ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 грудня 2025 року Справа № 906/19/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Черначук А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" на рішення Господарського суду Житомирської області від 3 жовтня 2025 року по справі №906/19/25 (суддя Давидюк В.К.)
час та місце ухвалення рішення: 3 жовтня 2025 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; повний текст рішення виготовлено 14 жовтня 2025 року
за позовом Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння"
до Житомирської міської ради
про визнання додаткових угод укладеними
за участю представників сторін:
від Позивача та Відповідча - не з'явилися.
Багатопрофільне мале приватне підприємство "Сприяння" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирської міської ради (надалі - Відповідач), згідно якого просив суд:
· визнати додаткову угоду до договору оренди землі від 10 грудня 2012 року, зареєстрованого 10 грудня 2012 року за №181010004000429 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: м. Житомир, пров. Ожиновий 4, 6, 8, 10 з кадастровим номером 1810136600:01:007:0021, площею 0,2183 Га укладеною в редакції, викладеній у позовній заяві;
· визнати додаткову угоду до договору оренди землі від 10 грудня 2012 року, зареєстрованого 10 грудня 2012 року за № 181010004000430 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: м. Житомир, пров. Ожиновий 16, 18, 20 та проїзд Галичський 17, 19, 21 з кадастровим номером 1810136600:01:007:0022, площею 0,3250 Га укладеною в редакції, викладеній у позовній заяві.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями Відповідача, які полягають у ніби то зволіканні з укладенням додаткових угод про поновлення дії договорів оренди землі від 10 грудня 2012 року, унаслідок чого порушуються права Позивача. Позивач вважає, що зазначені договори оренди землі є поновленими на новий строк та на тих самих умовах.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 3 жовтня 2023 року в справі №906/19/25 позов задоволено.
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що оскільки Договори оренди продовжувалися за рішенням суду від 18 червня 2019 року в справі №906/790/18, то строк дії договорів, з позиції суду, необхідно обчислювати саме з дати набрання рішення законної сили, а саме - з 25 вересня 2019 року. Місцевий господарський суд виснував, що враховуючи, що за умовами пункту 6 договорів строк їх дії - 5 років, датою закінчення дії договорів є 25 вересня 2024 року. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивач звернувся до Відповідача з заявами про продовження договорів оренди в межах строку визначеного Законом та договорами.
Як встановлено судом в оскаржуваному рішенні, після закінчення строку дії договорів оренди землі від 10 грудня 2012 року, Позивач продовжує користуватися земельними ділянками та сплачувати орендну плату, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень. При цьому жодних заперечень щодо порушення умов договорів оренди Відповідач також не висловив.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що представник Відповідача у судовому засіданні також повідомив, що Позивач є добросовісним орендарем, сплачує орендну плату, проте на його переконання продовження договорів оренди на новий термін можливо лише шляхом укладання нових договорів, оскільки такий порядок встановлено Відповідачем. Враховуючи, що Позивач належно виконував обов'язки за Договорами оренди землі, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку Договорів, беручи до уваги наявність усіх юридичних фактів, необхідних для виникнення у Позивача права на поновлення договорів оренди землі та враховуючи, що строк, на який Договори могли бути поновлені відповідно до умов Договорів, сплив 25 вересня 2024 року, суд першої інстанції визнав укладеними додаткові угоди до Договорів оренди, з викладенням їх змісту у резолютивній частині цього судового рішення.
Не погоджуючи з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив змінити рішення Господарського суду Житомирської області від 3 жовтня 2025 року в справі №906/19/25, виклавши його мотивувальну частину в новій редакції, а саме: «З огляду на норми статті 58 Конституції України, статтей 15,18,19,20 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV, в редакції на 5 вересня 2012 року, абзацу четвертого розділу IX «Перехідні положення», Закону України «Про оренду землі», який встановлює, що правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України шодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення {розділ іх доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 340-ІХ від 5 грудня 2019 року і правову позицію викладену в висновках Великої Палати Верховного Суду у постанові від 5 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 (провадження № 12-33гс24) щодо застосування статтей 18, 20 Закону № 161-XIV (в редакції до 01 січня 2013 року) до додаткових угод, підписаних до зазначеної дати, встановив, що датою початку перебігу строку оренди двох земельних ділянок на підставі двох додаткових угод до двох первинних договорів оренди землі від 10 грудня 2012 року є дата їх державної реєстрації 28 листопада 2019 року (копії - додаток №1 та №2), а датою завершення п'ятирічного строку оренди землі, за умовами пункту « 6» двох договорів оренди землі від 10 грудня 2012 року для цих двох додаткових угод - є 28 листопада 2024 року». Водночас апелянт просить резолютивну частину рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права в частині обрахування строку дії спірних договорів оренди землі щодо використання земельного законодавства, якими було змінено абзац третій частини 1 статті 15 та доповнено частину першу статті 19 Закону України «Про оренду землі» двома реченнями, в редакції Закону України № 340-ІХ, який набрав чинності тільки з 16 січня 2020 року, (тобто через вісім років, після укладення двох первинних договорів оренди землі і через три місяці, з дати набрання рішення у справі №906/790/18, законної сили 25 вересня 2019 року).
Також, Позивач в апеляційній скарзі зауважує, що суд першої інстанції, в мотивувальні частині рішення від 3 жовтня 2025 року в справі №906/19/25 ніби то припустився хибного висновку (допустив формальну помилку), у визначенні початку перебігу строку дії двох договорів оренди землі (помилково - ніби з 25 вересня 2019 року), а не з дійсного на переконання апелянта строку, з моменту його державної реєстрації (28 листопада 2019 року), як це зазначено в пункті 37 самих договорів оренди землі. Констатував, що нормами спеціального Закону України «Про оренду землі», зокрема встановлено: стаття 18 «Чинність договору оренди землі»; «Договір оренди землі набирає чинності після його державної 4 реєстрації», та статті 20 «Державна реєстрація договору оренди землі»; «Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації».
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача. Запропоновано Відповідачу надати відзив на апеляційну скаргу.
20 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому Відповідач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вказав, що звернення Позивача з реєстраційним номером №162-24 від 23 вересня 2024 року, що надійшло до Відповідача зареєстровано 26 вересня 2024 року за №7214/14. В той же час, Відповідач констатував, що в судовому рішенні суд дійшов висновку, що Позивач звернувся до Відповідача з заявами про продовження договорів оренди в межах строку визначеного законом та договорами. Відповідач вказав, що укладені договори оренди були укладені до їх обов'язкової державної реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, за відсутності зареєстрованого об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці та не були зареєстрованими у відповідності до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», та були продовжені рішенням у справі №906/790/18, в той час як Позивач у справі 906/19/25 просив визнати укладеними додаткові угоди до Договорів оренди на той самий строк і на тих самих умовах. Зважаючи на зазначені обставини Відповідач вважає, що судом першої інстанції вирішено спір щодо дати закінчення дії Договорів виходячи від дати рішення суду в справі №906/790/18, а тому на його переконання, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що строк дії договорів повинен обчислюватися від дати набрання законної сили рішенням у справі №906/790/18, яким вони були поновлені, а не від дати їх первісної державної реєстрації чи відомостей, внесених до реєстру.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 26 листопада 2025 року призначено справу № 906/19/25 до розгляду на 17 грудня 2025 року об 14:00 год..
16 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за відсутності представника апелянта, обгрунтоване тимчасовою непрацездатністю. Також Позивач просив здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами та апеляційну скаргу Позивача на рішення Господарського суду Житомирської області від 3 жовтня 2025 року у справі №906/19/25 задоволити. Змінити рішення суду, виклавши його мотивувальну частину в редакції, наведеній в прохальній частині апеляційної скарги.
В судове засідання від 17 грудня 2025 року представники Позивача та Відповідача не з'явилися, Відповідач про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомили.
Водночас, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 26 листопада 2025 року явка сторін обов'язковою не визнавалась.
Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на клопотання Позивача про розгляд справи без його участі, та повідомлення Відповідача про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представників Позивача та Відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами та зважаючи на закінчення шістдесятиденого строку розгляду даної апеляційної скарги, а також враховуючи і те, що в матеріалах справи є апеляційна скарга Позивача так і відзив Відповідача в якому наведені їх позиції, з приводу спірного рішення та апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Як вбачається з доказів, долучених до матеріалів справи, 10 грудня 2012 року відповідно до рішення 15 сесії шостого скликання Відповідача від 21 червня 2012 року № 398 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок", між Позивачем та Відповідачем поновлено договір оренди земельної ділянки шляхом укладення договорів оренди землі для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: м. Житомир, пров. Ожиновий 16, 18, 20, проїзд Галичський 17, 19, 21 з кадастровим номером 1810136600:01:007:0022, площею 0,3250 Га (надалі - Договір, 1; том 3, а.с. 178-186).
10 грудня 2012 року, відповідно до рішення 15 сесії шостого скликання Відповідача від 21 червня 2012 року № 398 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок" між Позивачем та Відповідачем поновлено договір оренди земельних ділянок шляхом укладення договору оренди землі для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: м. Житомир, пров. Ожиновий - 4, 6, 8, 10 з кадастровим номером 1810136600:01:007:0021, площею 0,2183 га (надалі - Договір 2; том 3, а.с. 172-177).
За пунктом 6 Договору 1 та 2, Договори 1 і 2 укладені на 5 (п'ять) років. Після закінчення строку Договорів 1 та 2 Позивач, який належно виконував обов'язки за Договорами 1 і 2 має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Позивач повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії Договорів 1 та 2 повідомити письмово Позивача про намір продовжити його дію. Поновлення Договорів 1 і 2 відбувається у відповідності до вимог діючого законодавства на момент закінчення дії Договорів 1 та 2.
Згідно з пунктом 13 Договорів, цільове призначення земельних ділянок (категорія земель) - землі житлової та громадської забудови.
За умовами пункту 37 Договорів 1 і 2, вони набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації. 10 грудня 2012 року вказані Договори зареєстровано, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди вчинено відповідні записи.
Актами прийому - передачі земельної ділянки, що передається в оренду, підписаними представниками сторін та скріпленими їхніми печатками, підтверджується факт передачі об'єкта оренди Позивачу згідно укладених Договорів 1 і 2 (том 3, а.с. 174 (на звороті), 183).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18 червня 2019 року в справі № 906/790/18 за позовом Позивача до Відповідача:
· визнано укладеною додаткову угоду до Договору оренди за № 181010004000430 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: м. Житомир, пров. Ожиновий 16, АДРЕСА_1 , 20, проїзд Галичський 17, 19, 21 з кадастровим номером 1810136600:01:007:0022, площею 0,3250 Га;
· визнано укладеною додаткову угоду до Договору оренди за №181010004000429 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: м. Житомир, пров. Ожиновий 4, 6, 8, 10 з кадастровим номером 1810136600:01:007:0021, площею 0,2183 Га.
Постановами Північно-Західного апеляційного господарського суду від 25 вересня 2019 року та Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, рішення Господарського суду Житомирської області від 18 червня 2019 року в справі № 906/790/18 без змін.
28 листопада 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права внесено записи про реєстрацію права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1810136600:01:007:0022 та 1810136600:01:007:0021 за Позивачем та зазначено строк дії: 5 вересня 2023 року.
24 жовтня 2023 року Позивач направив міському голові Сухомлину С.І. лист №238-23 щодо підписання двох додаткових угод про поновлення терміну дії Договору 1 та 2, укладених 10 грудня 2012 року на той самий строк і на тих самих умовах (том 1, а.с. 134).
Лист отримано Відповідачем 26 жовтня 2023 року (том 1, а.с. 134).
Рішенням сесії Відповідача від 9 листопада 20023 року №949 (пункт 6) знято з розгляду сесії на довивчення питання поновлення договорів оренди землі згідно з додатком 2 (том 1, а.с. 129 (на звороті)).
Листом за №12/4637 від 17 листопада 2023 року Відповідач повідомив Позивача про те, що у зв'язку із зняттям з розгляду сесією міської ради від 9 листопада 2023 року на довивчення, питання поновлення договорів оренди землі по проїзду Ожиновому 4, 6, 8, 10, 16, 18, 20 та по проїзду Галичському, 17, 19, 21 в м. Житомирі та відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, дане питання підлягає повторному розгляду сесією міської ради (том 1, а.с. 135).
22 січня 2024 року Позивачем направлено лист міському голові Відповідача Сухомлину С.І. за №019-24 "Пропозиція про укладення двох додаткових угод про поновлення терміну дії до двох договорів оренди землі, укладених 10 грудня 2012 року та зареєстрованих в книзі записів реєстрації договорів оренди за №181010004000429 та №181010004000430, на той самий строк та на тих самих умовах". У вказаному листі Позивач вказав, що: з огляду на те, що термін дії двох додаткових угод від 5 вересня 2018 року завершився, зважаючи на те, що Позивач як орендар продовжує користуватися двома земельними ділянками (кадастровий номер 1810136600:01:007:0021, площею 0,2183 Га та 1810136600:01:007:0022, площею 0,3250 Га) після закінчення строку Договорів 1 та 2, приймаючи до уваги той факт, що протягом одного місяця після закінчення строку договору (7 жовтня 2023 року), з боку Позивача не надходило листа - повідомлення про заперечення у поновленні названих договорів оренди землі, то у відповідності до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", такі договори вважаються поновленими на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договорами 1 та 2. При цьому наголошено на тому, що умови Договорів 1 та 2, що закінчили свою дію, в силу названого закону, не можуть бути змінені сторонами, а тому додаткові угоди мають містити лише один пункт - про поновлення терміну дії Договорів 1 і 2. Зазначено, що до листа додано копію листа №238-23 від 24 жовтня 2023 року та оригінали додаткових угод від 18 грудня 2023 року про поновлення терміну дії Договорів 1 та 2 (том 1, а.с. 131-132).
Листом від 19 лютого 2024 року №12/721 (на лист №019-24 від 22 січня 2024 року) щодо підписання додаткових угод про поновлення Договорів 1 та 2 Відповідач повідомив, що: при укладанні договору оренди землі після 1 січня 2024 року нормами Закону передбачено, що розмір орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності визначається у вигляді фіксованого відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, встановленої на підставі витягу з технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, згідно з рішенням сесії Відповідача від 23 лютого 2023 року №727 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель". Окрім того, Відповідачем прийнято рішення від 21 грудня 2023 року №1013 "Про затвердження договорів приєднання" та затверджено договір оренди землі, який різниться від запропонованих додаткових угод, що унеможливлює підписання додаткових в редакції, яку направлено. Разом з тим, повідомлено, що відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міського голову наділено повноваженнями щодо підписання договорів оренди землі та додаткових угод до них (том 1, а.с. 130).
11 квітня 2024 року Відповідачем прийнято рішення №1100 про поновлення Договорів 1 та 2 згідно з додатком 1 шляхом укладення нових договорів оренди землі (том 2, а.с. 70 (на звороті), 74). У пункті 25 додатку №1 вказаного рішення містяться відомості: суб'єкт земельних відносин: Позивач та відомості щодо спірних земельних ділянок.
У пункті 2 рішення Відповідача №1100 від 11 квітня 2024 року зазначено, що попередньо укладені договори оренди землі вважати такими, що втратили чинність. У пункті 3.1 рішення зобов'язано землекористувачів: протягом трьох місяців з дати прийняття цього рішення укласти відповідний правочин та зареєструвати його у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У випадку невиконання вимоги щодо укладення правочину та реєстрації речових прав на земельні ділянки в зазначені строки, рішення про поновлення договорів оренди землі відносно таких суб'єктів втрачає свою чинність.
У листах від 12 червня 2024 року та від 2 вересня 2024 року Позивач просив Відповідача виправити помилку у рішенні Відповідача №1100 від 10 квітня 2024 року в частині розміру орендної плати та надати інформацію щодо виправлення (том 1, а.с. 126, 136).
У відповідь на вказаний лист Позивача повідомлено про те, що в проєкт рішення, який опублікований 6 серпня 2024 року на сайті Відповідача, включено внесення змін в пункт 26 додатку 1 до рішення міської ради від 11 квітня 2024 року №1100 "Про поновлення договорів оренди землі суб'єктам господарювання" (том 1, а.с. 137).
24 вересня 2024 року Позивач направив в.о. міського голови, секретарю Відповідача Галині Шиманській лист-повідомлення №162-24 від 23 вересня 2024 року щодо наміру продовжити дію Договорів 1 та 2, укладених 10 грудня 2012 року, на новий п'ятирічний строк. До листа додано додаткові угоди про поновлення терміну дії Договорів 1 і 2 (том 1, а.с. 51-52).
Вказаний лист отримано Відповідачем 26 вересня 2024 року (том 1, а.с. 54-55).
У листі від 11 жовтня 2024 року за №12/4567 на лист №162-2 від 23 вересня 2024 року Відповідач повідомив Позивача, що рішенням міської ради від 11 квітня 2024 року №1100 "Про поновлення договорів оренди землі суб'єктам господарювання" Позивачу поновлено договори оренди землі та зазначено, що поновлення договорів оренди землі згідно з додатком 1 відбувається шляхом укладання нових договорів оренди землі. Окрім того, вказано, що Відповідачем прийнято рішення від 21 грудня 2023 року №1013 "Про затвердження договорів приєднання" та затверджено договір оренди землі, який різниться від запропонованих додаткових угод, що унеможливлює підписання додаткових в редакції, яку направлено. Також вказано про направлення Позивачем для підписання проєкту договору оренди землі по пров. Ожиновий 16,18,20, проїзд Галичський, 17,19,21 (том 1, а.с. 138-139).
19 грудня 2024 року Відповідачем прийнято рішення №1291 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок" (том 1, а.с. 72-77), відповідно до якого вирішено: поновити шляхом укладення нового договору, договори оренди землі на території міста Житомира (категорія земель - землі житлової та громадської забудови): 1.2. для іншої житлової забудови, згідно з додатком 2. Попередньо укладені договори оренди землі вважати такими, що втратили чинність.
Також 19 грудня 2024 року Відповідачем прийнято рішення №1253 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок" (том 1, а.с. 127) якими вирішено:
· внести зміни в пункт 26 додатку 1 до рішення Відповідача від 11 квітня 2024 року №1100 "Про поновлення договорів оренди землі суб'єктам господарювання", а саме: в графі 8 замість виразу "966454,89" читати "1559,48";
· Позивачу продовжити строк, визначений пунктом 3.1 рішення міської ради від 11 квітня 2024 року №1100 "Про поновлення договорів оренди землі суб'єктам господарювання" на той самий строк з моменту прийняття цього рішення;
· відмовити Позивачу у підписанні додаткових угод про поновлення договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 1810136600:01:007:0021 та 1810136600:01:007:022, згідно звернення від 8 липня 2024 року №122-24, у зв'язку з прийняттям рішення міської ради від 11 квітня 2024 року №1100 "Про поновлення договорів оренди землі суб'єктам господарювання" та спливу терміну дії договорів оренди землі 5 вересня 2023 року".
Позивач вважаючи, що Договори 1 та 2 повинні бути поновлені на такий самий термін та на тих самих умовах звернуся, за захистом порушеного, на його думку права, із відповідним позовом до господарського суду про їх поновлення.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.
За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України "Про оренду землі".
Спір у даній справі виник між сторонами на стадії укладення додаткових угод до Договорів оренди землі в редакції наведеній в прохальній частині позову.
Відносини поновлення договору оренди землі на час виникнення спірних правовідносин у цій справі врегульовані статтею 33 Закону України "Про оренду землі".
Так, згідно частин 1-4 статті 33 Закону "Про оренду землі" після закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Частинами 5, 9 статі 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.
Водночас колегія суду враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 5 липня 2023 року в справі № 904/8884/21, згідно якої поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення сторонами додаткової угоди як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків на новий строк, а право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означає право на звернення до суду для укладення додаткової угоди.
Зважаючи на заперечення апеляційної скарги щодо зміни мотивувальної частини, а саме визначення початкової дати перебігу строку оренди від дати їх реєстрації - 28 листопада 2019 року, а не 25 вересня 2024 року, як написано в оскаржуваному рішенні, колегія суду зауважує таке.
Як зазначалось вище та підтверджено матеріалами справи, Позивач неодноразово звертався до Відповідача із листами про поновлення Договорів 1 та 2, додаючи до них проєкти додаткових угод, зокрема: 11 жовтня 2024 року №12/4567, 24 жовтня 2023 року №238-23, 23 вересня 2024 року №132-24, 22 січня 2024 року №019-24, 24 вересня 2024 року №162-24 (том 1, а.с. 51-52-71, 131-134, 186).
Таким чином в розрізі вищеописаних доказів (листів) вбачається, що Позивач належно скористався своїм правом і повідомив Відповідача про намір поновити Договори 1 і 2 у порядку, визначеному статтею 33 Закону України "Про оренду землі".
В силу дії пункту 34 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.
Отже, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття сесією відповідного рішення (схожа позиція наведена в постанові Верховного Суду від 25 липня 2023 року в cправі №920/1034/21).
11 квітня 2024 року Відповідачем прийнято рішення №1100 про поновлення Договорів 1 та 2, згідно з додатком 1 шляхом укладення нових договорів оренди землі (том 2, а.с. 70 (на звороті),74). У пункті 25 додатку №1 вказаного рішення зазначено відомості щодо суб'єкта земельних відносин: Позивач та відомості щодо спірних земельних ділянок.
Водночас, у пункті 2 рішення ради №1100 від 11 квітня 2024 року зазначено, що попередньо укладені договори оренди землі вважати такими, що втратили чинність. У пункті 3.1 рішення зобов'язано землекористувачів: протягом трьох місяців з дати прийняття цього рішення укласти відповідний правочин та зареєструвати його у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У випадку невиконання вимоги щодо укладення правочину та реєстрації речових прав на земельні ділянки в зазначені строки, рішення про поновлення договорів оренди землі відносно таких суб'єктів втрачає свою чинність.
Позивач стверджує, що зазначеним рішенням Відповідач фактично розірвав Договори 1 та 2 в односторонньому порядку, оскільки рішення прийнято до закінчення строку дії Договорів 1 і 2. Зокрема, Позивач вважає, що строк дії Договорів 1 та 2, закінчується 28 листопада 2024 року.
Що ж стосується покликання апелянта на неправильне застосування в оскаржуваному рішенні статті 19 Закону України «Про оренду землі», то колегія суду зауважує таке.
Законом України від 5 грудня 2019 року №340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» частину першу статті 19 Закону України №161-XIV «Про оренду землі» доповнено реченням такого змісту: Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення.
Частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» було передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Тобто відповідна норма не регламентувала моменту, з настання якого починається перебіг строку дії договору оренди землі, як і не регламентувала моменту, з якого такий договір вважається укладеним.
В той же час, суд апеляційної інстанції бере до уваги факт того, що Закон України «Про оренду землі» тільки у редакції до 1 січня 2013 року містив норму, яка передбачала момент набрання чинності договором оренди землі, а саме: договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18).
Після 1 січня 2013 року відповідного положення, як і будь-якого іншого, пов'язаного з моментом укладення чи набрання чинності договором оренди землі, Закон України "Про оренду землі" не передбачав.
В той же час відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» у редакції, що діяла з 1 січня 2013 року, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються: Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про орендну землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Також положеннями Цивільного кодексу України, який є основою цивільного законодавства України та яким врегульовані загальні положення про договір, - строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Частиною першою та другою статті 631 Цивільного кодексу України, Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Таким чином, зміни, внесені Законом №340 до статті 19 Закону України «Про оренду землі», не були новелами, оскільки не встановлювали для сторін договірних відносин права чи обов'язки, відмінні від тих, що передбачав Цивільний кодекс України. Саме тому механізм обрахування строку дії договорів оренди землі є однаковим як для договорів, укладених з 1 січня 2013 року, так і для договорів, укладених з 16 січня 2020 року. Відмінність лише в тому, що ці правовідносини регулювалися нормами Цивільного кодексу України, а з набранням чинності Законом № 340 - також і Законом України «Про оренду землі».
Що ж до доводів апеляційної скарги відносно початку перебігу строку дії Договорів 1 і 2 з моменту державної реєстрації (з 28 листопада 2019 року), то не зважаючи на визначення Позивачем самостійно того, що Договори 1 та 2 набирають чинності з моменту державної реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то вказане абсолютно не корелюється з правовою природою інституту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Так в силу дії Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва або майбутній об'єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації (пункт 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником.
Тобто для проведення державної реєстрації прав разом із заявою має бути поданий договір, який вже засвідчує набуття, зміну або припинення речових прав (бо, як зазначалося вище, суть державної реєстрації прав у підтвердженні факту набуття права), а не який в майбутньому, а саме після проведення державної реєстрації прав передбачатиме набрання чинності та, як наслідок, набуття певного речового права.
Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року в справі №522/3999/23.
Відтак, підсумовуючи описане вище, колегія суду резюмує, що строк для поновлення додаткових угод за рішенням суду обчислюється з дня набрання судовим рішенням законної сили, а не з дати реєстрації (як то вважає апелянт), оскільки саме набрання законної сили (після закінчення строку апеляційного оскарження або розгляду скарги) надає рішенню юридичної обов'язковості для виконання та розпочинає відлік строків для вчинення процесуальних дій, пов'язаних з його виконанням: в даному випадку поновлення Договорів 1 та 2.
При цьому колегія суду зауважує, що Позивач покликаючись на умови Договорів щодо його обов'язкової державної реєстрації, уособлює та об'єднує два різних правових механізми, а саме щодо поновлення (а не укладення нових) Договорів 1 і 2 саме за рішенням суду та укладення Позивачем Договорів 1 та 2 першопочатково з Відповідачем (що в свою чергу й потребувало проведення їх державної реєстрації).
Окрім того, колегія суду зазначає, що слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання - для договорів із 1 січня 2013 року), з якого у його сторін виникають права та обов'язки в зобов'язальних правовідносинах, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов'язаний з моментом державної реєстрації такого права (частина 1 статті 19 Закону "Про оренду землі" у редакції, чинній на час підписання Договорів 1 і 2).
Якщо момент укладення договору і реєстрація на підставі цього правочину права оренди землі не збігаються в часі, то в проміжку між укладенням договору й набуттям орендарем ділянки шляхом реєстрації відповідного речового права договір діє, а у сторін є право захищати свої порушені договірні права зобов'язального характеру зобов'язально-правовими способами.
Також сторони договору оренди не можуть урегулювати свої відносини у спосіб, який суперечить імперативним нормам Закону України «Про оренду землі» (у редакції закону №340-IX), зокрема на власний розсуд установити інші правила визначення моменту початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення. Умови договору оренди землі, що не відповідають указаним імперативним нормам, не змінюють визначеного в Законі "Про оренду землі" моменту, з якого розпочинається перебіг строку дії договору оренди землі.
З огляду на зазначені норми, оскільки Договори 1 та 2 продовжувалися за рішенням суду від 18 червня 2019 року в справі №906/790/18, то строк дії Договорів 1 та 2 необхідно обчислювати саме з дати набрання судовим рішення законної сили, а саме - з 25 вересня 2019 року. Враховуючи, що за умовами пункту 6 Договорів 1 та 2 строк їх дії - 5 років, датою закінчення дії Договорів є 25 вересня 2024 року (25 вересня 2019 року + 5 років).
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що Позивач звернувся до Відповідача із заявами про продовження Договорів 1 та 2 в межах строку визначеного Законом та Договорами строку (зокрема до закінчення строку дії Договорів 1 та 2, перший лист був направлений Відповідачу 23 вересня 2024 року).
Що ж до прийнятих Відповідачем рішень №1291 та №1253 від 19 грудня 2024 року "Про поновлення договорів оренди землі", а також рішення №1390 від 15 квітня 2025 року, у яких Відповідач вказував про поновлення договорів оренди землі та зазначав, що поновлення відбувається шляхом укладення нових договорів оренди (том 1, а.с 127-138), то колегія суду вважає, що дане формулювання не відповідає приписам статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки у даному спорі поновлення договорів оренди оформляється шляхом підписання сторонами додаткових угод, а не укладення нових договорів.
При цьому колегія суду звертає увагу на правову позицію наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 липня 2023 року в справі № 904/8884/21, зокрема, що: згідно з частинами восьмою та дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а її не укладення або зволікання може бути оскаржено в суді.
Крім того, у пункті 38.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року по справі №903/1030/19, наголошено, що: порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов'язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а в разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту в резолютивній частині рішення суду.
У постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 905/650/19, від 15 травня 2019 року в справі № 912/1984/17, від 15 травня 2019 року в справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.
З огляду на що колегія суду зауважує, відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.
Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону "Про оренду землі" орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов'язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо. Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов'язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.
Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов'язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев'ятою статті 33 Закону про оренду землі право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.
У спірних правовідносинах Позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення Відповідача як уповноваженого органу, тому Позивач може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування".
Також суд апеляційної інстанції встановив, що після закінчення строку дії Договорів оренди 1 та 2 Позивач продовжує користуватися земельними ділянками та сплачувати орендну плату, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (том 1, а.с. 79-83), що в свою чергу також підтверджує вищеописані висновки суду щодо Позивача та вказує на його добросовісну поведінку.
Окрім того, колегією суду враховується і та обставина (котра підтверджується і матеріалами справи), що на земельних ділянках, які були передані Позивачу в оренду, Позивач здійснює будівельні роботи, про що свідчить, зокрема: дозволи на виконання будівельних робіт та повідомлення про початок виконання будівельних робіт, договори підряду об'єкту інвестування (том 1, а.с. 49, 50, 84-89).
При цьому жодних заперечень щодо порушення умов Договорів 1 та 2 Відповідач також не висловив Позивачу.
Враховуючи, що Позивач належно виконує обов'язки за Договорами 1 та 2, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку Договорів 1 і 2 беручи до уваги наявність усіх юридичних обставин, необхідних для виникнення у Позивача права на поновлення Договорів 1 та 2 враховуючи, що строк, на який Договори 1 та 2 могли бути поновлені відповідно до умов Договорів 1 та 2, сплив 25 вересня 2024 року, суд апеляційної інстанції доходить висновку про задоволення позовних вимоги та визнає укладеними додаткові угоди до Договорів 1 і 2, з викладенням їх змісту зазначеного в прохальній частині позовної заяви (що вчинено і місцевим господарським судом).
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що саме всі обставини в своїй сукупності (надіслання Позивачем листів з проєктами додаткових угод до закінчення строку дії Договорів 1 і 2, зволікання Відповідача з відповіддю, відсутність своєчасної відповіді Відповідача на листи Позивача, користування орендованими земельними ділянками після закінчення строку дії Договорів 1 та 2) і є підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідний висновок в свою чергу узгоджується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду у справах №313/350/16-ц, №159/5756/18, №903/1030/19, №594/376/17-ц щодо розгляду справ за позовами орендарів про поновлення договорів оренди земельних ділянок та правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду у справі №910/5179/20 і Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №3190/34/17 щодо застосування принципу добросовісності при розгляді судами справ.
З огляду на вказане Північно-західний апеляційний господарський суд задоволює позовні вимоги Позивача про визнання додаткових угод укладеними та визнає додаткові угоди укладеними в редакції, зазначеній в прохальній частині позовної заяви.
Дане рішення прийняте місцевим господарським судом, а тому колегія суду залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Житомирської області від 3 жовтня 2025 року в справі №906/19/25 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його зміни не вбачаються.
Відповідно суд апеляційної інстанції залишає без задоволення апеляційну скаргу Позивача, як безпідставну.
Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Позивача.
Керуючись статтями 129, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Багатопрофільного малого приватного підприємства "Сприяння" на рішення Господарського суду Житомирської області від 3 жовтня 2025 року по справі №906/19/25 - залишити без задоволеня.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 3 жовтня 2025 року по справі №906/19/25 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
5. Справу №906/19/25 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови виготовлено 18 грудня 2025 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.