, який був накладений в рамках примусового виконання судового рішення в рамках виконавчого провадження №25038220;
- зобов'язати зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений в рамках примусового виконання судового рішення №18/208 від 01.11.2010 в рамках виконавчого провадження №25038220.
За розпорядженням керівника апарату суду №474 від 01.12.2025, у зв'язку із звільненням у відставку судді Петрової В.І., призначений повторний автоматизований розподіл справи №18/208-10.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.12.2025, розгляд скарги у справі №18/208-10 призначено судді Татарчуку В.О.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2025 прийнято скаргу до розгляду та призначено її розгляд в засідання на 16.12.2025.
У судове засідання 16.12.2025 сторони та Жовтоводсько-П'ятихатський відділ державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не забезпечили явку своїх представників, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином. Позивач та орган ДВС не надали письмові пояснення щодо скарги відповідача.
Відповідно до частини другої статті 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
З огляду на обмежені строки розгляду скарг на дії державного виконавця, враховуючи, що участь сторін та державного виконавця не є обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути скаргу без їх участі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги, виходячи з наступного.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців, інших посадових осіб органів державної виконавчої служби та приватних виконавців під час виконання судових рішень врегульовано розділом VІ "Судовий контроль за виконанням судових рішень" Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Господарським судом Дніпропетровської області 01.11.2010 було видано наказ у справі №18/208-10 про стягнення з Приватного підприємця Керена Леоніда Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський м'ясокомбінат" заборгованості у розмірі 120112,35грн та судові витрати у розмірі 1201,12грн державного мита та 236,00грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до листа Жовтоводсько-П'ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №120040 від 18.11.2025, Жовтоводським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 11.03.2011 було відкрито виконавче провадження №25038220 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2010 у справі №18/208-10.
12.03.2011 зареєстровано обтяження №10927509 на невизначене майно, нерухоме майно, що належить боржнику.
24.09.2012 державним виконавцем було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", який був чинний станом на 24.09.2012.
При цьому, арешт нерухомого майна, накладний в рамках ВП №25038220, державним виконавцем знятий не був.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", який діяв на час виникнення спірних правовідносин (повернення виконавчого документа стягувачу), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п'ята статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", який діяв на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження" (чинний на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимогу виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, в разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною другою статті 50 вказаного Закону було визначено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
За змістом статей 47, 49, 50 Закону України "Про виконавче провадження" (чинний на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що державний виконавець зобов'язаний зняти арешт шляхом винесення відповідної постанови лише у випадку закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Водночас виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки виконавче провадження не є закінченим.
Аналогічні положення містяться і в Законі України "Про виконавче провадження", який набрав чинності 05.10.2016.
Так, частиною першою статті 37 цього "Про виконавче провадження" визначені підстави повернення виконавчого документа стягувачу.
Згідно з частиною третьою цієї статті у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.
Частиною п'ятою статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Згідно з частиною першою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Отже, законом передбачено зняття арешту з майна боржника у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, а не у випадку повернення виконавчого документа стягувачу.
У частині четвертій статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", якою врегульовані питання зняття державним виконавцем арешту з майна, визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Такі положення закону направлені, насамперед, на забезпечення реального виконання судових рішень.
Так, згідно з частиною п'ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У постанові від 17.01.2018 у справі №910/8019/15 Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження не є закінченим. При цьому державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. Також суд зазначив, що ніщо не перешкоджає боржнику виконати рішення суду, що є його обов'язком з огляду на приписи Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, після чого арешт з майна боржника буде знято відповідно до приписів чинного законодавства.
У постановах Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №569/17603/18 та від 22.12.2021 у справі №634/292/21 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.
У постанові від 06.03.2019 у справі №263/1468/17 Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що у зв'язку з відсутністю майна у боржника державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме заявник у цій справі.
У постанові від 04.03.2020 у справі №127/2-1421/09 Верховний Суд зазначив, що відмовляючи у скарзі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що державний виконавець, відмовляючи у знятті арешту з майна боржника, діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавче провадження не є закінченим, а рішення суду є невиконаним, що заявником не оспорюється.
У постанові від 16.03.2020 у справі №137/1649/17 Верховний Суд зазначив, що встановивши, що постанова про арешт майна боржника не була скасована, оскільки боржник не сплатив борг, виконавчий збір, судовий збір та витрати на проведення виконавчих дій, та врахувавши, що повернення виконавчого документа стягувачу у цій справі і знищення виконавчого провадження за закінченням строків зберігання не є підставою для закінчення виконавчого провадження, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги.
У зазначених справах суди встановили, що боржник не виконав рішень про стягнення з нього заборгованості, виконавчі провадження не є закінченими, а тому відсутні підстави для зняття арешту.
Отже, повернення виконавчих листів стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника. Зняття арешту з майна боржника пов'язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №740/3240/18, від 16.03.2020 у справі № 137/1649/17.
Враховуючи, що в даному випадку державним виконавцем була винесена саме постанова про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю майна у боржника, а законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки стягувач має право повторно звернутися з заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, то відсутні підстави вважати, що, відмовивши у скасуванні арешту майна, державний виконавець діяв неправомірно.
Крім того, твердження боржника про те, що виконавчий лист протягом строку, визначеного статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження", повторно не був пред'явлений до виконання, не спростовують правомірність відмови державного виконавця у скасуванні арешту.
В пункті 32 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2024 у справі №333/395/22 (провадження № 61-9753св23) наголошено, що арешт майна боржника є заходом, який застосовується для забезпечення виконання судового рішення, що підлягає примусовому виконанню. У разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є завершеним. Лише факт такого повернення, зокрема через відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, не є підставою для зняття арешту з майна та коштів. Стягувач може повторно пред'явити виконавчий документ до виконання. Тоді як за заявою боржника суд може визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, з підстав, передбачених частиною другою статті 432 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд ураховує, що в даному випадку виконавчий документ боржником не виконаний, що ним не заперечується, виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню в установленому порядку не визнаний, а тому суд вважає твердження боржника про неправомірність не зняття державним виконавцем арешту є необґрунтованими, оскільки за таких обставин вимоги Закону України "Про виконавче провадження" не встановлюють прямого обов'язку виконавця знімати арешт з майна боржника.
При цьому слід відзначити, що суд розглядає скаргу на рішення, дії чи бездіяльність виконавця крізь призму правомірності чи неправомірності рішення, дії чи бездіяльності саме цього суб'єкта, а не наявності чи відсутності у стягувача права не пред'явлення виконавчого документа до виконання, який таким, що не підлягає виконанню, в установленому порядку не визнаний і у поновленні строку на пред'явлення якого до виконання стягувачу не було відмовлено.
Також, суд вважає безпідставним посилання боржника у своїй скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.07.2021 у справі №2-356/12, від 03.11.2021 у справі №161/14034/20, від 22.12.2021 у справі №645/6694/15, від 18.01.2023 у справі №127/1547/14-ц.
Суд звертає увагу, що у зазначених постановах Верховний Суд зазначав, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Але, на переконання суду, такий висновок не підлягає застосуванню при розгляді даної скарги, оскільки він стосувався випадків, коли заборгованість за виконавчим документом була сплачена боржником у добровільному порядку, зокрема після повернення стягувачу виконавчого документа, і стягувач не мав до боржника майнових претензій, що підтверджується змістом вищенаведених постанов.
Водночас у матеріалах скарги відсутні докази на підтвердження того, що боржником у добровільному порядку було сплачено заборгованість.
Відтак відсутні підстави вважати, що державним виконавцем були порушені вимог Закону України "Про виконавче провадження", а й відповідно права боржника.
Правомірність незняття виконавцем арешту з майна боржника підтверджується в тому числі висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 09.01.2023 у справі №2-3600/09, так як у цій справі суди дійшли висновку, що ураховуючи положення пункту 1 частини першої та частини п'ятої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, і також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Крім того, не заслуговує на увагу посилання боржника на порушення арештом його права власності, зокрема на положення статті 41 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки арешт був накладений для забезпечення реального виконання судового рішення, але виконавчий документ був повернутий стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, судове рішення боржником не виконано, чим порушено право іншої особи (стягувача), виконавче провадження залишається не закінченим, виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, не визнаний, що в сукупності спростовує порушення будь-яких прав боржника накладеним арештом.
При цьому ніщо не перешкоджає боржнику добровільно виконати рішення суду, що є його обов'язком згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України та статті 18 Господарського процесуального кодексу України, після чого арешти з його майна будуть зняті.
Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.03.2019 у справі №263/1468/17, від 04.03.2020 у справі №127/2-1421/09, від 16.03.2020 у справі №137/1649/17, від 01.11.2023 у справі №463/9227/22.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскаржувані дії державного виконавця щодо незняття арешту вчинені відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", в межах повноважень і право заявника не було порушено, а тому приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні скарги Керена Леоніда Володимировича на дії державного виконавця.
Керуючись статтями 234, 235, 339 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити в задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Керена Леоніда Володимировича на дії державного виконавця Жовтоводсько-П'ятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Устимчук О.С.
Ухвала набирає законної сили - 16.12.2025 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повну ухвалу складено: 18.12.2025.
Суддя В.О. Татарчук