пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
08 грудня 2025 року Справа № 903/984/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу
за позовом Виконавчого комітету Ковельської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Західний офіс Держаудитслужби
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Луцьксантехмонтаж №536»
про стягнення 463 276, 06 грн.
Представники сторін:
від позивача: не прибули;
від відповідача: не прибули;
від третьої особи: не прибули;
Встановив: 14 жовтня 2025 року на адресу Господарського суду Волинської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Виконавчого комітету Ковельської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Луцьксантехмонтаж №536» про стягнення 463 276, 06 грн. завданих збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем безпідставно внесено зміни до істотних умов договору від 21.02.2019 №44 Додатковою угодою від 09.06.2020 №5 щодо включення до договірної ціни та актів приймання виконаних будівельних робіт збільшених коштів на покриття адміністративних витрат будівельних організацій та зменшення коштів на покриття додаткових витрат пов'язаних з інфляційними процесами, що призвело до завищення вартості виконаних будівельних робіт на загальну суму 463 276,06 грн., в тому числі в 2020 році на суму 404 818,96 грн., в 2021 році 48 714,25 грн. з ПДВ 58 457,10 грн., що завдало збитків на відповідну суму.
Ухвалою суду від 17.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Західний офіс Держаудитслужби. Підготовче засідання призначено на 12.11.2025.
Ухвалою суду від 12.11.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.12.2025.
Ухвалою суду від 01.12.2025 у судовому засіданні 01.12.2025 суд дійшов висновку про оголошення перерви в судовому та повідомив Виконавчий комітет Ковельської міської ради та Західний офіс Держаудитслужби про те, що судове засідання по розгляду справи по суті відбудеться в приміщенні Господарського суду Волинської області 08 грудня 2025 року об 11:00 год.
Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, відділ діловодства суду подав клопотання за вх.№01-75/3338/25 від 08.12.2025, у якому просить здійснювати судовий розгляд без його участі.
Представник третьої особи у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання.
Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає судову справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку. В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст. 3 ГПК України.
Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997р., дана Конвенція та Протоколи до неї №№2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника позивача, відповідача та третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
21 лютого 2019 року між виконавчим комітетом Ковельської міської ради (замовник) та Приватним акціонерним товариством «Луцьксантехмонтаж №536» (підрядник) укладено договір будівельного підряду № 44 . (а.с. 13-21, том 1)
Відповідно пункту 1.1 договору № 44, за результатами проведення відкритих торгів на закупівлю робіт ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 - «Реконструкція підтрибунних приміщень стадіону “Локомотив» під розміщення транскордонного центру діалогу культур Польща-Білорусь-Україна, вулиця Сагайдачного, 5В, м. Ковель, Волинська область.» (ДК 021:2015, код 45212000-6 Будівництво закладів дозвілля, спортивних, культурних закладів, закладів тимчасового розміщення та ресторанів) в рамках реалізації проекту PBU1/0071/16 «Транскордонний центр діалогу культур Польща-Білорусь Україна» Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна на 2014-2020 роки за кошти міжнародної технічної допомоги Європейського Союзу, ідентифікатор закупівлі UA-2019-01-08-001253-c замовник доручив, а підрядник зобов'язався в строк та на умовах, визначених даним договором, виконати роботи з реконструкції підтрибунних приміщень стадіону “Локомотив» під розміщення транскордонного центру діалогу культур Польща-Білорусь-Україна на об'єкті Замовника за адресою: вулиця Сагайдачного, 5 В, м. Ковель, Волинська область, 45000, Україна, визначені у проектно-кошторисній документації, а Замовник зобов'язується надати підрядникові фронт робіт в строк з моменту підписання даного договору, передати підрядникові затверджену проектно кошторисну документацію, прийняти належним чином виконані Роботи, та оплатити їх.
Відповідно до пункту 3.1 договору № 44 визначено, що ціна робіт є динамічною і становить суму в розмірі: 32 522 615,59 грн. Зазначена ціна була визначена відповідно до поданої підрядником пропозиції під час проведення відкритих торгів (додається).
Як слідує із матеріалів справи на виконання договору № 44 між сторонами було укладено 12 додаткових угод, які є невід'ємною частиною даногодоговору (а.с. 23-36, том 1).
Відповідно до додаткової угоди № 12 від 18 жовтня 2021 року ціна робіт за цим договором є динамічною і становить суму в розмірі: 31 487 407, 48 грн. і відповідає пропозиції переможця торгів -підрядника ( п.1.1 додаткової угоди та п. 3.1 договору )
24 червня 2022 року видано Сертифікат № ІУ123220613711 про введення об'єкта "Реконструкція підтрибунних приміщень стадіону “Локомотив» під розміщення транскордонного центру діалогу культур Польща-Білорусь-Україна, вулиця Сагайдачного, 5В, м. Ковель, Волинська область." в експлуатацію.
У 2023 році Управлінням Західного офісу Держаудитслужби проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Ковельської міської ради за період з 01.04.2019 по 01.01.2023 року, за результатами якої складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Виконавчого комітету Ковельської міської ради за період з 01.04.2019 по 01.01.2023 року від 29.05.2023 року № 130320-24/03. (а.с. 38-65, том 1)
В ході перевірки, в частині дотримання законодавства щодо внесення змін до Договору № 44 додатковою угодою від 09.06.2020 №5, встановлено, що сторонами безпідставно внесено зміни до істотних умов договору №44 додатковою угодою від 09.06.2020 №5 щодо включення до договірної ціни та актів приймання виконаних будівельних робіт збільшених коштів на покриття адміністративних витрат будівельних організацій та зменшення коштів на покриття додаткових витрат пов'язаних з інфляційними процесами, що призвело до завищення вартості виконаних будівельних робіт на загальну суму 463 276,06 грн., в тому числі в 2020 році на суму 404 818,96 грн., в 2021 році 48 714,25 грн. з ПДВ 58 457,10 грн. та як наслідок завдано збитків на відповідну суму.
Ревізією встановлено, що відповідно до поданого розрахунку договірної ціни в пропозиції ПрАТ «Луцьксантехмонтаж № 536» було передбачено прямі витрати в сумі 23 787 404,06 грн., загальновиробничі витрати 2 522 468,99 грн., прибуток - 1 911 307,15 грн., кошти на покриття адміністративних витрат - 172 694,83 грн., кошти на покриття ризику - 472 126,66 грн., кошти на покриття додаткових витрат пов'язаних з інфляційними процесами - 858 577,76 грн. без ПДВ.
Договірна ціна до договору №44 відповідає договірній ціні у пропозиції, де умовами договору встановлена динамічною та відповідно до п. 3.1.6 договору коригування ціни може відбуватися лише у випадках передбачених законодавством, що регулює сферу публічних закупівель, Постановою КМУ від 01.08.2005 668, Правилами визначення вартості будівництва ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013, прийнятих наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293 чинним законодавством та даним договором.
Згідно корегованої договірної ціни до додаткової угоди від 09.06.2020 №5 зафіксовано вартість виконаних робіт в 2019 році на загальну суму 15 081 378,79 грн. (з врахуванням фактично включених коштів на покриття адміністративних витрат в сумі 77 028,34 грн), визначено кошти на покриття адміністративних витрат будівельно монтажних організацій в сумі 801001,64 грн., натомість було зменшено кошти на покриття додаткових витрат пов'язаних з інфляційними процесами - 789 606,76 гривень.
З врахуванням виконаних робіт в 2019 сума коштів на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій становить 878 029,98 гривень.
Корегованою договірною ціною відповідно до додаткової угоди від 01.09.2020 №8 зафіксовано вартість виконаних робіт в 2019 році на загальну суму 15 081 378,79 грн (з врахуванням фактично включених коштів на покриття адміністративних витрат в сумі 77 028,34 грн.), визначено кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій в сумі 742 026,04 гривень.
З врахуванням виконаних робіт в 2019 сума коштів на покриття адміністративних витрат будівельно монтажних організацій становить 819 054,38 гривень.
Згідно корегованої договірної ціни до додаткової угоди від 09.03.2021 №11 зафіксовано вартість виконаних робіт в 2019 та 2020 роках на загальну суму 28 489 635,08 грн. (з врахуванням фактично включених коштів на покриття адміністративних витрат в сумі 77 028,34 грн. в 2019 та 484 880,16 грн. в 2020), визначено кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій в сумі 92 189,18 грн., натомість було зменшено кошти на покриття додаткових витрат пов'язаних з інфляційними процесами - з 789 606,76 на 68 971,00 гривень.
Всього відповідно до додаткових угод від 09.06.2020 №5 та від 09.03.2021 №11 зменшено кошти на покриття додаткових витрат пов'язаних з інфляційними процесами на загальну суму 858 577,70 гривень.
З врахуванням виконаних робіт в 2019 - 2020 сума коштів на покриття адміністративних витрат будівельно монтажних організацій становить 654 097,68 гривень. Корегованою договірною ціною відповідно до додаткової угоди від 18.10.2021 за №12 зафіксовано вартість виконаних робіт в 2019 та 2020 роках на загальну суму 28 489 635,08 грн. (з врахуванням фактично включених коштів кошти на покриття адміністративних витрат в сумі 77 028,34 грн. в 2019 та 484 880,16 грн. в 2020), визначено кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій в сумі 60 314,08 гривень. З врахуванням виконаних робіт в 2019 - 2020 роках сума коштів на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій становить 622 222,58 грн.
Враховуючи вищезазначене, позивач доводить, що в порушення п. 4 ст. 36 Закону «Про публічні закупівлі» (в редакції від 01.01.2019), абз. 2, 4 п. 21 загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою КМУ від 1 серпня 2005 №668, п. 6.3.2.3 ДСТУ Б Д.1.1 1:2013, п. 3.1.6 договору №44 сторонами безпідставно внесено зміни до істотних умов договору від 21.02.2019 №44 додатковою угодою від 09.06.2020 №5 щодо включення до договірної ціни та актів приймання виконаних будівельних робіт збільшених коштів на покриття адміністративних витрат будівельних організацій та зменшення коштів на покриття додаткових витрат пов'язаних з інфляційними процесами, що призвело до завищення вартості виконаних будівельних робіт на загальну суму 463 276,06 грн., в тому числі в 2020 році на суму 404 818,96 грн., в 2021 році 48 714,25 грн. з ПДВ 58 457,10 грн. та як наслідок завдано збитків на відповідну суму.
З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав лист №3399/3.12/2-23 від 27.06.2023 на адресу відповідача з проханням відшкодувати матеріальну шкоду (збитки).
Відповідач листом № 264 від 18.07.2023 повідомив, що на його думку, матеріальна шкода (збитки) відсутня, як і підстави для її відшкодування.
Позивач звернувся зі даним позовом та доводить, що відповідачем безпідставно внесено зміни до істотних умов договору від 21.02.2019 №44 Додатковою угодою від 09.06.2020 №5 щодо включення до договірної ціни та актів приймання виконаних будівельних робіт збільшених коштів на покриття адміністративних витрат будівельних організацій та зменшення коштів на покриття додаткових витрат пов'язаних з інфляційними процесами, що призвело до завищення вартості виконаних будівельних робіт на загальну суму 463 276,06 грн., в тому числі в 2020 році на суму 404 818,96 грн., в 2021 році 48 714,25 грн. з ПДВ 58 457,10 грн., що завдало збитків на відповідну суму останньому.
Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам, суд виходив із такого.
Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК, зокрема з договорів та інших правочинів.
У частині 1 статті 626 ЦК передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом частини 1 статті 627 ЦК відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому положення частини 7 статті 193 ГК і статті 525 ЦК встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Судом встановлено, що правовідносини сторін у справі, що розглядається, виникли з договору будівельного підряду. При цьому, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору, цей договір є належною в розумінні статей 11, підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Судом враховано, що згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.
При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).
Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим, а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 837 ЦК за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1). Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2).
Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювана збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювана та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.
Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.
Таким чином, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Судом встановлено, що питання розрахунку адміністративних витрат на момент укладення спірних додаткових угод, а саме додатковими угодами №5 від 09.06.2020 та від 09.03.2021 №11 регулюється розділами 5.2. та 5.3. ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013 «Настанова щодо визначення загальновиробничих i адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва» зі змінами (на час виникнення спірних відносин)
Розділ 5.2. Настанови регулює порядок визначення адміністративних витрат при складанні інвесторської кошторисної документації, а розділ 5.3 - регулює порядок визначення адміністративних витрат при проведенні взаєморозрахунків за обсяги виконаних робіт.
Для визначення розміру адміністративних витрат при складанні інвесторської кошторисної документації (розділ 5.2 Настанови) використовувались рекомендовані усереднені показники.
Для визначення розміру адміністративних витрат при проведенні взаєморозрахунків за обсяги виконаних робіт (розділ 5.3 Настанови) використовуються фактичні величини і структури, які склалися у організації підрядника за попередній звітний період.
Згідно п. 5.3.5. Настанови дані розраховані підрядником показники адміністративних витрат, погоджені із замовником у договірній ціні, використовуються при проведенні розрахунків за обсяги виконаних робіт, а усереднені показники адміністративних витрат (які розраховані згідно розділу 5.2.) можуть використовуватися замовником лише для співставлення адміністративних витрат, обчислених в інвесторській кошторисній документації, з адміністративними витратами, розрахованими підрядною організацію при складанні договірної ціни.
Розмір адміністративних витрат, який визначається при складанні інвесторської кошторисної документації лише теоретично може відповідати розміру фактичних адміністративних витрат, який визначається при проведенні взаєморозрахунків за обсяги виконаних робіт так як усереднена величина практично ніколи не відповідає кожній із величин, з яких вона складається.
Судом встановлено, що у тендерній пропозиції, яка була подана ПрАТ «Луцьксантехмонтаж № 536» цей показник обрахований згідно ДСТУ і становить 1,79.
Фактичний усереднений показник адміністративних витрат ПрАТ «Луцьксантехмонтаж № 536» у 2020, який визначений за показниками 2019 становить 17,63, що підтверджується «Розрахунком фактичного усередненого показника для визначення коштів на покриття адміністративних витрат на 2020 рік по ПрАТ Луцьксантехмонтаж № 536 виходячи з витрат за 2019».
У випадку невідповідності розміру, який був визначений при складенні інвесторської кошторисної документації обчисленим згідно розділу 5.2 Настанови з фактичним розміром обчисленим згідно розділу 5.3. Настанови проводиться уточнення показників адміністративних витрат в порядку, встановленому договором підряду.
Згідно п. 3.1.8. договору будівельного підряду № 44 від 21.02.2019 визначено, що показники адміністративних витрат визначаються підрядником на підставі обґрунтованої їх величини і структури, яка склалася в організації підрядника за попередній звітний період (рік), та завантаженості будівельної організації, погоджуються з замовником і використовуються при проведенні взаєморозрахунків за обсяги виконаних робіт».
Згідно п. 5.3.7 Настанови визначено, що відшкодування додаткових витрат, пов'язаних із збільшенням показників адміністративних витрат, розрахованих підрядною організацією (якщо вони перевищують усереднені показники цих витрат, що наведені у додатку Д), здійснюється за рахунок коштів на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, та коштів на покриття ризиків всіх учасників будівництва».
Дана Настанова була доповнена пунктом 5.3.7. Зміною № 2, яка набула чинності з 01.06.2018р. згідно наказу Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 16.04.2018р. № 102.
За доводами відповідача, оскільки суми коштів на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами та коштів на покриття ризиків всіх учасників будівництва не вистачило для оплати фактичного показника адміністративних витрат у повному обсязі, сторони договору прийшли до згоди здійснювати його відшкодування в розмірі 14,36 без збільшення ціни договору.
Як слідує із матеріалів справи, за рекомендаціями технагляду ТОВ «ВІК «Трансбуд Технолоджі» та у зв'язку зі звернення замовника, відповідачем у 2021р. було замовлено перевірку, відповідності розміру адміністративних витрат вказаних в актах виконаних робіт до чинних ДБН, ДСТУ та іншим нормативним актам у будівництві, в судового експерта Дождьова Дмитра Олеговича ТОВ «БМВС-ЕКСПЕРТ».
В результаті проведення експертного будівельно-технічного дослідження отримано висновок експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження № 21-43/ДС від 25.08.2021р. про правомірність застосованого показника 14,36 грн/люд.год. та відповідність вимогам ДСТУ та іншим нормативним актам у будівництві.
Водночас, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби здійснено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Ковельської міської ради за період з 01.04.2019 по 01.01.2023, за результатами якої складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Виконавчого комітету Ковельської міської ради за період з 01.04.2019 по 01.01.2023 року від 29.05.2023 року № 130320-24/03.
Згідно акту перевірки слідує, що в частині дотримання законодавства щодо внесення змін до договору № 44 додатковою угодою від 09.06.2020 №5, встановлено, що сторонами безпідставно внесено зміни до істотних умов договору №44 додатковою угодою від 09.06.2020 №5 щодо включення до договірної ціни та актів приймання виконаних будівельних робіт збільшених коштів на покриття адміністративних витрат будівельних організацій та зменшення коштів на покриття додаткових витрат пов'язаних з інфляційними процесами, що призвело до завищення вартості виконаних будівельних робіт на загальну суму 463 276,06 грн., в тому числі в 2020 році на суму 404 818,96 грн., в 2021 році 48 714,25 грн. з ПДВ 58 457,10 грн. та як наслідок завдано збитків на відповідну суму.
Відповідно до п. 6.2.10 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 кошти на покриття ризиків при динамічній ціні, як правило не враховуються. І з цього позивач робить висновок, що укладання сторонами додаткових угод згідно яких сторони збільшили кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій за рахунок зменшення коштів на покриття витрат пов'язаних з інфляційними процесами є незаконним.
Однак, на думку суду така позиція позивача є помилковою з огляду на те, що позивач ототожнює правове регулювання покриття ризиків із правовим регулюванням адміністративних витрат та витрат пов'язаних з інфляційними процесами.
Як встановлено судом, вартість будівництва на момент укладання та виконання вищевказаного договору визначалися згідно Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013, прийнятих наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2013 року № 293.
Згідно п. 6.1.5. Правил визначення вартості будівництва до зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва після підсумку глав 1-12 включаються:
- кошторисний прибуток;
- кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій;
- кошти на покриття ризиків всіх учасників будівництва;
- кошти на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами;
- кошти на страхування ризиків замовника (за рішенням розпорядника коштів);
- податки, збори, обов'язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва.
В подальших пунктах Правил визначення вартості будівництва (п. 6.1.5.1 - п. 6.1.5.6.) визначено порядок обчислення кожної із цих складових:
- кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій - п. 6.1.5.2., зазначено, що «розмір коштів на покриття адміністративних витрат будівельних організацій обчислюється за ДСТУ-Н Б Д.1.1-3»;
- кошти на покриття ризиків всіх учасників будівництва - п. 6.1.5.4;
- кошти на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами - п. 6.1.5.3;
- кошти на страхування ризиків замовника (за рішенням розпорядника коштів) - п. 6.1.5.5;
- податки, збори, обов'язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва п. 6.1.5.6.
Отже, договір підряду № 44 від 21.02.2019р. та всі додаткові угоди до договору укладені під час дії зміни № 2 до ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013 «Настанова щодо визначення загальновиробничих i адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва»
Договір підряду № 44 укладений 21.02.2019р., а остання додаткова угода до нього -№ 12 укладена 18.10.2021
Зміна № 2 до ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013 «Настанова щодо визначення загальновиробничих i адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва» набрала чинності 01.06.2018 згідно наказу Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 16.04.2018р. № 102 та втратила чинність 01.11.2021р. разом з втратою чинності самого ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013 згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 283 від 01.11.2021р
Отже, і договір і всі додаткові угоди до нього укладені під час чинності п. 5.3.7. ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013.
Оскільки договір підряду № 44 від 21.02.2019р. та всі додаткові угоди до нього, в тому числі додаткова угода № 5 від 09.06.2020р. відповідають вимогам чинного на час їх дії Закону, вони породжують юридичні наслідки та є чинними і обов'язковими до виконання сторонами.
З огляду на викладене подані позивачем докази в обґрунтування стягнення з відповідача збитків не підтверджують наявності правових підстав для їх стягнення.
Наведені позивачем розрахунки розміру упущеної вигоди базуються на визначенні можливого прибутку, а тому не можуть бути належним доказом завданих збитків, оскільки є теоретичним припущенням можливого очікування доходу, що, водночас, не підтверджено первинними документами, які б свідчили про конкретний розмір прибутку, який міг би отримати позивач.
При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено
17.12.2025
Суддя В. М. Дем'як