вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" грудня 2025 р. Справа№ 910/6559/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 (повний текст складено 12.08.2025)
у справі № 910/6559/25 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр"
про стягнення 147 836, 81 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У травні 2025 року у системі «Електронний суд» Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" (далі - Товариство) про стягнення грошових коштів за скид стічних вод без умов на скид стічних вод у розмірі 147 836, 81 грн.
На обґрунтування заявлених вимог Компанія зазначає, що Товариство в період з 27.09.2022 по 31.03.2024 здійснювало скид стічних вод без умов на скид за адресою: м. Київ, пров. Чугуївський, 21, що є порушенням п. 8.1 Правил №1879.
Позиції учасників справи.
Товариство у відзиві на позовну заяву проти заявлених до нього вимог заперечило та зазначило, що умовами договору не передбачено такого виду відповідальності як сплата в п'ятикратному розмірі тарифу за послугу з водовідведення за весь період відсутності умов, що унеможливлює застосування до нього такої оперативно-господарської санкції.
У відповіді на відзив Компанія зазначила, що плата за скид стічних вод без умов на скид не є оперативно-господарською санкцією, оскільки недотримання Товариством вимог нормативних документів у сфері водовідведення, зокрема, в частині отримання умов на скид, є підставою для застосування передбачених п. 8.1 Правил №1879 наслідків. Суть та зміст порушення Товариства полягає не у відсутності в спірний період умов на скид, а у здійсненні відповідачем скиду стічних вод за відсутності умов на скид. Компанія також зауважує, що нарахування за скид стічних вод без умов на скид здійснено у чотирикратному розмірі тарифу, оскільки однократний розмір тарифу за скид стічних вод уже застосовано при проведенні та виставленні Товариству основних нарахувань, які ним оплачені.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 позовні вимоги Компанії задоволено. Стягнуто з Товариства на користь Компанії 147 836,81 грн заборгованості та 2 422,40 грн судового збору.
Суд дійшов висновку, що оскільки Товариство не отримувало умови на скид, вимоги Компанії про стягнення грошових коштів за скид стічних вод без умов на скид стічних вод у визначеному Правилами №1879 розмірі є обґрунтованими.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2025, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позовних вимогах Компанії про стягнення з Товариства грошових коштів у розмірі 147 836,81 грн у повному обсязі.
Скаржник вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що унеможливило об'єктивне та повне встановлення всіх обставин справи.
За доводами Товариства, Правила №1879 до нього не застосовуються, оскільки вся чиста дощова вода, яка стікає з будинку, потрапляє безпосередньо у відкритий грунт, без будь-якої участі позивача та збудованих Компанією зливних систем, а тому відсутні будь-які підстави для покладення на Товариство обов'язку з отримання у Компанії умов на скид.
Товариство вважає передбачені Правилами №1879 санкції щодо сплати у п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період відсутності Умов на скид оперативно-господарською санкцією, яка може бути застосована тільки у разі, якщо вона була передбачена договором. Скаржник зауважує, що умовами укладеного між сторонами спору договору такої оперативно-господарської санкції, яка заявлена Компанією, не передбачено, що унеможливлює її застосування.
Позиції учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу Компанія проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечила та навела власні доводи на їх спростування, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.
Товариство надало відповідь на відзив, у якій вважає наведені Компанією у відзиві доводи безпідставними, належним чином необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам вказаної справи, а також заявило клопотання про зупинення провадження у справі. Товариство повідомило, що за офіційною інформацією Антимонопольного комітету України, ПрАТ «Київводоканал» протягом періоду з 12.10.2011 по 24.06.2025, займаючи монопольне (домінуюче) становище на ринку вказаних вище послуг в територіальних межах міста Києва, протиправно і незаконно використовуючи спільно прийняті та затверджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Правила №1879, (зокрема, незаконного застосувавши додаткові заходи пункту 8.1. Правил № 1879 до ТОВ «Арсенал-Центр» щодо отримання та щорічного подовження «Умов на скид», що є безпосереднім предметом спору у справі №910/6559/25), мало можливість протягом 2022, 2023 років - січня-квітня 2024 року отримати 99,3 млн грн неправомірного прибутку. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 відкрито провадження у справі №910/9390/25 за позовом ПрАТ «АК «Київводоканал» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 24.06.2025 №6-р/тк у справі №318/60/101-рп/к.23 та ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 відкрито провадження у справі №910/9871/25 за позовом ВО КМР (КМДА) до Антимонопольного комітету України, а також залучено третьою особою ПрАТ «АК «Київводоканал», про визнання недійсним рішення від 24.06.2025 №7-р/тк у справі №422/60/94-рп/к.24, стороною яких, як і у справі №910/6559/25, є ПрАТ «АК «Київводоканал», а також предметом розгляду та спору у цих трьох господарських справах безпосереднього виступає питання правомочності та законності застосування ПрАТ «АК «Київводоканал» затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 12.10.2011 №1879 «Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва», застосування п. 8.1 Правил №1879 як головної правової підстави у позовній заяві ПрАТ «АК «Київводоканал» для стягнення з ТОВ «АРСЕНАЛ-ЦЕНТР» п'ятикратного розміру тарифу за скид стічних вод без умов на скид стічних вод, а також скасування Правил №1879, у зв'язку із прямою невідповідністю вимогам загальнонаціональних нормативно-правових актів України, що регламентують порядок надання послуг скиду стічних вод в Україні.
До відповіді на відзив Товариство долучило лист Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету №60-02/7928с від 15.09.2025.
Компанія надала додаткові пояснення на відповідь на відзив, у яких навела додаткові пояснення щодо обставин викладених у відповіді Товариства на відзив.
Товариство подало заперечення щодо наданих Компанією додаткових пояснень, у якому вважає їх також безпідставними, належним чином необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам вказаної справи, а також наводить свої пояснення. У запереченні Товариство повторно заявило клопотання про зупинення провадження у справі.
Компанія надала додаткові пояснення у справі, у яких також просить відмовити відповідачу у розгляді нових доказів, а саме рішення Тимчасової адміністративної колегії АМКУ від 24.06.2025 №6-р/тк як підстави для перегляду рішення господарського суду міста Києва.
Товариство надало заперечення на додаткові пояснення, у яких заперечило проти доводів Компанії в частині, що стосується посилань Товариства на рішення Тимчасової адміністративної колегії АМКУ від 24.06.2025 №6-р/тк. Товариство вважає, що розроблення та застосування Компанією Правил №1879 є протиправним, необгрунтованими, покладає на Товариство додаткові обов'язки та санкції, що виходить за межі повноважень Компанії та виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), призводить до додаткових витрат Товариства як споживача, який користуються послугою Компанії, та, як наслідок, ущемлення інтересів відповідача при отриманні вказаних послуг.
Щодо поданих учасниками справи пояснень апеляційний суд зауважує, що згідно з ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Однак під час розгляду цієї справи суд не визнавав необхідним подання учасниками справи додаткових пояснень та не визначав питань, які таких пояснень потребують.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6559/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 до надходження матеріалів справи №910/6559/25.
18.09.2025 матеріали справи №910/6559/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі №910/6559/25 залишено без руху. Надано Товариству строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 908,40 грн у встановленому порядку. Попереджено Товариство, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.
03.10.2025 до апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку від Товариства надійшла заява про усунення недоліків з доданими до неї доказами сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (платіжна інструкція № 03583 від 30.09.2025).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі № 910/6559/25. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Розгляд клопотань.
У відповіді на відзив та у запереченнях на додаткові пояснення Товариство просило на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України зупинити апеляційне провадження у господарській справі №910/6559/25 у зв'язку із об'єктивною неможливістю розгляду цієї справи до вирішення пов'язаних з нею інших справ, що розглядаються іншим господарським судом, а саме, справ №910/9390/25 та №910/9871/25, які перебувають у провадженні Господарському суді міста Києва.
На обґрунтування клопотання Товариство зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 відкрито провадження у справі №910/9390/25 за позовом ПрАТ «АК «Київводоканал» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 24.06.2025 №6-р/тк у справі №318/60/101-рп/к.23. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 відкрито провадження у справі №910/9871/25 за позовом ВО КМР (КМДА) до Антимонопольного комітету України, а також залучено третьою особою ПрАТ «АК «Київводоканал», про визнання недійсним рішення від 24.06.2025 №7-р/тк у справі №422/60/94-рп/к.24, стороною яких, як і у справі № 910/6559/25, є ПрАТ «АК «Київводоканал», а також предметом розгляду та спору у цих трьох господарських справах безпосереднього виступає питання правомочності та законності застосування ПрАТ «АК «Київводоканал» затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 12.10.2011 №1879 «Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва», застосування пункту 8.1 Правил № 1879 як головної правової підстави у позовній заяві ПрАТ «АК «Київводоканал» для стягнення з Товариства п'ятикратного розміру тарифу за скид стічних вод без умов на скид стічних вод, а також скасування Правил №1879 у зв'язку із прямою невідповідністю вимогам загальнонаціональних нормативно-правових актів України, що регламентують порядок надання послуг скиду стічних вод в Україні.
Компанія надала заперечення щодо заявленого Товариством клопотання про зупинення провадження у справі, у якому навело доводи проти задоволення цього клопотання, а також навело додаткові доводи з цього приводу у додаткових поясненнях у справі.
Відмовляючи у задоволенні заявленого Товариством клопотання про зупинення провадження у справі, що розглядається, колегія суддів виходить з такого.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 277 ГПК України встановлено, що cуд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Апеляційний суд, здійснюючи апеляційний перегляд обмежений встановленими ст. 269 ГПК України межами перегляду, в т.ч. щодо доказів, фактів, доводів, тощо.
Колегія суддів відзначає, що станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення провадження Товариство не повідомляло суд про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/9390/25 та не заявляло клопотання про зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, що розглядається, провадження у справі №910/9871/25 не було порушено взагалі.
Крім того, Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 справі №910/17615/20 виснував, що вирішення питання про чинність / нечинність нормативного-правового акта не є підставою для зупинення провадження в господарській справі, адже господарський суд в межах вирішення господарського спору не лише може, але й зобов'язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, закріплених у ст. 2 ГПК України, в тому числі змагальності та диспозитивності, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір у відповідності зі статтями 2 та 11 ГПК України.
Враховуючи визначені ст. 269 ГПК України межі перегляду справи апеляційним судом, а також наведені вище висновки суду касаційної інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заявленого Товариством клопотання та зупинення провадження у справі.
Щодо долученого Товариством до відповіді на відзив листа Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету №60-02/7928с від 15.09.2025 колегія суддів зазначає, що станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення цього листа не існувало, що унеможливлює його (цього доказу) прийняття судом апеляційної інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
27.09.2022 Компанія (виконавець) та Товариство (споживач) уклали договір №27042/5-09 з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - договір), за умовами п. 1 якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги) відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, в строки і на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 9 договору обсяг спожитих у будівлі (приміщенні у будівлі) послуг визначається за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку.
Обсяг наданих споживачеві послуг з централізованого водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води.
Для споживача власника (користувача) будівлі визначення додаткового обсягу стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів (дощу і танення снігу та льоду) і сніготанення та неорганізовано потрапляють до систем централізованого водовідведення виконавця, здійснюється відповідно до Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормові скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженого наказом Мінрегіону від 01.12.2017 №316.
Відповідно до п. 19 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до Правил надання послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 №690 - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 №85, та Методики розподілу. У разі коли споживач є власником (користувачем) приміщення у будівлі, а розподіл спожитих послуг здійснюється виконавцем, такому споживачу нараховується плата за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на вебсайті виконавця https://vodokanal.kiev.ua.
Вартість послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення визначається за обсягом спожитих послуг та встановленими відповідно до законодавства тарифами. Станом на дату укладення цього договору тариф на послугу з централізованого водопостачання становить 16,164 гривень за куб. метр, тариф на послугу з централізованого водовідведення становить 14,22 гривень за куб. метр. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на послугу з централізованого водопостачання та/або на послугу з централізованого водовідведення виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення її у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу, інформація про яку розміщується на веб-сайті виконавця https://vodokanal.kiev.ua. У разі зміни зазначених тарифів протягом строку дії цього договору новий розмір тарифів застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на офіційному веб-сайті (п. 20 договору).
Згідно з п. 38 договору до споживачів, які використовують питну воду для виробництва продукції, для виробничих потреб та скидають до систем централізованого водовідведення стічні води технологічного походження, застосовуються норми, встановлені Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгосу від 27.06.2008 №190, Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, що затверджені наказом Мінрегіону від 01.12.2017 №316 та місцевими правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 40 договору).
Додатком №1 до договору № 27042/5-09 від 27.09.2022 сторони погодили характеристику об'єкта та вузлів обліку, відповідно до якого адреса об'єкта споживання: м. Київ, пров. Чугуївський, 21; водопостачання - з міських мереж; скид стічних вод - у міські мережі.
Компанія стверджує, що в порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва №1879, затверджених розпорядженням від 12.10.2011 Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство у період з 27.09.2022 по 31.03.2024 за адресою: м. Київ, пров. Чугуївський, 21, здійснювало скид стічних вод без отримання Умов на скид стічних вод.
Після виявлення факту порушення Правил №1879 Компанія здійснила нарахування відповідачу плати за скид стічних вод без Умов на скид за період з 27.09.2022 по 31.03.2024 у розмірі 147 836, 81 грн.
На підтвердження обсягів скинутих відповідачем стічних вод без чинних Умов на скид стічних вод по об'єкту позивач надав розрахунки (основні нарахування, перерахунки) обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, водовідведення атмосферних опадів та додаткових послуг на об'єктах споживача (детальний) за період з 27.09.2022 по 31.03.2024.
Департамент екологічного нагляду Компанії направив на адресу Товариства листи-попередження від 04.12.2023 та від 18.04.2024, в яких пропонував у 10-денний термін з дня отримання листа здійснити плату у розмірі 128 440,73 грн згідно з розрахунком №15/ВУ-6/304-10-2023 та у сумі 19 396,08 грн згідно з розрахунком №15/ВУ-6/304-03-2024 у зв'язку з порушенням відповідачем вимог п. 7.10 Глави 7 Правил.
Зазначені листи Товариство залишило без відповіді та без виконання.
22.11.2024 Компанія направила Товариству вимогу №2927/15 від 17.11.2024, в якій вимагала сплатити грошові кошти за скид стічних вод без умов на скид у сумі 147 836, 81 грн.
Звертаючись з позовом у цій справі, Компанія зазначає, що Товариство порушило Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва від 12.10.2011 № 1879, а саме у період з 27.09.2022 по 31.03.2024 здійснило скид стічних вод без отримання Умови на скид за адресою: м. Київ, пров. Чугуївський, 21, у зв'язку з чим Товариству нарахована плата за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва на загальну суму 147 836,81 грн.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України (який був чинний на час спірних правовідносин та звернення Компанії з позовом у цій справі) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Стаття 610 ЦК України визначає порушенням зобов'язання його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд встановив, що сторони уклали договір, який за своєю природою є договором про надання послуг.
За відсутності доказів наявності повідомлення про припинення дії договору №27042/5-09 з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 27.09.2022, суд дійшов висновку, що договір автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення у справі є чинним.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Згідно зі ст. 16 Конституції України обов'язком держави є забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу.
Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини є невід'ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів (преамбула Закону України «Про охорону навколишнього середовища»).
У ст. 1 Водного кодексу України визначено, що водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); вода стічна - вода, яка утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар'єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів.
За змістом ст. 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Відповідно до п. 3 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема, дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.
Частиною 1 ст. 70 Водного кодексу України визначено, що скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.
Приписи ст. 11 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначають повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, інших державних органів у сфері питної води, питного водопостачання.
Так, за змістом ч. 1 ст. 11 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, належить, зокрема, затвердження порядку розроблення схем оптимізації систем централізованого водопостачання; затвердження правил користування системами централізованого водопостачання.
Водночас відповідно до ст. 13 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води, питного водопостачання належить, зокрема, затвердження та реалізація місцевих програм у сфері питної води, питного водопостачання, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і місцевих програм; встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання (крім тарифів на ці послуги, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) тощо.
Відповідно до пункту 1 розділу І Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 №316 (далі - Правила №316), ці Правила розроблено з метою: захисту здоров'я персоналу систем збирання, відведення стічних вод та очисних споруд; запобігання псуванню обладнання систем водовідведення, очисних і суміжних з ними підприємств; гарантування безперебійної в межах регламентних норм роботи споруд очищення стічних вод та обробки осадів; гарантування, що скиди стічних вод з очисних споруд не спричинять згубного впливу на навколишнє середовище; гарантування, що осад може бути утилізований у безпечний і прийнятний для навколишнього середовища спосіб.
Пунктом 2 розділу І зазначених Правил передбачено, що ці Правила поширюються на суб'єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод) (далі - виробники), на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом, які скидають стічні води до систем централізованого водовідведення або безпосередньо у каналізаційні очисні споруди.
На підставі цих Правил виконавець розробляє місцеві Правила приймання, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають допустимих концентрацій забруднюючих речовин, що можуть скидати до системи централізованого водовідведення. Місцеві правила приймання затверджуються органами місцевого самоврядування та є обов'язковими для виконавців та споживачів (п. 4 розділу І Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення).
За змістом п. 3 розділу І Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення вимоги до скиду стічних вод - вимоги щодо режиму, кількісного та якісного складу стічних вод, які споживач скидає до системи централізованого водовідведення населеного пункту, склад і зміст, порядок надання яких визначено цими Правилами та місцевими правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту.
Підпунктами 1, 2 п. 2 розділу ІІ Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення установлено, що споживач повинен дотримуватися вимог до скиду стічних вод та установлених кількісних та якісних показників стічних вод на випусках водовідведення споживачів, вимагати від субспоживачів виконання положень цих Правил та вимог місцевих правил приймання; здійснювати систематичний контроль за кількістю та якістю стічних вод, які скидаються ними до систем централізованого водовідведення, згідно з графіком відбору проб, погодженим із виконавцем, надавати виконавцю інформацію про обсяги та якісний склад стічних вод, які скидають до систем централізованого водовідведення.
Відповідно до п. 1 Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 №316 (далі - Порядок №316), цей Порядок встановлює єдиний на території України порядок визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення.
Цей Порядок поширюється на суб'єктів господарювання, які надають послуги із централізованого водовідведення (відведення та/або очищення стічних вод), на юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до систем централізованого водовідведення або безпосередньо у каналізаційні очисні споруди (п. 2 Порядку №316).
Відповідно до абз. 2 п. 3 цього Порядку вимоги до скиду стічних вод - вимоги щодо режиму, кількісного та якісного складу стічних вод, які споживач скидає до системи централізованого водовідведення населеного пункту, склад і зміст, порядок надання яких визначається Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 №316 (далі - Правила №316), та місцевими правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення.
За змістом п. 1 розділу ІІ цього Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення у разі повної відповідності якості та режиму скиду стічних вод Правилам приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 №316, місцевим правилам приймання та умовам укладеного договору споживачі сплачують за послуги водовідведення за тарифом, установленим згідно з чинним законодавством для відповідної категорії споживачів. Кількість стічних вод споживачів, які підлягають оплаті, визначають за фактичними обсягами відповідно до пунктів 2, 12 цього розділу або згідно з Правилами користування. Додаткові обсяги стічних вод споживачів (не враховані договором), що надходять до систем централізованого водовідведення або безпосередньо на очисні споруди системи централізованого водовідведення виконавців, оплачуються споживачами у п'ятикратному розмірі встановленого тарифу на послугу водовідведення.
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 №1879 затверджено Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва.
Пунктом 1.2 цих Правил передбачено, що вони поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб - підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об'єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб'єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження).
Пунктом 1.5 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва визначено, що вони встановлюють вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.
За змістом п. 2.1, 2.2 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва водоканал зобов'язаний здійснювати контроль за якістю стічних вод, що надходять від абонента в систему каналізації м. Києва, а також режимом та обсягом скидання. Водоканал має право надавати абонентам Умови на скид згідно з цими правилами.
Пунктом 2.4 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва передбачено, зокрема, що абоненти зобов'язані отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до ст. 19, 20 Закону України «Про питну воду та водопостачання» (далі - Умови на скид, Умови).
Згідно з п. 3.3.1 Правил №1879 абоненти зобов'язані отримати у Водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2.
Пунктом 3.3.2 Правил №1879 передбачено, що для отримання Умов на скид абонент повинен звернутись до водоканалу для їх оформлення та надати документи, передбачені вказаним пунктом.
Відповідно до п. 3.3.3 Правил №1879 водоканал у місячний строк з моменту отримання необхідних документів розглядає їх і видає Умови на скид.
Згідно з пунктом 3.3.4 Правил №1879 Умови на скид видаються на один рік.
Якщо абонентом заявлено про відсутність змін у його водовідведенні, Умови на скид на наступний рік подовжуються. Абонент повинен звернутися до водоканалу з письмовим запитом про подовження Умов на скид за один місяць до закінчення строку їх дії (п. 3.3.5 Правил №1879).
Пунктом 8.1 Правил №1879 встановлено, що абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тариф на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.
Згідно з п. 4.1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України плата за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів вноситься підприємствами згідно з розрахунками водоканалів та виставленими ними рахунками на розрахункові рахунки водоканалів у порядку та в терміни, передбачені договором.
Відповідно до п. 7.10 Правил №1879 при виявленні факту порушення вимог Правил абоненти сплачують у п'ятикратному розмірі тарифу за послуги водовідведення у випадках, визначених у абзацах 3-8 пункту 8.6 розділу 8 цих Правил.
Пунктом 8.1 Правил №1879 передбачено відповідальність абонента за скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.
За приписами п. 8.6 Правил №1879 при порушенні цих Правил та Правил користування водоканал має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення у разі:
а) відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії;
б) відмови або затримання з боку абонента укладання з водоканалом договору на послуги водопостачання та водовідведення (при відсутності технічної можливості відключення від міської мережі та після письмового попередження абонента);
в) затримки з оформленням перепустки представнику контролюючих служб на територію абонента або неможливості відібрати пробу стічних вод у визначеному КК абонента протягом 30 і більше хвилин з моменту прибуття для виконання службових обов'язків);
г) відмови абонента виділити представника для відбору проби;
д) відмови абонента від виконання пункту 8.9 цих Правил.
Колегія суддів відзначає, що Верховний Суд у постанові від 25.04.2025 у справі №910/8094/24 виснував, що плата за скид стічних вод без Умов на скид не є оперативно-господарською санкцією, як це помилково вважає скаржник, не враховуючи при цьому обставини спірних правовідносин, які склалися між сторонами спору. Скаржник необґрунтовано ототожнює грошове зобов'язання відповідача з оплати за скид стічних вод без Умов на скид з оперативно-господарською санкцією, яка застосовується як захід оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушення зобов'язання, що використовується самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. Проте, за встановленими обставинами в цій справі, немає підстав вважати, що нарахування плати за скид стічних вод без Умов на скид є таким, що сприятиме припиненню або попередженню повторення порушення зобов'язання (що є характерною ознакою та метою застосування оперативно-господарської санкції). Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №920/730/16.
Оперативно-господарські санкції можуть полягати в односторонній відмові від господарського зобов'язання (повністю або частково) або в односторонній зміні його умов. Оперативно-господарські санкції застосовуються відповідною особою - стороною зобов'язання в односторонньому порядку, а їх перелік та порядок вжиття визначаються виключно положеннями договору, укладеного між сторонами. Мета застосування зазначених санкцій - припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання шляхом оперативного впливу на правопорушника. Оперативно-господарські санкції застосовуються виключно за рішенням управненої сторони й спрямовані на корегування подальшої поведінки порушника господарського зобов'язання в майбутньому. Одностороннє визначення однією стороною господарського зобов'язання розміру боргу іншої сторони зазначеному не відповідає. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №910/17955/17.
Суд встановив, що у матеріалах справи відсутні докази отримання Товариством Умов на скид за адресою: м. Київ, пров. Чугуївський, 21.
Тому в цьому випадку позивач довів недотримання відповідачем вимог нормативних документів у сфері водовідведення щодо отримання Умов на скид, зокрема, Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, а відповідач не спростував здійснення скиду стічних вод без Умов на скид за наведеною адресою в період із 27.09.2022 по 31.03.2024.
Оскільки суд установив, що відповідач із порушенням Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва в період із 27.09.2022 по 31.03.2024 здійснював скид стічних вод без отримання Умов на скид стічних вод, то з урахуванням обов'язкового поширення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва на організації, установи, підприємства всіх форм власності та фізичних осіб-підприємців, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування наслідків, передбачених Правилами №1879, а саме для сплати відповідачем у п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період відсутності Умов.
Так, в абз. 3 п. 8.6 Правил №1879 передбачено, що при порушенні цих Правил Водоканал має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення у разі відсутності у Абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.
У зв'язку зі скидом стічних вод Товариством без Умов на скид департамент екологічного нагляду Компанії нарахував Товариству плату за скид стічних вод без Умов на скид за адресою: м. Київ, пров. Чугуївський, 21, у період з 27.09.2022 по 31.03.2024 у розмірі 147 836,81грн.
Так, за скидання стічних вод без Умов або після закінчення строку їх дії абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (п. 8.1 Правил №1879).
Суд встановив, що Компанія направляла Товариству листи-попередження від 04.12.2023 та від 18.04.2024 про виявлення факту порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва з розрахунками №15/ВУ-6/304-10-2023 та №15/ВУ-6/304-03-2024. Листи-попередження Товариство залишило без відповіді та задоволення.
Докази сплати Товариством плати за скид стічних вод згідно з положеннями укладеного між сторонами договору та вимогами Правил №1879, чинних з 09.02.2020, у матеріалах справи відсутні.
Колегія суддів відзначає, що доводи апеляційної скарги здебільшого повторюють доводи відзиву на позовну заяву, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Щодо доводів Товариства про те, що на нього не поширюються вимоги Правил №1879, колегія суддів зазначає таке.
Як зазначено вище, п. 1.2 Правил № 1879 встановлено їх поширення на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб - підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об'єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб'єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження).
Тобто у п. 1.2 Правил №1879 міститься уточнення, на яких саме абонентів - балансоутримувачів житлового фонду та об'єктів соціально-культурного призначення - не розповсюджується дія Правил №1879.
Товариство не надало доказів того, що на нього поширюються виключення, передбачені Правилами №1879.
Так, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Арсенал-Центр» свідчать, що види діяльності Товариства за КВЕД, зокрема, такі: 25.50 кування, штампування, профілювання; порошкова металургія; 24.33 холодне штампування та гнуття; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарнотехнічним обладнанням, та інші.
При цьому, стічними водами є усі види стічних вод, що утворилися внаслідок діяльності абонента (з урахуванням субабонентів) після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо).
Отже, доводи Товариства про те, що на нього не поширюється дії вимог Правил №1879, є безпідставними, як і його твердження про відсутність скидів стічних вод до систем централізованого водовідведення, враховуючи наявність укладеного ним з Компанією договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення № 27042/5-09 від 27.09.2022.
Окремо колегія суддів відзначає, що заперечуючи проти позову, відповідач серед іншого надав фотографії об'єкта за наведеною вище адресою, на підтвердження того, що він не використовує воду для промислового виробництва, а отже стічні води (крім атмосферних опадів) у нього відсутні. Як вбачається з пояснень відповідача та цих фотографій, за відповідною адресою знаходяться офісні приміщення та склад. А отже, там працюють люди, які напевно мають доступ до питної води, що постачається Компанією за договором, для задоволення побутових і гігієнічних потреб. Тож, у Товариства в будь-якому разі утворюються стічні води у розумінні наведених вище норм, тим більше що обсяги споживання води підтверджені показами лічильника споживача.
До того ж, позивач під час розгляду справи ніколи і не стверджував, що Товариство використовує воду також і для виробничих потреб.
Суд обґрунтовано зазначив, що отриманням Умов є обов'язком відповідача, а також однією з обов'язкових умов для прийняття позивачем стічних вод абонента до міської каналізації, тобто Правила №1879 містять імперативну норму, яка прямо забороняє здійснення скиду стічних вод у систему каналізацій міста Києва за відсутності Умов на скид, а також визначає засоби впливу за їх порушення.
Отже, відповідач в порушення імперативних норм Правил №1879 здійснював скид стічних вод без Умов, внаслідок чого йому нараховано плату за скид стічних вод без Умов на скид за адресою: м. Київ, пров. Чугуївський, 21 у період з 27.09.2022 по 31.03.2024 у розмірі 147 836, 81грн.
Щодо тверджень відповідача про відсутність документів, які підтверджують належне надання позивачем послуг з централізованого водовідведення, суд зазначає, що предметом даного спору є стягнення коштів за скид стічних вод без Умов, а не стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Нарахування здійснено позивачем в чотирикратному розмірі тарифу, оскільки, як зазначено ним у позові, однократний розмір тарифу за скид стічних вод уже застосовано при проведенні та виставленні відповідачу основних нарахувань, що підтверджується витягом з розрахункового листа контрагента.
Крім того, згідно п. 9 договору обсяг спожитих у будівлі (приміщенні у будівлі) послуг визначається за показаннями засобів вимірювальної техніки (вузлів) комерційного обліку. Обсяг наданих споживачеві послуг з централізованого водовідведення визначається на рівні обсягів спожитих ним послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води.
Споживач зобов'язаний надавати виконавцеві показання вузлів обліку холодної та гарячої води в порядку та строки, визначені договором (пп. 9 п. 28 Договору).
Згідно з п. 17 договору у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та/або недопущення споживачем виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття показань для визначення обсягу послуги, спожитої в будівлі, приймається середньодобове споживання послуг в будівлі протягом попередніх 12 місяців, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання, але не менше 15 днів. Перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягу спожитих послуг, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.
У пп. 8 п. 27 договору передбачено, що споживач має право складати та підписувати акти-претензії у зв'язку з порушенням порядку надання послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт.
Проте в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з актами-претензіями щодо кількості та якості наданих послуг.
При цьому розмір спожитих об'ємів відображено в помісячних розрахунках (основні нарахування, перерахунки) обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, водовідведення атмосферних опадів та додаткових послуг на об'єктах споживача (детальний), що були додані позивачем до позовної заяви та стосуються водовідведення стічних вод на виробничі потреби непобутового походження. А розмір нарахованої плати за скид стічних вод без Умов на скид відображені в розрахунку від 04.12.2023 №15/ВУ-6/304-10-2023 на суму 128 440,73 грн, які надіслані відповідачу разом з листом-попередженням, а також лист-попередження з розрахунком від 18.04.2024 № 15/ ВУ-6/304-03-2024 на суму 19 396,08 грн, які отримані відповідачем 13.05.2024.
З огляду на наведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку щодо отримання Умов на скид у систему каналізації міста Києва за період з 27.09.2022 по 31.03.2024, позивач має право на застосування до відповідача наслідків, передбачених п. 8.1 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, а саме сплати відповідачем у п'ятикратному розмірі, а у даному випадку у чотирикратному розмірі) тарифу на послугу з водовідведення за весь період відсутності Умов, який за вірним розрахунком позивача складає 147 836, 81 грн.
Колегія суддів не надає оцінки доводам Товариства з посиланням на рішення Тимчасової адміністративної колегії АМКУ від 24.06.2025 №6-р/тк, оскільки обмежена встановленими ст. 269 ГПК України межами, а також тому, що такі доводи не були предметом оцінки місцевого господарського суду, оскільки Товариство не посилалося на них під час розгляду справи судом першої інстанції. При цьому колегія суддів враховує правило ч. 4 ст. 165 ГПК України, згідно з яким якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Також апеляційний суд відзначає, що рішення Тимчасової адміністративної колегії АМКУ не скасовує Правила № 1879 на минуле або не визначає порядок їх застосування до споживачів води у минулі періоди.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі №910/6559/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі №910/6559/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак