вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" грудня 2025 р. Справа№ 910/4843/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 (повний текст складено 16.10.2025)
у справі № 910/4843/25 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-екологічний центр "Зелений квадрат"
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про стягнення 264 561,02 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-екологічний центр "Зелений квадрат" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - Підприємство) 264 561,02 грн, з яких 244 401,00 грн заборгованості за договором про надання послуг №05/21 від 15.12.2021, 17 069,20 грн інфляційних втрат та 3 090,82 грн 3% річних.
На обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на неналежне виконання Підприємством зобов'язання за договором в частині оплати наданих послуг.
Позиції учасників справи.
У поданому відзиві Підприємство проти заявлених до нього вимог заперечило та зазначило про ненадання Товариством доказів як виконання робіт, так і розміру заявленого боргу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 244 401,00 грн заборгованості, 17 069,20 грн інфляційних втрат, 3 090,82 грн 3% річних та 3 968,42 грн судового збору.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Товариства та правильність наведеного у позовній заяві розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2025, Підприємство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі; стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, у зв'язку із чим викладені в оскаржуваному рішенні висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення відповідно до ст. 277 ГПК України.
На думку скаржника, позивач не надав до позовної вимоги будь-яких доказів того, яким чином та коли підписувалися акти наданих послуг, а доданий акт виконаних робіт (ідентичний в двох примірниках) від 23.10.2024 ніяк не підтверджує суми боргу в розмірі 244 401,00 грн. Також не надано доказу надсилання відповідачеві рахунків на оплату і чи взагалі вони виставлялись, оскільки в матеріалах справи вони відсутні, хоча за умовами укладеного договору їх наявність має бути обов'язкова для оплати.
За доводами апелянта, наданий позивачем як доказ виконання робіт та наявності боргу акт виконаних робіт не містить оригінального підпису та відбитку печатки самого виконавця та позивача, а отже не може вважатися належним доказом виконання робіт та, як наслідок, наявності заборгованості. Інших належних доказів відповідно до вимог договору, які підтверджували би виконання зобов'язань та наявність боргу, позивач до позовної заяви не надав, а тому нарахування пені та штрафних санкцій є необґрунтованим та нічим не підтвердженим, у т.ч. щодо їх нарахування з 13.11.2024, оскільки дата початку прострочення жодним доказом не підтверджена.
Позиції учасників справи.
Товариство надало відзив, у якому проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечило та навело власні доводи на їх спростування.
Товариство зауважує на тому, що Підприємство у листі від 26.12.2024 визнало суму заборгованості у розмірі 244 401,00 грн та зазначило, що «сума заборгованості обліковується по бухгалтерському обліку філіє і є в наявності». Крім цього, відповідач не надав доказів того, що на виконання умов договору були повністю проведені розрахунки за надані виконавцем послуги.
Заперечуючи проти доводів Підприємства про ненадання доказів виконання зобов'язань за договором, Товариство зазначає, що долучені ним до матеріалів справи акти містять оригінальні підписи та відбитки печатки обох сторін - як виконавця, так і самого замовника.
На спростування доводів апеляційної скарги про те, що нарахування сум пені та штрафних санкцій є необґрунтованим, зокрема, щодо їх нарахування із 13.11.2024, Товариство зазначає, що відповідач у передбачений додатковою угодою № 2 від 25.03.2024 строк оплату наданих послуг не здійснив, грошові кошти за надані позивачем послуги протягом 15 робочих днів від дня підписання Актів приймання-передачі наданих послуг від 23.10.2024, тобто до 12.11.2024, не сплатив. Отже, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, починаючи з 13.11.2024.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4843/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 до надходження матеріалів справи №910/4843/25.
13.11.2025 матеріали справи №910/4843 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі №910/4843/25. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Товариство також відзначає, що згідно з п. 5.6 договору підписання сторонами актів приймання-передачі за договором є підтвердженням надання послуг в повному обсязі та належним чином.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
15.12.2021 Товариство (виконавець) та Філія "Камінь-Каширське лісове господарство "Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", що входить до структури управління Підприємства (замовник), уклали договір про надання послуг №05/21 (далі - договір) з подальшими змінами, внесеними додатковими угодами №1 від 04.01.2023, №2 від 25.03.2024 та №3 від 31.05.2024.
За умовами п. 1.1, 1.2 договору виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, надати замовнику консалтингові послуги щодо проходження процедури "Оцінка впливу на довкілля" (ОВД), а саме підготовити усі матеріали, необхідні для отримання висновку з оцінки впливу на довкілля, включаючи звіти з ОВД, код ДК 021:2015-907100007- Екологічний менеджмент (далі - послуги). Замовник приймає та оплачує надані послуги на умовах, визначених у цьому договорі. Найменування, обсяги та етапи надання послуг визначаються відповідно до Технічного завдання (Додаток 1), яке є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору якість послуг має відповідати вимогам нормативних документів, державних та інших стандартів, технічних умов, іншої технічної документації, яка встановлює вимоги до їх якості, та Технічному завданню (Додаток 1).
У разі невідповідності наданих послуг вимогам до їх якості виконавець зобов'язаний за власний рахунок у найкоротші терміни, але не пізніше 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання письмової вимоги замовника, усунути виявлені недоліки (дефекти) (п. 2.2 договору).
У разі наявності зауважень від уповноваженого органу, що зумовлюють необхідність повторної розробки звіту з оцінки впливу на довкілля, виконавець за власний рахунок повторно розробляє такий звіт з урахуванням зауважень від уповноваженого органу та відшкодовує відповідно до чинного законодавства та договору завдані замовнику збитки, що спричинені невиконанням або неналежним виконанням договору (п. 2.3 договору).
Згідно з п. 2.4 договору у випадку якщо якість послуг за цим договором не відповідає заявленій виконавцем, замовник вправі відмовитись від підписання акта надання послуг до усунення недоліків послуг.
Загальна сума цього договору (загальна вартість послуг) складає 1 198 765,00 грн без ПДВ ("ПДВ не передбачено"). Калькуляція загальної вартості послуг, що надаються за цим Договором, є Додатком №3 до цього Договору та його невід'ємною частиною (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 3.2 договору вартість послуг включає в себе вартість послуг, податки і збори, що сплачуються або мають бути сплачені виконавцем відповідно до чинного законодавства України. Не врахована виконавцем вартість окремих послуг, пов'язаних з виконанням зобов'язань за цим договором, не оплачується замовником окремо, а витрати на їх виконання вважаються врахованими у ціні послуг та відшкодуванню не підлягають.
Загальна вартість послуг, визначена п. 3.1 цього договору, може бути збільшена лише за взаємною згодою сторін (п. 3.3 договору).
За умовами п. 4.1 договору розрахунок за надані послуги здійснюється замовником на умовах поетапної попередньої оплати, а саме:
• перший етап послуги:
- 88 090,00 грн протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання цього договору;
- 88 090,00 грн протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання акта наданих послуг згідно з наданим виконавцем рахунком-фактурою;
• другий етап послуги:
- 88 090,00 грн протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня наданого виконавцем рахунку-фактури;
- 88 090,00 грн протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання акта наданих послуг згідно з наданим виконавцем рахунком-фактурою;
• третій етап послуги:
- 132 135,00 грн протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня наданого виконавцем рахунку-фактури;
- 132 135,00 грн протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання акта наданих послуг згідно з наданим виконавцем рахунком-фактурою;
• четвертий етап послуги:
- 132 135,00 грн протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня наданого виконавцем рахунку-фактури;
- 132 135,00 грн протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання акта наданих послуг згідно з наданим виконавцем рахунком-фактурою;
• п'ятий етап послуги:
- 317 865,00 грн протягом 15 робочих днів від дня підписання Акта приймання-передачі наданих послуг на підставі реєстрації Звіту з ОВД у Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів згідно з наданим виконавцем рахунком-фактурою.
За умовами п. 5.1-5.4 договору надання послуг здійснюється силами, засобами та за рахунок виконавця. Надання послуг за договором обов'язково супроводжується наступними документами: рахунок, акт наданих послуг, звіти з ОВД відповідно до Технічного завдання (Додаток 1). Строк надання послуг - до 20.12.2024. Місце надання послуг: Україна, відповідно до Технічного завдання (Додаток 1).
Здача-приймання наданих послуг здійснюється уповноваженими представниками сторін і оформляється двостороннім актом наданих послуг (п. 5.5 договору).
Відповідно до п. 5.6 договору замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання від виконавця акта наданих послуг у двох примірниках за відповідною заявкою зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт наданих послуг або мотивовану відмову від приймання послуг. У випадку мотивованої відмови замовника сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строків їх виконання силами та за рахунок виконавця. У випадку непідписання замовником наданого / надісланого виконавцем акта наданих послуг протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня його отримання, без надання обґрунтованої відмови, такий акт вважається підписаним, а роботи - виконаними і прийнятими належним чином та підлягають оплаті.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 20.12.2024, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 10.1 договору).
23.10.2024 сторони без зауважень підписали акти приймання-передачі послуг за договором (за четвертим етапом):
- на суму 201 666,50 грн (підготовка оголошення про початок громадського обговорення звіту з ОВД; коригування звіту з ОВД з повним або частковим урахуванням чи обґрунтованим відхиленням зауважень і пропозицій громадськості, що надійшли в процесі громадського обговорення з дня офіційного оприлюднення повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля; узгодження остаточного звіту з ОВД та надання замовнику для розміщення у Єдиному реєстрі з ОВД);
- на суму 42 734,50 грн (послуги з узгодження остаточного звіту з ОВД та надання замовнику для розміщення у Єдиному реєстрі з ОВД).
Товариство звернулося до Підприємства з претензією №143 від 19.12.2024 про сплату заборгованості за договором про надання послуг, у якій просило сплатити 244 401,00 грн боргу за договором.
У відповіді №1183/26.6.-2024 від 26.12.2024 Філія "Камінь-Каширське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" підтвердила наявність заборгованості за договором у розмірі 244 401,00 грн та повідомила про неможливість здійснення оплати за надані послуги у зв'язку з прийняттям рішення про припинення Філії шляхом закриття.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України (який був чинний на час спірних правовідносин та звернення Компанії з позовом у цій справі) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Стаття 610 ЦК України визначає порушенням зобов'язання його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд встановив, що сторони уклали договір, який за своєю природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Суд встановив, що 23.10.2024 сторони підписали та скріпили своїми печатками акти приймання-передачі послуг за договором (за четвертим етапом):
- на суму 201 666,50 грн (підготовка оголошення про початок громадського обговорення звіту з ОВД; коригування звіту з ОВД з повним або частковим урахуванням чи обґрунтованим відхиленням зауважень і пропозицій громадськості, що надійшли в процесі громадського обговорення з дня офіційного оприлюднення повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля; узгодження остаточного звіту з ОВД та надання замовнику для розміщення у Єдиному реєстрі з ОВД);
- на суму 42 734,50 грн (послуги з узгодження остаточного звіту з ОВД та надання замовнику для розміщення у Єдиному реєстрі з ОВД).
Надані позивачем послуги відповідач прийняв без зауважень.
Підприємство у апеляційній скарзі повторює доводи, які наводило під час розгляду справи судом першої інстанції, та зазначає, що Товариство не надало будь-яких доказів того, яким чином та коли підписувалися акти наданих послуг, а доданий акт виконаних робіт від 23.10.2024 ніяк не підтверджує суми боргу в розмірі 244 401,00 грн; крім того, позивач не надав доказів надсилання рахунків на оплату і їх виставлення, хоча умовами договору їх наявність обов'язкова для оплати.
Суд з огляду на ці доводи зауважує, що наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі послуг від 23.10.2024 свідчать, що Підприємство без зауважень прийняло надані на виконання договору послуги на суму 244 401,00 грн.
Крім того, у відповіді №1183/26.6.-2024 від 26.12.2024 на претензію Товариства Філія "Камінь-Каширське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" підтвердила, що заборгованість за договором у розмірі 244 401,00 грн обліковується в бухгалтерському обліку Філії і є у наявності, та повідомила про неможливість здійснення оплати за надані послуги у зв'язку з прийняттям рішення про припинення Філії шляхом закриття. Також Філія зазначила, що всі активи та матеріальні цінності відповідно до процедури реорганізації будуть передані правонаступнику згідно з передавальним актом станом на 31.12.2024, в т.ч. і ця сума заборгованості.
Суд звертає увагу на те, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків (ч. 1 ст. 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17 та 10.09.2019 у справі №916/2403/18.
За наведених вище підстав колегія суддів вважає, що відповідач відповіддю на претензію визнало наявність у нього заборгованості за договором у розмірі 244 401,00 грн.
У зв'язку із визнанням відповідачем наявності у нього спірної заборгованості колегія критично оцінює відповідні доводи Підприємства.
Докази оплати відповідачем заборгованості у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає вимоги Товариства про стягнення 244 401,00 грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог Товариства про стягнення з Підприємства 17 069,20 грн інфляційних втрат та 3 090,82 грн 3% річних суд зазначає таке.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
До того ж у силу вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18 вказала, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зазначила, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 07.02.2024 у справі №910/3831/22.
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Колегія суддів враховує, що сторони погодили обов'язок замовника здійснити оплату наданих послуг протягом 15 робочих днів від дня підписання актів приймання передачі.
Суд відзначає, що у ст. 530 ЦК України охарактеризовані поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» і згідно з приписами її першої частини, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Разом з тим строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України).
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).
Відтак «строк» та «термін» - це різні поняття, які не є тотожними.
За змістом ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Суд встановив, що акти на загальну суму 244 401,00 грн сторони підписали 23.10.2024. Отже, останнім днем строку оплати за цими актами є 13.11.2024 (а не 12.11.2024, як помилково вважає Товариство), а прострочення цього зобов'язання з боку Підприємства почалося 14.11.2024 (четвер - робочий день).
А отже, строк прострочення Підприємством зобов'язання з оплати наданих за договором послуг 14.11.2024- 15.04.2025.
За розрахунком апеляційного суду, до стягнення з Підприємства на користь Товариства підлягають 17 069,20 грн інфляційних нарахувань та 3 070,79 грн 3% річних.
У зв'язку з цим вимоги Товариства про стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю у сумі 17 069,20 грн, а про стягнення 3% річних - частково, у сумі 3 070,79 грн, вимоги Товариства про стягнення з Підприємства 20,03 грн 3% річних (3 090,82 грн - 3 070,79 грн = 20,03 грн) задоволенню не підлягають.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Підприємства підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення має бути змінено в частині розміру присуджених до стягнення 3% річних, в іншій частині рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін.
Судові витрати.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги частково, витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити учасникам справи, що згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Матеріали справи свідчать, що при поданній позовної заяви Товариство, а при поданні апеляційної скарги - Підприємство, коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору не застосували, а отже сплатили судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі №910/4843/25 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі №910/4843/25 змінити та викласти його в такій редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А; ідентифікаційний код 44768034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-екологічний центр "Зелений квадрат" (76018, місто Івано-Франківськ, пл. Ринок, будинок 14, офіс 405; ідентифікаційний код 44489750) 244 401 (двісті сорок чотири тисячі чотириста одну) грн 00 коп заборгованості, 17 069 (сімнадцять тисячі шістдесят дев'ять) грн 20 коп інфляційних втрат, 3 070 (три тисячі сімдесят) грн 79 коп 3% річних та 3 174 (три тисячі сто сімдесят чотири) грн 49 коп судового збору.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-екологічний центр "Зелений квадрат" (76018, місто Івано-Франківськ, пл. Ринок, будинок 14, офіс 405; ідентифікаційний код 44489750) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А; ідентифікаційний код 44768034) 36 коп судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
6. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак