ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 грудня 2025 року Справа № 918/132/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Новак С.Я.
за участю представників сторін:
прокурора: Гандзілевський Н.А.
позивача: Любчик І.І.
відповідача: не з'явився
третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення господарського суду Рівненської області від 17.09.25р. у справі №918/132/25, ухвалене суддею Мовчуном А.І., повне рішення складено 17.09.25р.
за позовом керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації
до відповідача Зарічненської селищної ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області
про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з одночасним визнанням права власності на вказану земельну ділянку за державою
До Господарського суду Рівненської області 17.02.2025 надійшла позовна заява керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації до відповідача Зарічненської селищної ради про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з одночасним визнанням права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.09.25р. у задоволенні позову керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації до відповідача Зарічненської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з одночасним визнанням права власності на вказану земельну ділянку за державою - відмовлено. Судові витрати у вигляді судового збору покладено на позивача.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.09.2025р. Заступник керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить прийняти апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.09.2025 до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі №918/132/25. Скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 17.09.2025 у справі №918/132/25 та прийняти нове - про задоволення позову. Стягнути з відповідача - Зарічненської селищної ради на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (код ЄДРПОУ: 38326057, р/р IBAN UA238201720343120001000082783, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору. Справу розглянути за участю сторін.
Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував матеріали справи у Господарського суду Рівненської області.
17.10.2025 матеріали справи надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.09.2025р. у справі №918/132/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.11.2025 р. об 14:45 год.
06.11.2025 р. до суду апеляційної інстанції від Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області надійшли додаткові пояснення по справі.
В подальшому, від Заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, надійшла заява про долучення до матеріалів справи викопіювання з публічної кадастрової карти щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5622283600:08:000:0010.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 листопада 2025 року у справі №918/132/25 розгляд апеляційної скарги було відкладено на "11" грудня 2025 р. об 10:00 год..
Безпосередньо в судових засіданнях прокурор та представник позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі.
В судове засідання 11 грудня 2025 року представники відповідача та третьої особи не з'явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за Зарічненською селищною радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, прокурор мав звернутися до суду з віндикаційним позовом. Відтак, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.
В апеляційній скарзі Заступник керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури наголошує на тому, що при вирішенні спору судом першої інстанції, було неправильно застосовано положення статей 152, 155 ЗК України, п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 13 ЦПК України та ст. 14 ГК України та не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм матеріального права при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.
Зокрема, прокурор вказує на те, що з огляду на особливості правового регулювання земельних ділянок у межах прикордонної смуги, встановленої шириною 30-50 метрів уздовж державного кордону України, які належать до земель оборони, щодо яких встановлений особливий режим використання та які можуть перебувати винятково у державній власності, а отже, мають обмежену оборотоздатність і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також з урахуванням того, що спірні земельні ділянки були передані органу місцевого самоврядування як землі сільськогосподарського призначення, можна констатувати, що позов прокурора з вимогою про визнання недійсним наказу Держгеокадастру відповідає критерію правомірності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права, оскільки може усунути стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника. Схожий за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду вже формулювала у пункті 82 постанови від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17.
Вказаного не враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення від 17.09.2025 у справі № 918/132/25, а такий висновок суду унеможливлює застосування інших правомірних і передбачених законом способів захисту порушеного права, оскільки фактично визнає їх неефективність.
В даному випадку, зайняття земельної ділянки земель оборони з порушенням Земельного кодексу України, Закону України «Про використання земель оборони» треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, що охоплюється визначенням негаторного позову.
Право власності держави на обмежені в обороті об'єкти встановлене законом, тому не потребує доведення правового титулу. У такому випадку позовні вимоги у даній справі про скасування державної реєстрації та визнання права на земельну ділянку, що належить до земель оборони необхідно кваліфікувати саме як негаторний позов, оскільки власник не позбавлений володіння земельною ділянкою, але зазнає перешкод у здійсненні своїх прав щодо користування та розпорядження земельною ділянкою.
Відтак, до земель державної власності підлягає поверненню земельна ділянка з кадастровим номером 5622283600:08:000:0010, площею 13,9719 га, яка неправомірно зареєстрована на праві комунальної власності за Зарічненською селищною радою.
Щодо правових підстав для скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та припиненням речових прав щодо неї із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то прокурор зазначає наступне.
Як вбачається з відомостей Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 13,9719 га з кадастровим номером 5622283600:08:000:0010, приналежна до земель оборони, так як розташована на місцевості на відстані не більше 2 кілометрів від лінії державного кордону з республікою білорусь, який проходить по річці Прип'ять, однак зареєстрована в Державному земельному кадастрі та перебуває в комунальній власності.
З метою забезпечення реальної та безперешкодної можливості державі реалізувати усі правомочності власника щодо земельної ділянки земель оборони з кадастровим номером 5622283600:08:000:0010 необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, відомості про яку містяться у Державному земельному кадастрі. Також, прокурор наголошує на тому, що відповідно до статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
Згідно з ч.4 ст.84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, крім інших, належать землі оборони.
Земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.
З огляду на викладене та вимоги п. «в» ч. 4 ст. 84 ЗК України, спірна земельна ділянка не може бути передана до земель приватної власності в силу її приналежності за цільовим призначенням до земель оборони. Держава є власником земель оборони за законом.
Отже, встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.
Представник позивача Рівненської обласної державної (військової) адміністрації в судовому засіданні доводи апеляційної скарги прокурора підтримав в повному обсязі.
Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області у додаткових пояснення по справі вказує на те, що на момент здійснення державної реєстрації земельної ділянки у 2013 році норма статті 77 Земельного кодексу України щодо надання земельних ділянок у межах прикордонної смуги для потреб Державної прикордонної служби України ще не діяла. Відповідні положення були доповнені лише згодом - частину третю статті 77 було змінено та доповнено абзацом другим згідно із Законом № 232-IX від 29 жовтня 2019 року, а пізніше із змінами, внесеними Законом № 2952-IX від 24 лютого 2023 року.
Таким чином, під час реєстрації земельної ділянки у 2013 році не існувало законодавчих обмежень, які б передбачали встановлення прикордонної смуги шириною 30- 50 метрів або до 2 кілометрів уздовж лінії державного кордону, і тому власник не міг бути обізнаний про майбутні обмеження у використанні цієї території.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Відповідно до пункту 1 наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019 №59 "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" прийнято рішення щодо проведення у 2019 році інвентаризації на території об'єднаних територіальних громад згідно з додатком 1, несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій.
До вказаного наказу у подальшому внесено зміни наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.05.2019 № 129 "Про деякі питання проведення заходу з інвентаризації земель державної власності", зокрема пункт 1 викладено у наступній редакції: "1. Провести у 2019 році захід з інвентаризації земель державної власності, а саме: інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах об'єднаних територіальних громад (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій) згідно з додатком 1"; інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності на території областей України (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі) згідно з додатком 2".
Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на території Неньковицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області, розроблена спеціалістами Рівненської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019 № 59 "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності"; наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.05.2019 № 129 "Про деякі питання проведення заходу з інвентаризації земель державної власності"; договору на проведення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, укладеного між Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру та Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" від 21.02.2019 № 12-Г та додаткової угоди від 13.05.2019 №1, технічного завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах Неньковицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області та складання за їх результатами технічної документації із землеустрою.
На підставі зазначених розпорядчих документів розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Неньковицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області (на даний час - Зарічненська селищна територіальна громада Вараського району Рівненської області).
Вказана документація із землеустрою у встановленому порядку погоджена відділом у Зарічненському району Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, що підтверджується відповідним висновком від 22.08.2019 № 32-17-0 24-684/168-19, висновком Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації про погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення від 23.08.2019 № 233 та висновком відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області від 28.08.2019 № 11.12-286.
Окрім того, на підставі погодженої документації із землеустрою, 28.08.2019 в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5622283600:08:000:0010, площею 13,9719 га, цільове призначення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.
Згідно робочого інвентаризаційного плану земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Неньковицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області (на даний час - Зарічненська селищна територіальна громада Вараського району Рівненської області), що міститься у зазначеній документації із землеустрою, земельна ділянка площею 13,9719 га, щодо якої проводилась інвентаризація, належить до земель державної власності не наданих у користування чи у власність.
В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 29.08.2019 № 2040 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Неньковицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області, в тому числі і щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5622283600:08:000:0010, площею 13,9719 га.
Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області видано наказ № 17-17-ОТГ від 08.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" (далі - Наказ), яким Зарічненській територіальній громаді в особі Зарічненської селищної ради передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7108,8425 га, які розташовані на території Зарічненської селищної ради та колишніх Борівської, Вичівської, Дібрівської, Кухітсько - Вільської, Морочненської, Неньковицької, Новорічицької, Перекальської, Річицької та Серницької сільських рад Зарічненського району Рівненської області (на даний час - Вараський район Рівненської області), згідно з актом приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність.
У пункті 3 Наказу зазначено, що Зарічненській територіальній громаді в особі Зарічненської селищної ради необхідно зареєструвати право комунальної власності на отримані земельні ділянки сільськогосподарського призначення у порядку, встановленому законом, що фактично передбачено Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Пунктом 2 Акту приймання - передачі визначено, що він є підставою для державної реєстрації права комунальної власності Зарічненської територіальної громади в особі Зарічненської селищної ради на зазначені у додатку земельні ділянки до переліку яких незаконно включено земельну ділянку з кадастровим номером 5622283600:08:000:0010, (пункт 276 додатку до Акту приймання - передачі).
У подальшому, 05.07.2022 на підставі зазначеного вище Наказу та заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої уповноваженою особою Зарічненської селищної територіальної громади, прийнятої 01.07.2022, державним реєстратором прав на нерухоме майно Святчук К.Ю. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5622283600:08:000:0010 за Зарічненською селищною радою Вараського району Рівненської області. Рішення про державну реєстрацію від 05.07.2022 № 64080422.
Надалі прокуратурою встановлено, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель оборони, оскільки знаходиться в межах прикордонної смуги та, в силу законодавчих обмежень, може перебувати лише у державній власності.
Вказані обставини підтверджуються викопіюванням з програмного модуля Державного земельного кадастру, з якого вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5622283600:08:000:0010, розташована на місцевості на відстані не більше 2 кілометрів від лінії державного кордону з республікою білорусь, який проходить по річці Прип'ять.
Рівненською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 27.01.2025 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5622283600:08:000:0010, площею 13,9719 га, яка розташована у межах прикордонної смуги на території Неньковицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області (на даний час - Зарічненська селищна територіальна громада Вараського району Рівненської області) та відноситься до земель оборони, продовжує перебувати у комунальній власності Зарічненської селищної ради, чим порушується право держави на володіння, розпорядженнята використання даної земельної ділянки за призначенням.
За таких обставин прокурор просить суд скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 13,9719 га з кадастровим номером 5622283600:08:000:0010, що розташована у межах прикордонної смуги на території Вараського району Рівненської області, за Зарічненською селищною радою (код ЄДРПОУ 04385632) на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Святчук К.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.07.2022 № 64080422, з одночасним визнанням права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.09.25р. у задоволенні позову відмовлено.
4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статей 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частина 2 статті 319 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до статей 20, 21 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 Земельного кодексу України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.
Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об'єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.
У разі незаконного вибуття об'єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
У відповідності до частин 1, 2 статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
Статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.
За абзацом 2 частини 3 статті 77 Земельного кодексу України, у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з російською федерацією і республікою білорусь - шириною до 2 кілометрів.
Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
Згідно статті 3 Закону України "Про використання земель оборони" землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об'єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина п'ята статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у статті 23 Закону "Про прокуратуру".
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 Закону "Про прокуратуру").
У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі №553/2759/18, від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц, від 20 липня 2022 року у справі №910/5201/19, від 05 жовтня 2022 року у справах №923/199/21 та №922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 20 липня 2022 року у справі №910/5201/19, від 05 жовтня 2022 року у справах №923/199/21 та №922/1830/19).
Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц, від 05 жовтня 2022 року у справах №923/199/21 та №922/1830/19).
Разом з тим, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина четверта статті 23 Закону "Про прокуратуру").
Тобто, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Відповідна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі №924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №911/1497/18.
У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у відновленні державою прав володільця на земельну ділянку, що належить до земель оборони.
У справі, що розглядається, прокурором визначено позивачем Рівненську обласну (військову) адміністрацію.
У випадку коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції.
Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18).
Згідно статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.
Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Приписами статті 17 Земельного кодексу України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
У відповідності до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно частини 5 статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
За таких обставин, заступник керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону правомірно визначив Рівненську обласну військову (державна) адміністрацію уповноваженим органом на захист інтересів держави у даному спорі (позивачем у цій справі).
У постанові від 20 жовтня 2020 року у справі №924/250/19 Верховний Суд зауважив, що звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб'єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2021 року у справі №903/865/20 наголосив, що насамперед повинен звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі того органу владних повноважень, на відновлення прав якого безпосередньо спрямований позов у спірних правовідносинах та на задоволення прав та інтересів якого заявлено позовну вимогу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 червня 2024 року у справі №925/1133/18 (узагальнила висновки щодо застосування вищевказаних норм права та виснувала, що: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі, Рівненською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону на адресу Рівненської обласної державної (військової) адміністрації направлено лист №30.55/02-284ВИХ-25 від 16 січня 2025 року, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та роз'яснено його вимоги, які надають прокурору право на звернення до суду в інтересах уповноваженого органу, а також висловлено прохання про інформування прокуратури про те, чи вживатимуться обласною військовою адміністрацією заходи цивільно-правового характеру, спрямовані на повернення земельної ділянки.
На відповідний лист Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Рівненська обласна державна (військова) адміністрація листом №вих1300/0/01-53/25 від 03 лютого 2025 року зазначила про те, що її посадовими (уповноваженими) особами не вживалися заходи щодо порушення інтересів держави, оскільки не було відомо про факт передання у комунальну власність земельної ділянки площею 13,9719 га з кадастровим номером 5622283600:08:000:0010, що знаходиться у межах прикордонної смуги а також зазначено про відсутність заперечень щодо звернення прокурором до суду з відповідною позовною заявою.
Отже, Рівненська обласна військова адміністрація, будучи обізнаною про встановлені порушення у підконтрольній сфері, маючи встановлені законодавством повноваження щодо вжиття відповідних заходів, не вжила достатніх та необхідних заходів для захисту інтересів держави.
За наведених обставин, листом №30.55/02-880вих-25 від 07 лютого 2025 року прокуратурою у відповідності до пунктів 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено Рівненську обласну військову адміністрацію про звернення з позовом до Господарського суду Рівненської області.
Щодо суті позовних вимог колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Враховуючи вище наведенні правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.
Землі прикордонної смуги шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону належать до земель оборони і використовуються для забезпечення діяльності Державної прикордонної служби України, зокрема для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд, прикордонних знаків, просік, комунікацій та інших об'єктів. Ці землі мають особливий правовий режим, запроваджений законодавством, і використовуються з обмеженнями, передбаченими для забезпечення національної безпеки та оборони держави на кордоні.
Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/122/24 дійшла висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, встановленої шириною 30-50 метрів вздовж державного кордону України, належать до земель оборони, щодо яких встановлений особливий режим використання та які можуть перебувати винятково у державній власності, а отже, мають обмежену оборотоздатність і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.
Аналогічного підходу притримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 04 вересня 2024 року у справі № 922/4669/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 444/1011/20, від 15 січня 2025 року у справах № 903/1311/23 та № 903/1324/23, від 12 лютого 2025 року у справі № 902/71/24, а також Касаційний цивільний суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 163/2369/16- ц.
Судом звертається увага, що у даний спір стосується прикордонної смуги з республікою білорусь, в межах якої з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 2 кілометри уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми (стаття 77 Земельного кодексу України).
В свою чергу, з дослідженого колегією суддів вбачається, що станом на час розгляду справи земельна ділянка з кадастровим номером 5622283600:08:000:0010, площею 13,9719 га, яка повністю розташована у межах прикордонної смуги на території Неньковицької сільської ради Зарічненського району Рівненської області (на даний час - Зарічненська селищна територіальна громада Вараського району Рівненської області) та відноситься до земель оборони, перебуває у комунальній власності Зарічненської селищної ради.
Дана ситуація створена у зв'язку з прийняттям ГУ Держгеокадастру у Рівненській області наказу №17-17-ОТГ від 08 грудня 2020 року "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність".
Так, даним Наказом Зарічненській територіальній громаді в особі Зарічненської селищної ради передано у комунальну власність ряд земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, у т.ч. і спірну земельну ділянку з кадастровим номером 622283600:08:000:0010 (державна реєстрація прав на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 1 липня 2022 року державним реєстратором Святчук К.Ю.).
Проте, як вбачається з викопіювання з програмного модуля Державного земельного кадастру, з якого, земельна ділянка з кадастровим номером 622283600:08:000:0010, розташована на місцевості на відстані не більше 2 кілометрів від лінії державного кордону з російською федерацією і республікою білорусь, відтак знаходиться у межах прикордонної смуги, належить до земель оборони і в силу закону може перебувати виключно в державній власності.
Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 622283600:08:000:0010, площею 13,9719 га незаконно зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві комунальної власності за Зарічненською селищною радою.
Посилання Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області у письмових поясненнях на те, що розширення прикордонної смуги до 2 кілометрів від державного кордону було запроваджене лише Законом України №2952-IX від 24 лютого 2023 року, у зв'язку з чим нібито на момент передачі земельної ділянки у 2020 році правовий режим прикордонної смуги не діяв, є помилковим та не відповідає змісту чинного на той час законодавства.
Інститут прикордонної смуги як території з особливим режимом використання земель був нормативно встановлений задовго до внесення змін у 2023 році.
Так, стаття 22 Закону України "Про державний кордон України" у редакції, чинній до змін, внесених Законом №2952-IX, вже передбачала існування прикордонної смуги, порядок її встановлення Кабінетом Міністрів України та особливий режим використання земель у її межах.
Аналогічно, стаття 3 Закону України "Про використання земель оборони" у редакції, чинній до змін, внесених Законом України №232-IX від 29 жовтня 2019 року, передбачала, що землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування й утримання прикордонних інженерно-технічних споруд, надаються у постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.
Отже, зміни, прийняті Законом №2952-IX у 2023 році, не створили новий правовий режим, а лише уточнили його параметри, зокрема встановили максимально можливу ширину прикордонної смуги до 2 кілометрів для кордону з російською федерацією та республікою білорусь.
Юридичний статус земель у межах прикордонної смуги як земель оборони, що відповідно до частини другої статті 77 Земельного кодексу України можуть перебувати виключно у державній власності, існував незалежно від цих змін.
Визначальним є факт розташування земельної ділянки у межах прикордонної смуги, що підтверджено матеріалами справи, а не конкретна ширина смуги у законі на момент передачі. Тому і до внесення змін 2023 року спірна ділянка, яка фактично розміщена на відстані від 120 до 1500 метрів від державного кордону, перебувала у межах прикордонної смуги, а відтак у силу закону належала до земель оборони та могла перебувати у державній власності.
Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року № 910/10987/18, від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15.
У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (частина 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Висновок суду першої інстанції, в даному випадку позивач мав звернутися до суду з віндикаційним позовом, колегія суддів оцінює критично та зазначає наступне.
За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).
Даний спір має приватноправовий характер, оскільки оскарження рішення про державну реєстрацію права власності земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності цієї ж земельної ділянки. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 23 січня 2019 року у справі № 821/1297/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2022 року по справі № 914/2350/18 (914/608/20) зазначила, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що зазначене положення закону обумовлено тим, що суд вирішує спір про право. Скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов'язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право (пункти 122 - 123).
Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника державу в особі Рівненської обласної військової (державної) адміністрації.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі №902/122/24 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вибраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом, речово - правові способи захисту прав особи застосовують, якщо сторони не пов'язані зобов'язально - правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли сторони не перебували у договірних відносинах одна з одною, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту (аналогічні висновки викладені у пунктах 108-110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18 (914/608/20).
У зв'язку з цим, враховуючи положення статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для забезпечення державі дійсної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки, прокурор звертається до суду з даним позовом з ефективним способом захисту порушеного права, а саме: скасування державної реєстрації права комунальної власності земельної ділянки площею 13,9719 га з кадастровим номером 622283600:08:000:0010, що розташована у межах прикордонної смуги на території Вараського району Рівненської області, за Зарічненською селищною радою на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 липня 2022 року №64080422, з одночасним визнанням права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації.
За таких обставин позов Заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону підлягає задоволенню.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апелянт довів обґрунтованість своїх доводів і наявність у даному випадку підстав для задоволення позовних вимог.
Відтак, за вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин, встановлених при розгляді справи у їх сукупності та наданих доказів, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості, прийняте при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак наявні правові підстави для її задоволення.
6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що в апеляційній скарзі Заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону наведено достатні та переконливі доводи, на підставі яких колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
А відтак, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким у позов задоволити у повному обсязі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 17.09.2025 р. у справі №918/132/25 прийнято з порушенням норм матеріального права, не відповідає вимогам щодо повного та достовірного встановлення обставин, які підлягали встановленню господарським судом, що призвело до помилкових висновків.
За таких обставин, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення господарського суду Рівненської області від 17.09.25р. у справі №918/132/25 слід задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити у повному обсязі.
Здійснити розподіл судових витрат у відповідності до ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.09.2025 р. у справі №918/132/25 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 17.09.2025 у справі №918/132/25 скасувати. Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 13,9719 га з кадастровим номером 5622283600:08:000:0010, що розташована у межах прикордонної смуги на території Вараського району Рівненської області, за Зарічненською селищною радою (код ЄДРПОУ 04385632) на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Святчук К.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.07.2022 №64080422, з одночасним визнанням права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації.
Стягнути з Зарічненської селищної ради (34000, Рівненська обл., Вараський р-н, селище міського типу Зарічне, вул. Центральна, будинок 40, код ЄДРПОУ 04385632) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Клепарівська, будинок 20, код ЄДРПОУ 38326057) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн.
Господарському суду Рівненської області видати наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/132/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "18" грудня 2025 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.