10 грудня 2025 року м. Харків Справа № 917/1468/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тихий П.В.,
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю представників:
від позивача - Пихтіної Ю.А. - на підставі довіреності №29-14/48 від 02.01.2025;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства “Побуттехносервіс“, м.Кременчук, Полтавська область, (вх.№2408П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 24.10.2025 у справі №917/1468/25 (суддя Тимощенко О.М., ухвалене в м. Полтава, дата складення повного тексту - 24.10.2025)
за позовом: Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго», м. Полтава,
до відповідача: Приватного підприємства “Побуттехносервіс“, м. Кременчук, Полтавська область,
про стягнення 993378,30грн. заборгованості,-
28.07.2025 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства “Побуттехносервіс“ про стягнення заборгованості за індивідуальним договором №4722 про надання послуг з постачання теплової енергії у розмірі 993378,30грн., з яких: 843237,13грн. - основна заборгованість, 3297,97грн. - пеня, 30149,79грн. - 3% річних, 116693,41грн. - інфляційні.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами індивідуальним договором №4722 про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 в частині повної та своєчасної оплати спожитої послуги з постачання теплової енергії за період 01.11.2022 по 31.03.2025.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.10.2025 у справі №917/1468/25 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства “Побуттехносервіс“ на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" 843237,13грн. основного боргу; 3295,83грн. пені; 30130,81грн. 3% річних, 116693,41грн інфляційних та 11920,29грн. судового збору.
Відповідні висновки місцевого господарського суду з мотивовані тим, що індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води від 01.11.2021 є укладеним між позивачем (як теплопостачальною організацією) та відповідачем (як споживачем) в силу вимог закону та набрав чинності з 01.11.2021, у зв'язку з чим він є обов'язковим для виконання сторонами, у тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг.
Також судом встановлено, що тарифи, застосовані позивачем, затверджені уповноваженим органом Полтавською обласною радою, є чинними, обов'язковими до виконання і не були визнані протиправними у судовому порядку.
З огляду на надані позивачем докази обсягів спожитих послуг та проведених нарахувань, а також враховуючи відсутність належних доказів погашення заборгованості з боку відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Окремо суд першої інстанції зазначив, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних здійснено позивачем відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати наданих послуг. Враховуючи прострочення виконання відповідачем зобов'язань у визначений договором строк, суд визнав обґрунтованими та правомірними здійснені позивачем нарахування, однак здійснив власний перерахунок заявлених до стягнення сум, виключивши з періоду прострочення останні дні, які припадають на вихідні.
Приватне підприємство “Побуттехносервіс“ з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 24.10.2025 у справі № 917/1468/25 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Полтавського обласного комунально виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго» до Приватного підприємства “Побуттехносервіс“ про стягнення 843237,13грн. - основного боргу, 3295,83грн. - пені, 116693,41грн. - інфляційні, 30130,81грн. - 3 % річних; 11920,29грн. судового збору.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2025 витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1468/25; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
24.11.2025 матеріали справи 917/1468/25 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства “Побуттехносервіс“ на рішення господарського суду Полтавської області від 24.10.2025 у справі №917/1468/25; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 10.12.2025 о 12:30 годині.
09.12.2025 апелянтом подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення (вх.№14181).
09.12.2025 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№14223), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства “Побуттехносервіс“, рішення господарського суду Полтавської області від 24.10.2025 у справі №917/1468/25 залишити без змін.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 10.12.2025 представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Полтавської області від 24.10.2025 у справі №917/1468/25 залишити без змін.
Враховуючи, що представник позивача з'явився в судове засідання та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а відповідач (апелянт) був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що основним напрямком діяльності ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" є забезпечення тепловою енергією для потреб опалення та приготування гарячої води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів на території м.Полтави та районів Полтавської області.
ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" є суб'єктом природної монополії (суміжного ринку) та діє на підставі виданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування і постачання теплової енергії.
Основним напрямком господарської діяльності ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" є надання послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води споживачам категорії населення, які відповідно до норм чинного законодавства віднесені до комунальних.
ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" забезпечує послугою з постачання теплової енергії житловий будинок по вул. Майора Борищака, буд. 35 в м. Кременчук, в якому розташовані нежитлові приміщення відповідача: вбудований магазин та майстерня по ремонту побутової техніки, загальною площею 283,8 кв.м., вбудований магазин та майстерня по ремонту побутової техніки, загальною площею 448,5 кв.м
Зазначене нежитлове приміщення приєднане до централізованої системи опалення зазначеного будинку по вул. Майора Борищака, буд. 35 в м.Кременчуці, що оснащене вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ). Тобто, система опалення та гарячого водопостачання є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання житлового будинку, в якому розташоване нежитлове приміщення ПП “Побуттехносервіс“.
Доказів того, що зазначений будинок не було приєднано або від'єднано від централізованої системи теплопостачання теплової енергії або нежитлове приміщення, яке належить відповідачу, було обладнано індивідуальною системою опалення матеріали справи не містять і відповідачем зазначені обставини не заперечуються.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2023 в будинку за адресою вул. Майора Борищака, 35 м. Кременчук, Полтавська область встановлено та прийнято в експлуатацію вузол комерційний вузол обліку теплової енергії за спірною адресою (теплообчислювач QALCOSONIC Е3 зав. № 03122673) (т.1 а.с.33).
Позивач вказує, що ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" забезпечує вказаний житловий будинок послугами з постачання теплової енергії та гарячої води, а тому його співвласники зобов'язані сплачувати за їх обсяг.
01.12.2021 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", як виконавцем послуг з постачання теплової енергії, на офіційному веб-сайті підприємства ttp://te.pl.ua/spozhivacham/naselennyu/dogovr-pro-nadannya-poslug/ було проінформовано споживачів про можливість обрання моделей договірних відносин та опубліковано публічний договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії та публічний договір приєднання про надання послуги з постачання гарячої води.
Відповідно до пункту 2 вказаних договорів вони є публічними договорами приєднання, які набирають чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.
Згідно з положеннями пункту 4 вищезазначених договорів фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, а саме надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Зважаючи на те, що фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору є вчинення ним будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, в тому числі, факт отримання послуги, а також те, що приміщення відповідача підключене до внутрішньо-будинкової системи опалення багатоквартирного житлового будинку, яке оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ), враховуючи обставини відсутності рішення співвласників багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Майора Борищака, 35 в м. Кременчук про вибір моделі договірних відносин протягом 30-деного строку з моменту опублікування відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання, взаємовідносини між ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" та ПП “Побуттехносервіс“ врегульовано Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії. Даний договір є публічним договором приєднання та опублікований на офіційному сайті підприємства. Договору присвоєно номер №4722.
Доказів того, що зазначений будинок не було приєднано або від'єднано від централізованої системи теплопостачання теплової енергії або нежитлове приміщення, яке належить відповідачу, було обладнано індивідуальною системою опалення матеріали справи не містять і відповідачем зазначені обставини не заперечуються.
Відповідно до умов пункту 30 договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya- potreb-nshih-spozhivachv/.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п. 31 договору).
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 договору).
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33 договору).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).
Місцевим господарським судом встановлено, що факт надання послуги позивачем та отримання послуги відповідачем у період з 01.11.2022 по 31.03.2025 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів готовності будинку до опалювального періоду, розрахунків заборгованості за надані послуги, розрахунків споживання тепла за показниками лічильника, розрахунків споживання теплової енергії на опалення, актів приймання вузла обліку теплової енергії, актів зняття показників вузла комерційного обліку (т.1 а.с.35-37, 56-58).
При цьому, у справі відсутні докази відповідача на підтвердження фактів як відсутності постачання теплової енергії до багатоквартирного будинку по вул. Майора Борищака, 35 у м. Кременчуці, так і доказів того, що постачання теплової енергії здійснювалося будь-яким іншим постачальником, в тому числі Кременчуцькою ТЕЦ.
Як також встановлено, впродовж спірного періоду (з листопада 2022 року по березень 2025 року включно) надання послуг з постачання теплової енергії позивачем здійснювалося відповідно до тарифів, затверджених рішеннями Полтавської обласної ради "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", а саме: рішення №477 від 30.09.2022, №669 від 28.07.2023, №687 від 26.09.2023 та №854 від 30.08.2024.
Зазначені рішення приймалися в межах компетенції Полтавської обласної ради та розміщені у відкритому доступі на офіційному веб-сайті ради та сайті підприємства.
Також матеріалами справи підтверджується, що протягом спірного періоду 01.11.2022 по 31.03.2025 на юридичну адресу за місцем реєстрації ПП “Побуттехносервіс“ позивачем направлялись рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії, які наявні у матеріалах справи. Крім того, у матеріалах справи містяться реєстри листів, направленої позивачем на адресу відповідача поштової кореспонденції (т.1 а.с.39-55, 59-73).
Враховуючи, що відповідач фактично споживав теплову енергію на підставі вищезазначеного договору постачання теплової енергії, однак належним чином не виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, 28.07.2025 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства “Побуттехносервіс“ про стягнення заборгованості за індивідуальним договором №4722 про надання послуг з постачання теплової енергії у розмірі 993378,30грн., з яких: 843237,13грн. - основна заборгованість, 3297,97грн. - пеня, 30149,79грн. - 3% річних, 116693,41грн. - інфляційні (т.1 а.с.1-78).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.10.2025 у даній справі позов задоволено частково, з підстав викладених вище (т.1 а.с.189-212).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога щодо стягнення з ПП “Побуттехносервіс“ на користь ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" заборгованості за споживання послуги з постачання теплової енергії за договором №4722 за період з листопада 2022 року по березень 2025 року та нарахованих на цю суму пені, 3% річних та інфляційних.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VІІІ від 09.11.2017), який введено в дію з 01.05.2019 та він є чинним.
Вищевказаним законом регулюються основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
За приписами частини 1 статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. 14 Закону (пункт 13 Правил).
Досліджуючи правову природу спірних правовідносин, які склались між учасниками даного спору, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачає договори та інші правочини.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) повинна вчинити на користь другої (кредитора) певну дію або утриматися від її вчинення, а кредитор має право вимагати виконання цього обов'язку. Такі зобов'язання виникають з підстав визначених статтею 11 Цивільного кодексу України .
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними у виборі контрагента, укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, принципів розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а також обов'язкові умови, встановлені актами цивільного законодавства.
При цьому, за частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України та іншими нормативно -правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 630 Цивільного кодексу України, договором може бути передбачено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду.
Частина 1 статті 633 Цивільного кодексу України передбачає, що публічним є договір, в якому підприємець бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг кожному, хто до нього звернеться, а умови такого договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім осіб, яким законом надано пільги. При цьому зміна умов публічного договору приєднання для окремого споживача не допускається, оскільки це призводило б до порушення принципу рівності прав інших учасників таких відносин.
Відповідно до частини 6 статті 633 Цивільного кодексу України, умови публічного договору, які суперечать обов'язковим для сторін правилам укладення і виконання такого договору, є нікчемними. Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України). Істотними є умови про предмет договору, умови, визначені законом, а також ті, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або стандартних формах і можуть бути прийняті іншою стороною лише шляхом приєднання до договору в цілому без права на внесення змін до його змісту.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" законодавство у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, які регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належить затвердження правил надання комунальних послуг (крім газу та електроенергії), типових договорів про надання таких послуг, а також послуг з управління багатоквартирними будинками.
Виконуючи зазначені повноваження, Кабінет Міністрів України постановою від 21.08.2019 №830 затвердив "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії" (надалі - Правила), які набули чинності 04.09.2019. Зазначені Правила регулюють відносини між виконавцем послуги суб'єктом господарювання, що здійснює постачання теплової енергії, та споживачем, який отримує або має намір отримати таку послугу. Вони визначають вимоги до якості послуги, порядок обліку спожитої теплової енергії та порядок її оплати.
Послуги з постачання теплової енергії надаються виключно на договірних засадах. При цьому договір укладається на основі типових договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (пункт 13 Правил).
Правовідносини щодо надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Так, відповідно до статті 14 зазначеного закону, співвласники багатоквартирного будинку самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг: укладення індивідуальних договорів кожним співвласником; укладення колективного договору через управителя або уповноважену особу; або укладення договору об'єднанням співвласників як колективним споживачем.
У разі якщо протягом встановленого строку співвласники не визначилися з моделлю договірних відносин, індивідуальні договори вважаються укладеними автоматично з кожним співвласником за фактом отримання послуг, згідно з пунктом 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021).
Згідно з цими Правилами, індивідуальний договір набуває чинності через 30 днів з моменту його публікації на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування або виконавця послуг, якщо співвласники не прийняли рішення про іншу модель договірних відносин. Фактом приєднання до такого договору є вчинення споживачем дій, які свідчать про його волю укласти договір, в тому числі отримання послуги.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність до моменту укладення договорів за новими правилами. У разі бездіяльності співвласників щодо визначення моделі договірних відносин, законодавець передбачив обов'язок виконавця ініціювати укладення індивідуальних договорів напряму з кожним співвласником.
Така правова конструкція знайшла своє підтвердження у практиці Верховного Суду, а саме у постановах від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23, де визначено, що відсутність волевиявлення співвласників не звільняє їх від обов'язку оплачувати отримані комунальні послуги за умовами публічного договору приєднання.
Правовідносини між сторонами у даній справі регулюються умовами публічного договору приєднання на надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022.
Розміщення позивачем на своєму офіційному веб-сайті тексту типового договору та форми заяви-приєднання відповідає вимогам законодавства і є офертою, яка підлягає акцептування споживачем.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що на офіційному сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (ttp://te.pl.ua/spozhivacham/naselennyu/dogovr-pro-nadannya-poslug/) була опублікована інформація щодо затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також форму заяви до нього.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач протягом 30 днів з моменту опублікування такої оферти не скористався правом вибору іншої моделі договірних відносин, чим висловив мовчазну згоду на укладення індивідуального договору відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Судом встановлено фактичне отримання відповідачем послуг з постачання теплової енергії, який підтверджено належними доказами, а саме показами засобів обліку, актами перевірок, документами щодо підключення системи теплопостачання (рішеннями міського голови Кременчуцької міської ради "Про початок опалювального сезону 2022-2023", "Про початок опалювального сезону 2023-2024" та "Про початок опалювального сезону 2024-2025" (які є загальнодоступними та наявні в Інтернеті), актами зняття показників теплового лічильника за період з листопада 2022 по березень 2025) (т.1 а.с.35-37, 56-58).
Зазначені обставини підтверджують факт приєднання споживача (ПП “Побуттехносервіс“) до умов договору, тобто його акцептування, а отже, укладення такого правочину за принципом мовчазної згоди.
Тож, відсутність саме письмового договору не впливає на обов'язок відповідача оплатити фактично спожиту теплову енергію.
В свою чергу, відповідачем в ході судового розгляду справи не було доведено та підтверджено належними та достовірними доказами тих обставин, що житловий будинок по вул. Майора Борищака, 35 у м. Кременчуці, в якому розташовані нежитлові приміщення ПП “Побуттехносервіс“), площею 283,8 кв.м. та 448,5 кв.м, не було приєднано до єдиної централізованої системи м. Кременчука та внутрішньобудинкової мережі постачання теплової енергії, або ж приміщення відповідача було обладнано індивідуальною системою опалення.
Стверджуючи про відсутність надання позивачем послуг з теплопостачання у спірному приміщенні, відповідач не надає доказів того, що приміщення, що належить відповідачу на праві власності, відключені від централізованої системи опалення будинку, в якому вони знаходяться, не обладнані мережами внутрішньо будинкової системи опалення, тощо. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують звернення відповідача до позивача з приводу ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості.
Отже, доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими та не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції щодо виникнення зобов'язань зі сплати вартості отриманих послуг.
Щодо здійснених позивачем розрахунків, то апелянт вважає безпідставним застосування загального підходу розрахунків до нежитлового приміщення. Скаржник вважає, що позивач не здійснив жодних дій, щодо встановлення норми споживання теплової енергії в нежитловому приміщенні, а застосував лише загальні розрахунки для приміщень, що опалюються, а матеріали справи містять лише рахунки на оплату, які не підтверджують норми споживання теплової енергії.
Судова колегія зазначає, що обраховуючи обсяги теплової енергії на потреби опалення приміщення відповідача, позивач обґрунтовано застосував Методику розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджену Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 № 315 (з подальшими змінами), яка встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг. Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.
Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та (у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Зважаючи на зазначене, керуючись абзацем 1 п. 1 розділу ІІ Методики, загальний обсяг теплової енергії на опалення будинку визначався розрахунково. Враховуючи абзац 1 п.1 розділу III Методики при визначенні розрахунковим методом обсягу теплової енергії на опалення будинку такий обсяг споживання теплової енергії у будинку підлягає щомісячному коригуванню за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря у відповідності до наступних формул:
- нормативне теплове навантаження (Qбуд.норм ) будинку розраховується за формулою Qбуд.норм = Qmax (t вн.норм - t сер.оп.пер /t вн.норм - t .min.оп.пер ), Гкал/год.;
- після чого визначається фактичний обсяг спожитої у будинку теплової енергії у розрахунковому періоді.
Визначений розрахунково загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії на опалення (Qопбуд) відповідно до пункту 2 розділу II Методики у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень (Qпр), забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (Qопз.п.б.) будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Пунктом 8 розділу IV Методики передбачено, що у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд):
для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %;
для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %;
для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %;
для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Спірний будинок за адресою по вул. Майора Борищака, буд. 35 в м. Кременчуці має 5 поверхів. Загальна площа усіх приміщень будинку (опалювальна площа приміщень будинку ) - 3 447,80 м2.
Пунктом 12 розділом 4 Методики передбачено: обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Відповідно до визначення наведеного в Методиці опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Частиною 1 статті 7 Закону визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Апелянт наголошує, що з початку спірного періоду (01.11.2022 року) та по листопад 2024 року нежитлові приміщення відповідача не було підключено до системи опалення будинку, так як запірна арматура знаходиться в елеваторі, до якого у підприємства немає доступу, і відкривати вентилі повинна обслуговуюча компанія на підставі наряду від постачальника.
Тобто нежитлове приміщення підприємства не було підключено до теплової мережі, але не зважаючи на це ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснювало нарахування за послуги з теплопостачання.
Судова колегія враховує, що відповідно до вимог Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затверджений наказом Мінрегіону від 26.07.2019 №169, який набрав чинності 17.09.2019, належним доказом відключення/відокремлення приміщень споживача від системи централізованого опалення та постачання гарячої води є акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води встановленої форми.
Відповідачем не надано актів відключення/відокремлення його приміщень від системи централізованого опалення та системи централізованого постачання гарячої води; жодних документів, проектно - технічних рішень чи погоджень про відокремлення/відключення своїх приміщень від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води у вказаному житловому будинку, які підтверджували б наявність у його приміщеннях окремої системи опалення, та надавали б йому право не користуватися комунальними послугами з централізованого теплопостачання, гарячої води і обслуговування, а тому бути звільненим від сплати за користування відповідними комунальними послугами, матеріли справи не містять.
Крім того, розділ ІІ вказаного Порядку передбачає процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води.
Враховуючи знаходження нежитлових приміщень відповідача в багатоквартирному будинку та відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення приміщень, відсутні підстави для твердження, що належне відповідачу приміщення не є опалювальним.
Крім того, пунктом 6 розділу III Методики визначено, що в будівлі/будинку, в якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень неоснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням таабо окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється на опалення опалювального приміщення, оснащеного вузлом розподільчого обліку, визначається на підставі показань відповідного вузла розподільчого обліку з урахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загально будинкові потреби опалення будівлі/будинку, що визначається пропорційно до загальних/опалювальних площ/об'ємів цих приміщень, та враховуючи вимоги розділів VI, VIII Методики.
Для опалювального приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі йогоїх показанyь, донараховується обсяг теплової енергії QдонпрJ або Qдонпрg, якшо фактичне споживання теплової енергії у такому приміщенні менше мінімальної частки середнього питомого споживання, яка визначається відповідно до пунктів 1-3 розділу VI цієї Методики. Відповідно до п.1 Розділу VI Методики для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалювальних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 С від нормативної температури внутрішнього повітря.
Якщо опалювальне приміщення спожило менший обсяг теплової енергії визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню до нараховується обсяг спожитої теплової енергії. Для опалювального приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з метою унеможливлювання опалення приміщення за рахунок суміжних опалювальних приміщень або опалювальних МЗК та допоміжних приміщень. У кожному розрахунковому періоді протягом опалювального періоду перевіряється дотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалювальних приміщеннях, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. При перевірці спожитий опалювальним приміщенням обсяг теплової енергії на опалення, визначений за показаннями приладу (приладів) розподільного обліку теплової енергії та віднесений до загальної/опалюваної площі/об'єму цього приміщення, порівнюється з мінімальною часткою середнього питомого споживання теплової енергії. У разі недотримання цієї вимоги опалюваному приміщенню донараховується обсяг теплової енергії за формулами 32.33 Методики.
Згідно пункту 5 частини 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподільне питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері житлово-комунального господарства.
Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень, які є невід'ємною частиною житлового будинку. За рахунок теплопровідності, випромінювання і конвекції теплова енергія, що подається в житловий будинок через приєднану мережу розподіляється по всьому будинку по внутрішньо будинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах і поширюється не тільки від радіаторів, але і від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо).
Викладеним спростовується посилання відповідача на те, що у нього відсутній обов'язок щодо оплати донарахувань мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку, оскільки нормами права на споживачів, які користуються приміщеннями, що знаходяться у межах однієї будівлі, покладено обов'язок оплати обсягів теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання та мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення.
Судова колегія зазначає, що нежитлові приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку №35 на вул. майора Борищака м. Кременчук.
Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень, отже тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення.
Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщеннях не свідчить про те, що теплова енергія не споживається, отже вказані приміщення не підпадають під термін неопалювальне приміщення.
Отже, посилання апелянта на те, що позивачем не обґрунтовано правильності розрахунку кількості спожитого тепла відповідно до кількості споживачів у будинку також не відповідає обставинам справи, оскільки, як встановлено вище, такий розрахунок здійснювався саме виходячи з розміру площі кожного з приміщень.
Згідно з пунктом 5 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії позивач зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Пунктом 30 індивідуального договору встановлено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Згідно зі статутом ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» засноване на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, засновником підприємства є Полтавська обласна рада (http://te.pl.ua/spozhivacham/naselennyu/dovdkov-ta-nformacyn-materali/statut-pdpriyemstva/).
Отже, тарифи на постачання теплової енергії відповідачем встановлюються Полтавською обласною радою.
Відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи пояснень та доказів, ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» застосовувало у розрахунках зі споживачами наступні тарифи, встановлені уповноваженими органами: з 01.10.2022 по 30.09.2023 - двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії встановлений рішення Полтавської обласної ради № 477 від 30.09.2022 без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів у розмірі; з 01.10.2023 по 30.09.2024 двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії встановлений рішенням Полтавської обласної ради № 669 від 28.07.2023, зі змінами, внесеними рішенням № 687 від 26.09.2023 без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів у розмірі; з 01.10.2024 по 30.09.2025 двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії встановлений рішенням Полтавської обласної ради № 669 від 28.07.2023, зі змінами, внесеними рішенням № 854 від 30.08.2024 без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів у розмірі.
Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному доступі на сайті Полтавської обласної ради та на сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" http://te.pl.ua/ в розділі ТАРИФИ, далі Тарифи для потреб інших споживачів (за посиланням http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/).
Як встановлено місцевим господарським судом та не спростовано відповідачем в ході апеляційного провадження, розрахунок заборгованості позивач здійснив у відповідності до зазначених тарифів, які не потребують індивідуального погодження з кожним споживачем, оскільки є нормативно затвердженим механізмом тарифоутворення, передбаченим чинним законодавством.
Згідно з пунктом 34 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Підпунктом 3 пункту 41 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії встановлено, що споживач зобов'язаний: оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором».
Статтею 8 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.
Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Інформація, зазначена в пунктах 6, 7, 9, 10 частини третьої цієї статті, надається споживачу не менше двох разів на рік. Інформація, зазначена в пункті 10 частини третьої цієї статті, надається також у випадках, коли виконавець надсилає споживачам договори або зміни до них.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії за укладеним між сторонами індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії №4722, за період з 01.11.2022 року по 31.03.2025 року надано рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії (т.1 а.с. 59-73).
Зазначені рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування: номер рахунку, дата, назву покупця , адресу, реквізити договору, умовно - змінна частина двоставкового тарифу, умовно - постійна частина двоставкового тарифу, місячна абонентська плата за одиницю теплового навантаження, плата за абонентське обслуговування за загальний спірний період, кількість теплової енергії, ціну, суму тощо.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції, не враховано той факт, що ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» не було надано підтверджуючих документів щодо факту вручення ПП “Побуттехносервіс“ рахунків за спожиту теплову енергію, при цьому, до реєстрів відправки не додано фіскальних чеків, а також на реєстрах відсутня відмітка Укрпошти про прийняття поштових відправлень, зазначених у реєстрі, для відправки.
Проте, на думку колегії суддів, зазначені обставини не є підставою для звільнення відповідача від виконання грошового зобов'язання, оскільки обов'язок відповідача здійснити оплату за надані послуги виникає з укладеного договору, а не з факту вручення рахунку чи підписання акту виконаних робіт.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №920/1343/21, рахунок на оплату має інформаційний характер і сам по собі не є первинним документом, який засвідчує господарську операцію. Відсутність рахунку або акту не звільняє споживача від обов'язку оплатити фактично отриману послугу, оскільки ненадання рахунку не є відкладальною умовою (стаття 212 Цивільного кодексу України) та не свідчить про прострочення кредитора (стаття 613 Цивільного кодексу України).
Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2023 у справі №910/14570/21, факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими належними доказами в їх сукупності, які свідчать про фактичне надання послуг. Основною ознакою наявності господарської операції є її реальність, а належним чином оформлені первинні документи є лише похідним підтвердженням.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позивач надав докази, які підтверджують факт постачання ним теплової енергії у спірний період як в цілому до будинку по вул. майора Борищака, 35 в м.Кременчуці, так і до нежитлових приміщень відповідача (акти про початок та закінчення опалювального сезону, акти зняття показників приладів обліку теплової енергії, відомості про фактичні покази засобів обліку теплової енергії тощо).
Враховуючи встановлені судом обставини щодо фактичного отримання відповідачем послуг з постачання теплової енергії, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги відповідача щодо ненаправлення рахунків необґрунтованими і такими, що не впливають на обов'язок відповідача сплатити вартість отриманих послуг у повному обсязі.
При цьому, колегія суддів враховує, що ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснює діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі відповідних ліцензій та є виконавцем послуг відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Відповідно до законодавства та ліцензійних умов, позивач зобов'язаний постачати теплову енергію за тарифами, що встановлюються уповноваженим органом.
Оскільки засновником та власником підприємства є Полтавська обласна рада, тому питання встановлення тарифів на теплову енергію належать до виключної компетенції цього органу відповідно до ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Вказані рішення обласної ради є обов'язковими до виконання підприємством та не визнавались протиправними у встановленому порядку, тому позивач зобов'язаний їх застосовувати. Повноваження щодо встановлення тарифів на послуги ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" у НКРЕКП відсутні.
Наведеним спростовується доводи апеляційної скарги відповідача про те, що у спірних правовідносинах тарифи на теплову енергію має встановлюватись саме НКРЕКП, а не Полтавською обласною радою.
Судова колегія також зазначає, що в силу вимог статті 20 Господарського кодексу України перевірка правомірності прийняття рішень Полтавської обласної ради щодо встановлення тарифів не належить до юрисдикції господарських судів, а відноситься до публічно-правової сфери та юрисдикції адміністративних судів, а тому твердження відповідача про неправомірність застосування позивачем затверджених тарифів відхиляється колегією суддів за безпідставністю.
У спірний період для позивача рішенням Полтавської обласної ради було встановлено тариф, що є єдиним для всіх споживачів цього постачальника у Полтавській області, у т.ч. для відповідача, який є споживачем відповідних послуг. Тому альтернативні варіанти його застосування були би протиправним втручанням у господарську діяльність позивача та виходили за межі його повноважень.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що тарифи, застосовані ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" протягом спірного періоду до відповідача, є обґрунтованими та застосовані на підставі рішень компетентного органу - Полтавської обласної ради, а розрахунок вартості фактично спожитої відповідачем теплової енергії здійснений правомірно.
Зобов'язання сторін за договором про надання послуг виникають з моменту укладення такого договору та підлягають обов'язковому виконанню належним чином відповідно до його умов (глава 63, статті 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України). Вартість послуг, строки та порядок їх оплати визначаються договором і є обов'язковими для сторін. Одностороння відмова від виконання договірних зобов'язань або зміна їх умов не допускається, якщо інше прямо не передбачено законом або договором.
З урахуванням викладеного, обов'язок відповідача з оплати вартості отриманої теплової енергії та плати за абонентське обслуговування за період з 01.11.2022 по 31.03.2025 є таким, що настав. Доказів сплати наявної заборгованості відповідачем суду не надано.
За оцінкою апеляційного суду, позивач належним чином підтвердив та довів обґрунтованість розрахунків, які здійснювались відповідно до фактичної площі об'єкта відповідача, за адресою: по вул. майора Борищака, 35 в місті Кременчуці, враховуючи витрати теплової енергії на функціонування внутрішньо-будинкових систем, а також прямі витрати на опалення приміщення.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а нарахована до сплати сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 843237,13грн. відповідає як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства.
В свою чергу, неналежне виконання відповідачем договірного грошового зобов'язання є підставою для застосування передбачених договором та законом наслідків, в тому числі стягнення з відповідача суми пені, інфляційних і трьох відсотків річних, які відповідно до чинного законодавства (статті 610, 611, 625 Цивільного кодексу України), є формою компенсації втрат кредитора від знецінення грошових коштів та способом захисту майнового інтересу позивача.
Умовами пункту 34 індивідуального договору встановлено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Таким чином, наведеними положеннями договору чітко встановлений граничний строк оплати, а саме, останній день місяця, наступного за розрахунковим, і цей строк не пов'язаний будь-яким чином від обставин отримання чи не отримання відповідачем рахунків на оплату.
Відповідальність сторін за невиконання умов цього договору передбачена у п.п. 44 - 50 договору та Законі України "Про житлово-комунальні послуги", а саме пунктом 45 визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум пені, 3% річних та інфляційних, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для їх часткового задоволення, оскільки позивачем було допущено помилку при визначенні початкової дати виникнення прострочення зобов'язання, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог у відповідній частині та стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 3295,83грн., 3% річних в сумі 30130,81грн. та інфляційних в розмірі 116693,41грн.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів належного виконання своїх обов'язків щодо своєчасної та в повному обсязі сплати вартості житлово-комунальних послуг, не спростовано розмір заборгованості за отримані послуги, не надано доказів ненадання або неналежного надання позивачем житлово-комунальних послуг, як і не надано власного контррозрахунку заборгованості, підтвердженого відповідними доказами.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку з їх юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Полтавської області від 24.10.2025 у справі №917/1468/25 без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Побуттехносервіс“ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 24.10.2025 у справі №917/1468/25 залишити без змін.
Повна постанова складена 18.12.2025.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя П.В. Тихий