ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"16" грудня 2025 р. Справа №906/565/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Петухов М.Г.
суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Переходько К.В.
за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Полісся-Буд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.10.2025
за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради
до Приватного підприємства "Полісся-Буд"
про стягнення 2 801 282,76 грн
за участю:
прокурора - Рункевич І.В.,
представника позивача - не з'явився,
представника відповідача - Бейлика М.Б.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.10.2025 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Полісся-Буд" на користь Житомирської міської ради для зарахування в дохід місцевого бюджету Житомирської міської територіальної громади грошові кошти в сумі 2 801 282,76 грн. Стягнуто з Приватного підприємства "Полісся-Буд" на користь Житомирської обласної прокуратури 42 019,25 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить змінити п.2 та п.3 резолютивної частини оскаржуваного рішення, та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 2 423 815,83 грн грошових коштів для зарахування в дохід місцевого бюджету Житомирської міської територіальної громади та на користь Житомирської обласної прокуратури 36 357,24 грн витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Полісся-Буд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.10.2025 та призначено її до розгляду.
У судове засідання, призначене на 16.12.2025 року, позивач не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів дійшла висновку про можливість початку розгляду справи за відсутності уповноваженого представника позивача.
Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Касаційного господарського суду від 09.12.2025 на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу №914/169/25 за позовом Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Буд Покізол" про стягнення 5939085,72 грн.
У справі №914/169/25 виникло питання щодо правильності розрахунку та визначення розміру пайового внеску, з огляду на наявність різної судової практики Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Касаційний суд зауважив, що у постанові від 11.11.2025 у справі №903/314/25 Верховний Суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції про те, що розмір пайового внеску розраховується з врахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинні на 10 день після початку будівництва, розпочатого у 2020 році.
Натомість, згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №910/6226/23, визначення розміру пайового внеску розраховувалась з врахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинні станом на момент введення спірних об'єктів будівництва до експлуатації.
Отже, на розгляд Об'єднаної палати передано справу з метою відступу від висновку про те, що для об'єктів, будівництво яких було розпочато раніше (але які станом на 1 січня 2020 року не були введені в експлуатацію та щодо яких договори про сплату пайової участі до 1 січня 2020 року не були укладені), а також для об'єктів, будівництво яких розпочато у 2020 році, розмір пайового внеску визначається з урахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, чинних на момент введення спірних об'єктів будівництва в експлуатацію.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, скаржник не погоджується з оскаржуваним рішенням у частині розміру та розрахунку суми безпідставно збережених коштів, оскільки вважає, що пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має визначатися на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов'язку щодо його сплати, тобто станом на 06- 10.02.2020 року.
Окрім того, скаржник вказує, що із врахуванням позицій Верховного Суду у відповідача станом на лютий 2020 року не міг виникнути обов'язок щодо сплати пайового внеску відповідно до затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України №230 від 10.09.2021 показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розрахованими станом на 01.07.2021), тобто на майбутнє.
Відтак, апелянт зазначає, що розрахунок пайового внеску повинен бути здійснений згідно із чинним на лютий 2020 року наказом Міністерства розвитку громад та територій України №286 від 02.12.2019 року, тобто на момент виникнення у відповідача обов'язку щодо його сплати.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що правовий висновок за результатами розгляду справи №914/169/25 щодо правильності розрахунку та визначення розміру пайового внеску, може вплинути на висновки суду у справі №906/565/25.
Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
Статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Верховний Суд, серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України та ч.6 ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів", при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Колегія суддів зауважує, що однакове застосування закону забезпечує його загальнообов'язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з приписами п.11 ч.1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках встановлених п.7 ч.1 ст.228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Із метою забезпечення єдності судової практики, принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, апеляційний господарський суд вважає необхідним зупинити провадження у справі №906/565/25 до завершення перегляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №914/169/25.
Колегія суддів також зауважує, що Господарським процесуальним кодексом України визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.
Суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/109447/17.
Керуючись ст.228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Зупинити провадження у справі №906/565/25 до завершення перегляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №914/169/25.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена 18.12.2025 року.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.