ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про відвід
"18" грудня 2025 р. Справа № 918/90/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі судді: Філіпова Т.Л.
розглянувши заяву представника Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М" про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г. та письмові пояснення до заяви про відвід
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22 (суддя Церковна Н.Ф.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Костюк Анатолія Віталійовича
до Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про переведення прав та обов'язків покупця
У лютому 2022 Фізична особа - підприємець Костюк Анатолій Віталійович звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про переведення на позивача прав та обов'язків покупця за договорами купівлі - продажу павільйонів, які за договором оренди нежитлового приміщення № 21/03 були переданні позивачу у тимчасове оплатне строкове користування.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 позов задоволено.
До Північно-західного апеляційного господарського суду 25.08.2025 надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі №918/90/22, в якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
До суду апеляційної інстанції від представників ПП "Регіональна компанія "Лідер-М" надійшли клопотання: про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України; про закриття апеляційного провадження у справі, яке мотивоване тим, що у суду були відсутні підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22; усне клопотання про зупинення провадження у справі № 918/90/22 до вирішення справи №569/22075/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 визнано поважними підстави, наведені ОСОБА_1 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі №918/90/22, відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою з наступним призначенням справи до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 відкладено розгляд справи на 27.11.2025 о 11:00 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 відкладено розгляд справи на 08.12.2025 о 11:00 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України; відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження у справі у зв'язку із тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив скаржнику пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22; відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 918/90/22 до вирішення справи №569/22075/25. Розгляд справи відкладено на 15.01.2027 о 14:15 год.
10.12.2025 до суду від представника ПП "Регіональна компанія "Лідер-М" надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.
Дана заява про відвід мотивована наступним:
- апеляційна скарга подана через понад три роки з моменту ухвалення оскаржуваного рішення, однак Північно-західний апеляційний господарський суд не вбачає порушення представником ОСОБА_1 - адвокатом Любаренко І.О. положень ст. 256 ГПК України (строки апеляційного оскарження);
- апеляційний суд жодним чином не дослідив той факт, що уся судова кореспонденція поверталася назад до суду у зв'язку з неврученням ОСОБА_1 , однак в розрізі положень ст. 242 ГПК України така кореспонденція вважається врученою; суд першої інстанції надіслав копію оскаржуваного рішення на вказану самою ж ОСОБА_1 адресу, однак лист був повернутий без вручення, а іншої адреси у порядку ч. 6 ст. 120 ГПК України ОСОБА_1 не повідомляла;
- апеляційний суд не звернув увагу на положення ч. 2 ст. 261 ГПК України, яка передбачає присічний строк і встановлює обов'язок для суду відмовити у відкритті провадження;
- суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 була активним учасником справи, зокрема, двічі подавала клопотання до суду, тобто мала таку процесуальну можливість та активно використовувала свої процесуальні права;
- суд апеляційної інстанції не звернув увагу на наявність у ОСОБА_1 представника - адвоката Козак А.В., яка подавала клопотання та отримувала телефонограми від працівника суду першої інстанції.
Заявник вказує, що усі вищенаведені обставини мали бути дослідженні судом апеляційної інстанції перед відкриттям провадження, оскільки вказані обставини існували на момент відкриття апеляційного провадження.
Відповідач вказує, що 08.12.2025 у судовому засіданні було допущено представників ОСОБА_1 до участі у справі, мотивуючи тим, що у справі №569/14585/21 (яку суд витребовував у Рівненського міського суду Рівненської області) було допущено адвоката Любаренко І.О. до участі у справі, однак дивним залишається той факт, що у справі №569/14585/21 адвоката Любаренко І.О. було допущено по договору про надання правничої допомоги, який був укладений між АБ "Любаренко та партнери" та ОСОБА_2 (рідна матір ОСОБА_1 ), а у справі №918/90/22 адвокат Любаренко І.О. діє на підставі вже іншого договору, оцінку якого так і не було надано в судовому засіданні. Фактично суд ототожнив два різних договори.
Також 08.12.2025 колегія суддів проігнорувала свою ж ухвалу від 27.11.2025, якою зобов'язувала ОСОБА_1 (її представників) у строк до 05.12.2025 надати письмові пояснення з відповідними доказами щодо порядку укладення договору від 16.08.2024 №2380724 між ОСОБА_1 та АБ "Любаренко та партнери", його направлення та отримання АБ "Любаренко та партнери". В той же час, ОСОБА_1 та її представник не виконали вимогу ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2025, а суд свідомо проігнорував цей факт і без надання витребовуваних пояснень та доказів допустив представників АБ "Любаренко та партнери" до участі у справі у якості представників ОСОБА_1 . Більше того, жоден із членів колегії не поставив жодного питання представникам ОСОБА_1 щодо причин невиконання вимог ухвали суду.
Окрім того, 08.12.2025 у судовому засіданні розглядалося клопотання про закриття провадження у справі (як помилково відкрите), про яке головуюча суддя забула, оскільки про необхідність розгляду такого клопотання було зазначено представниками відповідача. Саме у вказаному клопотанні представником відповідача вказано на те, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на дату укладення договору про надання правничої допомоги, яка зазначена адвокатом Любаренко І.О. у ордері, який доданий до апеляційної скарги. Різниця між датою укладення договору та вчинення процесуальної дії у суді апеляційної інстанції становить більше двох років. Тобто адвокат Любаренко І.О., якого суд 08.12.2025 допустив до участі у справі, маючи укладений договір з 2024, подав апеляційну скаргу зі спливом усіх можливих строків, передбачених ГПК України. Суд апеляційної інстанції проігнорував той факт, що ОСОБА_1 мала представників для вчинення певних дій згідно довіреності, яка датована 14.03.2023, яку було надано суду. Суд апеляційної інстанції проігнорував те, що ОСОБА_1 мала активну комунікацію з попереднім представником ( ОСОБА_3 ), а також іншими представниками (Гладчук З.Я. та Любаренко І.О.) протягом усього періоду воєнного стану. Тобто запроваджений воєнний стан не є перепоною для надання доручень своїм представникам, на підтвердження чого було надано масу документів, яким судом апеляційної інстанції не було надано оцінки. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 та її представник не надали жодного процесуального документу по суті позовних вимог, однак мали таку процесуальну можливість, відтак не скористалися положеннями ст. ст. 168, 179 ГПК України. Суд апеляційної інстанції проігнорував той факт, що запровадження воєнного стану не є підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, оскільки між пропуском строку та воєнним станом відсутній причинно-наслідковий зв'язок, а також відсутні докази того, що особа не мала можливості вчинити ту чи іншу процесуальну дію. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Любаренко І.О. був обраний такий спосіб надсилання апеляційної скарги, який при будь-яких умовах унеможливлює отримання поштової кореспонденції, оскільки надсилання було здійснене на поштове відділення, яке не відноситься до місцезнаходження відповідача, із зазначенням номеру контактної особи не директора ПП "Регіональна компанія "Лідер-М", а із зазначенням номеру мобільного телефону рідного брата представника третьої особи - Любаренка Д.О., який також є адвокатом.
Заявник вказує, що незважаючи на багаточисленні докази неправомірності дій суду щодо відкриття провадження у справі, колегією суддів 08.12.2025 не було поставлено жодного питання стороні позивача з метою роз'яснення тієї ситуації, що представники позивача умисно ввели суд в оману щодо неможливості подання апеляційної скарги ОСОБА_1 у межах встановлених строків ГПК України.
Також розгляд такого клопотання відбулося при закритих матеріалах справи, що виглядає дещо дивним зі сторони. Дивно спостерігати також ту ситуацію, коли головуюча суддя свідомо пропускає клопотання, які були подані стороною відповідача і саме сторона відповідача нагадувала про наявність клопотань, які ще потрібно суду розглянути, а головуюча суддя дуже поспішала "перейти до суті спору", що прослідковується із поведінки головуючої судді.
Заявник вважає, що такі дії суду є упередженими та не сприяють здійсненню належного судочинства та свідчать про повне нехтування положеннями ГПК України. А також, можливо, свідчать про певну зацікавленість у конкретному результаті на користь особи, яка подала апеляційну скаргу. Відтак, відповідач заявляє відвід суддям Олексюк Г.Є., Гудак А.В., Петухову М.Г. з огляду на вищевказані обставини.
Також у письмових поясненнях до заяви про відвід, представник відповідача зазначає, що у судовому засіданні 08.12.2025 судом було відмовлено у зупиненні провадження у справі незважаючи на ту обставину, що на території Італійської Республіки Сумко Т.С. вже вважається безвісно відсутньою (згідно офіційно перекладеного документу, який був наданий суду, проте судом навіть не оглядався та не досліджувався, про що свідчить звукозапис судового засідання), а на території України, зокрема, у Рівненському міському суді перебуває цивільна справа про визнання ОСОБА_1 безвісно відсутньою (справа № 569/22075/25). Однак, незважаючи на вказане, суд не приймає дані факти до уваги, і відмовляє у зупиненні провадження у справі, однак у зв'язку з наведеними обставинами існує об'єктивна неможливість розгляду цієї справи. Заявник вважає, що дані обставини також свідчать про упередженість суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 розгляд заяви про відвід призначено на 16.12.2025 о 10:00 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 р. визнано заяву представника Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М" про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г. - необґрунтованою. Передано справу №918/90/22 для вирішення питання про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г. у порядку, встановленому ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2025 р. для розгляду заявленого відводу призначено суддю Філіпову Т.Л.
Як на правову підставу відводу відповідач посилається на статтю 35 ГПК України, а саме: суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР), закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі “Бочан проти України» (Заява №7577/02) від 3 травня 2007 року встановлено, що “безсторонність», в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію Європейський суд з прав людини вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Білуха проти України", пункти 50, 52).
Отже, при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об'єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій).
Кожен суддя колегії об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов'язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.
Відповідно до ст.35 ГПК України Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Статтею 39 ГПК України, серед іншого, встановлено, що: питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Заявляючи відвід колегії суддів: Олексюк Г.Є., Гудак А.В., Петухов М.Г., ПП "Регіональна компанія "Лідер-М", посилаючись на пункт 5 частини першої статті 35 ГПК України, висловлює фактичну незгоду з процесуальними рішеннями суду щодо: поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі №918/90/22, допущення представників ОСОБА_1 до участі у справі, відмови в задоволенні клопотань відповідача про закриття та зупинення провадження у справі.
При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що права учасників судового розгляду, які не погоджуються з судовими актами апеляційного суду, гарантуються відповідними положеннями ГПК України, які визначають порядок, строки та межі касаційного оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (статті 126, 129 Конституції України).
Статтею 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Керуючись завданнями та принципами господарського судочинства, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Вирішуючи питання про відвід колегії суддів у цій справі, суд апеляційної інстанції звертається до висновку Верховного Суду, викладеному у справі №914/284/19 (постанова від 31.03.2021) який зазначив, що суддя, здійснюючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід вчинити, з урахуванням конкретних обставин справи, ступеня підготовки матеріалів самими сторонами, у тому числі, й розглядає заявлені сторонами клопотання та заяви. Ухвалення суддею судових рішень в іншій справі не свідчить про необ'єктивне та/або упереджене ставлення судді до однієї зі сторін чи надання переваг окремим учасникам процесу, а є формою реалізації суддею своїх повноважень в господарському судочинстві. Незгода сторін з ухваленими суддею рішеннями може бути предметом розгляду апеляційної чи касаційної скарг на такі рішення, водночас не є підставою для відводу судді від розгляду справи.
Відтак, суд наголошує на тому, що належним способом захисту своїх прав, передбаченим для учасників справи у випадку незгоди із судовим рішенням, є оскарження його у визначеному законодавством порядку.
З огляду на вказане суд вважає, що надання оцінки правомірності судового рішення, в тому числі і вірному застосуванню судом норм процесуального права, може бути предметом розгляду в суді касаційної інстанції.
Отже, з огляду на зміст поданої заяви про відвід, суд наголошує на тому, що наведені у заяві підстави для відводу стосуються процесуальних дій колегії суддів, а відтак не можуть бути підставою для відводу суддів від розгляду даної справи у розумінні наведених приписів частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є належним і вмотивованим підтвердженням існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів під час розгляду даної справи.
Сама по собі незгода учасника справи з процесуальними діями колегії суддів не свідчить про упередженість, необ'єктивність чи заінтересованість суддів та не є підставою для його відводу відповідно до наведеної норми ГПК України.
Суб'єктивну думку учасника судового розгляду про неможливість цієї колегії суддів ухвалити неупереджене судове рішення у цій справі, з урахуванням того, що на її обґрунтування не наведено вагомих доводів, суд оцінює як безпідставне припущення, а тому не вважає підставою для задоволення заяви про відвід колегії суддів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що наведені заявником доводи в обґрунтування заяви про відвід колегії суддів у даній справі не можуть бути підставою, в розумінні статей 35, 36 ГПК України, для відводу суддів від розгляду даної справи. Доводи, викладені заявником у заяві про відвід, не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість та необ'єктивність суддів, безпосередньо та однозначно не вказують на їх особисту небезсторонність чи упереджене ставлення до заявника або особисту прихильність до інших учасників справи.
З огляду на викладене, суддя Філіпова Т.Л. дійшла висновку, що заява Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М" про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г. про відвід не підлягає задоволенню, як безпідставна та необґрунтована.
Керуючись ст.ст. 35, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви представника Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М" про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г. від участі у розгляді справи №918/90/22.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.